№ 127/28690/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

26 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 127/28690/21

провадження № 61-2205св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Подолян Ольга Олександрівна,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року в складі судді: Короля О. П., та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року в складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Сопруна В. В., Стадника І. М.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Подолян О. О., про усунення від права на спадкування.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , який до смерті тривалий час хворів, були періоди, коли через наявні в нього хвороби він знаходився у безпорадному стані, та крім медичного лікування потребував стороннього догляду та піклування.

Увесь цей час позивач опікувалась батьком - створювала йому необхідні побутові умови, дбала про нього та доглядала, а при необхідності купувала ліки, приймала участь у його госпіталізації. У цій ситуації позивачу одній було вкрай важко, тому про допомогу у догляді за ним, батько неодноразово звертався і до іншої дочки ОСОБА_2 , яка усвідомлюючи необхідність такої допомоги безпідставно ухилялася від її надання.

ОСОБА_1 просила:

усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від права на спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Усунуто ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. При одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Починаючи з 2020 року ОСОБА_4 хворів на серцево-судинні захворювання і він перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах охорони здоров`я. Відповідно до відповіді № 06/1867 від 30 серпня 2021 року, наданої КНП «Територіальне медичне об`єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради» 10 квітня 2020 року о 12 год. 20 хвилин в центральну оперативну диспетчерську надійшов виклик з телефонного номеру позивача ( НОМЕР_1 ) до громадянина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу проблем з серцем. Після приїзду бригади екстреної медичної допомоги на місце виклику пацієнта було обстежено та встановлено діагноз: ІХС.ГКС з елевацією сегмента ST. Надано відповідну медичну допомогу та доставлено до КНП «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної паталогії». 28 травня 2020 року о 17 годині 58 хвилин в центральну оперативну диспетчерську надійшов виклик з телефонного номеру позивача ( НОМЕР_1 ) до громадянина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу проблем з серцем. Після приїзду бригади екстреної медичної допомоги на місце виклику пацієнта було обстежено та встановлено діагноз: ІХС. Гострий коронарний синдром. Надано відповідну медичну допомогу та доставлено до КНП «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної паталогії». У квітні 2020 року ОСОБА_4 був госпіталізований до КНП «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології», де за результатами медичного огляду встановлено діагноз : ІХС. гострий Q інфаркт задньої стінки лівого шлуночка (10.04), коронаросклероз, гіпертонічна хвороба ІІІ ст. високий ризик ССУ, та перебував на стаціонарному лікуванні з 10 квітня 2020 року по 14 квітня 2020 року. У травні 2020 року ОСОБА_4 було повторно госпіталізовано до КНП «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології», де за результатами медичного огляду встановлено діагноз: ІХС, нестабільна стенокардія, атеросклероз аорти, коронаросклероз, КВГ та ургентне стентування ПКА 1 стент від 10.04.2020р., КВГ від 28 травня 2020 року, стеноз 30% в стенті ПКА та стеноз в\3 ПКА - 50 %, Постінфарктний (10 квітня 2020 року) кардіосклероз, Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., РССУДВ. СН ІІА, 2ф.кл. М- недостатність І ст., ожиріння ІІ ст., ІМТ 40, хронічна анемія середнього ступеню важкості, невиясненого генезу. Згідно з наданою КНП «ВМКЛ №1» відповіді №0106/1155 від 24 вересня 2021 року в період з 01 квітня 2021 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1», де йому було встановлено діагноз гостра респіраторна коронавірусна інфекція COVID-19. Хворим опікувалась дочка померлого ОСОБА_1 ;

для ухвалення рішення про усунення від права на спадкування необхідно встановити сукупність наступних юридичних фактів: перебування спадкодавця в безпорадному стані (похилий вік, важка хвороба, каліцтво), потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи-спадкоємця, можливість спадкоємця надати допомогу, яку потребує спадкодавець та умисне ухилення особи від надання спадкодавцеві такої допомоги. Позивачем подано належні та допустимі докази про те, що ОСОБА_4 був доставлений швидкою медичною допомогою до КНП «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології» та госпіталізований за ургентними показниками в кардіологічне відділення для хворих на інфаркт міокарда, де перебував на лікуванні і отримував медичну допомогу відповідно до клінічних протоколів та галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я з 10 квітня 2020 року по 14 квітня 2020 року та з 28 травня 2020 року по 04 червня 2020 року. У зазначені періоди на лікуванні з 10 квітня 2020 року по 14 квітня 2020 року та з 28 травня 2020 року по 04 червня 2020 року ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги лікарів, іншого медичного персоналу та близьких родичів. Крім зазначеного, від дня госпіталізації ОСОБА_4 в КНП «ВМКЛ №1» (з 01 квітня 2021 року) останній перебував у безпорадному стані, описані вище в медичній документації діагнози до 08 травня 2021 року підтверджують про перебування ОСОБА_4 в безпорадному стані. Не заперечуються сторонами ті обставини, що до 08 травня 2021 року ОСОБА_4 самостійно пересуватися не міг через важкий стан, викликаний гострою респіраторною коронавірусною інфекцією COVID-19. За ним крім лікарів, іншого медичного персоналу та позивача ОСОБА_1 ніхто не доглядав. У розумінні частини п`ятої статті 1224 ЦК України безпорадний стан належить розуміти як безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Такий стан ОСОБА_4 після госпіталізації в лікарню 01 квітня 2021 року доведено перед судом належними та допустимими доказами. У період перебування ОСОБА_4 в лікарнях, він отримував медикаментозне лікування, що вбачається з виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого. З лікарських призначень, фіскальних чеків та виписки з карткового рахунку встановлено, що оплату на придбання призначених ОСОБА_4 медикаментів та препаратів здійснювала позивач ОСОБА_1 ;

суд вважав обґрунтованими посилання позивача на те, що відповідач ухилявся від надання спадкодавцеві допомоги та потребу спадкодавця в допомозі саме від відповідача ОСОБА_2 . При цьому суд звертає увагу на показання свідка ОСОБА_5 , яка повідомила, що телефонували ОСОБА_2 , надсилала СМС- повідомлення і вона знала, що ОСОБА_4 знаходиться в лікарні у важкому стані, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування в зв`язку з поганим самопочуттям. Свідок ОСОБА_6 також дав показання про те, що ОСОБА_4 писав СМС-повідомлення дочці ОСОБА_7 про те, що йому важко і просив у неї допомоги. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні дала пояснення про те, що в фейсбуці мати позивача - ОСОБА_5 в 2020 р. писала їй про те, що ОСОБА_4 зробили операцію на серці і поставили стенти, а за два тижні до смерті ОСОБА_4 його друзі повідомили їй, що батько захворів на коронавірус і лежить у лікарні. До батька, який лежав у лікарні, відповідач не телефонувала. На думку відповідача, внаслідок захворювань ОСОБА_4 потребував санаторно-курортного лікування та догляду за ним. Отже, позивач довела перед судом обставину прохання ОСОБА_4 до дочки ОСОБА_2 будь-якої допомоги та відмову відповідача надати таку допомогу. Крім викладеного вище, в судовому засіданні знайшла підтвердження і та обставина, що ОСОБА_2 не цікавилась життям ОСОБА_4 , не спілкувалась з ним, про що в судовому засіданні повідомила відповідач та свідки зі сторони позивача та відповідача. Таким чином відповідач ухилялась від надання спадкодавцеві допомоги, коли той знаходився в безпорадному стані і потребував її. Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що відповідач ОСОБА_2 ухилялась від надання допомоги спадкодавцю ОСОБА_4 , який через тяжку хворобу був у безпорадному стані.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

бездіяльність ОСОБА_2 спрямована на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто на ухилення пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано визнав встановленим факт ухилення відповідачки ОСОБА_2 від надання спадкодавцеві допомоги; наявність у спадкоємця ОСОБА_2 можливості надання такої допомоги спадкодавцю; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи - відповідачки ОСОБА_2 ;

ОСОБА_4 перебував у безпорадному стані. Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 довела, що її батько ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , звертався до своєї дочки ОСОБА_2 з проханням про допомогу, догляд та утримання, від чого остання ухилялась. Отже, ОСОБА_2 вчинила умисні дії та бездіяльність, спрямовану на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавця.

Аргументи учасників справи

13 лютого 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року, в якій просила: скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

апеляційний суд застосував частину п`яту статті 1224 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц;

безпорадний стан - такий стан особи, у якому ця особа не може самостійно забезпечити свої життєві потреби, потребує стороннього догляду, допомоги, піклування. У випадку існування спору за спадок, безпорадний стан спадкодавця повинен довести позивач, заявляючи вимогу про усунення спадкоємця від права спадкування. При цьому лише одних пояснень позивача та показань свідків недостатньо для доведення безпорадного стану спадкодавця. Повинні бути певні медичні документи. У цій справі медичні документи не свідчать про те, що ОСОБА_4 страждав тяжкою хворобою, перебував у безпорадному стані, не міг себе самостійно обслуговувати. Такий висновок потребує спеціальних знань в медицині, однак належних і допустимих доказів такого характеру позивач, яка мала для цього процесуальну можливість, всупереч свого обов`язку доведення підстав заявленого позову, до суду не надала. Особа, яка хоч і має певні хвороби, не обов`язково перебуває у безпорадному стані. Допустимими доказами ухилення відповідача від надання допомоги спадкодавцю, є докази, які підтверджують винну поведінку відповідачки, яка б свідчила, що спадкодавець дійсно потребував додаткової постійної допомоги саме від відповідача у зв`язку з безпорадним станом, звертався за допомогою до відповідача, а остання відмовила у наданні такої допомоги;

той факт, що ОСОБА_2 за життя не відвідувала спадкодавця та не брала участі у його похованні, не є підставою для усунення відповідача від права на спадкування. Суди не врахували, що ОСОБА_2 офіційно не працює, постійного заробітку не має. Відсутність достатньої матеріальної забезпеченості у відповідачки і надання нею допомоги не слід розуміти як ухилення від надання допомоги спадкодавцю. ОСОБА_4 був фінансово незалежним і під час лікування пропонував повернути гроші, а також вказував, де і в кого ОСОБА_8 може їх отримати. Та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення від надання допомоги;

спадкодавець ОСОБА_4 не лише не перебував у безпорадному стані, оскільки йому в повному обсязі надавалась кваліфікована медична допомога, а сам він був фінансово незалежною людиною з активною життєвою позицією, яка не зверталась ні до кого за допомогою і не потребувала останньої, у тому числі й від ОСОБА_2 , що виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 1224 ЦК України;

позивачем не надано доказів, про те, що ОСОБА_4 звертався за допомогою до ОСОБА_2 і потребував допомоги саме від неї.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_9 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення - без змін. У відзиві позивач зазначає, що у період з 01 квітня 2021 року до 08 травня 2021 року ОСОБА_4 не міг самостійно пересуватися через важкий стан і за ним доглядала позивач. Відповідач ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, коли той її потребував.

У квітні 2023 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_10 надала письмові пояснення та клопотання про долучення судової практики, в яких зазначає, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Лише при одночасному настанні наведених обставин та їх доведеності у сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування. Судами на підставі належних і допустимих доказів, наявних в матеріалах справи, встановлено всі визначені обставини в їх сукупності та, як наслідок, прийнято законні та обґрунтовані судові рішення про задоволення позовних вимог. Поведінка ОСОБА_2 , по відношенню до рідного батька, враховуючи її обізнаність про його стан здоров`я свідчить про її небажання надати будь-яку допомогу, а також і підтримку батькові, оскільки вона усвідомлювала його важкий безпорадний стан, розуміла, що він потребує сторонньої допомога, однак навіть не спромоглася виразити батьку мінімальну словесну підтримку, не телефонувала йому та жодним чином з ним не контактувала, що свідчить про її винну бездіяльність. Тобто відповідач усвідомлювала свій обов`язок у наданні допомоги і підтримки батькові, мала можливість його виконувати, однак свідомо ухилилася від вчинення будь-яких дій.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі № 467/350/21 повернуто.

Ухвалою Верховного Суду від 23 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.

05 квітня 2023 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2023 року: узадоволенні клопотання ОСОБА_2 , яке підписане представником ОСОБА_3 , про розгляд касаційної скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи відмовлено; призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк на подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_2 .

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 23 березня 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц.

Фактичні обставини

Суди встановили, що згідно даних з історій хвороб та медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_4 хворів на низку захворювань, зокрема: ІХС, гострий Q інфаркт задньої стінки лівого шлуночка (10.04), коронаросклероз, гіпертонічна хвороба ІІІ ст. високий ризик ССУ, нестабільна стенокардія. атеросклероз аорти, коронаросклероз, КВГ та ургентне стентування ПКА 1 стент від 10 квітня 2020 року КВГ від 28травня 2020 року, стеноз 30% в стенті ПКА та стеноз в\3 ПКА - 50 %, постінфарктний (10 квітня 2020 року) кардіосклероз, РССУДВ. СН ІІА, 2 ф.кл. М- недостатність Іст., ожиріння ІІ ст., ІМТ 40, хронічна анемія середнього ступеню важкості невиясненого ґенезу, гостра респіраторна коронавірусна інфекція COVID-19.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер у віці 59 років.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на його майно та за заявою позивача заведено спадкову справу у спадковому реєстрі № 67747050.

Спадкоємцями за законом ОСОБА_4 є його дочки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які у встановлений законом строк звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини.

З 2020 року ОСОБА_4 хворів на серцево-судинні захворювання і він перебував на стаціонарному лікуванні в медичних закладах охорони здоров`я.

Відповідно до відповіді № 06/1867 від 30серпня 2021 року, наданої КНП«Територіальне медичне об`єднання «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради» 10 квітня 2020 року о 12 год. 20 хвилин в центральну оперативну диспетчерську надійшов виклик з телефонного номеру позивача ( НОМЕР_1 ) до громадянина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу проблем з серцем. Після приїзду бригади екстреної медичної допомоги на місце виклику пацієнта було обстежено та встановлено діагноз: ІХС.ГКС з елевацією сегмента ST. Надано відповідну медичну допомогу та доставлено до КНП «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної паталогії». 28 травня 2020 року о 17 годині 58 хвилин в центральну оперативну диспетчерську надійшов виклик з телефонного номеру позивача ( НОМЕР_1 ) до громадянина ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , з приводу проблем з серцем. Після приїзду бригади екстреної медичної допомоги на місце виклику пацієнта було обстежено та встановлено діагноз: ІХС. Гострий коронарний синдром. Надано відповідну медичну допомогу та доставлено до КНП «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної паталогії».

У квітні 2020 року ОСОБА_4 госпіталізований до КНП «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології», де за результатами медичного огляду встановлено діагноз : ІХС. гострий Q інфаркт задньої стінки лівого шлуночка (10.04), коронаросклероз, гіпертонічна хвороба ІІІ ст. високий ризик ССУ, та перебував на стаціонарному лікуванні з 10 квітня 2020 року по 14 квітня 2020 рік.

У травні 2020 року ОСОБА_4 повторно госпіталізовано до КНП «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології», де за результатами медичного огляду встановлено діагноз: ІХС, нестабільна стенокардія, атеросклероз аорти, коронаросклероз, КВГ та ургентне стентування ПКА 1 стент від 10квітня 2020 року, КВГ від 28 травня 2020 року, стеноз 30% в стенті ПКА та стеноз в\3 ПКА - 50 %, Постінфарктний (10 квітня 2020 року) кардіосклероз, Гіпертонічна хвороба ІІІ ст., РССУДВ. СН ІІА, 2ф.кл. М- недостатність І ст., ожиріння ІІ ст., ІМТ 40, хронічна анемія середнього ступеню важкості, невиясненого генезу.

Згідно з наданою КНП «ВМКЛ №1» відповіді №0106/1155 від 24 вересня 2021 року в період з 01 квітня 2021 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Вінницька міська клінічна лікарня №1», де йому встановлено діагноз гостра респіраторна коронавірусна інфекція COVID-19. Хворим опікувалась дочка померлого ОСОБА_1

ОСОБА_4 був доставлений швидкою медичною допомогою до КНП «Вінницький регіональний клінічний лікувально-діагностичний центр серцево-судинної патології» та госпіталізований за ургентними показниками в кардіологічне відділення для хворих на інфаркт міокарда, де перебував на лікуванні і отримував медичну допомогу відповідно до клінічних протоколів та галузевих стандартів у сфері охорони здоров`я з 10квітня 2020 року по 14квітня 2020 року та з 28травня 2020 року по 04червня 2020 року.

За свідченнями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , допитаних судом першої інстанції, встановлено, що коли спадкодавець ОСОБА_4 тривалий час хворів на тяжкі хвороби та знаходився у стані коли був неспроможний самостійно забезпечувати свої потреби, у зв`язку з чим потребував стороннього догляду і піклування, його дочка ОСОБА_1 опікувалась ним - створювала йому необхідні побутові умови, дбала про нього та доглядала, а при необхідності купувала ліки, приймала участь у його госпіталізації.

Позиція Верховного Суду

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.

Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом». «Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають так юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року в справі № 304/1648/14-ц (провадження № 61-6953св18).

Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення зумовлює пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки (збільшення частки у спадщині, зміна черговості одержання права на спадкування), одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року в справі № 206/68/15-ц (провадження № 61-2254св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2018 року в справі № 441/509/16 (провадження № 61-27049св18).

За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина п`ятя статті 1224 ЦК України).

Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св18), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 січня 2023 року у справі № 467/350/21 (провадження № 61-19847св21) зазначено, що:

«для задоволення вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.

Правила частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постанова від 29 червня 2021 року у справі № 750/9209/20-ц (провадження № 61-6290св21), від 06 жовтня 2021 року у справі № 741/1714/18 (провадження № 61-5519св21), від 21 жовтня 2021 року у справі № 766/14057/17 (провадження № 61-6003св21), від 19 травня 2022 року у справі № 132/2991/20 (провадження № 61-9112св21)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 березня 2023 року в справі № 156/1111/20 (провадження № 61-10814св22) вказано, що:

«правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК України стосується особи, яка зобов`язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами СК України. Факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов`язані утримувати спадкодавця.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині усунення від права спадкування ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що спадкодавець ОСОБА_5 потребував допомоги саме від відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, а останні, у свою чергу, умисно ухилялися від надання такої допомоги, що могло бути підставою для усунення їх від права на спадкування. При цьому суди попередніх інстанцій правильно вказали на те, що умисної винної поведінки відповідачів під час розгляду справи встановлено не було. Також не підтвердилися доводи позивача про умисне ухилення відповідачів від надання допомоги ОСОБА_5 і що така допомога потрібна саме від них.

Встановлені під час розгляду справи обставини, зокрема, спілкування відповідачів з померлим батьком телефоном, рідкі зустрічі, догляд батька ОСОБА_1, не підтверджують умисного ухилення відповідачів від надання допомоги ОСОБА_5. Отже, у справі, яка переглядається, судами не встановлено ухилення відповідачів від надання допомоги спадкодавцю, його безпорадного стану. Крім того, позивач не навела переконливих доказів на підтвердження потреби спадкодавця в допомозі саме відповідачів. Лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунутий від спадкування. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні позову ОСОБА_1, оскільки підставою для усунення від права на спадкування на підставі частини п`ятої статті 1224 ЦК України є сукупність обставин, які позивачем доведено не було».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини першої статті 81 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

при зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_2 ухилялася від надання допомоги ОСОБА_4 , який перебував у безпорадному стані. Натомість позивачка увесь цей час вона опікувалась батьком - створювала йому необхідні побутові умови, дбала про нього та доглядала, а при необхідності купувала ліки, приймала участь у його госпіталізації;

при задоволенні позову суди послалися на те, що бездіяльність ОСОБА_2 була спрямована на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю ОСОБА_4 , який перебував у безпорадному стані;

суди не врахували, що для задоволення вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи;

суди встановили, що у період, коли спадкодавець ОСОБА_4 потребував стороннього догляду і піклування, його дочка ОСОБА_1 опікувалась ним - створювала йому необхідні побутові умови, дбала про нього та доглядала, а при необхідності купувала ліки, приймала участь у його госпіталізації.

відсутні обставини які б свідчили, що ОСОБА_4 потребував допомоги саме від ОСОБА_2 , з огляду на те, що позивач ОСОБА_1 опікувалась батьком, створювала йому необхідні побутові умови, дбала про нього та доглядала, а при необхідності купувала ліки, приймала участь у його госпіталізації. За таких обставин суди зробили неправильний висновок про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені рішення ухвалені без додержання норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу належить задовольнити; оскаржені рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

У зв`язку із задоволенням касаційної скарги із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 належить стягнути 1 488,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1 984,80 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141 400 409 412 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Подолян Ольга Олександрівна, про усунення від права на спадкування, відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 488,60 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 1 984,80 грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 06 жовтня 2022 року та постанова Вінницького апеляційного суду від 10 січня 2023 року втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук