Постанова

Іменем України

30 березня 2020 року

м. Київ

справа № 126/665/19-ц

провадження № 61-2328св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідачі: приватне акціонерне товариство «Зернопродукт МХП», ОСОБА_2 ;

третя особа - спілка громадян співвласників майна товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Баланівська»;

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бершадського районного суду Вінницької області у складі судді Хмеля Р. В. від 25 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду

у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

від 24 грудня 2019 року,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до приватного акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» (далі - ПрАТ «Зернопродукт МХП»), ОСОБА_2 , третя особа - спілка громадян співвласників майна товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Баланівська» (далі - ТОВ «Агрофірма «Баланівська») про визнання права власності та визнання договору купівлі-продажу частково недійсним.

Позовна заява мотивована тим, що вона має право на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства ТОВ «Агрофірма «Баланівська» відповідно до свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_1 у розмірі 3 048 грн та серії НОМЕР_2

у розмірі 417 грн, виданих 04 вересня 2014 року Баланівською сільською радою Бершадського району Вінницької області.

25 липня 2015 року на зборах власників майнових паїв с. Баланівка Бершадського району Вінницької області обрано новий склад комітету спілки пайовиків колишнього ТОВ «Агрофірма «Баланівська», головою спілки обрано ОСОБА_3 .

Рішенням комітету співвласників майнових паїв ТОВ «Агрофірма «Баланівська» від 05 жовтня 2015 року їй було виділено в натурі 70 вуликів

з бджолосім`ями вартістю 1 610 грн на майновий сертифікат серії

НОМЕР_1 .

Згідно з довідки управління статистики у Бершадському районі Вінницької області від 05 червня 2012 року у наявності ТОВ «Агрофірма «Баланівська» станом на 01 січня 2006 року було 170 бджолосімей.

Згідно з договором позики від 01 лютого 2006 року співвласники

майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська» в особі голови комітету спілки

ОСОБА_4 передано у позику товариству з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт» 100 бджолосімей, вартістю 2 300 грн, строком на 15 років.

Вказувала, що за межами с. Баланівка Бершадського району Вінницької області знаходилось близько 300 вуликів, з яких 130 належали співвласникам майнових паїв с. Бирлівка Бершадського району Вінницької області, 100, які були передані у позику товариству з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт», а решта - 70 вуликів, що були виділені їй в натурі на майновий сертифікат серії НОМЕР_1 .

У жовтні 2015 року вона вирішила не забирати виділені їй 70 вуликів з бджолосім`ями до весни наступного року, так як це загрожувало знищенню бджолосімей.

Разом з тим, у травні 2016 року їй стало відомо, що ПрАТ «Зернопродукт МХП» за договором купівлі-продажу від 19 квітня 2016 року відчужило

170 вуликів ОСОБА_2 , у тому числі й ті, які, на її думку, були виділенні їй у власність за майновим сертифікатом серії НОМЕР_1.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд: визнати за нею право власності на 70 бджолосімей та 70 вуликів, виділених їй в натурі на майновий пай; визнати договір купівлі-продажу від 19 квітня 2016 року, укладений між ПрАТ «Зернопродукт МХП» та ОСОБА_2 , у частині продажу цих вуликів недійсним.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Бершадського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив

із того, що позивачкою не доведено дотримання визначеного законом порядку виділення їй в натурі майна на підставі майнового сертифікату

та, як наслідок, порушення її права на вільне володіння, користування

та розпорядження виділеним майном, оскільки виділ майнового паю

в натурі проведено комітетом спілки громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма» Баланівська», а не загальними зборами співвласників майнових паїв товариства, які відповідно до своїх повноважень наділені таким правом. При цьому позивачкою не наведено підстав для визнання договору купівлі-продажу від 19 квітня 2016 року, укладеного між ПрАТ «Зернопродукт МХП» та ОСОБА_2 , недійсним, так як не надано належних та допустимих доказів відсутності у ПрАТ «Зернопродукт МХП» на день вчинення цього правочину у власності вуликів з бджолосім`ями саме

у кількості 170 штук.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2019 року - без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також зазначив, що позивачкою не доведено, що оспорюваним договором

купівлі-продажу від 19 квітня 2016 року ПрАТ «Зернопродукт МХП» відчужило ОСОБА_2 170 вуликів з бджолосім`ями, 70 з яких товариству не належали та які були виділені їй в натурі на майновий пай колишнього ТОВ «Агрофірма «Баланівська».

Короткий зміст касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити у повному обсязі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року клопотання

ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Бершадського районного суду Вінницької області

від 25 вересня 2019 року та постанови Вінницького апеляційного суду

від 24 грудня 2019 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали Бершадського районного суду Вінницької області.

У березні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволені позову, оскільки належним чином не дослідили усіх обставин справи. У своєму позові вона вказувала про відсутність у ПрАТ «Зернопродукт МХП» на праві власності 70 вуликів з бджолосім`ями, відчужених з-поміж 170 вуликів

за оспорюваним договором купівлі-продажу від 19 квітня 2016 року № 327. Натомість ПрАТ «Зернопродукт МХП» не довело та не надало доказів, які

би підтверджували правомірність володіння вуликами з бджолосім`ями

у кількості 170 штук на праві власності та не спростувало її доводів. Також суди дійшли помилкового висновку про те, що комітет спілки громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма» Баланівська» не наділений повноваженнями виділення в натурі майна із спільного майна членам спілки, оскільки згідно зі Статуту спілки громадян співвласників майна

ТОВ «Агрофірма» Баланівська» комітет спілки є її керівним органом,

до повноважень якого входить, у тому числі, вирішення питань щодо виділення майнових часток членам спілки, які бажатимуть виділити свою частку зі спільного майна. Крім того, вона не просила визнати її право власності на 70 вуликів з бджолосім`ями, як таке, що виникне вперше, на що помилково вказав апеляційний суд, а просила застосувати належний спосіб захисту порушеного права, а саме визнання права власності у порядку статті 392 ЦК України у зв'язку з тим, що ПрАТ «Зернопродукт МХП»,

який ніколи не був власником виділених їй у 2015 році 70 вуликів

з бджолосім`ями, не визнає її право та уклав з приводу належного їй майна договір купівлі-продажу.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі в редакції

до наведених змін) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 04 вересня 2014 року є власником майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства

ТОВ «Агрофірма «Баланівська», зокрема відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ № 007451 її частка визначена

у розмірі 3 048 грн та відповідно до свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ВІ № 007450 її частка визначена у розмірі

417 грн. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 01 квітня 2001 року становила 10 897 грн (а. с. 9, 10).

25 липня 2015 року відбулись збори власників майнових паїв с. Баланівка Бершадського району Вінницької області з порядком денним:

1) Висловлення недовіри та позбавлення повноважень діючого комітету спілки пайовиків «Баланівська»; 2) Обрання комітету спілки пайовиків «Баланівська»; 3) Обрання ревізійної комісії спілки пайовиків «Баланівська»; 4) Обрання голови спілки пайовиків «Баланівська»; 5) Різне. На зборах були присутні 14 чоловік без зазначення їх прізвищ, крім голови та секретаря зборів (а. с. 16).

Рішення про затвердження змін до Статуту спілки громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська» на цих зборах не приймалось.

Із поданого позивачкою примірника Статуту спілки громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська», на якому від руки написано

зі змінами, не вбачається, які саме положення цього Статуту змінені

(а. с. 11-15).

Відповідно до Порядку визначення розмірів майнових паїв членів сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого

2001 року № 177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки», вирішення питання про порядок виділення майна в натурі співвласникам відноситься до повноважень загальних зборів співвласників майна.

05 жовтня 2015 року рішенням комітету спілки громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська» ОСОБА_1 виділено майно

в натурі, а саме вулики з бджолосім`ями у кількості 70 штук, вартістю

1 610 грн, на майновий сертифікат серії ВІ № 007451 (а. с. 18).

У зв`язку з цим Верховний Суд погоджується з висновком районного

суду про те, що виділення в натурі майна з пайового фонду реорганізованого колективного сільськогосподарського підприємства належить до повноважень загальних зборів співвласників майна,

а не комітету спілки громадян співвласників майна, що узгоджується також із положеннями Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» (статті 1, 3, 5, 7, 9), Указу Президента України від 03 грудня 1995 року № 1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення

реформування аграрного сектора економіки».

Згідно з актом прийому передачі майна пайового фонду ТОВ «Агрофірма «Баланівська» від 05 жовтня 2015 року голова спілки громадян співвласників майна ТОВ «Агрофірма «Баланівська» ОСОБА_3 передав, а ОСОБА_1 прийняла виділене їй майно в натурі на майновий пай вулики з бджолосім`ями у кількості 70 штук на суму 1 610 грн (а. с. 22). Отже, вартість одного вулику з бджолосім`єю становить 23 грн.

Згідно із статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно з положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою, по друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду положеннями ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою особою, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

19 квітня 2016 року згідно з договором купівлі-продажу ПрАТ «Зернопродукт МХП» продало ОСОБА_2 170 вуликів з бджолосім`ями на суму загальною вартістю 170 тис. грн, що еквівалентно 6 670,35 доларів США

(а. с. 23). Тобто вартість одного вулика з бджолосім`ями за цим договором становила 1 тис. грн (170 000 : 170).

26 вересня 2017 року при закритті кримінального провадження за заявою ОСОБА_1 слідчим встановлено наявність документів, що підтверджують право власності ПрАТ «Зернопродукт МХП» на 170 вуликів відповідно до накладної від 31 травня 2008 року № 249 та калькуляції виконаних робіт, щодо виготовлення Оляницькою філією закритого акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» 70 вуликів та подальшої передачі їх Бершадській філії закритого акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» (а. с. 26-27).

Згідно із договором позики від 01 лютого 2006 року та актом приймання-передачі від 01 лютого 2006 року голова комітету спілки (у договорі не заначено назви) ОСОБА_4 передала ТОВ «Зернопродукт» у позику майно на суму 495 267,80 грн, зокрема 100 штук бджолосімей, вартість за одиницю 23 грн, на загальну суму 2 300 грн. Строк дії договору - 15 років (а. с. 20, 21).

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини другої статті 184 ЦК України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознака, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою, Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Таким чином, вартість одного вулика з бджолосім`ями, які були передані

у позику за договором від 01 лютого 2006 року, так і переданих

ОСОБА_1 Комітетом співвласників майнових часток (паїв) бувшого колективного сільськогосподарського підприємства «Колос» с. Баланівка

в особі голови спілки ОСОБА_3 є однаковою - 23 грн. У той самий час коли за оспорюваним договором купівлі-продажу від 19 квітня 2016 року вартість одного вулика з бджолосім`ями становить 1 тис. грн.

Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що предметом купівлі-продажу

за договором від 19 квітня 2016 року були, у тому числі, й ті 70 вуликів з бджолосім`ями, що виділені їй в натурі, ґрунтуються на припущеннях, що в силу положень частини шостої статті 81 ЦПК України заборонено.

З огляду на викладене, суди, належним чином дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, врахувавши наведені вище обставини справи

та норми матеріального права, дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не доведено, що оспорюваним договором купівлі-

продажу від 19 квітня 2016 року ПрАТ «Зернопродукт МХП» відчужило ОСОБА_2 170 вуликів з бджолосім`ями, 70 з яких товариству не належали та які були виділені їй в натурі на майновий пай колишнього

ТОВ «Агрофірма «Баланівська».

Доводи касаційної скарги про те, що відповідачі не довели, що на час укладення оспорюваного договору купівлі продажу у ПрАТ «Зернопродукт МХП» було у власності 170 вуликів з бджолосім`ями, безпідставні, так як

не відповідають вимогам статей 12 81 ЦПК України, оскільки саме позивач,

а не відповідач, має доводити позовні вимоги, у тому числі, щодо підстав недійсності правочину. Отже, підстав для визнання недійсності правочину згідно зі статтями 203 215 ЦК України позивачка не довела.

Посилання касаційної скарги на те, що Бершадським відділом поліції головного управління Національної поліції у Вінницькій області на цей час здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за фактом підробки довідок і документів колишнім головою Баланівської сільської ради Бершадського району Вінницької області Баланом А. С.

і посадовою особою сільської ради Бондар І. в інтересах закритого акціонерного товариства «Зернопродукт МХП» з метою оформлення майна пайового фонду з оформленням майнового сертифікату без належної процедури також не заслуговують на увагу, оскільки досудове розслідування не закінчене, вироку суду у цій справі немає, а, отже, преюдиційності цих обставин немає (частина шоста статті 82 ЦПК України).

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а фактично стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 25 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 грудня

2019 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Зарічного районного суду м. Суми

від 22 серпня 2019 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

І. А. Воробйова

Д. Д. Луспеник