ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня2024 року
м. Київ
справа № 127/12240/22
провадження № 61-18405св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - адвокат Федик Юлія Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Федик Юлії Юріївни, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Бойка В. М. від 06 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду
у складі колегії суддів: Медвецького С. К., Копаничук С. Г., Оніщука В. В.
від 23 листопада 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.
Позовні вимоги мотивував тим, що у липні 2021 року він та відповідач усно домовилися про створення та фінансування спільного бізнес-проєкту з подальшою його реєстрацією та виділом часток. Письмові договори між ними не укладалися.
На забезпечення виконання узгоджених домовленостей, у період з липня по грудень 2021 року, він здійснив грошові перекази на банківський рахунок відповідача у розмірі 555 728,21 грн.
Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо створення бізнесу та ухиляється від спілкування.
Позивач вважав, що перераховані відповідачу кошти у сумі 555 728,21 грн набуті останнім безпідставно та підлягають поверненню.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь безпідставно набуті грошові кошти в розмірі 555 728,21 грн та судові витрати.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 23 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 555 645,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, щодоказів, які б підтверджували наявність будь-яких договірних відносин між сторонами, зокрема, щодо створення спільного бізнесу, або відносин, заснованих на інших юридичних фактах, наслідком яких є обов`язок ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 суму коштів у розмірі
555 645 грн, сторонами суду не подані. Зазначені грошові кошти, які належали позивачу, набуті відповідачем без достатньої правової підстави на те, відтак наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції також вказав, що відповідач не підтвердив укладення з позивачем договору купівлі-продажу сім-карт та отримання спірної грошової суми з виконання цього договору.При цьому посилання в апеляційній скарзі на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі
№ 548/741/21 (провадження№ 61-1022св22), є безпідставним, оскільки встановлені судами фактичні обставини у цій справі, на яку посилається заявник, і у справі, яка переглядається, є різними. У кожній із указаних справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази, з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності. Так, у справі № 548/741/21 судами встановлено наявність між сторонами договірних правовідносин (договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі), а спір виник щодо суми грошових коштів, сплачених на виконання цього договору, а у справі, що переглядається, суд дійшов висновку про недоведеність факту існування між сторонами договірних відносин.
Також суди послалися на відповідну правову позицію, викладену
у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Федик Ю. Ю., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 листопада 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 04 січня 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Федик Ю. Ю., на рішення Вінницького міського суду Вінницької області
від 06 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 23 листопада 2023 року, залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 січня 2024 року відкрито касаційне провадження
у справі, яка в силу пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України є малозначною, разом із тим, аналіз оскаржуваних судових рішень та змісту касаційної скарги дають підстави для висновку, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), витребувано цивільну справу № 127/12240/22 із Вінницького міського суду Вінницької області. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року відзив представника ОСОБА_1 - адвоката Михайловського Р. В., на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Федик Ю. Ю., у цій справіповернуто заявникові без розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Федик Ю. Ю., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, прийнятими всупереч правовій позиції Верховного Суду, судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
Вказує, що суди при ухваленні оскаржуваних судових рішень безпідставно застосували норму статті 1212 ЦК України та не застосували пункт 6
статті 3 ЦК України, не врахували правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 04 серпня 2021 року
у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня 2023 року
у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22), так як загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Отже, при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
Зазначає, що суди правильно встановили, що позивачем не доведено факт існування між ним та відповідачем договірних відносин щодо створення бізнес-проекту. При цьому поведінка позивача щодо перерахування коштів відповідачу не свідчила жодним чином, що ці кошти позивач перераховує на виконання договірних відносин щодо створення спільного бізнесу, як це стверджує позивач, чи про те, що позивач буде вимагати повернення цих коштів, чи ці кошти підлягають поверненню з інших підстав. Позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме півроку, регулярно, різними сумами, найменша із яких 600,00 грн, найбільша - 67000,00 грн, всього було перераховано 37 платежів. У призначеннях платежу позивач зазначав, що призначенням платежу є поповнення карткового рахунку відповідача. Так як позивач не був зобов`язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов`язань, проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, добровільно, а його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є суперечливою та недобросовісною.
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі, які підлягають залишенню без розгляду, так як вони не надіслані іншим учасникам процесу, що є обов`язковим (стаття 183 ЦПК України).
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 01 травня 2021 року по 19 січня 2022 року ОСОБА_1 перерахував на банківську карту ОСОБА_4 суму коштів у розмірі 555 728,21 грн (виписка по банківській картці ОСОБА_1 від 19 січня 2022 року).
З виписки по банківській картці ОСОБА_2 від 20 квітня 2023 року слідує, що у період з 14 липня 2021 року по 14 грудня 2021 року на банківську картку останнього зараховано від ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 555 645 грн.
07 лютого 2023 року адвокат Михайловський Р. В. в інтересах ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з претензією про повернення безпідставно набутих коштів.
Зі змісту претензії слідує, що між сторонами була досягнута усна домовленість про створення та фінансування спільного бізнес проєкту з подальшою його реєстрацією та виділом часток, для забезпечення виконання якої позивачем здійснено переказ грошових коштів на банківський рахунок відповідача у сумі 555 728,21 грн, проте останній не виконав своє зобов`язання щодо створення бізнесу.
Відповідно до інформації ТОВ «Нова Пошта» від 05 жовтня 2022 року № 1930-22к товариство володіє інформацією про надіслані поштові відправлення
ОСОБА_2 виключно за останні шість місяців.
За указаний період ОСОБА_2 здійснено такі поштові відправлення:
27 травня 2022 року ОСОБА_6 (поліграфічна продукція), 13 квітня 2022 року ОСОБА_7 (аксесуари), 03 квітня 2022 року ОСОБА_8 (поліграфічна продукція).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник, у змісті уточненої касаційної скарги, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Судами належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Федик Ю. Ю., підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
У пункті VII.-2:101 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року
№ 15-рп/2004).
Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України).
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Схожий по суті висновок зроблений в пункті 8.26. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження
№ 12-79гс19), в якій вказано, що «водночас закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах».
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) зазначено, що: «добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них».
Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (частина перша статті 1212 ЦК України).
Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).
Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня
2021 року у справі № 185/446/18 (провадження № 61-434 св 20) та від 11 січня
2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022 св 22).
Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає, що суди дійшли помилкового висновку про те, що грошові кошти в розмірі 555 645 грн, які належали позивачу, набуті відповідачем без достатньої правової підстави, а відтак наявні підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 1212 ЦК України.
Так, в основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
Суди не звернули уваги, що безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.
У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 сплатив ОСОБА_2 кошти, знаючи, що між ним та відповідачем відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) з повернення коштів, позивач добровільно сплачував кошти, а тому поведінка позивача є суперечливою (тобто, потерпіла особа вільно і без помилки погодилася на настання невигідних для себе наслідків). При цьому позивач перераховував відповідачу кошти тривалий час, а саме півроку, регулярно, різними сумами, всього було перераховано 37 платежів. У призначеннях платежу позивач зазначав, що призначенням платежу є поповнення карткового рахунку відповідача. Так як позивач не був зобов`язаний перераховувати кошти внаслідок відсутності договірних відносин із відповідачем щодо створення спільного бізнесу, а також будь-яких інших зобов`язань, проте він здійснював ці платежі протягом тривалого часу, регулярно, його поведінка щодо вимоги повернення цих коштів є вочевидь суперечливою та недобросовісною.
Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 555 645,00 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпунктів «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; а також вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Відповідно до частин першої-другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З огляду на висновок Верховного Суду щодо суті касаційної скарги, відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, понесені у судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 19 453,00 грн
(8 337,00 грн + 11 116,00 грн).
Керуючись статтями 141 400 402 409 412 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Федик Юлії Юріївни, задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 вересня 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 23 листопада 2023 рокускасувати й ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді судового збору, понесені у судах апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 19 453,00 грн (дев`ятнадцять тисяч чотириста п`ятдесят три гривень).
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: І. Ю. Гулейков
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць
Р. А. Лідовець