ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 127/16456/18

провадження № 51-1459 км 22

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

засудженого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2022 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016020010007364, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, востаннє вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 187 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом повного складання призначених покарань за цим вироком та за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого. Зараховано ОСОБА_6 в строк відбутого покарання, відбуте повністю покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_6 термін його попереднього ув`язнення у даному кримінальному провадженні з моменту прийняття ухвали суду про перерахування обвинуваченого за судом - 17 липня 2018 року до набуття даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирішено питання процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2022 року вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання щодо ОСОБА_6 змінено. Призначено ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 187 КК України у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів з урахуванням покарання, призначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року, шляхом повного складання призначених покарань ОСОБА_6 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років 9 місяців з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

Зараховано ОСОБА_6 в строк відбутого покарання повністю відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.

Зазначеними судовими рішеннями також засуджено ОСОБА_8 , судові рішення щодо якого в касаційному порядку не оскаржуються.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку, ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за те, що він, 16 вересня 2016 року приблизно о 11:30 год, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 , шляхом злому серцевини замка вхідних дверей, проникли до квартири АДРЕСА_2 , де взяли пристрій для відстрілу патронів ТМ «Flober» марки «Ekol Major Berg», належний ОСОБА_9 , який в цей час повернувся до свого місця проживання. ОСОБА_6 з ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що їх протиправні дії викриті, погрожуючи потерпілому застосуванням пристрою для відстрілу патронів ТМ «Flober» марки «Ekol Major Berg», висловили вимогу ОСОБА_9 опустити обличчя вниз, підняти руки вгору та покинули приміщення вказаної квартири, заволодівши при цьому зазначеним пристроєм для відстрілу патронів, розпорядившись ним на власний розсуд.

Своїми умисними протиправними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_8 заподіяли потерпілому ОСОБА_9 матеріальну шкоду на суму 1725,24 грн.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд в суді першої інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону. Оспорює правильність встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, посилається на неповноту судового розгляду та стверджує, що не мав умислу на вчинення саме розбійного нападу. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги також посилається неправильне застосування ч. 5 ст. 72 КК України в частині зарахування строку попереднього ув`язнення та вважає, що суд неправильно зарахував йому термін попереднього ув`язнення.

Під час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 частково підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити лише в частині зарахування терміну його попереднього ув`язнення. Захисник ОСОБА_7 також підтримав касаційну скаргу засудженого лише в частині зарахування строку попереднього ув`язнення.

Позиції інших учасників судового провадження

Під час касаційного розгляду прокурор вважала, що підстав для задоволення касаційних вимог засудженого немає, а тому просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Натомість, зазначене є предметом перевірки суду апеляційної інстанції.

Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 убачається, що він у ній наводить доводи про невідповідність висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, просить доказам по справі дати іншу оцінку, ніж її дали суди першої і апеляційної інстанцій, тоді як перевірка цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесена.

Водночас, як убачається зі справи, аналогічні за змістом доводи наводив засуджений у своїй апеляційній скарзі, проте під час апеляційного розгляду не підтримав своїх апеляційних вимог в частині неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, відсутності умислу на вчинення розбійного нападу та, повністю визнавши свою вину у скоєному, змінив свої апеляційні вимоги і просив змінити вирок суд першої інстанції лише в частині призначеного покарання. Тому, ці доводи не перевірялися апеляційним судом.

В суді касаційної інстанції засуджений та його захисник також не підтримали доводів касаційної скарги ОСОБА_6 в частині неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду викладених у вироку фактичним обставинам кримінального провадження, відсутності умислу на вчинення розбійного нападу та просили змінити оскаржувані судові рішення лише в частині зарахування терміну попереднього ув`язнення.

В зв`язку з цим, колегія суддів переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах змінених під час касаційного розгляду касаційних вимог.

Доводи касаційної скарги щодо призначеного покарання та неправильного, на думку засудженого, застосування ч. 5 ст. 72 КК України в частині зарахування терміну попереднього ув`язнення ОСОБА_6 є безпідставними.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України, суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації.

Призначаючи засудженому ОСОБА_6 покарання, суд при обранні виду та його розміру, вірно враховував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд врахував те, що він раніше судимим не був, на обліку у лікаря психіатра не перебував, проте перебуває на обліку в КП ВОНД « Соціотерапія» з діагнозом: розлади психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів, за місцем відбування покарання характеризується посередньо, обставиною, що пом`якшує покарання визнав наявність у останнього тяжкого захворювання та обставиною, що його обтяжує - рецидив злочинів.

Враховуючи, що під час апеляційного розгляду ОСОБА_6 повністю визнав свою вину та щиро розкаявся у скоєному, апеляційний суд також визнав обставиною, яка пом`якшує покарання - щире каяття і призначив засудженому покарання, наближене до мінімального, згідно з санкцією частини та статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі з реальним його відбуттям.

При цьому, ОСОБА_6 зараховано в строк відбутого покарання, покарання відбуте повністю за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року у виді трьох років шести місяців позбавлення волі. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, ОСОБА_6 зараховано в строк відбутого покарання термін попереднього ув`язнення у даному кримінальну провадженні з моменту прийняття ухвали суду про перерахування останнього за судом - 17 липня 2018 року до набуття даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Тому, доводи касаційної скарги ОСОБА_6 про неправильне застосування положень ч. 5 ст. 72 КК України при зарахування термінів його попереднього ув`язнення є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Крім того, як убачається з наявної у справі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2022 року ОСОБА_6 зараховано в строк відбутого покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2017 року, термін його ув`язнення з моменту затримання, тобто з 04 липня 2017 року до закінчення строку відбування покарання, тобто до 04 січня 2021 року, частину з якого, а саме з 17 липня 2018 року по 07 лютого 2022 року зараховано як один день ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Отже, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б істотними та підставами, передбаченими ст. 438 КПК України, для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення у цій справі не встановлено, а тому в задоволенні касаційних вимог засудженого слід відмовити.

Керуючись статтями 433 434 436 - 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 16 вересня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 07 лютого 2022 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3