№ 127/26268/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

07 липня 2021 року

м. Київ

справа № 127/26268/18

провадження № 61-3377св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - компанія «INAVANTE, LLC» (США),

представник позивача - Шульга Андрій В`ячеславович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представники відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2019 року у складі судді Антонюка В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Войтка Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року компанії «INAVANTE, LLC» (США) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про грошове відшкодування.

Позовна заява вмотивована тим, що 13 березня 2017 року між компанією «INAVANTE, LLC» (США), місцезнаходження якої: 1462 N Milwaukee Ave., 3rd Floor, Chicago, IL 60622, і ОСОБА_1 було укладено трудовий договір, за умовами якого останній обійняв посаду розробника програмного забезпечення та зобов`язався виконувати трудові обов`язки, передбачені пунктом 1 цього договору.

Згідно з додатком 1 до трудового договору термін дії договору складав три роки, починаючи з 13 березня 2017 року; трудовий договір набирає чинності з дня, коли працівник прибуде на територію США за робочою візою Н-1В, яку оплачує роботодавець; працівник приступає до виконання роботи з понеділка відразу після прибуття до США.

Згідно з картою реєстрації прибуття-відбуття з США за формою І-94 останнє прибуття до США ОСОБА_1 було зафіксовано 10 березня 2017 року, підстава прибуття - віза Н-1В.

За календарем на 2017 рік перший понеділок після 10 березня 2017 року припадає на 13 березня, тобто саме з цього часу починається відлік робочого часу.

11 липня 2017 року на електронну пошту виконавчого директора компанії «INAVANTE, LLC» надійшло електронне повідомлення від ОСОБА_1 , в якому останній повідомив, що прийняв рішення піти з компанії « INAVANTE, LLC ». У своїй відповіді директор компанії повідомив ОСОБА_1 про те, що останній повинен відпрацювати до 28 липня 2017 року включно та виплатити грошове відшкодування відповідно до умов трудового договору. Так, підпунктом 1 пункту 13 трудового договору передбачено, що якщо працівник вирішує розірвати договір з роботодавцем до завершення дворічного терміну, то працівник відшкодовує роботодавцю 20 000,00 дол. США до закінчення першого року та 10 000,00 дол. США до закінчення строку другого року. Працівник здійснює виплату вказаної суми до або під час останнього робочого дня (підпункт 2 пункту 13 трудового договору).

Відповідач відпрацював останній робочий день в компанії «INAVANTE, LLC» 28 липня 2017 року, що підтверджується даними в табелях обліку робочого часу за періоди з 01 до 31 липня 2017 року (працював включно до 28 липня 2017 року), однак не сплатив грошове відшкодування, передбачене умовами трудового договору.

На підставі вказаного компанія «INAVANTE, LLC» (США) просила суд стягнути з ОСОБА_1 20 000,00 дол. США грошового відшкодування, що еквівалентно 560 057,94 грн.

Короткий зміст судових рішень

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2019 року позов компанії «INAVANTE, LLC» (США) задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь компанії «INAVANTE, LLC» (США) грошове відшкодування у розмірі 20 000,00 дол. США, що еквівалентно 560 057,94 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь компанії «INAVANTE, LLC» (США) судовий збір у розмірі 8 400,87 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 працював у компанії «INAVANTE, LLC» у період з 13 березня 2017 року по 28 липня 2017 року включно, тобто загалом приблизно 4,5 місяці, що становить період менше одного року з дня працевлаштування, а тому відповідно до підпункту 1 пункту 13 трудового договору зобов`язаний сплатити на користь компанії «INAVANTE, LLC» грошове відшкодування у розмірі 20 000,00 дол. США.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2019 року скасовано.

Позов компанії «INAVANTE, LLC» (США) до ОСОБА_1 про стягнення грошового відшкодування залишено без розгляду.

Постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року касаційну скаргу компанії «INAVANTE, LLC» (США) задоволено.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 18 липня 2019 року скасовано, справу передано до на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що залишаючи позовну заяву без розгляду на підставі пункту 12 частини першої статті 257 ЦПК України, суд апеляційної інстанції обмежився посиланням на те, що сторонами трудового договору визначено договірну підсудність, яка і повинна бути прийнята до уваги. Разом з тим, судом апеляційної інстанції не перевірялися винятки, визначені в указаному пункті частини першої статті 257 ЦПК України, за яких позов не може бути залишено без розгляду.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки відповідач вирішив припинити дію трудового договору з позивачем до кінця першого року роботи, за що має сплатити останньому грошове відшкодування, обумовлене та погоджене сторонами у цьому договорі, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь компанії «INAVANTE, LLC» (США) грошового відшкодування у розмірі 20 000,00 дол. США, що становить 560 057,94 грн, згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на 11 жовтня 2018 року.

Крім того, суд зазначив, що враховуючи характер спірних правовідносин, саме відповідач повинен здійснити виконання пункту 13 трудового договору від 13 березня 2017 року, яке має вирішальне значення для змісту правочину, зокрема сплатити грошове відшкодування, тобто від вчинення дій саме відповідача залежить виконання умов цього договору та беручи до уваги положення статті 53 Закону України «Про міжнародне приватне право» щодо регулювання правом України трудових відносин громадян України, які працюють за кордоном, зважаючи, що відповідач є громадянином України, з зареєстрованим місцем проживання у м. Вінниці, отже до вирішення спору, який виник з трудового договору, необхідно застосовувати норми матеріального права України, а спір підлягає розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і залишити позовну заяву компанії «INAVANTE, LLC» (США) без розгляду.

Підставою касаційного оскарження є відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що вирішення спору між компанією «INAVANTE, LLC» (США) і ОСОБА_1 не може здійснюватися Вінницьким міським судом Вінницької області чи будь-яким іншим судом України у зв`язку з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки пунктом 17 трудового договору, укладеного сторонами, передбачено, що якщо договір не передбачає іншого, цей договір та всі права і обов`язки, передбачені цим договором, включаючи питання тлумачення, дійсності та виконання, будуть регулюватися законами (і немає конфлікту правових норм) штату Іллінойс. Сторони погоджуються, що будь-які суперечки, що виникають з договору або у зв`язку з ним, підлягають вирішенню виключно в Окружному суді округу Кука, Іллінойс.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У червні 2021 року представник компанії «INAVANTE, LLC» (США) - Шульга А. В. подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13 березня 2017 року між компанією «INAVANTE, LLC» (роботодавець) і ОСОБА_1 (працівник) було укладено трудовий договір.

Згідно з додатком 1 до трудового договору від 13 березня 2017 року термін дії цього договору становить три роки від 13 березня 2017 року. Дата набрання чинності цього договору буде датою, коли працівник прибуде на територію США по візі Н-1В, яку оплачує роботодавець. Працівник починає свою роботу в понеділок, наступний після дати його прибуття.

ОСОБА_1 в`їхав на територію США 10 березня 2017 року, підстава пропуску - віза Н-1В та розпочав роботу з обумовленої у договорі дати, а саме з 13 березня 2017 року.

Згідно з пунктом 13 трудового договору від 13 березня 2017 року, сторони обумовили, що узгоджена сума у розмірі 20 000,00 дол. США не є штрафом, а скоріше прийнятною мірою грошового відшкодування на основі досвіду сторін у галузі інформаційних технологій. Якщо працівник вирішить припинити дію договору з роботодавцем до закінчення дворічного терміну, то співробітник відшкодовує роботодавцю 20 000,00 дол. США до кінця першого року та 10 000,00 дол. США до закінчення строку другого року. Працівник здійснює виплату вказаної суми до або під час останнього робочого дня.

У пункті 17 «Дія та інтерпретація; вирішення конфліктів» трудового договору сторонами погоджено, що цей договір вважається виконаним та представленим в Іллінойсі. Якщо договір не передбачає іншого, цей договір та всі права і обов`язки, передбачені цим договором, включаючи питання тлумачення, дійсності та виконання, будуть регулюватися законами (і немає конфлікту правових норм) штату Іллінойс. Сторони погоджуються, що будь-які суперечки, що виникають з договору або у зв`язку з ним, підлягають вирішенню виключно в Окружному суді округу Кука, Іллінойс».

ОСОБА_1 відпрацював останній робочий день в компанії «INAVANTE, LLC» 28 липня 2017 року, що підтверджується даними в табелях обліку робочого часу за періоди з 01 до 31 липня 2017 року (працював включно до 28 липня 2017 року). Разом з тим, ОСОБА_1 не сплатив грошове відшкодування, передбачене умовами трудового договору.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення є законним і обґрунтованим та підстав для його скасування немає.

У справі, що переглядається, судом установлено, що між сторонами виник спір з приводу виконання умов трудового договору, однією із сторін якого є іноземна юридична особа, а іншою - громадянин України, фізична особа.

Відповідно до статті 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Іноземні особи мають процесуальні права та обов`язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що приватноправові відносини - це відносини, які ґрунтуються на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності, суб`єктами яких є фізичні та юридичні особи; іноземний елемент - це ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою; об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється, зокрема, у формі, коли хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.

Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 497 ЦПК України).

У міжнародному праві категорія «підсудність» застосовується для визначення розподілу як компетенції між судами існуючої в державі системи розгляду цивільних справ, так і компетенції судів щодо вирішення справ з іноземним елементом, тобто міжнародної підсудності.

З урахуванням викладеного, на цивільні справи з іноземним елементом поширюються як загальні, так і спеціальні правила підсудності. Тому суд повинен був з`ясувати питання про те, чи поширюється його компетенція на розгляд даної справи.

ЦПК України передбачає загальну, територіальну та виключну підсудність. У той же час Закон України «Про міжнародне приватне право» (статті 75-77) передбачає договірну, загальну, альтернативну та виключну підсудність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

За приписами пунктів 1 і 2 частини першої статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках: якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону; якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

Випадки виключної підсудності справ з іноземним елементом судам України визначені статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право».

Згідно з пунктом 12 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення суду іншої держави, якщо право укласти таку угоду передбачено законом або міжнародним договором України, за винятком, коли така угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

У справі, що переглядається, місцезнаходження позивача компанії «INAVANTE, LLC» (США), є: 1462 N Milwaukee Ave., 3rd Floor, Chicago, IL 60622. Відповідач ОСОБА_1 є громадянином України, зареєстроване місце реєстрації якого є: АДРЕСА_1 .

У пункті 17 «Дія та інтерпретація; вирішення конфліктів» трудового договору, укладеного між компанією «INAVANTE, LLC» (США) і ОСОБА_1 , сторонами погоджено, що цей договір вважається виконаним та представленим в Іллінойсі. Якщо договір не передбачає іншого, цей договір та всі права і обов`язки, передбачені цим договором, включаючи питання тлумачення, дійсності та виконання, будуть регулюватися законами (і немає конфлікту правових норм) штату Іллінойс. Сторони погоджуються, що будь-які суперечки, що виникають з договору або у зв`язку з ним, підлягають вирішенню виключно в Окружному суді округу Кука, Іллінойс .

Скасовуючи попередню постанову суду апеляційної інстанції, якою було залишено позовну заяву компанії «INAVANTE, LLC» (США) без розгляду на підставі пункту 12 частини першої статті 257 ЦПК України, суд касаційної інстанції виходив із того, що суд не перевірив винятки, визначені в наведеному пункті частини першої статті 257 ЦПК України, за яких позов не може бути залишено без розгляду, а саме: угода суперечить закону або міжнародному договору України, є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

При новому розгляді справи, судом було встановлено, що 13 липня 2017 року до Окружного суду округу Кук, Іллінойс звернулась компанія «INAVANTE, LLC» (США) зі скаргою, підтвердженою під присягою, проти ОСОБА_1 , у якій просила суд задовольнити рішення про відшкодування збитків на його користь і стягнути з відповідача неустойку в сумі, що перевищує 15 000,00 дол. США, плюс витрати на цей позов, гонорари та оплати на адвоката. В обґрунтування цієї скарги компанія зазначила, що 13 березня 2017 року товариство підписало договір з ОСОБА_1 , відповідно до пункту 13 якого, якщо працівник припиняє трудові відносини з позивачем протягом першого року дії договору, працівник повинен відшкодувати позивачеві неустойку в сумі 20 000,00 дол. США. В межах першого року роботи, а саме 11 липня 2017 року, ОСОБА_1 надіслав позивачу електронною поштою повідомлення про припинення трудових відносин, проте не сплатив та відмовляється сплачувати визначену у пункті 13 договору суму.

Відповідно до перекладу Наказу (рішення суду) Окружного суду округу Кук, Іллінойс від 12 липня 2018 року компанія «INAVANTE, LLC» (США) зверталась з позовом до ОСОБА_1 , судом вирішено: «клопотання відповідача задовільнити цілком, скаргу, підтверджену під присягою, прийнято без збереження за позивачем права пред`явлення позову за тією самою підставою з причин, зазначених у протоколі. Справу признано закритою та недійсною».

Таким чином, встановивши, що позивач вже звертався до Окружного суду округу Кук, Іллінойс, однак справу було визнано закритою і недійсною, без збереження за позивачем права пред`явлення позову за тією самою підставою, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що спір підлягає розгляду Вінницьким міським судом Вінницької області, оскільки укладена сторонами угода про передачу спору на вирішення суду іншої держави не може бути виконана.

Вказане свідчить про врахування судом апеляційної інстанції висновків суду касаційної інстанції, в зв`язку з якими було скасовано попереднє судове рішення, та відсутність підстав для залишення позовної заяви компанії «INAVANTE, LLC» (США) без розгляду, як про це вказує заявник у касаційній скарзі.

Крім того, встановивши, що оскільки відповідач вирішив припинити дію трудового договору з позивачем до кінця першого року роботи, за що має сплатити останньому грошове відшкодування, обумовлене та погоджене сторонами у цьому договорі, то суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь компанії «INAVANTE, LLC» (США) грошового відшкодування у розмірі 20 000,00 дол. США, що становить 560 057,94 грн згідно з офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України станом на 11 жовтня 2018 року.

При цьому Верховний Суд виходить із того, що зазначене грошове відшкодування не є штрафом у розумінні статті 549 ЦК України, а є збитками, яких роботодавець зазнав у зв`язку із достроковим розірванням трудового договору (стаття 22 ЦК України).

Так, із матеріалів справи вбачається, що компанія «INAVANTE, LLC» (США) оплатила ОСОБА_1 робочу візу Н-1В, переліт із України до США, англомовні курси та інші витрати, що пов`язані із виконанням останнім своїх трудових обов`язків, включаючи проживанні і пересування працівника.

Крім того, у пункті 13 трудового договору від 13 березня 2017 року зазначено, що роботодавець (компанія «INAVANTE, LLC») докладає значних зусиль і витрачає значну кількість грошових коштів на утримання своїх працівників. Коли працівник залишає роботодавця до виконання умов цього договору, втрати для організації є значними. Сторони погоджуються, що кількісне визначення втрат, що виникають внаслідок порушень працівником цього договору, за своєю суттю є складним, оскільки серед іншого включає: репутацію роботодавця перед клієнтами, нездатність роботодавця виконати роботу або затримку в пошуку нового співробітника, витрати на оплату праці тимчасового персоналу щоб покрити період, поки штатний співробітник не буде найнятий, заробітну плату за понаднормову працю існуючого персоналу та витрати необхідні для перепідготовки нового співробітника. Тому сторони обумовлюють, що узгоджена сума у розмірі 20 000,00 дол. США не є штрафом, а скоріше прийнятною мірою грошового відшкодування на основі досвіду сторін у галузі інформаційних технологій.

Доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Посилання заявника на те, що суди не дослідили усі зібрані у справі докази і не дали їм належної оцінки до уваги не приймаються, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

При цьому порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 402 403 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 січня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 січня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович