Постанова

Іменем України

25 червня 2021 року

м. Київ

справа № 127/2573/19-ц

провадження № 61-3476св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2019 року у складі судді Бессараб Н. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року в складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» (далі - ТОВ «Дієса») про визнання незаконним та скасування наказу, зміну формулювання звільнення, стягнення моральної шкоди, середнього заробітку за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за несвоєчасну оплату відпускних та невиданий спеціальний одяг і взуття.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 жовтня 2017 року його було прийнято на роботу в ТОВ «Дієса» на посаду вантажника в магазині «Ельдорадо» за адресою: АДРЕСА_1 . А 12 листопада 2018 року його відповідно до наказу від 08 листопада 2018 року №68-д/с звільнено з роботи на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Своє звільнення ОСОБА_1 вважав незаконним, оскільки відсутні фактичні дані про систематичне невиконання ним своїх обов`язків, позивач завжди працював сумлінно та професійно, до дисциплінарної відповідальності ніколи не притягувався, внаслідок чого кожного місяця йому призначалась премія.

Вказував, що був зарахований до штату підприємства 20 жовтня 2017 року з графіком роботи з 9-00 год. до 18-00 год., які є незмінними, трудовий договір не укладався. Відповідач не мав права змінювати графік роботи самостійно, без належного наказу та попередження за два місяці, як це вимагає законодавство України. Наказу про введення двозмінного режиму роботи, позивачу не було надано під розписку, як вимагає КЗпП України.

У листопаді 2018 року перед звільненням з роботи він дізнався, що існують Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства від квітня 2018 року, з якими його не було ознайомлено, тому посилання відповідача у наказі про звільнення №68-д/с на Правила внутрішнього трудового розпорядку підприємства є незаконним. Також у наказі про звільнення з роботи зазначено, що у грудні 2017 року позивачу була винесена догана через відсутність ОСОБА_1 на робочому місці без поважних причин, однак його не було попереджено про таке стягнення у виді догани. Крім того, відповідно до пункту 3 статті 151 КЗпП України протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються, а згідно з довідкою ТОВ «Дієса» від 13 листопада 2018 року №я0000000757 премія позивачу нараховувалась постійно.

Станом на день звільнення з роботи 12 листопада 2018 року відповідач неповністю нарахував йому заробітну плату за листопад 2018 року в сумі 740,30 грн та не виплатив її при звільненні, що підтверджується випискою із зарплатної картки «Ощадбанку» від 10 січня 2019 року.

Відповідач протягом місяця не виплатив відпускні та грошову компенсацію невикористаної щорічної відпустки, що також підтверджується банківською випискою із зарплатної картки від 10 січня 2019 року та від 14 листопада 2018 року.

Позивач здійснив розрахунок середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який складав 22815,84 грн (листопад 2018 року - 814,84 грн, грудень 2018 року - 5000 грн, січень 2019 року - 6000 грн, лютий 2019 року - 6000 грн, компенсація за відпустку - 5000 грн).

Також за весь період роботи на даному підприємстві у порушення чинного законодавства йому не було видано відповідачем спеціальний одяг і спеціальне взуття. Він придбав спецодяг за власні кошти, хоча товарні чеки не збереглися, тому позивач надав приблизний розрахунок вартості взуття і спеціального одягу на суму 2300 грн (взуття - 600 грн, спеціальний одяг - 1500 грн, спеціальний халат - 200 грн).

Крім того, відповідач спричинив позивачу моральну шкоду в розмірі 25000 грн, оскільки з записом в трудовій книжці про звільнення з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України йому важко знайти роботу, формулювання причин незаконного звільнення перешкоджало працевлаштуванню, а також з огляду на його вік (55 років), роботодавці всупереч законодавству відмовляють йому в наданні роботи. На утриманні у нього перебуває мати, 1935 року народження, яка є інвалідом 1-ої групи та дружина, яка є інвалідом 2-ої групи, тому він був вимушений додавати додаткових неймовірних зусиль для організації сімейного життєзабезпечення.

Виходячи з наведеного, з урахуванням змінених та уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив стягнути на його користь з ТОВ «Дієса»: середній заробіток за час вимушеного прогулу; грошову компенсацію за несвоєчасну оплату відпускних; грошову компенсацію за невиданий спеціальний одяг і спеціальне взуття; моральну шкоду за незаконне звільнення з роботи у розмірі 25000 грн; визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «ДІЄСА» від 08 листопада 2018 року №68-д/с; змінити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 , вказавши формулювання звільнення - за згодою сторін за пунктом 3 статті 36 КЗпП України, з усіма наслідками, що випливають з діями зміни причини звільнення.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади вантажника ТОВ «Дієса» і внесено запис до його трудової книжки: «Звільнений з посади вантажника за пунктом 6 статті 36 КЗпП України - відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «Дієса» на користь ОСОБА_1 768,40 грн понесеного судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не дотримано вимог частини третьої статті 32 КЗпП України, а саме не враховано, що про таку зміну умов праці як зміну режиму роботи, працівники, у тому числі і позивач, мають бути повідомлені не пізніше ніж за два місяці. У випадку відмови працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, такий працівник може бути звільнений за пунктом 6 частини 1 статті 36 КЗпП України. Проте відповідач не надав суду доказів про те, який конкретний графік роботи було встановлено для ОСОБА_1 при прийнятті його 23 жовтня 2017 року на роботу в ТОВ «Дієса» і що ОСОБА_1 був належним чином ознайомлений з цим графіком.

01 листопада 2018 року відповідач змінив режим роботи в магазині, запровадивши двозмінний графік роботи і не повідомив про таку зміну істотних умов праці своїх працівників за два місяці до цього, а також наданими доказами підтверджується відмова позивача ОСОБА_1 від продовження роботи у такому новому режимі. Тому, суд вважав, що наявні підстави для зміни формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з посади вантажника ТОВ «Дієса» і внесення запису до його трудової книжки: «Звільнений з посади вантажника за пункт 6 статті 36 КЗпП України - відмови від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці», задовольнивши таким чином дану позовну вимогу.

У іншій частині позовних вимог судом першої інстанції відмовлено, оскільки вони необґрунтовані та правових підстав для їх задоволення немає.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2019 року скасовано у задоволеній частині позовних вимог та розподілу судових витрат та прийнято нову постанову у цій частині про відмову в задоволенні позовних вимог.

У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

25 лютого 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 січня 2019 року провадження № 6-38115св18.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Відповідно до наказу ТОВ «Дієса» від 20 жовтня 2017 року № 3072-К ОСОБА_1 прийнято на роботу з 23 жовтня 2017 року на посаду вантажника, що підтверджено також записом у трудовій книжці ОСОБА_1

ТОВ «Дієса» затверджено наказом від 03 листопада 2014 року № 9 Посадову інструкцію вантажника, в пункті 4 якої визначені посадові обов`язки вантажника, в тому числі виконання ним правил внутрішнього трудового розпорядку. У пункті 7 Посадової інструкції вантажника вказано, що режим роботи вантажника визначається відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку, встановлених на підприємстві.

З даною посадовою інструкцією ОСОБА_1 був ознайомлений, про що свідчить його підпис.

Протоколом загальних зборів працівників ТОВ «Дієса» від 07 квітня 2017 року затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників ТОВ «Дієса».

З Правилами внутрішнього трудового розпорядку ОСОБА_1 ознайомлений 19 жовтня 2017 року.

23 жовтня 2017 року, у день прийняття на роботу в ТОВ «Дієса» ОСОБА_1 написав заяву, в якій просив при кожній виплаті заробітної плати повідомляти його про розмір заробітної плати, яка належить йому до виплати шляхом усного роз`яснення про суми утримання, інших виплат та про загальний розмір заробітної плати безпосереднім керівником. Також в цій заяві вказано, що ОСОБА_1 з Правилами внутрішнього трудового розпорядку ознайомлений, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у даній заяві.

Відповідно до службової записки фахівця СБ магазину С112 (м. Вінниця) ОСОБА_2 від 29 грудня 2017 року встановлено, що співробітник ТОВ «Дієса» ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці без поважних причин понад 3 годин, а саме з 15 год. 15 хв. по 18.00 год. 28 грудня 2017 року. Вимогу керівництва магазину С112 (м. Вінниця) повернутися на робоче місце ОСОБА_1 проігнорував, пояснень не надав.

Наказом керуючого магазином С112 (м. Вінниця) ОСОБА_3 від 29 грудня 2017 року №45/112 було створено робочу комісію по встановленню фактів відсутності працівника магазину С112 (м. Вінниця) - вантажника ОСОБА_1 на робочому місці, 28 грудня 2017 року в складі: керуючого магазином ОСОБА_3 , фахівець служби безпеки ОСОБА_2 , старший касир ОСОБА_4 , комірник ОСОБА_5 щодо розгляду фактів, викладених в службовій записці фахівця СБ ОСОБА_2

У акті від 29 грудня 2017 року, складеного комісією указано, що ОСОБА_1 відсутній на робочому місці з 15 год. 15 хв. по 18.00 год. 28 грудня 2017 року. Пояснень або підтверджуючих документів про відсутність на робочому місці від ОСОБА_1 станом на 18 год. 28 грудня 2017 року не було.

У своїх письмових поясненнях від 29 грудня 2017 року на ім`я начальника СБ магазину С112 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 вказував, що оскільки 26 грудня 2017 року і 28 грудня 2017 року ОСОБА_1 працював без перерви на обід і в зв`язку з розгрузкою машин з грузом і не компенсацією цього часу, він подумав, що ці години часу можна компенсувати за рахунок скорочення робочого часу 28 грудня 2017 року при невирішені цього питання, в 15.30 год. 28 грудня 2017 року він поїхав додому на вихідні.

Згідно з наказом від 29 грудня 2017 року №46/112 за відсутність на робочому місці понад 3 години 28 грудня 2017 року без виправдувальних на те обставин вантажнику магазину (м. Вінниця) ОСОБА_1 оголошено догану та попереджено, що у разі повторення випадку відсутності на робочому місці без поважних причин його буде звільнено за прогул.

Відповідно до акту, складеного 29 грудня 2017 року керуючим магазином ОСОБА_3 , фахівцем служби безпеки ОСОБА_2 , старшим касиром ОСОБА_4 , завідуючої складом магазину ОСОБА_5 , 29 грудня 2017 року ОСОБА_1 був ознайомлений з наказом від 29 грудня 2017 року №46/112 про накладення на нього дисциплінарного стягнення, але відмовився розписатися на цьому наказі про те, що він ознайомлений /т. 1 а. с. 96/.

Протоколом конференції трудового колективу ТОВ «ДІЄСА» від 16 квітня 2018 року затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку працівників ТОВ «Дієса» /т. 1 а. с. 211-223/.

У пункті 5.6.2 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ТОВ «Дієса», які затверджені 16 квітня 2018 року протоколом конференції трудового колективу ТОВ «Дієса» вказано, що для інших працівників, як правило, встановлюється двозмінний або тризмінний графік роботи в залежності від режиму роботи підрозділу по 8 годин на зміну.

У пункті 5.6.3 Правил внутрішнього трудового розпорядку працівників ТОВ «Дієса» визначено, що виходячи з виробничих потреб установлений режим може бути змінено на підставі наказу і з обов`язковим попередженням про це працівників не пізніше ніж за два місяці /т. 1 а. с. 218/.

У доповідній записці комірника ОСОБА_6 від 31 жовтня 2018 року вказано, що 30 жовтня 2018 року до магазину приїхав автомобіль з товаром на розгрузку о 18.00 год. Але вантажник магазину ОСОБА_1 не зважаючи на це, зібрався і пішов додому. У нього як і в ОСОБА_6 , робочий графік з 9.00 до 18.00 год., але зважаючи на людський фактор ОСОБА_6 просила ОСОБА_1 розгрузити автомобіль.

Керуючим магазином С112 ОСОБА_3, фахівцем з безпеки ОСОБА_7 , комірником магазину ОСОБА_6 , охоронником ОСОБА_8 01 листопада 2018 року складено акт про те, що 01 листопада 2018 року вантажник ОСОБА_1 був ознайомлений з позмінним графіком роботи працівників магазину в листопаді 2018 року. Але підписати вказаний графік роботи та дотримуватись його ОСОБА_1 відмовився /т. 1 а. с. 98/.

02 листопада 2018 року керуючий магазином С112 (м. Вінниця) ОСОБА_3 написав на ім`я генерального директора ТОВ «Дієса» Греська В. В. службову записку, в якій інформував про те, що згідно з доповідною запискою комірника ОСОБА_6 від 01 листопада 2018 року вантажник магазину ОСОБА_1 відмовився дотримуватися режиму роботи магазину.

Відповідно до правил ВТР в магазині запроваджено двозмінний графік роботи по 8 годин на зміну. 01 листопада 2018 року працівники магазину були ознайомлені з графіком їх роботи у листопаді. ОСОБА_1 також був ознайомлений з графіком роботи у листопаді, але працювати згідно з встановленим графіком, особливо в 2-гу зміну відмовився. Надати будь-які пояснення також відмовився.

04 листопада 2018 року заступником керуючого магазином ОСОБА_9 , фахівцем безпеки ОСОБА_7, старшим касиром ОСОБА_4 складено акт про те, що 04 листопада 2018 року вантажник ОСОБА_1 порушив Правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Дієса», а саме приступив до роботи в 1-у зміну замість запланованого виходу в 2-у зміну згідно з встановленим позмінним графіком роботи працівників магазину в листопаді 2018 року. Також ОСОБА_1 відмовився дотримуватись у подальшому вказаного запланованого графіку роботи у листопаді 2018 року. Надати письмові пояснення причин відмови та систематичного невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Дієса» відмовився /т. 1 а. с. 102/.

05 листопада 2018 року заступником керуючого магазином ОСОБА_9 , фахівцем безпеки ОСОБА_7 , старшим касиром ОСОБА_4 складено акт про те, що 05 листопада 2018 року вантажник ОСОБА_1 порушив Правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ДІЄСА», а саме приступив до роботи в 1-у зміну замість запланованого виходу в 2-у зміну згідно з встановленим позмінним графіком роботи працівників магазину в листопаді 2018 року. Також ОСОБА_1 відмовився дотримуватись в подальшому вказаного запланованого графіку роботи в листопаді 2018 року. Надати письмові пояснення причин відмови та систематичного невиконання правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «ДІЄСА» відмовився /т. 1 а.с. 103/.

Наказом від 08 листопада 2018 року №68-д/с згідно з пунктом 2 статті 147 КЗпП України за грубе порушення трудової дисципліни застосовано до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з роботи за пунктом 3 статті 40 КЗпП України за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

За правилами статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у статтях 40 41 КЗпП України.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або зняті достроково (стаття 151 КЗпП України), і ті громадські стягнення, які застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни у відповідності до положення або статуту, що визначає діяльність громадської організації, і з дня накладення яких до видання наказу про звільнення минулого не більше одного року.

Згідно зі статтею 149 КЗпП України за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. До таких видів стягнень згідно з часиною першою статті 147 КЗпП України належать: догана та звільнення.

Звільнення працівника за пунктом 3 статті 40 КЗпП України - є видом дисциплінарного стягнення.

У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1 148 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, встановивши, що позивач був відсутній на роботі понад 3 години без поважних причин 28 грудня 2017 року, у зв`язку з чим ОСОБА_1 було оголошено догану та у подальшому, систематично не виконував свої посадові обов`язки про що було складено відповідні акти, поважності причин відсутності на роботі у ці дні ОСОБА_1 суду не надав, а тому у відповідача були правові підстави припинити з ним трудові правовідносини та звільнити його з посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України за систематичним невиконанням без поважних причин обов`язків, покладених на нього правилами внутрішнього трудового розпорядку. Правильними є висновки і апеляційного суду щодо відмови у задоволенні інших позовних вимог за недоведеністю.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Устименко проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації»), які з огляду на положення статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права, повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 22 січня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська