Постанова

Іменем України

18 березня 2021 року

м. Київ

справа № 127/11715/19

провадження № 61-3481св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Ткачука О. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром», Публічне акціонерне товариство «Національна страхова компанія «Оранта»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року в складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» та Публічного акціонерного товариства «Національна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди завданої джерелом підвищеної небезпеки,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом та, змінивши підстави позову, просив суд: стягнути з Приватного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» (далі - ПАТ «Концерн Хлібпром») 10 363,81 грн відшкодування матеріальної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та 858,00 грн витрат на проведення автотоварознавчого дослідження; стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») 61 589,41 грн страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 11 серпня 2018 року о 04 год 50 хв в місті Вінниця на вулиці К. Коріатовичів, 104, відбулося зіткнення автомобіля «Volksvagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , належного позивачеві, з належним ПАТ «Концерн Хлібпром» автомобілем «Газ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобілю позивача завдано значних пошкоджень. Викликані на місце ДТП співробітники патрульної поліції склали відносно позивача протокол про адміністративне правопорушення, визначивши, що позивач порушив пункт 16 Правил Дорожнього Руху, за що відповідальність передбачена статтею 124 КУпАП.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2018 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно позивача за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Цивільно-правова відповідальність ПАТ «Концерн Хлібпром» застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», яке 01 лютого 2019 здійснило часткове відшкодування майнової шкоди, перерахувавши позивачу 38 410,59 грн.

Оскільки дана сума є недостатньою для відновлення автомобіля позивача, він звернувся до Вінницького відділення КНДІСЕ із проханням провести автотоварознавче дослідження. Згідно висновку експерта № 1376/19-21 від 04 квітня 2019 року вартість завданого автомобілю «Volksvagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 матеріального збитку становить 110 363, 81 грн.

Враховуючи приписи чинного законодавства, ПАТ «НАСК «Оранта» зобов`язана відшкодувати позивачу 100 000, 00 грн - максимальну суму страхового відшкодування. З урахуванням сплаченої вже суми, стягненню з ПАТ «НАСК «Оранта» підлягає 61 589,41 грн. Оскільки загальний розмір завданого позивачеві матеріального збитку становить 110 363, 81 грн, стягненню з ПАТ «Концерн Хлібпром» підлягає 10 363, 81 грн (різниця між фактичним розміром шкоди і сумою, яка підлягає страховому відшкодуванню).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 травня 2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2019 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта». Прийнято до розгляду заяву ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про зміну підстав позову.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2019 року відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 .

Судовий збір залишено за ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив того, що розмір завданого власнику транспортного засобу матеріального збитку не підтверджений належними засобами доказування, та прийшов до висновку про недоведеність позовних вимог.

Також суд зазначив, що висновок автотоварознавчого дослідження № 1376/19-21 від 04 квітня 2019 року, на який посилається позивач, не відповідає вимогам положень частини п`ятої статті 106 ЦПК України, а тому не може розцінюватись судом як висновок експерта, оскільки у даному висновку відсутнє посилання експерта на причини пошкодження дослідженого ним транспортного засобу. При цьому, судом звернуто увагу на те, що ДТП сталася 11 серпня 2018, а експертиза проведена 04 квітня 2019 року, тобто більше ніж через сім місяців з моменту події. Доказів того, що транспортний засіб позивача не використовувався ним, не мав після цього ДТП інших пошкоджень тощо, суду не надано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ПрАТ «Концерн Хлібпром» на користь позивача вартості автотоварознавчого дослідження в сумі 858, 00 грн, суд виходив з того, що дані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ці витрати не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України та не є судовими витратами відповідно до статті 133 ЦПК України.

Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Концерн Хлібпром» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 666,00 грн.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 листопада 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 61 589,41 грн.

Стягнуто з ПАТ «Концерн Хлібпром» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування заподіяної матеріальної шкоди 10 363,81 грн.

Стягнуто з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 656,98 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 985,47 грн, а також витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 858,00 грн.

Стягнуто з ПАТ «Концерн Хлібпром» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 110,64 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 165,97 грн.

Додаткове рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким відмовлено ПАТ «Концерн Хлібпром» у стягненні витрат на правничу допомогу.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги часткого, апеляційний суд виходив з того, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження є допустимим та достовірним письмовим доказом, що обґрунтовує розмір заподіяних збитків. Такий висновок відповідачами не спростовано, в ході розгляду справи відповідачі з метою спростування результатів дослідження не скористалися своїм процесуальним правом на заявлення клопотання про призначення у справі судової експертизи.

Суд не прийняв до уваги розмір збитків для розрахунку страхового відшкодування визначений страховою компанією згідно дослідження, оскільки таке дослідження в матеріалах справи відсутнє, а з наданої страховою компанією ремонтної калькуляції не можливо встановити, ким вона зроблена, а також чи зроблена вона з урахуванням норм Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів. Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку про стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 61 589,41 грн в межах страхової суми, встановленої страховим полісом, та з урахуванням вже сплаченого страхового відшкодування (100 000 грн - 38 603,61 грн (за мінусом франшизи)), а також стягнення з ПАТ «Концерн Хлібпром» на користь позивача різниці між фактично заподіяною матеріальною шкодою і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 10 363,81 грн.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

21 лютого 2020 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА», в особі представника Дзюби Ю. А., через засоби поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить, з урахуванням уточненої касаційної скарги, скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року в частині стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 61 589,41 грн страхового відшкодування, 656,98 грн судового збору за подання позову, 985,47 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 858,00 грн витрат за проведення атотоварознавчого дослідження та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та стягнути з останнього на користь ПАТ «НАСК «ОРАНТА» судовий збір у розмірі 1535,24 грн.

Заявник касаційної інстанції не погоджується з висновком експерта за результатами проведення автотоварознавчої експертизи від 04 квітня 2019 року № 1376/19-21, оскільки даний висновок проводився зі спливом 6 місяців 11 днів після ДТП; згідно висновку не прослідковується причинно наслідковий зв`язок пошкоджень, які б відносились до даного ДТП; в основу розрахунку матеріального збитку було враховано 13 пунктів, які не відносяться до отриманих пошкоджень автомобіля позивача внаслідок ДТП; при проведені технічного огляду автомобіля позивача не було повідомлено представника ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про час та місце огляду автомобіля; експертом було проведено розрахунок матеріального збитку станом на 04 квітня 2019 року, а не станом на дату настання ДТП; в експертизі не вірно розрахований коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, що складає 0,47 %, оскільки для даних автомобілів з пробігом 142 493 км застосовується коефіцієнт 0,58 %, що в свою чергу порушує положення Методики товарознавчої експертизи та оцінки транспортних засобів.

Позивач не спростував належними доказами проведене на замовлення ПАТ «НАСК «ОРАНТА» дослідження від 27 грудня 2018 року № АВ 4038СМ, та не надав доказів про те, що ним дійсно понесені більші кошти по ремонту автомобіля, які відносяться саме до даного ДТП.

Судом апеляційної інстанції неправомірно було стягнуто зі страхової компанії 61 589,41 грн, оскільки останнім було сплачено позивачу 38 603,61 грн страхового відшкодування, а не 38 410,59 грн, як зазначає позивач. Тому стягнення судом апеляційної інстанції 61 589,41 грн перевищує ліміт відповідальності, який становить 100 000,00 грн.

Також заявник зазначає, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував обсяг відповідальності страховика за полісом обов`язкового страхування перед третіми особами, застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права (положень статті 1194 ЦК України, норм Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/5725/16-ц, від 14 червня 2017 року у справі № 914/1319/16, від 20 листопада 2019 року у справі № 127/9216/16-ц.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористалися своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Вінницького міського суду Вінницької області.

Справа надійшла до Верховного суду у травні 2020 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 11 серпня 2018 року о 04 год. 50 хв. в місті Вінниці на перехресті вулиць К. Коріатовичів - Міліційна відбулося ДТП за участю автомобіля марки «ГАЗ 3302», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , та автомобіля марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням позивача.

У результаті ДТП транспортний засіб ОСОБА_1 отримав механічні пошкодження.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який належить ПАТ «Концерн Хлібпром», застрахована ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/7053028 від 25 червня 2018 року ( Т. 1, а. с. 117).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 06 грудня 2018 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за статтею 124 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення (Т. 1, а. с. 5).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 червня 2019 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні даного ДТП - адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (Т. 1, а. с. 96).

Згідно протоколу (акту) огляду транспортного засобу, 20 грудня 2018 року представник НАСК «Оранта» в присутності учасника ДТП (потерпілого) ОСОБА_1 оглянув транспортний засіб марки «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та зафіксував отриманні під час ДТП пошкодження транспортного засобу (Т. 1, а. с. 118).

Відповідно до ремонтної калькуляції від 26 грудня 2018 року та зведеної таблиці даних попереднього розрахунку розміру матеріального збитку, розмір завданого транспортному засобу НОМЕР_1 збитку за розрахунками страхової компанії становить 39 103,61 грн (Т. 1, а. с. 121-124).

09 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «Оранта» із заявою, в якій просив виплатити йому суму страхового відшкодування, визначену страховою компанією відповідно до умов страхування виплати (Т. 1, а. с. 119).

01 лютого 2019 року ПАТ «НСК Оранта» виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 38 603,61 грн (за вирахуванням франшизи - 500 грн) на підставі страхового акту № ОЦВ-18-02-17368/1 (Т. 1, а. с. 12, 120, 125).

Вважаючи вказану суму страхового відшкодування недостатньою, ОСОБА_1 13 лютого 2019 року звернувся до Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення атотоварознавчого дослідження.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку внаслідок пошкодження транспортного засобу від 04 квітня 2019 року № 1376/19-21, проведеного головним судовим експертом Вінницького КНДІСЕ Базилицьким В. С., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Volkswagen Polo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження станом на квітень 2019 року складає 110 363,81 грн (Т. 1, а. с. 11-14).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Постанова апеляційного суду оскаржується в частині стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 61 589,41 грн страхового відшкодування, 656,98 грн судового збору за подання позову, 985,47 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 858,00 грн витрат за проведення атотоварознавчого дослідження. В іншій частині постанова апеляційного суду не оскаржується, а тому судом касаційної інстанції відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України, предметом касаційного перегляду не є.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У статті 29 Закону № 1961-IV зазначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика).

Пунктом 2.3 Методики передбачено, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до частини другої статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, страховий випадок стався з вини працівника ПАТ «Концерн «Хлібпром», відповідальність якого застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 25 червня 2018 року № АМ/7053028 зПАТ «НАСК Оранта».

Фактично не погодившись із визначеним страховою компанією розміром страхового відшкодування, ОСОБА_1 звернувся до експерта з метою визначення реального розміру матеріального збитку в результаті пошкодження його транспортного засобу під час ДТП.

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04 квітня 2019 № 1376/19-21, який наданий на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, завданого автомобілю позивача, внаслідок його пошкодження станом на квітень 2019 року складав 110 363,81 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги частково, апеляційний суд виходив з того, що позивачем доведено розмір, завданих йому збитків, а також судом визнано висновок експертного автотоварознавчого дослідження допустимим та достовірним письмовим доказом, що обґрунтовує розмір заподіяних збитків.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, оскільки такі прийнятті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги про те, що висновок експертного дослідження 04 квітня 2019 № 1376/19-21, наданого позивачем, не є належним та допустимим доказом у справі, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Частиною першою статті 106 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Згідно з частиною другою статті 113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

ПАТ «НСК Оранта» не надало належних та допустимих доказів на спростування висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 04 квітня 2019 року № 1376/19-21, не спростувало визначений розмір матеріального збитку, а отже не довело, що розмір матеріального збитку визначено експертним дослідженням неправильно.

Крім того, відповідач не скористався своїм правом та не порушував клопотання про призначення судової автотоварознавчої експертизи з метою спростування результатів дослідження від 04 квітня 2019 № 1376/19-21.

Посилання в касаційній скарзі на те, що у експертизі не вірно розрахований коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, що складає 0,47 %, оскільки для даних автомобілів застосовується коефіцієнт 0,58 %, не можуть бути прийнятті колегією суддів до уваги, оскільки страховою компанією не наведено та не надано належних доказів, що в даному випадку потрібно застосовувати саме коефіцієнт зносу 0,58 %.

Із дослідницької частини висновку експертного автотоварознавчого дослідження вбачається, що розрахунки здійснено з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, що вимагає стаття 29 Закону № 1961-IV.

Отже, позивач надав суду докази щодо розміру майнової шкоди, які не спростовано відповідачами.

Заявником касаційної скарги не доведено необґрунтованості чи суперечності висновку експертного дослідження від 04 квітня 2019 № 1376/19-21 іншим матеріалам справи та не спростовано викладених у ньому обставин.

Посилання в касаційній скарзі на висновки викладені у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року № 127/9216/16-ц, є безпідставними, оскільки у вказаній справі встановлені інші фактичні обставини, а саме розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт були проведені без врахування втрати товарної вартості та фізичного зносу. А в даній справі, яка переглядається, вартість розрахунок вартості матеріального збитку було проведено з урахуванням коефіцієнта зносу - 0,47 %.

Посилання в касаційній скарзі на висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 357/5725/16-ц, від 14 червня 2017 року у справі № 914/1319/16, також є безпідставними, оскільки у вказаній справі встановлені інші фактичні обставини.

Також колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, щодо не прийняття до уваги визначений страховою компанією розмір збитків для розрахунку страхового відшкодування згідно дослідження, оскільки ПАТ «НСК Оранта» не надало таке дослідження, а з наданої страховою компанією ремонтної калькуляції не можливо встановити, ким вона зроблена, а також чи зроблена вона з урахуванням норм вищезгаданої Методики.

Доводи касаційної скарги, що судом апеляційної інстанції неправомірно було стягнуто зі страхової компанії 61 589,41 грн, оскільки останнім було сплачено позивачу 38 603,61 грн страхового відшкодування, а не 38 410,59 грн, як зазначає позивач, а тому стягнення судом апеляційної інстанції 61 589,41 грн перевищує ліміт відповідальності, який становить 100 000,00 грн, не можуть бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.

Отже, законом передбачені випадки, коли недоліки рішення суду можуть бути усунені тим самим судом, що його ухвалив.

Для усунення недоліків судового рішення передбачена норма щодо виправлення описок та арифметичних помилок.

Помилка - це неточність у розмірі присудженого, неправильність арифметичних розрахунків.

Ураховуючи наведені розбіжності розрахунку матеріального відшкодування, яке суд апеляційної інстанції стягнув з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача, на які посилається заявник у своїй касаційній скарзі, можливо виправити шляхом усунення арифметичної помилки.

Отже, ПАТ «НАСК «Оранта» не позбавлено права звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про виправлення арифметичної помилки у судовому рішенні, що передбачено статтею 269 ЦПК України, а саме щодо розміру відшкодування матеріальної шкоди, яка підлягає стягненню з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_1 .

Інші наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновком суду апеляційної інстанції стосовно установлених обставин справи та зводяться виключно до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте в силу вимог статті 400 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Крім того, згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58 59 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційної цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. А. Калараш

О. С. Ткачук