ПОСТАНОВА

Іменем України

23 березня 2020 року

Київ

справа №125/59/17

касаційне провадження №К/9901/18857/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Желєзного І.В., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Барського районного суду Вінницької області від 21.03.2017 (головуючий суддя: Питель О.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 (головуючий суддя: Полотнянко Ю.П., судді: Загороднюк А.Г., Драчук Т.О.) у справі №125/59/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Хмельницькій області про визнання протиправною і скасування постанови про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Хмельницькій області (далі - УДАБІ в Хмельницькій області або відповідач), в якому просив визнати протиправною і скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 26.12.2016 №329.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його притягнуто до адмінвідповідальності без повного та всебічного з`ясування обставин у справі, оскільки несвоєчасне виконання вимог припису мало місце за наявності на те об`єктивних підстав. Позивач стверджує, що тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, а тому вимоги припису зміг фактично виконати поза межами встановленого у ньому строку. Про ці обставини позивач повідомив орган розгляду, однак такі не були прийнятті при вирішення питання про притягнення останнього до відповідальності.

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 21.03.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017, адміністративний позов задоволено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що несвоєчасне виконання вимог припису зумовлене наявністю на те обставин пов`язаних з дійсно істотними перешкодами для своєчасного вчинення відповідних дій. Факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні у період відведений для виконання вимог припису підтверджується належними доказами. Суди також відзначили те, що позивач вживав дії з повідомлення посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю про неможливість вчасного виконання вимог припису через хворобу, однак ці обставини були залишені відповідачем без уваги. Також суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем добросовісно виконані вимоги припису після спливу встановленого для виконання строку. Не залишили суди першої та апеляційної інстанцій без уваги і те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з порушенням встановленого порядку, а саме: за відсутності особи, яка притягається до адмінвідповідальності.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ДАБІ України подала касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм матеріального права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Скаржник вказує на те, що позивачем вчинене адмінправопорушення у вигляді невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю, а тому такий обґрунтовано притягнутий до відповідальності. Також скаржник зазначив про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся з дотриманням встановленої законодавцем процедури, зокрема, за належного повідомлення позивача. Доводи касаційної скарги обґрунтовані і тим, що УДАБІ в Хмельницькій області не є належним відповідачем у справі, позаяк останній не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.03.2016 відкрито касаційне провадження у справі.

15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.

Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

В порядку статті 31 КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 16.07.2019 визначений новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 16.03.2020 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Від позивача на адресу суду касаційної інстанції надійшов письмовий відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача на підставі направлення від 05.12.2016 №1199 проведено перевірку дотримання ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, результати якої оформлені актом перевірки від 12.12.2016.

В ході перевірки встановлено, що позивачем не виконані вимоги припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 12.10.2016, яким від ОСОБА_1 вимагалося у строк до 12.11.2016 привести фундамент (розміром - 4,22 х 3,29 м, висотою - 0,70 м, шириною - 0,40 м) під металевий гараж у відповідність до державних будівельних норм, стандартів і правил.

За фактом події посадовою особою відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення від 12.12.2016, який разом із актом перевірки було направлено засобами поштового зв`язку на адресу ОСОБА_1 і отримано нарочно його дружиною.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідачем прийнято постанову від 26.12.2016 №329, якою позивача визнано винним у вчиненні адмінправопорушення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 5 100 грн.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Статтею 244-6 КУпАП передбачено, що органи державного архітектурно-будівельного контролю розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час будівництва, порушенням законодавства під час планування та забудови територій та невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96 1 (крім частин третьої - п`ятої), частини перша та друга статті 188 42).

З огляду на те, що законодавцем надано повноваження органам державного архітектурно-будівельного контролю розглядати справи про адмінправопорушення, то відповідно УДАБІ в Хмельницькій області, як суб`єкт розгляду, є належним відповідачем у справі, що спростовує доводи касаційної скарги про відсутність у останнього процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 188-42 КУпАП невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, законодавцем передбачена відповідальність осіб у вигляді адміністративного стягнення за невиконання ними законних вимог посадових осіб органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Разом з тим, при вирішенні питання притягнення осіб до адмінвідповідальності, суб`єкт розгляду має враховувати наступне.

Згідно із статтю 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

При цьому, за визначенням наведеним у статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною першою статті 9 цього Кодексу передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (стаття 10 КУпАП).

Аналіз зазначених норм права свідчить, що посадова особа органу, що розглядає справу про адміністративне правопорушення при вирішення питання притягнення особи до адмінвідповідальності має повно і об`єктивно дослідити всі обставин справи в їх сукупності, надати оцінку доказам вчинення адмінправопорушення і встановити наявність протиправних дій (умислу) на його вчинення.

У спірному випадку, несвоєчасне виконання позивачем вимог припису від 12.10.2016 мало місце за наявності на те об`єктивних обставин, а саме: тривале перебування позивача на стаціонарному лікуванні, що підтверджується виписками з історії хвороби, виданими медичними установами.

Про зазначені обставини позивач повідомляв суб`єкта розгляду і просив продовжити йому строк на виконання вимог припису від 12.10.2016, однак ці обставини при вирішенні питання притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності не були прийняті суб`єктом розгляду до уваги.

Зазначене свідчить, що справа про адмінправопорушення розглянута без всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин у справі, а тому колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій. Касаційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в запереченнях на позов та апеляційній скарзі з урахуванням яких судами вже надана оцінка встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права касаційна скарга ДАБІ України не містить.

За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а тому підстави для їх скасування - відсутні.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

Постанову Барського районного суду Вінницької області від 21.03.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15.06.2017 у справі №125/59/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

І. В. Желєзний

В. М. Шарапа