Постанова

Іменем України

07 березня 2023 року

м. Київ

справа № 127/22957/21

провадження № 61-2795св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами»,

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович,

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2021 року в складі судді Федчишена С. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року в складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та судових рішень в справі

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (далі - ТОВ «Фінансова компанія управління активами») та просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 26 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є. М., зареєстрований в реєстрі за № 241228, про стягнення з неї на користь відповідача заборгованості в розмірі 27 079 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 241228, який був вчинений 26 червня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є. М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Управління активами» заборгованості в розмірі 27 079,00грн.

Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 1 362,00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2 500,00 грн у відшкодування витрат на правову допомогу.

Суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, конкретних обставин справи, врахувавши, що заявлені витрати на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, дійшов висновку про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь позивача, до 2 500,00 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2021 року в оскаржуваній частині залишено без змін.

Спірні правовідносини між сторонами у справі виникли у зв`язку з вчиненням нотаріусом виконавчого напису про стягнення з позивачки грошових коштів в сумі 27 079 грн. При цьому, відповідач заперечень проти позову не висловив, визнав вимоги позивача і не заперечував проти задоволення позову.

Разом з тим ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 08 жовтня 2021 року звернулось до суду з клопотанням про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про відшкодування їй понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн, вказуючи на неспівмірність їх розміру з обсягом виконаних адвокатом робіт, невеликою складністю справи, відсутністю адвоката в судовому засіданні та в порівнянні з середньою вартістю таких витрат в аналогічних по складності справах.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно зменшив розмір відшкодування витрат на правничу допомогу до 2 500,00 грн виходячи з їх неспівмірності зі складністю справи, часом, витраченим на виконання адвокатом робіт і їх обсягом, ціною позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року та змінити рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2021 року в частині вирішення питання про стягнення судових витрат і викласти резолютивну частині рішення в наступній редакції: стягнути з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 908,00 грн судового збору за подання позовної заяви, 454,00 грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову та 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2021 року залишити без змін.

На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі № 910/4881/18, від 09 квітня 2019 року в справі № 826/2689/15, від 18 червня 2019 року в справі № 910/3929/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, від 24 листопада 2020 року в справі № 911/4242/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

Також вказував на необхідність відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 923/567/17, від 06 березня 2019 року в справі № 922/1163/18, від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, від 08 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19, від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц, які застосовано судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України).

Оскаржуване рішення суду першої інстанції не містить посилань на те, що відповідач заявив клопотання про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу, відтак суд безпідставно з власної ініціативи у порушення вимог статті 137 ЦПК України зменшив їх розмір.

Окрім того, у вказаному клопотанні заявник повинен довести, в чому саме полягає неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Вінницького міського суду Вінницької області.

10 травня 2022 року справа № 127/22957/21 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ЦПК України визначено, що одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Встановлено, що представник ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в установленому законом порядку звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, мотивуючи його тим, що позивач не надав детальний розрахунок на підтвердження фактично понесених витрат із зазначенням витраченого часу на кожний окремий вид наданих послуг. Окрім того зазначав, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу неспівмірний з обсягом виконаних робіт та складністю справи, яка є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

В постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16- ц (провадження № 61-299св17) та від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, який, надавши оцінку доказам щодо фактично понесених витрат позивача на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з урахуванням поданого представником відповідача клопотання про відмову в задоволенні вимог про стягнення витрат на правничу допомогу, зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Фінансова компанія управління активами», з 10 000 грн до 2 500,00 грн.

Висновки судів не суперечать правовим висновкам, викладеним Верховним Судом у зазначених в касаційній скарзі постановах.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції у порушення вимог статті 137 ЦПК України з власної ініціативи зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача, оскільки ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в установленому законом порядку звернулася з відповідним клопотанням до суду першої інстанції у жовтні 2021 року. Не зазначення в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції про те, що відповідач заявив клопотання про відмову у стягненні судових витрат на професійну правничу допомогу, не вплинуло на правильність оскаржуваного судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з клопотанням про передачу справи на розгляд Великої палати Верховного Суду у зв`язку з тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 404 ЦПК України).

Виключна правова проблема як така має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників. Кількісний показник означає, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми можуть свідчити такі обставини: з касаційної скарги вбачається, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; судами була допущена явна й груба помилка у застосуванні норм процесуального права, в тому числі свавільне розпорядження повноваженнями, й перегляд справи Великою Палатою Верховного Суду потрібен з метою унеможливлення її повторення у подальшій судовій діяльності; норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами першої чи апеляційної інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між приватними та публічними інтересами; наявні колізії в нормах матеріального права, що викликає необхідність у застосуванні аналогії закону чи права, або постає питання щодо дотримання принципу верховенства права.

При цьому справа має принципове значення, якщо йдеться про правове питання, яке потребує пояснення і зустрічається у невизначеній кількості справ у разі, якщо надана на нього відповідь піддається сумніву або якщо існують різні відмінні позиції і це питання ще не вирішувалося вищою судовою інстанцією, а також необхідне тлумачення щодо застосування нових законів. Разом з тим не є виключною правовою проблемою правове питання, відповідь на яке є настільки ясною і чіткою, що вона може бути знайдена без будь-яких проблем.

Разом з тим у заявленому клопотанні відсутні посилання на обставини, які б свідчили про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Отже, наведені заявником аргументи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України, не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, тому підстави для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду указаної справи згідно зі статтею 403 ЦПК України відсутні.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2021 року в оскаржуваній частині та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400 401 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2021 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 лютого 2022 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко