№ 127/21328/19 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

20 жовтня 2021 року

м. Київ

справа № 127/21328/19

провадження № 61-19059св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Ступак О. В., суддів:Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року в складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Панасюка О. С., Якименко М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області (далі - Департамент ДАБІ у Вінницькій області), Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

На обґрунтування позову зазначив, що 17 травня 2012 року ОСОБА_3 розпочав самочинне будівництво двоповерхового житлового будинку з підвальним приміщенням на земельній ділянці у АДРЕСА_1 (за новою нумерацією - 11), яка межує із земельною ділянкою позивача на АДРЕСА_2 (за новою нумерацією - 13).

Під час будівництва котловану для вказаного будинку порушено вимоги ДБН 360-92* «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», затверджених Наказом Держкоммістобудування від 14 квітня 1992 року № 44 (далі - ДБН 360-92*), що завдало значної шкоди житловому будинку позивача, яка полягає у тому, що внаслідок недотримання відстаней (побутових розривів) між будинками, роботи важкої техніки, яка працювала ближче одного метра від будинку позивача, стіни останнього, не витримавши навантаження, дали тріщини, які ОСОБА_3 добровільно усунути відмовився та продовжив самочинне будівництво з порушенням вимог чинного законодавства.

Внаслідок незаконних дій забудовника позивач неодноразово звертався із заявами до Департаменту ДАБІ у Вінницькій області з проханням вжити заходів щодо недопущення порушення його прав ОСОБА_3 та недопущення подальшої руйнації його будинку, однак департаментом не було вжито жодних дій щодо припинення будівельних робіт та приведення об`єкта будівництва у відповідність до вимог чинного законодавства.

З огляду на вказане позивач звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльності Департаменту ДАБІ у Вінницькій області та зобов`язання вжити заходи до зупинення відповідних робіт.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року в адміністративній справі № 802/494/14-а, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, вказані позовні вимоги задоволено частково. Проте чинне судове рішення Департамент ДАБІ у Вінницькій області не виконував, самочинне будівництво ОСОБА_3 не припинив.

Позивач стверджував, що ним використано усі передбачені законом України заходи щодо реагування та притягнення ОСОБА_3 до відповідальності та зобов`язання його провести перебудову, однак останній продовжив будівництво, тому в даному випадку, проста перебудова самочинного будівництва не приведе до приведення його у відповідність до вимог ДБН 360-92*, отже єдиним можливим захистом прав ОСОБА_1 є знесення самочинно збудованої нерухомості, що порушує його права як власника будинку, що знаходиться на суміжній земельній ділянці.

Так, ОСОБА_3 під час будівництва не дотримався вимог протипожежних норм, згідно з якими відстань між будинками має бути не менше 9 метрів. Крім того, забудовником не дотримано вимог ДБН 360-92*, відповідно до яких між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2-3 поверхи потрібно дотримуватись відстані (побутові розриви) не менше 15 метрів, а заввишки 4 поверхи і більше - 20 метрів, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 метрів. Водночас при різних вимогах (протипожежних, санітарно-гігієнічних та ін.) до мінімально допустимих відстаней між будинками і спорудами треба приймати величини, найбільші з них. Між чотириповерховим житловим будинком, який побудував ОСОБА_3 , та будинком позивача не витримано навіть 8 метрів, при обов`язкових мінімальних 15 метрах.

Окрім того, ОСОБА_3 , незважаючи на те, що згідно з будівельним паспортом отримав дозвіл на будівництво двоквартирного, двоповерхового житлового будинку садибного типу з підвальними приміщенням, самочинно збудував одноквартирний чотириповерховий житловий будинок.

23 вересня 2015 року Департамент ДАБІ у Вінницькій області зареєстрував декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, а саме житлового будинку на АДРЕСА_3 .

19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно прийнято рішення № 26276186 про державну реєстрацію за ОСОБА_3 прав та їх обтяжень на житловий будинок на АДРЕСА_2 та видано свідоцтво про право власності на вказаний будинок серії СТА № 318708 (індексний номер 47937972).

Постановою від 19 вересня 2016 року у справі № 802/233/16а Вінницький окружний адміністративний суд скасував декларацію про готовність об`єкта до експлуатації, свідоцтво на право власності та рішення про державну реєстрацію на згаданий будинок, проте цю постанову скасовано Вінницьким апеляційним адміністративним судом з тих підстав, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

26 вересня 2016 року між відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, відповідно до якого будинок перейшов у власність відповідача ОСОБА_2

ОСОБА_1 переконував, що спірна будівля збудована близько до його будинку, а тому у разі пожежі вогонь може перекинутись на нього та знищити все майно, позбавити позивача життя та нанести шкоду здоров`ю осіб, які будуть знаходитись в його будинку, що свідчить про порушення його цивільних прав та інтересів.

Пославшись на викладене та на те, що Департамент ДАБІ у Вінницькій області не виконав покладеного на нього обов`язку щодо перевірки повноти даних, зазначених у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, під час її подання, ОСОБА_1 просив суд скасувати реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 вересня 2015 року, зареєстровану за № ВН 142152642626 на об`єкт -будівництво двоквартирного, двоповерхового приватного житлового будинку замість старого на приватизованій земельній ділянці (квартира № 2 ) на АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_3 ; скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії СТА № 318708 , індексний номер 47937972, видане 19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області Стаховою Т. В.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 26276186, прийняте 19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області Стаховою Т. В., стосовно реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 ; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 31571515, від 26 вересня 2016 року, приватний нотаріус Радіонова Н. В., Вінницький міський нотаріальний округ, Вінницька область, на частку житлового будинку на АДРЕСА_2 .

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 вересня 2015 року, зареєстровану за № ВН 142152642626 на об`єкт - будівництво двоквартирного, двоповерхового приватного житлового будинку замість старого на приватизованій земельній ділянці (квартира № 2 ) на АДРЕСА_1 , замовником якого є ОСОБА_3 . Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії СТА № 318708 , індексний номер 47937972, видане 19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області Стаховою Т. В. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 26276186, прийняте 19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області Стаховою Т. В., стосовно реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 . В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи указане судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що наявні підстави, визначені частиною другою статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та пунктом 29 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, з якими законодавець пов`язує скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 вересня 2015 року за № ВН 142152642626 підлягають задоволенню.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача в частині скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії СТА № 318708 , індексний номер 47937972, виданого 19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області Стаховою Т. В.; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 26276186, прийнятого 19 листопада 2015 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області Стаховою Т. В., стосовно реєстрації за ОСОБА_3 права власності на житловий будинок АДРЕСА_2 , є похідними від позовних вимог про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 вересня 2015 року, оскільки реєстрація зазначеної декларації про готовність об`єкта до експлуатації стала підставою для видачі оскаржуваного свідоцтва про право власності та реєстраціі? речових прав на нерухоме маи?но, а тому ці позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер № 31571515, від 26 вересня 2016 року, приватного нотаріуса Радіонової Н. В. Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області на частку житлового будинку на АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов висновку про те, що такий спосіб захисту не забезпечує захисту прав позивача як власника будинку на сусідній земельній ділянці, оскільки державна реєстрація речового права на нерухоме майно є лише визнанням та підтвердженням державою факту виникнення права власності на нерухоме майно, тому підстав для скасування цієї державної реєстрації, здійсненої на підставі договору дарування, укладеного 26 вересня 2016 року та зареєстрованого у встановленому порядку, немає.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, в розмірі по 864,45 грн кожному.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення його прав відповідачем, зокрема, позивачем не надано жодного доказу, що він є власником будинку на АДРЕСА_5 та що цьому будинку внаслідок недотримання відстаней (побутових розривів) між будинками і роботи важкої техніки, яка працювала ближче одного метра від нього, завдано пошкоджень, що виявились в утворенні тріщин на його стінах.

Крім того, апеляційний суд дійшов висновку про те, що обґрунтування позовних вимог не містять жодних доводів про ефективність такого способу захисту порушеного права і інтересу позивача, як скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Посилання про необхідність захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав позивача саме вказаним способом у зв`язку з тим, що спірна будівля збудована близько до його будинку, а тому у випадку пожежі вогонь може перекинутись на нього та знищити все майно, позбавити позивача життя та нанести шкоду здоров`ю осіб, які будуть знаходитись в його будинку, базуються на припущеннях, а також є безпідставними, оскільки заявлені вимоги не відповідають змісту порушеного права та інтересу, характеру його порушення і не забезпечують поновлення цього права й інтересу.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи

У грудні 2020 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційний суд:

- безпідставно скасував правильне по суті та законне судове рішення суду першої інстанції;

- не звернув увагу на те, що за приписами частини четвертої статті 41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» посадові особи органів архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, видавати обов`язкові для виконання приписи щодо зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проєкту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконується без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. А в приписі 1-Сл головним державним інспектором Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Слободянюком Є. В. поставлена вимога до забудовника ОСОБА_3 привести документацію до вимог законодавства у сфері містобудування. І ця вимога забудовником не була виконана;

- не врахував, що у цій справі існує спір не лише про право, але й про неправомірність рішення суб`єкта владних повноважень щодо узаконення самочинного будівництва, що призвело до неможливості реалізувати заявнику своє право на захист від руйнації його будинку та безпечне проживання біля новоствореного об`єкта будівництва, зведеного з порушенням вимог ДБН;

- не надав належної оцінки тому, що відповідач ОСОБА_3 в зареєстрованому повідомленні про початок виконання будівельних робіт свідомо надав недостовірні дані;

- не звернув увагу на те, що Департамент ДАБІ у Вінницькій області як суб`єкт владних повноважень видав (зареєстрував) декларацію про готовність об`єкта будівництва всупереч вимогам чинного законодавства та постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року, яка набрала законної сили;

- проігнорував те, що пошкодження будинку заявника не можна було жодним чином зафіксувати, оскільки заявник не знав про намір забудовника ОСОБА_3 почати будівництво і не міг своєчасно викликати комісію з метою обстеження та визначення стану його будинку на момент початку будівництва відповідачем;

- стягнув із заявника судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, хоча він є інвалідом другої групи і постраждалим в наслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, а отже звільнений від сплати судового збору у всіх судових інстанціях;

- не врахував висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц.

У лютому 2021 року представник ОСОБА_3 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому посилається на необґрунтованість касаційної скарги та вказує на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним.

Крім того, у вказаному відзиві заявник виклав клопотання про закриття касаційного провадження у справі, яке обґрунтоване тим, що ОСОБА_1 у своїй касаційній скарзі не навів жодної із підстав касаційного оскарження судового рішення апеляційного суду, що передбачені частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а тому Верховний Суд помилково відкрив касаційне провадження.

Також у лютому 2021 року до Верховного Суду від Департаменту ДАБІ у Вінницькій області надійшли відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в яких відповідач, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 22 грудня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.

Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху, з наданням строку для усунення недоліків до 28 січня 2021 року, але не більше десяти днів з дня отримання цієї ухвали. Зокрема запропоновано заявнику сплатити судовий збір у розмірі 3 073,60 грн.

У січні 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали про усунення недоліків, а саме посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) від 19 листопада 2019 року, серія НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, витребувано матеріали справи № 127/21328/19 із Вінницького міського суду Вінницької області, надано іншим учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу.

У лютому 2021 року матеріали справи № 127/21328/19 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до повідомлення про початок виконання будівельних робіт/про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт від 24 травня 2012 року ОСОБА_3 відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» повідомив Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області про початок виконання будівельних робіт - будівництва двоквартирного, двоповерхового приватного житлового будинку замість старого на приватизованій земельній ділянці на АДРЕСА_1 , загальною площею 299,48 кв. м, будівельний паспорт № 76 від 07 липня 2012 року, затверджений замовником 07 липня 2012 року, код 1110.3, категорія складності об`єкта - ІІ. Документ, що засвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою або договір суперфіцію - державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯМ № 304877, виданий 07 травня 2012 року, площа земельної ділянки 0,0506 га.

18 жовтня 2012 року головним державним інспектором відділу по м. Вінниці управління контролю за будівництвом об`єктів та державного ринкового нагляду № 2 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Слободянюком Є. В. складено акт № 970-ПП перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил забудовником ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 . За результатами перевірки встановлено, що ОСОБА_3 з відхиленням від проектної документації виконував будівельні роботи з будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 , а саме розміщення будівлі не відповідає схемі генерального плану, що є додатком до будівельного паспорта № 76 від 2012 року (відстань до сусіднього житлового будинку складає 7,40 м замість необхідних 8,0 м), що є порушенням Закону України «Про архітектурну діяльність».

13 січня 2014 року головним державним інспектором по м. Вінниця управління контролю за будівництвом об`єктів, якістю будівельних матеріалів та державного ринкового нагляду № 2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Вінницькій області Слободянюком Є. В. за результатами позапланової перевірки, проведеної на будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_3 будівельні роботи виконуються з відхиленням від проектної документації, тому винесено припис № 1-Сл про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, у якому поставлена вимога до ОСОБА_3 привести документацію у відповідність до вимог законодавства в сфері містобудування.

13 січня 2014 року у зв`язку з тим, що ОСОБА_3 з відхиленням від проектної документації виконує будівельні роботи з будівництва житлового будинку на АДРЕСА_1 заступником начальника інспекції Держархбудконтролю у Вінницькій області винесено постанову № 26 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 340,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу від 05 березня 2014 року № 6 комісії зі спорів в сфері містобудування, враховуючи висновок експерта Сивенюка І. М. від 24 лютого 2014 року про те, що розпочатий будівництвом будинок на АДРЕСА_1 є двоповерховим з мансардним поверхом, комісія вирішила рекомендувати ДАМтаК міської ради видати новий будівельний паспорт на будівництво двоквартирного двоповерхового житлового будинку з мансардним поверхом, скасувати будівельний паспорт від 07 липня 2012 року № 211.

У висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 10 листопада 2014 року № 713/714/14-21 встановлено, що проектна документація (зміни) на будівництво приватного житлового будинку на АДРЕСА_1 не відповідає вимогам додатка 3.1 (обов`язковий) Протипожежні вимоги ДБН 360-92*. Виконані будівельні роботи із будівництва (реконструкції) двоквартирного приватного житлового будинку на АДРЕСА_1 відповідають формуванню об`ємно-планувального та конструктивного рішень проектної документації та не відповідають вимогам додатку 3.1 (обов`язковий) Протипожежні вимоги ДБН 360-92*, які за умови їх приведення у відповідність до вимог додатка 3.1 (обов`язковий) Протипожежні вимоги ДБН 360-92* можуть розглядатись у прийнятті відповідного проектного рішення (зміни до проекту) та проведенню робіт з подальшим внесенням змін до проектної документації та будівельного паспорта.

Поверховість збудованих частин нового житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_1 , відповідає ескізному проекту та будівельному паспорту (зміни до будівельного паспорта від 27 грудня 2012 року № 211), де зазначено, що об`єкт будівництва - будівництво двоквартирного двоповерхового приватного житлового будинку з мансардним поверхом.

Експертизою встановлено, що фактична відстань між зовнішніми стінами (сторонами) житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_2 , та новим житловим будинком, розташованим на АДРЕСА_1 , становить близько: 7,43 м - 7,62 м. Вимоги пункту 3.13 Забудова вільних територій і реконструкція житлових кварталів розділу 3 Сельбищна територія. ДБН 360-92*, які визначені для селітебної території до відстаней (побутовий розрив) садибної забудови, а саме між довгими сторонами житлових будинків № 9 та АДРЕСА_2 , не передбачаються. Фактична відстань між зовнішніми стінами (сторонами) житлового будинку, розташованого на АДРЕСА_2 , та новим житловим будинком, розташованим на АДРЕСА_1 , згідно з вимогами додатка 3.1 (обов`язковий) Протипожежні вимоги ДБН 360-92* повинна становити 8,0 м.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року у справі № 802/494/14-а, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 січня 2016 року, визнано протиправною бездіяльність Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо невжиття заходів до зупинення самочинного будівництва житлового будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_1 . Зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вжити заходів до зупинення будівельних робіт житлового будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .

Матеріали справи не містять доказів виконання Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 08 червня 2015 року про зобов`язання вжити заходів щодо зупинення будівельних робіт, які виконувались з порушенням чинного законодавства.

23 вересня 2015 року департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області зареєстровано декларацію № ВН 142152642626 про готовність до експлуатації об`єкта - будівництво двоквартирного, двоповерхового приватного житлового будинку замість старого на приватизованій земельній ділянці (квартира № 2 ) на АДРЕСА_1 , код 1110.3, категорія складності - II, будівельні роботи на якому виконувались на підставі повідомлення про початок їх виконання.

Відомості на веб-сайті Держархбудінспекції України свідчать про те, що декларація про готовність об`єкта до експлуатації № ВН 142152642626 зареєстрована у вересні 2015 року.

Також з матеріалів інвентаризаційної справи судами встановлено, що згідно з додатком № 3/26 до рішення виконкому Вінницької міської ради від 04 червня 1987 року № 200 будинку з існуючим АДРЕСА_1 присвоєно № 11.

19 серпня 2015 року виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_2 , у якому зазначено, що власниками цього будинку, по 1/2 частці у кожного, є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19 листопада 2015 року, серія: СТА 318708 , індексний номер 47937972, житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 258,8 кв. м, належить на праві спільної часткової власності 23/25 ОСОБА_3 .

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2017 року № 92558206 вбачається, що на підставі договору дарування від 26 вересня 2016 року 23/25 часток житлового будинку з господарськими будівлями на АДРЕСА_2 належать ОСОБА_2 , а 2/25 часток цього будинку з 19 листопада 2015 року належать ОСОБА_5 .

Також з матеріалів справи вбачається, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 серпня 2017 року у справі № 127/93/17-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту ДАБІ у Вінницькій області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області 13 жовтня 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 серпня 2017 року у справі № 127/93/17-ц скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 вересня 2015 року, зареєстровану за № ВН 142152642626, на об`єкт - будівництво двоквартирного, двоповерхового приватного житлового будинку замість старого на приватизованій земельній ділянці (квартира № 2 ) на АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2017 року в частині скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 23 вересня 2015 року, зареєстрованої за № ВН 142152642626, на об`єкт - будівництво двоквартирного, двоповерхового приватного житлового будинку замість старого на приватизованій земельній ділянці (квартира № 2 ) на АДРЕСА_1 , скасовано. У цій частині залишено в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 серпня 2017 року. В іншій частині рішення Апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2017 року залишено без змін. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 судовий збір у сумі 3 840,00 грн, сплачений 12 лютого 2018 року.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, підлягає закриттю, акасаційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та їх нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Підставою касаційного оскарження постанови Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року у справі, що переглядається, є посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зазначена заявником підстава касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України не знайшла свого підтвердження.

Так, у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц за позовом ОСОБА_1 до Департаменту ДАБІ у Вінницькій області, Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , про скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, свідоцтва про право власності на нерухоме майно та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2017 року, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації, що стала підставою для оформлення замовником будівництва права власності на об`єкт нерухомого майна, вплине на права й обов`язки цього замовника, зокрема, в частині можливості експлуатації відповідного об`єкта нерухомості. А тому належним відповідачем за вимогою про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації є замовник будівництва (особа, на користь якої така декларація зареєстрована)».

Також Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «якщо замовник будівництва після реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації та державної реєстрації права власності на цей об`єкт відчужив його іншій особі, така особа за умови, що до неї відсутні позовні вимоги, має бути залучена до участі у справі про скасування реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскільки скасування реєстрації зазначеної декларації може вплинути на права цієї особи, зокрема бути підставою для подальшого оспорювання її права власності на відповідний об`єкт».

Враховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду зазначила про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що належним відповідачем за вимогою про скасування декларації є Департамент ДАБІ у Вінницькій області, та погодилась з висновком суду першої інстанції про те, що належним відповідачем за цією вимогою, як і за вимогами про скасування свідоцтва та рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень, має бути заявник ОСОБА_3 .

Тобто, Велика Палата Верховного Суду жодних питань по суті спору у справі № 127/93/17-ц не розглядала, а лише дійшла висновків про належний склад відповідачів у вказаному спорі.

Суд апеляційної інстанції у справі, що переглядається, прийняв оскаржуване судове рішення із залученням до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Крім того, висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, не спростовують висновків апеляційного суду, зроблених в оскаржуваній постанові.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 396 ЦПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права, які викладені у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, на які посилався заявник у касаційній скарзі, враховані судом апеляційної інстанції у процесі ухвалення оскаржуваного судового рішення та не суперечать ним, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, відкрите з цієї підстави.

Водночас колегія суддів вважає слушними наведені в касаційній скарзі доводи щодо неправильного стягнення з відповідача судового збору та не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням апеляційного суду в частині розподілу судових витрат з огляду на таке.

Відповідно до пунктів 9, 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю; позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу. Стадії цивільного процесу об`єднані єдиним завданням - справедливим розглядом і вирішенням цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Відповідно до частини шостої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Подібні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.

Матеріали справи містять підтвердження, що позивач ОСОБА_1 є громадянином, віднесеним до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (копія посвідчення серії НОМЕР_4 , виданого 21 червня 2010 року) (т.1, а. с. 6).

Також матеріали справи містять посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) від 19 листопада 2019 року серія НОМЕР_2 , відповідно до якого ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи.

Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку про стягнення з позивача, що звільнений від сплати судового збору у всіх судових інстанціях на підставі пунктів 9, 10 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», судових витрат у загальній сумі 1 728,90 грн, оскільки такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок держави. Тому оскаржуване судове рішення в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що клопотання представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про закриття касаційного провадження підлягає задоволенню частково, касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підлягає закриттю; постанова апеляційного суду в частині розподілу судових витрат - зміні, на підставі статті 412 ЦПК України. Судові витрати, понесені відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у загальній сумі 1 728,90 грнпідлягають компенсації цим відповідачам за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 141 396 409 410 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Судові витрати, понесені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за подання апеляційної скарги, в загальному розмірі 1 728,90 грн компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, по 864,45 грн кожному.

Клопотання представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про закриття касаційного провадження задовольнити частково.

Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 01 грудня 2020 року, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, закрити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО. В. Ступак Судді:І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко