ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2022 року

м. Київ

справа № 126/485/19

провадження № 51-4456км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційногокримінальногосуду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув касаційну скаргу прокурора на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року укримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за№ 4201502009000001, щодо

ОСОБА_6 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженки м. Вінниці, жительки

АДРЕСА_1 ,

виправданої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.140 Кримінального кодексу України (даліКК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Чечельницького районного суду Вінницької області від 27 лютого 2020року ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст.140 КК та виправдано її у зв`язку з недоведеністю вчинення нею кримінального правопорушення.

Вінницький апеляційний суд ухвалою від 04 серпня 2021 року вирок районного суду залишив без змін.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалась у тому, що вона, маючи освіту за спеціальністю «Лікар» та кваліфікацію «Лікар», обіймаючи посаду акушера-гінеколога пологово-гінекологічного відділення Бершадської центральної районної лікарні, здійснюючи функції чергового лікаря в акушерсько-гінекологічному відділенні Комунальної установи «Бершадська окружна лікарня інтенсивного лікування», з 20:00 29 січня 2015року по 08:00 30січня 2015року порушила пункти2.11, 2.12. та 2.13. посадової інструкції лікаря акушера-гінеколога стаціонару перинатального центру ІІ рівня Бершадської окружної лікарні інтенсивного лікування №883 та п. 5.1 Примірного положення про лікаря акушера-гінеколога акушерського (гінекологічного) відділення. А саме, після проведення 30 січня 2015 року з 04:12 по 04:50 кесарського розтину породіллі ОСОБА_7 , знаючи про наявність ряду чинників, які сприяли розвитку гнійно-септичного ускладнення після цієї операції (одна операційна в перинатальному центрі для проведення чистих гінекологічних операцій та кесарського розтину, відсутність одноразової білизни для проведення кесарського розтину, відсутність у достатній кількості сучасного шовного матеріалу, простерилізованого у заводських умовах), не призначила проведення бактеріального посіву сечі та антибіотикотерапію, що спричинило тяжкі наслідки для потерпілої ОСОБА_7 , а саме екстирпацію матки з трубами, що відповідно до висновку експерта від 08вересня 2017 року № 410/17 має ознаки тяжкого тілесного ушкодження.

Суд першої інстанціїна підставі досліджених доказів дійшов висновку, що обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину не доведене, а тому виправдав її. Звисновком місцевого суду погодився і суд апеляційної інстанції.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали апеляційного суду стосовно ОСОБА_6 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначає, що суд апеляційної інстанції не дав належної оцінки доводам, викладеним в апеляційній скарзі прокурора, щодо безпідставного виправдання ОСОБА_6 . Зокрема, залишив поза увагою посилання на необґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що на підставі доказів не встановлено чинників, які призвели до розвитку в потерпілої ОСОБА_7 гнійно-септичного ускладнення після операції кесарського розтину. Вказує на те, що докази підтверджують, що тяжкі наслідки для потерпілої настали через її недообстеження в післяопераційному періоді та непризначення відповідного лікування з урахуванням наявності факторів ризику, і що обов`язок проведення цих заходів був покладений саме на виправдану ОСОБА_6 , яка проводила операцію потерпілої та була черговим лікарем. Вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник ОСОБА_8 та виправдана ОСОБА_6 подали заперечення на касаційну скаргу прокурора, в яких просять залишити ухвалу апеляційного суду без зміни, акасаційну скаргу без задоволення.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав доводи касаційної скарги та вважав за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду з призначенням нового розгляду всуді апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (даліКПК) судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим івмотивованим.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального тапроцесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При перегляді судових рішень суд касаційної інстанції виходить зфактичних обставин, установлених судами першої таапеляційної інстанцій.

За статтею 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку івстановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися надоказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 373 КПК передбачено, що виправдувальний вирок ухвалюється вразі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа.

Мотивувальна частина виправдувального вироку згідно з п. 1 ч. 3 ст. 374 КПК повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Суд першої інстанції, дослідивши надані стороною обвинувачення письмові докази та допитавши всудовому засіданні обвинувачену, потерпілу, свідків, експерта, дійшов висновку про те, що чинниками, які призвели до спричинення тяжких наслідків для потерпілої ОСОБА_7 , були як неналежне виконання ОСОБА_6 своїх посадових обов`язків, так і неналежна організація лікувального процесу в лікарні, і який із чинників призвів до розвитку гнійно-септичного ускладнення після операції кесарського розтину, слідством та судом не встановлено.

З`ясувавши, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.140 КК, не була підтверджена в судовому засіданні, суд першої інстанції виправдав обвинувачену у зв`язку з недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.

Не погодившись із таким рішення, сторона обвинувачення оскаржила його вапеляційному порядку. Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими доводи прокурора щодо незаконності виправдувального вироку, оскільки перевіркою матеріалів кримінального провадження встановив, що висновки суду першої інстанції про недоведеність вчинення ОСОБА_6 інкримінованого правопорушення єобґрунтованими і мотивовані належним чином.

Касаційний суд погоджується з висновками судів нижчих ланок з огляду на таке.

Частина 2 ст. 17 КПК передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. Цей стандарт доведення винуватості означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Цей стандарт має застосовуватись у будь-якому випадку: і в разі, коли версію обвинувачення доведено, і в разі, коли таку версію спростовано, це питання має бути вирішено на підставі повного і всебічного дослідження судом усіх обставин справи та безстороннього й неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_6 заперечувала свою винуватість у неналежному виконанні своїх професійних обов`язків, пояснила, що в нормальних умовах провела операцію кесаревого розтину, під час якої в наявності були всі необхідні матеріали для належного її проведення, операція пройшла без ускладнень. Зазначила, що при призначенні ОСОБА_7 антибіотикопрофілактики нею були дотримані вимоги наказів МОЗ України та інших нормативних документів. Крім того, пояснила, що після проведення операції та здійснення відповідних призначень вона передала пацієнтку лікуючому лікарю, який здійснював її подальше лікування.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що як ургентний лікар допомагала лікарю ОСОБА_6 під час проведення операції разом із медсестрою та анестезіологом, і підтвердила, що операція пройшла успішно, а після її закінчення ОСОБА_7 була проведена антибіотикопрофілактика з призначенням відповідних лікарських препаратів, пояснила, що у застосуванні додаткових лікарських препаратів потреби не було.

Свідок ОСОБА_10 пояснила, що працювала позаштатним обласним спеціалістом, відповідальним за проведення організаційно-методичної роботи за фахом акушерства та гінекології департаменту охорони здоров`я і пояснила, що, якщо давати оцінку на момент проведення кесаревого розтину ОСОБА_7 , то останній був зроблений ургентний кесарів розтин, і він був проведений згідно з протоколами, після операції відповідно до наказу було проведено антибіотикопрофілактичну терапію.

В судовому засіданні експерт ОСОБА_11 підтвердила висновок комісійної судово-медичної експертизи від 25 травня 2016 року № 187/16 та пояснила, що комісією встановлено сукупність чинників, які сприяли розвитку гнійно-септичного ускладнення після операції кесарського розтину, а саме: одна операційна в перинатальному центрі для проведення чистих гінекологічних операцій та кесарського розтину; відсутність одноразової білизни для проведення кесарського розтину; відсутність у достатній кількості сучасного шовного матеріалу простерилізованого у заводських умовах (запаяні упаковки). Зурахуванням цих чинників лікар, який провів кесарів розтин, відразу після операції зобов`язаний був призначити внутрішньовенну атибіотикотерапію широкого спектра дії. Який з чинників був провідним, комісія встановити не змогла, і можливо, у разі призначення належної атибіотикотерапії ускладнення, що настали після операції, все одно могли виникнути. Прямий причинний зв`язок між порушеннями у лікувальному процесі та ускладненнями після операції кесарського розтину встановити неможливо.

Згідно з висновком експертизи від 15 березня 2016 року № 72-к, причиною настання несприятливих наслідків у ОСОБА_12 , а саме ампутації матки з придатками у зв`язку із загрозою для життя, були прогностично можливі ускладнення операції (післяпологовий ендометрит, сепсис), а не недоліки надавання медичної допомоги, зазначені вище у п. 4, 5, 6, 7, 8 (не проведено бактеріального посіву сечі, корекції антибактеріальної терапії та медикаментозного ведення пологів).

Висновком від 25 травня 2016 року № 187/16 встановлено, що в післяопераційному періоді ОСОБА_7 відразу не було призначено антибіотикотерапію, не проведено ЕКГ, УЗД матки, бактеріальне дослідження біологічного матеріалу (крові, сечі, виділень із піхви та рани). Відповідальність за непроведення вказаного несе лікуючий лікар та завідувач відділення, а за їх відсутності черговий лікар. Крім перерахованих факторів мали місце, зокрема «... ряд чинників, які сприяли розвитку гнійно-септичного ускладнення після операції кесарського розтину:... одна операційна в перинатальному центрі для проведення чистих гінекологічних операцій та кесарського розтину; відсутність одноразової білизни для проведення кесарського розтину: відсутність в достатній кількості сучасного шовного матеріалу простерилізованого у заводських умовах (запаяні упаковки)». Отже, надання медичної допомоги ОСОБА_7 в умовах Бершадської ОЛІЛ не відповідало вимогам наказу МОЗ України від 10 травня 2007 року № 234 «Про організацію профілактики внутрішньолікарняних інфекцій в акушерських стаціонарах».

Висновок експертизи № 410/17 від 08 вересня 2017 року за змістом є аналогічним попередньому. Уньому також зазначено, що між вказаними недоліками танеобхідністю оперативного лікування з приводу видалення репродуктивного органа матки існує прямий причинно-наслідковий зв`язок. Вказати, який із зазначених чинників був провідним, не є можливим.

Враховуючи, що доказами, дослідженими в судовому засіданні, не встановлено, які саме чинники призвели до спричинення тяжких наслідків для потерпілої: неналежне виконання ОСОБА_6 своїх посадових обов`язків чи неналежна організація лікувального процесу в лікарні, а також причинно-наслідкового зв`язку між діянням виправданої та наслідками для потерпілої ОСОБА_7 , суд касаційної інстанції вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій про недоведеність вчинення ОСОБА_6 інкримінованого їй кримінального правопорушення, оскільки її винуватість не доведено поза розумним сумнівом.

Під час розгляду кримінального провадження апеляційний суд зазначив в ухвалі суть доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, ретельно їх перевірив, проаналізував ідав на них переконливі відповіді. Крім того, виклав аналіз доказів, детально мотивував прийняте рішення, спростувавши твердження сторони обвинувачення щодо безпідставності виправдання ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 140 КК. Ухвала апеляційного суду повною мірою відповідає вимогам ст. 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування ухвали апеляційного суду, не встановлено.

За наведених обставин підстав для задоволення касаційної скарги прокурора судом касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3