ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 127/2775/22

провадження № 61-10359св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку

«Коцюбинського 37 м. Вінниця», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Вінницької міської ради,

розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коцюбинського 37 м. Вінниця», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Виконавчого комітету Вінницької міської ради про усунення перешкод у користуванні допоміжними приміщенням будівлі котельні та майстерні будинку за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2023 року під головуванням судді Кравчук Ю. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду

від 04 травня 2023 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю.,

Сала Т. Б.,

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в якому просила:

- усунути перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями будівлі котельні та майстерні будинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання співвласників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити від незаконного утримання допоміжні приміщення будівлі котельні та майстерні будинку, забезпечивши вільний доступ до них та повернути їх до попереднього стану, зокрема шляхом демонтажу встановлених гаражних воріт, демонтажу перестінку, відновлення дверей та вікон приміщення;

- зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Коцюбинського 37 м. Вінниця» (далі - ОСББ «Коцюбинського 37 м. Вінниця», ОСББ) прийняти на баланс допоміжні приміщення будівлі котельні та майстерні будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , яке належить співвласникам будинку на праві спільної сумісної власності та не вимагає здійснення додаткових реєстраційних дій прав власності відповідно до законодавства;

- зобов`язати Виконавчий комітет Вінницької міської ради припинити дії щодо будівлі приміщень котельні та майстерні будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , як до безхазяйної нерухомої речі, шляхом звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та скасування реєстрації зазначених приміщень як нерухомої безхазяйної речі (за наявності такої реєстрації) та визнання права співвласників будинку за адресою:

АДРЕСА_1 на спільну сумісну власність на допоміжні приміщення будівлі котельні та майстерні будинку, яка не вимагає здійснення додаткових реєстраційних дій прав власності відповідно законодавства.

В обґрунтовування вимог позову зазначала, що вона є співвласником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 .

В 2001 році будинок АДРЕСА_1 був переданий на баланс Вінницької міської ради.

04 травня 2016 року співвласниками будинку було створено ОСББ «Коцюбинського 37 м. Вінниця».

На прибудинковій території вказаного будинку розташовані будівля котельні та майстерні, які були безпосередньо задіяні в обслуговуванні будинку та належать до спільної власності співвласників будинку. Вказані приміщення були незаконно захоплені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і переобладнані під гаражі. Своїми діями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позбавили її та інших співвласників будинку права спільної сумісної власності на вказані допоміжні приміщення, права користування, наприклад приміщенням колясочної або іншим допоміжним приміщенням, яке можливо було б обладнати для задоволення потреб співвласників.

При цьому ці особи отримали спірні приміщення у постійне користування від БУ-6

ст. Вінниця Жмеринської дистанції цивільних споруд і водопостачання.

В 2016 році відбулося списання багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 з балансу департаменту житлового господарства Вінницької міської ради, в зв`язку із створенням ОСББ. При цьому списання вказаних допоміжних приміщень не відбулося, оскільки вони не перебували на балансі департаменту житлового господарства Вінницької міської ради.

ОСББ не вчиняє жодних дій, спрямованих на повернення вказаних приміщень у співвласність мешканців будинку. На її думку це викликано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 входять до складу правління ОСББ.

Позивач також вказує, що їй стало відомо про те, що Вінницька міська рада вчиняє дії щодо визнання спірних приміщень безхазяйним майном. Вважає, що цим порушуються її права та права інших співвласників будинку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 07 лютого 2023 року у задоволенні позову відмовив.

Вінницький апеляційний суд постановою від 04 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2023 року без змін.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції виходив з того, що приміщення котельні, для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, а також експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку не використовуються та є самостійним об`єктом нерухомого майна. Котельня не знаходиться на прибудинковій території будинку

АДРЕСА_1 , не є спільною сумісною власністю мешканців будинку, також не була передана на баланс ОСББ «Коцюбинського 37 м. Вінниця».

Дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не порушують права ОСОБА_1 та інших співвласників будинку, оскільки їх гаражі не знаходяться в приміщенні котельні, тим більше неіснуючої майстерні. Приміщення котельні не є спільною власністю мешканців будинку, воно не є допоміжним приміщенням.

Щодо вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання ОСББ прийняти на баланс допоміжні приміщення будівлі котельні та майстерні, які належать на праві спільної сумісної власності та не вимагає здійснення додаткових реєстраційних дій прав власності відповідно до законодавства, суди виходили з того, що приміщення котельні, як було встановлено вище, не відноситься до будинку

АДРЕСА_1 , є окремим об`єктом нерухомого майна, не є спільною власністю співмешканців будинку, власник вказаного приміщення відсутній, а щодо наявності приміщення майстерні, то воно взагалі відсутнє, а тому ОСББ не має можливості прийняти вказані приміщення на свій баланс.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Заявниця зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах: від 15 травня 2019 року у справі

№ 522/7636/14-ц та від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18.

ОСОБА_1 вказує, що суди попередніх інстанцій встановили фактичні обставини у справі на підставі суперечливих доказів, адже правовий статус спірного приміщення як приміщення котельні та майстерні підтвердили у своєму відзиві самі відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а тому в силу приписів частини першої статі 82 ЦПК України вказані обставини не підлягають доказуванню. Вказує, що посилання суду на рішення та технічні паспорти переобладнаних відповідачами незаконно захоплених приміщень під гаражі є безпідставними, оскільки не спростовують доводів про наявність підстав для задоволення позову.

Суди також не встановили беззаперечний факт, що приміщення демонтованої котельні та допоміжні приміщення майстерні будинку були від самого його будівництва у 1951 році призначені для його обслуговування, а тому є допоміжними приміщеннями. Крім того суди не надали оцінку долученим позивачем до справи доказам - фотознімкам спірного приміщення станом на 1997 рік та станом на теперішній час.

Узагальнені доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

У поданому у серпні 2023 року до Верховного Суду відзиві на касаційну скаргу представник Виконавчого комітету Вінницької міської ради Петренко К. В. у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 просила відмовити, посилаючись на необґрунтованість її аргументів.

Представник відповідача зазначає, що рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15 вересня 2016 року № 2092 здійснено списання багатоквартирного будинку з допоміжними приміщеннями - підвалами та горищами, проте споруда котельні та майстерні на балансі не знаходились, їх відчуження чи передача ОСББ не відбувалась.

Представник відповідача також зауважив, що на теперішній час питання визнання безхазяйними споруд котельні та майстерні не вирішувалось.

У поданих у вересні 2023 року до Верховного Суду відзивах на касаційну скаргу відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні касаційної скарги просили відмовити.

Відповідачі вказували, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову правильні. Суди правильно встановили, що 01 листопада 2001 року від Жмеринської дистанції цивільних споруд і водопостачання Південно-Західної залізниці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 отримали згоду на постійне користування підсобним приміщенням демонтованої котельні, яка за призначенням БУ-6 не використовується.

Спірні приміщення знаходяться на території, що не є територією багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 02 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 127/2775/22 з місцевого суду.

17 серпня 2023 року справа № 127/2775/22 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Пунктом 1.1 рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28 грудня

2001 року № 2454 «Про затвердження актів приймання-передачі в комунальну власність територіальної громади м. Вінниці» затверджено акт приймання-передачі в комунальну власність територіальної громади 63 квартирного житлового будинку по АДРЕСА_1 , який перебував на балансі Жмеринської дистанції цивільних споруд і водопостачання. Приміщення котельні та майстерні у вказаному рішенні відсутні.

В акті приймання-передачі відомчого житлового фонду (житлового будинку по

АДРЕСА_1 ) в комунальну власність, затвердженому рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 28 грудня 2001 року

№ 2454, приміщення котельні та майстерні відсутні.

Рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15 вересня 2016 року

№ 2092 «Про списання багатоквартирних будинків з балансу департаменту житлового господарства» доручено департаменту житлового господарства Вінницької міської ради здійснити списання багатоквартирних будинків з балансу згідно з додатком 2, відповідно до Порядку списання з балансу багатоквартирних будинків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня

2016 року № 301. В додатку 2 до рішення виконкому міської ради від 15 вересня

2016 року № 2092 в пункті 4 зазначено будинок АДРЕСА_1 .

В акті про списання багатоквартирного будинку з балансу від 30 вересня 2016 року спірні приміщення котельні та майстерні відсутні.

Відповідно до відповіді Жмеринської дистанції цивільних споруд і водопостачання

від 01 листопада 2001 року № 628 БУ-6 ст. Вінниця Жмеринської дистанції цивільних споруд і водопостачання надало згоду на постійне користування ОСОБА_2 та

ОСОБА_3 підсобним приміщенням демонтованої котельні, яке за призначенням

БУ-6 не використовується і знаходиться в дворі будинку по

АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом про державну реєстрацію прав № 31388468 від 21 вересня 2011 року нежиле приміщення, офіс-магазин в житловому багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , належить на праві власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1

ОСОБА_1 неодноразово зверталася до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з запитами в яких просила надати інформацію про правові підстави їх володіння допоміжними приміщеннями будівлі котельні та майстерні будинку. Крім цього ОСОБА_1 зверталась з запитами до департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області та Департаменту архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради.

ОСББ «Коцюбинського 37 м. Вінниця» повідомило ОСОБА_1 , що допоміжні приміщення будівлі котельні та майстерні будинку не знаходяться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , вони не є спільною сумісною власністю мешканців будинку, а також те, що вони не були передані на баланс ОСББ та не списані з балансу Вінницької міської ради.

Виконавчий комітет Вінницької міської ради ОСОБА_1 надав відповіді, з яких встановлено, що передача спірних приміщень ОСББ «Коцюбинського 37 м. Вінниця» не проводилась при списанні багатоквартирного будинку з балансу житлового господарства Вінницької міської ради, спірні споруди не перебували на балансі Вінницької міської ради, а також те, що департаментом житлового господарства Вінницької міської ради не проводилось відчуження спірних приміщень. Додатково було повідомлено, що проводяться заходи з підготовки процедури постановки об`єкта на облік, як безхазяйного.

Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради у відповідь на звернення ОСОБА_1 повідомив, що у допоміжних приміщеннях будівлі котельні та майстерні будинку не виконуються будівельні та/або підготовчі роботи. Крім того ОСОБА_2 і ОСОБА_3 отримали згоду на постійне користування приміщеннями демонтованої котельні від 01 листопада 2001 року БУ-6 ст. Вінниця Жмеринської дистанції цивільних споруд і водопостачання.

15 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулась з запитом до БУ-6 ст. Вінниця Жмеринської дистанції цивільних споруд і водопостачання, в якому просила повідомити її чи перебували на балансі БУ-6 ст. Вінниця спірні приміщення, та чи надано БУ-6 ст. Вінниця дозвіл ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користування вказаними приміщеннями.

Відповідно до відповіді на запит від 18 лютого 2021 року ТУ БМЕС-2-7/245 від ВСП «Жмеринське ТУ» Філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» станом на 18 лютого 2021 року спірні приміщення на балансі підрозділу не перебувають, інформація щодо передачі приміщень відсутня. Житловий будинок АДРЕСА_1 в 2001 році переданий до комунальної власності м. Вінниці.

Департамент комунального майна Вінницької міської ради листом від 01 лютого

2021 року № 06-00-013-4709 повідомив, що за інформацією КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» господарська будівля - колишня слюсарна майстерня, не перебуває в матеріалах інвентарної справи та облікових даних. Під час прийняття житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 від Жмеринської дистанції цивільних споруд і водопостачання згідно з рішенням виконавчого комітету міської ради № 2454 від 28 грудня 2001 року «Про затвердження актів приймання-передачі в комунальну власність територіальної громади м. Вінниці» вказані у зверненні господарські будівлі та споруди до акта не увійшли, а тому не є об`єктом комунальної власності.

З плану КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 18 травня 2016 року, доданого до технічного паспорту на гараж в дворі будинку АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення ОСОБА_2 встановлено, що збудований гараж прибудований до котельної, не має доступу до приміщення котельної, він відділений від неї суцільною стіною.

Відповідно до плану КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації»

від 04 травня 2016 року, доданого до технічного паспорту на гараж в дворі будинку

АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення

ОСОБА_3 встановлено, що збудований гараж прибудований до гаража, яким користується ОСОБА_2 та не має доступу до приміщення котельної, він відділений від неї гаражем ОСОБА_2 .

Згідно з відповіддю філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд» АТ «Укрзалізниця» від 07 листопада 2022 року будинок

АДРЕСА_1 та все майно, що стосувалось даного будинку, знаходилось у володінні АТ «Укрзалізниця» в особі ВСП Жмеринське ТУ філії «БМЕС». На момент передачі цього будинку у власність Вінницької міської ради в 2001 році демонтована котельня не перебувала на балансі АТ «Укрзалізниця» взагалі. Це підтверджується тим, що під час передачі вказаного будинку Вінницькій міській раді в складі будинку котельня не містилася. Таким чином лист про надання права користування вказаним приміщенням не має юридичної сили. Котельня демонтована, що свідчить про те, що вона не виконувала жодної функції, а отже не була призначена для обслуговування іншого майна, зокрема будинку

АДРЕСА_1 .

З матеріалів інвентарної справи № 425 на будинок АДРЕСА_1 встановлено, що гаражі, якими користуються ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не знаходяться у приміщенні котельні чи майстерні. Також встановлено, що вказані гаражі були переобладнані з приміщень сараїв, а не майстерні. Вказані приміщення не сполучені з котельною. Гараж ОСОБА_2 прибудовано до капітальної цегляної стіни котельні. З матеріалів інвентаризаційної справи та схеми розташування будівель по АДРЕСА_1 встановлено, що проходу з гаража ОСОБА_2 в котельню немає.

Апеляційний суд додатково встановив та вказував, що згідно зі схемою розташування будівель по АДРЕСА_1 від 18 травня

2016 року, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи № 425, біля вказаного будинку, у його дворі знаходиться будівля котельні, сараї, та гаражі. Приміщення, позначене як «майстерня» на плані відсутнє. До приміщення котельні з двох боків прибудовані будівлі, позначені на плані як гаражі.

Відповідно до генерального плану (схеми) від 21 листопада 1951 року, що міститься в матеріалах інвентаризаційної справи № 425 на будинок АДРЕСА_1 , біля вказаного будинку, у його дворі знаходиться будівля котельної та сараї. Приміщення , позначене як «майстерня» на плані відсутнє. До приміщення котельні з двох боків прибудовані будівлі, позначені на плані як сараї.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і та інше) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

За частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

У той же час законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежилого приміщення.

Згідно зі статтею 1 Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об`єктами нерухомого майна.

Допоміжні приміщення багатоквартирного будинку це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Нежитлове приміщення - ізольоване приміщення в багатоквартирному будинку, що не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом нерухомого майна.

Спільне майно багатоквартирного будинку це приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

У рішенні від 09 листопада 2011 року у справі № 14-рп/2011 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» Конституційний Суд України вказав, що за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців. Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку і становлять визначене коло суб`єктів, які реалізують право спільної власності на окремий її об`єкт - допоміжні приміщення. Крім того, таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.

Такі висновки містяться у рішенні Конституційного Суду України від 02 березня

2004 року у справі № 4-рп/2004 за конституційним зверненням про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків), у якому зазначено, що аналізуючи порушені у конституційному зверненні і конституційному поданні питання щодо права власників приватизованих і неприватизованих квартир багатоквартирних будинків та органів місцевого самоврядування і місцевих державних адміністрацій розпоряджатися допоміжними приміщеннями, а також конструктивними елементами таких будинків (фундамент, несучі стіни, міжповерхові перекриття, сходові марші і та інше) Конституційний Суд України виходить з правової характеристики спільного майна власників квартир, конкретизованої у Законі України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Крім того таке функціональне призначення‚ як обслуговування дво- або багатоквартирного будинку‚ має і прибудинкова територія навколо нього, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою. З цього випливає, що допоміжне приміщення може бути розташоване і поза межами дво- або багатоквартирного будинку.

Нежилі приміщення, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (частина третя статті 4 Житлового кодексу України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.

Тобто для розмежування допоміжних приміщень багатоквартирного жилого будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку і входять до житлового фонду, та нежилих приміщень, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять, необхідно виходити як з місця їхнього розташування, так і із загальної характеристики сукупності властивостей таких приміщень, зокрема способу і порядку їх використання.

Означений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 598/175/15-ц (провадження № 14-363цс19) та постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 201/4974/16-ц і

від 07 жовтня 2020 року у справі № 640/11909/19.

Ключовим є визначення правового статусу спірного приміщення у багатоквартирному будинку, а саме встановлення того, чи відноситься воно до допоміжного чи є нежитловим приміщенням в структурі житлового будинку.

З аналізу зазначених вище нормативно-правових актів можна зробити висновок, що основним при визначенні статусу приміщення необхідно вважати його функціональне призначення.

Отже, допоміжне приміщення має слугувати для: 1) забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку; 2) забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.

Відповідно до системного аналізу вказаних вище норм права, необхідним критерієм для розмежування допоміжного приміщення від нежитлового є: функціональне призначення; місця розташування; загальна характеристика сукупності властивостей таких приміщень; спосіб і порядок їх використання.

Встановивши, що приміщення котельні, для забезпечення потреб власників квартир, власників нежитлових приміщень, а також експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку не використовуються, не знаходяться на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1 , не є спільною сумісною власністю мешканців будинку, а також не була передана на баланс ОСББ «Коцюбинського 37 м. Вінниця» та є самостійним об`єктом нерухомого майна колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову. Крім того суди встановили, що приміщення, позначене як «майстерня» на плані відсутнє.

Вищенаведеним також спростовуються аргументи касаційної скарги відносно того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про неналежність спірних приміщень до допоміжних чи нежитлових приміщень у структурі житлового будинку.

Щодо аргументів касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не врахували правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах: від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц та від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18 колегія суддів доходить таких висновків.

За обставинами справи № 522/7636/14-ц прокурор просив визнати недійсним договір купівлі-продажу допоміжного приміщення (горища) загальною площею 106,8 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, укладений 07 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6; витребувати з незаконного володіння ТОВ «Аракс-Груп» допоміжне приміщення (горище), загальною площею 106,8 кв. м, розташоване за вказаною адресою. У цій постанові викладено правовий висновок де вказано, що для правильного вирішення подібного спору, визначальним є з`ясування та визначення правового статусу спірних приміщень у багатоквартирному будинку, а саме, чи належать усі спірні приміщення до допоміжних, чи є нежитловими приміщеннями в структурі житлового будинку, з урахуванням характеристик таких приміщень та первинних документів.

У постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 461/4181/18 наведені загальні правові висновки щодо критеріїв розмежування правового статусу окремих нежитлових приміщень та допоміжних приміщень у багатоквартирному будинку.

Таким чином висновки судів попередніх інстанцій, зроблені у справі, що переглядається, не суперечать зазначеним висновкам суду касаційної інстанції.

Інші доводи касаційної скарги спростовуються встановленими судами попередніх інстанцій фактами і обставинами, а також змістом правильно застосованих до спірних правовідносин норм матеріального закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2023 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 04 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров