№ 127/28837/18 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

24 червня 2022 року

м. Київ

справа № 127/28837/18

провадження № 61-10546св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкти оскарження - виконуючий обов`язки начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ткачов Андрій Віталійович, старший державний виконавець Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мельник Юлія Олександрівна,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргуДніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року у складі судді Бессараб Н. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В., Якименко М. М.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою на дії начальника відділу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - Дніпровський РВ ДВС у м. Херсон) Ткачова А. В. та старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О.

Скаргу мотивувала тим, що заочним рішенням від 06 лютого 2019 року Вінницький міський суд Вінницької області стягнув з ОСОБА_2 на її користь заборгованість зі сплати аліментів на двох дітей за період з 18 лютого 2016 року до 06 листопада 2018 року в розмірі 368 386,00 грн.

На виконання зазначеного рішення суд 14 березня 2019 року видав виконавчий лист.

Дніпровський РВ ДВС у м. Херсон 10 травня 2019 року відкрив виконавче провадження № 59060636.

Надалі виконавчу справу передав до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, оскільки там перебувало на виконанні виконавче провадження № 57820592 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості по сплаті аліментів на утримання дітей в розмірі 160 320,00 грн.

Боржник ОСОБА_2 ігнорує судові рішення і виконавчі провадження з липня 2014 року і по день подання скарги.

Загальна сума аліментів, що підлягає стягненню, відповідно до виконавчих листів, становить 529 193,20 грн.

18 вересня 2020 року державний виконавець управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Григоренко М. Ю. виніс постанови про повернення їй виконавчих документів, оскільки у боржника не виявлено транспортних засобів.

Скарга на рішення державного виконавця Григоренка М. Ю. до начальника управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області не призвела до усунення зазначених порушень.

07 жовтня 2020 року вона вдруге подала на виконання виконавчий лист від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц, проте їй не було надіслано постанови про відкриття виконавчого провадження № 63257246, про об`єднання виконавчих проваджень № 63257246 та № 63276083 у зведене виконавче провадження ЗВП № 63455134 та інші постанови.

Виконуючий обов`язки начальника Дніпровського РВ ДВС у м. ХерсонТкачов А. В., перевіривши виконавче провадження № 63257246 на предмет законності, встановив, що воно відноситься до категорії стягнення коштів, а не стягнення аліментів, та зобов`язав державного виконавця Мельник Ю. О. того ж дня провести виконавчі дії щодо скасування всіх заходів примусового виконання у зазначеному виконавчому провадженні.

На виконання розпорядження начальника державний виконавець Мельник Ю. О. скасувала постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, у праві користування транспортними засобами, у праві полювання; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю.

Таким чином, виконуючий обов`язки начальника Дніпровського РВ ДВС у м. ХерсонТкачов А. В. зняв будь-які обмеження із злісного неплатника аліментів на дітей - ОСОБА_2 .

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд:

1. Визнати неправомірними рішення, дії та бездіяльність виконуючого обов`язки начальника відділу Дніпровського РВ ДВС у м. ХерсонТкачова А. В. щодо скасування заходів примусового характеру по категорії аліменти у постанові ВП № 63257246 (що є складовою зведеного виконавчого провадження ЗВП № 63455134) від 24 листопада 2020 року про результати перевірки законності виконавчого провадження, яка ухвалена при примусовому виконанні виконавчого листа від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц;

2. Визнати неправомірними рішення та дії старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. щодо скасування заходів примусового виконання рішення по категорії аліменти шляхом ухвалення нової постанови ВП № 63257246 (що є складовою зведеного виконавчого провадження ЗВП № 63455134) від 24 листопада 2020 року (вчинену при примусовому виконанні виконавчого листа від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц);

3. Визнати неправомірними рішення та дії старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. щодо скасування постанови від 16 жовтня 2020 року у ВП № 63257246 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду особи з України шляхом ухвалення нової постанови ВП № 63257246 (що є складовою зведеного виконавчого провадження ЗВП № 63455134) від 24 листопада 2020 року (вчинену при примусовому виконанні виконавчого листа від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц);

4. Визнати неправомірними рішення та дії старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. щодо скасування постанови від 16 жовтня 2020 року у ВП № 63257246 про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами шляхом ухвалення нової постанови ВП № 63257246 від 24 листопада 2020 року (вчинену при примусовому виконанні виконавчого листа від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц);

5. Визнати неправомірними рішення та дії старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. щодо скасування постанови від 16 жовтня 2020 року у ВП № 63257246 про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії шляхом ухвалення нової постанови ВП № 63257246 (що є складовою зведеного виконавчого провадження ЗВП № 63455134) від 24 листопада 2020 року (вчинену при примусовому виконанні виконавчого листа від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц);

6. Визнати неправомірними рішення та дії старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. щодо скасування постанови від 16 жовтня 2020 року у ВП № 63257246 про тимчасове обмеження боржника у праві полювання шляхом ухвалення нової постанови ВП № 63257246 (що є складовою зведеного виконавчого провадження ЗВП № 63455134) від 24 листопада 2020 року (вчинену при примусовому виконанні виконавчого листа від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц);

7. Скасувати постанову від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134) Ткачова А. В., виконуючого обов`язки начальника відділу Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон, про скасування заходів примусового характеру по категорії аліменти;

8. Скасувати постанову від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134) винесену Мельник Ю. О., старшим державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон, про скасування заходів примусового виконання ВП №63257246;

9. Скасувати постанову від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134) винесену Мельник Ю. О., старшим державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон, про скасування постанови від 16 жовтня 2020 року у ВП № 63257246 про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду особи з України;

10. Скасувати постанову від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134) винесену Мельник Ю. О., старшим державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон, про скасування постанови від 16 жовтня 2020 року у ВП № 63257246 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами;

11. Скасувати постанову від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134) винесену Мельник Ю. О., старшим державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон, про скасування постанови від 16 жовтня 2020 року у ВП № 63257246 про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії заходів примусового виконання;

12. Скасувати постанову від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134) винесену Мельник Ю. О., старшим державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон, про скасування постанови від 16 жовтня 2020 року у ВП № 63257246 про тимчасове обмеження боржника у праві полювання;

13. Зобов`язати старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. у ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134) внести ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників за категорією стягнення - аліменти.

14. Зобов`язати старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. здійснити заходи примусового виконання у ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 3455134);

15. Заборонити державним виконавцям виносити постанову про повернення їй (стягувачу) виконавчого листа № 127/28837/18-ц без виконання, допоки сума заборгованості по аліментам за виконавчим листом не буде стягнута в повному обсязі незалежно від досягнення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повноліття.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 10 лютого 2021 року скаргу задовольнив частково.

Визнав неправомірними рішення, дії та бездіяльність Ткачова А. В. , виконуючого обов`язки начальника відділу Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон, щодо скасування заходів примусового характеру з категорії аліменти у постанові ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134) від 24 листопада 2020 року про результати перевірки законності виконавчого провадження. Постанова винесена при примусовому виконанні виконавчого листа від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц.

Скасував постанову від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134) Ткачова А. В. , виконуючого обов`язки начальника відділу Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон, про скасування заходів примусового характеру у категорії аліменти.

Визнав неправомірними дії та скасував постанову старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду особи з України шляхом ухвалення нової постанови ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134), вчинену при примусовому виконанні виконавчого листа від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц, яке було встановлено постановою державного виконавця Нікішиною І. М. від 16 жовтня 2020 року про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду особи з України.

Визнав неправомірними дії та скасував постанову старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами шляхом ухвалення нової постанови ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134), вчинену при примусовому виконанні виконавчого листа від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц, яке було встановлено постановою державного виконавця Нікішиною І. М. від 16 жовтня 2020 року про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.

Визнав неправомірними дії та скасував постанову старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії шляхом ухвалення нової постанови ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134), вчинену при примусовому виконанні виконавчого листа від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц, яке було встановлено постановою державного виконавця Нікішиною І. М. від 16 жовтня 2020 року про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії.

Визнав неправомірними дії та скасував постанову старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 про скасування тимчасового обмеження боржника у праві полювання шляхом ухвалення нової постанови ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134), вчинену при примусовому виконанні виконавчого листа від 14 березня 2019 року у цивільній справі № 127/28837/18-ц, яке було встановлено постановою державного виконавця Нікішиною І. М. від 16 жовтня 2020 року про тимчасове обмеження боржника у праві полювання.

Зобов`язав старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. у ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134) внести ОСОБА_2 до Єдиного реєстру боржників за категорією стягнення - аліменти та здійснити заходи примусового виконання у ВП № 63257246 (що є складовою ЗВП № 63455134) відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження».

У решті вимог скарги відмовив.

Задовольняючи частково скаргу суд першої інстанції виходив з того, що виконання рішення суду у цивільній справі № 127/28837/18-ц необхідно здійснювати відповідно до вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» по категорії стягнення аліментів, оскільки саме за рішенням суду стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість, по сплаті щомісячних платежів по аліментах, які визначені шлюбним договором, за період з 18 лютого 2016 року до 06 листопада 2018 року в сумі 368 386,00 грн.

При відкритті виконавчого провадження № 63257246 головним державним виконавцем Нікішиною І. М. дотримані вимоги статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» та правильно зазначено категорію - стягнення аліментів, а також 16 жовтня 2020 року винесені постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 у праві виїзду особи з України, у праві керування транспортними засобами, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, у праві полювання.

Таким чином, дії та постанова Ткачова А. В. , виконуючого обов`язки начальника відділу Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон, про скасування заходів примусового характеру у категорії аліменти від 24 листопада 2020 року, а також дії та постанови старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 (що є складовою зведеного виконавчого провадження ЗВП №63455134) є неправомірними та підлягають скасуванню.

Вимога ОСОБА_1 про заборону державним виконавцям виносити постанову про повернення стягувачу виконавчого листа № 127/28837/18-ц без виконання допоки сума заборгованості по аліментах не буде стягнута в повному обсязі не підлягає задоволенню, оскільки ця вимога є передчасною.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На ухвалу місцевого суду виконуючий обов`язки начальника відділу Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Ткачов А. В. та старший державний виконавець Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. подали апеляційні скарги.

Вінницький апеляційний суд постановою від 11 травня 2021 року апеляційні скарги виконуючого обов`язки начальника відділу Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Ткачова А. В. та старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. залишив без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року залишив без змін.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду, Дніпровський РВ ДВС у м. Херсон, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою 09 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційну скаргу Дніпровський РВ ДВС у м. Херсон мотивує тим, щостягнута за рішенням суду заборгованість у розмірі 368 386,00 грн за період з 18 лютого 2016 року до 06 листопада 2018 року, виникла у зв`язку з несплатою боржником щомісячних платежів за аліментами, не відноситься до періодичних платежів, оскільки у виконавчому листі визначений строк пред`явлення до виконання протягом трьох років, а не період, на який присуджені платежі, що відповідає положенням статей 180 198 Сімейного кодексу України.

Стягнення заборгованості у порядку, встановленому статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», призведе до подвійної відповідальності боржника, оскільки за положеннями цієї статті виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої вказаної статті.

Адвокат Якименко-Шевчук Ю. О. в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду надіслала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Також, просить стягнути з Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що 24 листопада 2005 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюбний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О.

Відповідно до пункту 7.12 договору надання утримання для дітей здійснюється тому з подружжя, з ким залишаться проживати діти, за домовленістю між подружжям, але не нижче ніж в розмірі 200 дол. США щомісяця на одну дитину за офіційним курсом валют встановленим НБУ на день виплати.

Від шлюбу сторони мають двох доньок, тому розмір їх утримання становить 400 дол. США щомісячно.

Діти з 2014 року по теперішній час проживають з матір`ю, батько дітей умови укладеного шлюбного договору не виконує. Інші способи участі батька в утриманні дітей між сторонами не встановлено.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 06 лютого 2019 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість зі сплати аліментів на утримання двох дітей за період з 18 лютого 2016 року до 06 листопада 2018 року в розмірі 368 386,00 грн.

На виконання зазначеного рішення суду 14 березня 2019 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 18 лютого 2016 року до 06 листопада 2018 року, згідно із шлюбним договором від 24 листопада 2005 року, посвідченого нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О. та зареєстрованого в реєстрі за № 27464, у розмірі 368 386,00 грн (т. 4 а. с.181).

Старшим державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. 15 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63276083 з виконання виконавчого листа № 127/24670/15-ц від 23 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 160 320 грн (т. 4 а. с. 30).

Головним державним виконавцем Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Нікішиною І. М. 16 жовтня 2020 року відкрито виконавче провадження № 63257246 з виконання виконавчого листа № 127/28837/18 від 14 березня 2019 року (т. 4 а .с. 105).

Згідно із повідомленням про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 16 жовтня 2020 року відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 5 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень відомості про ОСОБА_2 внесено до Єдиного реєстру боржників (т. 4 а. с. 103).

Постановами державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Нікішиної І. М. від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_2 встановлено такі обмеження: у праві виїзду за межі України; у праві полювання; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії; у праві керування транспортними засобами (т. 4, а. с. 89, 87, 98, 101).

Постановою виконуючого обов`язки начальника відділу Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Ткачова А. В. від 29 жовтня 2020 року ВП № 63257246 передано старшому державному виконавцю Мельник Ю. О. та об`єднано виконавчі провадження № 63257246 і № 63276083 у зведене виконавче провадження № 63455134 (т. 4, а. с. 66-67).

Постановою заступника начальника відділу Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Шаповал І. М. від 30 жовтня 2020 року об`єднано виконавче провадження № 63257246 та виконавче провадження № 63276083 (з виконання виконавчого листа №127/24670/15-ц від 23 листопада 2018 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів в розмірі 160 807,20 грн) у зведене виконавче провадження № 63455134 (т. 4, а. с. 26).

Виконуючий обов`язки начальника відділу Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Ткачов А. В. 24 листопада 2020 року виніс постанову про результати перевірки законності виконавчого провадження (ЗВП № 63455134), відповідно до якої визнав дії головного державного виконавця Нікішиної І. М. такими, що не відповідають вимогам статей 13, 71 Закону України «Про виконавче провадження», розділу І пункту 8 Положення «Про автоматизовану систему виконавчого провадження», розділу XVI пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень.

Зобов`язав старшого державного виконавця Мельник Ю. О. у строк до 24 листопада 2020 року провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.

Постанову від 24 листопада 2020 року мотивував тим, що проведеною перевіркою виконавчих проваджень № 63257246 та № 63276083, які об`єднані у зведене виконавче провадження № 63455134 та відомостей АСВП встановлено, що у ВП № 63276083 зазначена категорія - стягнення коштів, а у ВП № 63257246 зазначена категорія - стягнення аліментів.

При відкритті ВП № 63257246 головним державним виконавцем Нікішиною І. М. зазначено категорію - стягнення аліментів, проте у рішенні суду у справі № 127/28837/18 не вказано періодичності стягнення аліментів, а у виконавчому листі, виданому на підставі цього рішення, судом визначений строк його пред`явлення до виконання протягом трьох років, тому в порушення розділу І пункту 8 Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження державним виконавцем Нікішиною І. М. неправильно зазначено категорію.

Крім того, головним державним виконавцем Нікішиною І. М. у порушення вимог статей 13, 71 Закону України «Про виконавче провадження», розділу XVІ пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень 16 жовтня 2020 року ухвалено постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника ОСОБА_2 : у праві виїзду за межі України; у праві керування транспортними засобами; у праві полювання; у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, спорядження гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (т. 4, а. с. 58-59).

Старший державний виконавець Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246, згідно з постановою про результати перевірки законності виконавчого провадження від 24 листопада 2020 року, винесла постанову, якою скасувала заходи примусового виконання, застосовані при примусовому виконанні виконавчого листа № 127/28837/18, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області 14 березня 2019 року та виключила відомості про ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників (т. 4, а. с.154).

Постановами старшого державного виконавця Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Мельник Ю. О. від 24 листопада 2020 року у ВП № 63257246 скасовано:

- тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду особи з України, яке було встановлено постановою державного виконавця Нікішиної І. М. від 16 жовтня 2020 року про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду особи з України (т. 4 а. с. 156);

- тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві полювання, яке було встановлено постановою державного виконавця Нікішиної І. М. від 16 жовтня 2020 року про тимчасове обмеження боржника у праві полювання (т. 4, а. с.158);

- тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, яке було встановлено постановою державного виконавця Нікішиної І.М. від 16 жовтня 2020 року про тимчасове обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (т. 4 а. с. 160);

- тимчасове обмеження ОСОБА_2 у праві керування транспортними засобами, яке було встановлено постановою державного виконавця Нікішиної І. М. від 16 жовтня 2020 року про тимчасове обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (т. 4 а. с. 162).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У статті 5 ЦПК України зазначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою та третьою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України.

Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.

Тлумачення зазначених норм дозволяє зробити висновок, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною першою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

При цьому, згідно із частиною другою статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Судами встановлено, що у пункті 7.12 шлюбного договору від 24 листопада 2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О., надання утримання для дітей здійснюється тому з подружжя, з яким залишаться проживати діти, за домовленістю між подружжям, але не нижче ніж у розмірі 200 дол. США щомісяця на одну дитину за офіційним курсом валют, встановленим НБУ на день виплати.

Отже, сума коштів на утримання двох малолітніх дітей становить 400 дол. США щомісяця в еквіваленті офіційного курсу валют, встановленого НБУ на день виплати.

Встановлюючи у шлюбному договорі умову про надання коштів на утримання дітей, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично у добровільному договірному порядку визначили розмір щомісячного утримання на одну дитину у сумі 200 дол. США, що по суті є зафіксованим розміром аліментів на утримання дітей.

Утримання дітей за рахунок зазначених коштів має на меті забезпечення потреб та інтересів дитини, таких як харчування, лікування, гігієна, одяг, придбання речей необхідних для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей і т. д.

Ухилення одного з батьків від обов`язку утримувати дитину є порушенням прав дитини, яке підлягає захисту згідно з законом.

На думку колегії суддів, не має правового значення той факт чи це рішення про стягнення аліментів (періодичних платежів щомісячно), чи це рішення про стягнення заборгованості зі сплати аліментів, оскільки правова природа коштів одна й та ж - кошти, призначені для щомісячного утримання, виховання, розвитку дітей.

Само по собі стягнення заборгованості не змінює правової природи стягнутих коштів - на щомісячне утримання дітей.

Порядок виконання рішення про стягнення аліментів та виконання рішення про стягнення заборгованості зі сплати аліментів не відрізняється, а власне стягнення повинно здійснюватися відповідно до статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 127/24670/15-ц (провадження 61-8796св21).

Таким чином, суди попередніх інстанцій встановивши, що ОСОБА_2 не виконує рішення суду, тобто ухиляється від сплати аліментів, а державним виконавцем Мельник Ю. О. у ВП № 63276083 (що є складовою ЗВП № 63455134) виконавче провадження внесено по категорії «стягнення коштів», а не «стягнення аліментів», дійшли обґрунтованого висновку, про наявність у діях її діях та діях виконуючого обов`язки начальника відділу Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон Ткачова А. В. порушень вимог статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, доводи касаційної скарги про те, що стягнута за рішенням суду заборгованість у розмірі 368 386,00 грн за період з 18 лютого 2016 року до 06 листопада 2018 року, виникла у зв`язку з несплатою боржником щомісячних платежів за аліментами, не відноситься до періодичних платежів, оскільки у виконавчому листі визначений строк пред`явлення до виконання протягом трьох років, а не період, на який присуджені платежі, що відповідає положенням статей 180 198 Сімейного кодексу України є неприйнятними.

У справі, яка переглядається, здійснюється стягнення заборгованості, яка вже обчислена судом за певний період, а саме за період з 18 лютого 2016 року до 06 листопада 2018 року.

За змістом частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вчинити певні виконавчі дії, зокрема обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті.

Обґрунтування касаційної скарги в цій частині зводяться до положень частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», за якою на виконавця покладено обов`язок щодо обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів щомісяця.

У справі, що переглядається виконується заочне рішення, яким уже обчислена заборгованість зі сплати аліментів за певний період. Отже, положення частини четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» на ці правовідносини не поширюються.

Крім того, пунктом 10 розділу ХVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень також не регулюються спірні правовідносини, оскільки вказаним пунктом встановлюється час, протягом якого аліменти стягуються за спеціальним порядком, тобто до моменту закінчення встановленого строку для стягнення аліментів.

У цій справі діти, на користь яких стягується заборгованість зі сплати аліментів, є неповнолітніми, а, отже, закінчення встановленого строку для стягнення аліментів не настало з урахуванням вимог статті 180 СК України, за якою батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, відсутні підстави застосовувати закон та здійснювати стягнення аліментів у загальному порядку, а, отже, стягнення заборгованості не призведе до подвійної відповідальності боржника.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

У відзиві на касаційну скаргу адвокатом Якименко-Шевчук Ю. О. в інтересах ОСОБА_1 заявлено клопотання про стягнення з Дніпровського РВ ДВС у м. Херсон на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Оскільки ОСОБА_1 надано належні докази, які підтверджують понесення нею витрат на правничу допомогу (копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію квитанції від 22 вересня 2021 року, копію довідки адвоката про надання правничої допомоги від 04 жовтня 2021 року, ордер серії ВН № 179759 від 06 травня 2021 року), наявні підстави для задоволення відповідного клопотання.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2021 року залишити без змін.

Стягнути з Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби у м. Херсон Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська