Постанова

Іменем України

10 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 127/2-2509/09

провадження № 61-2001св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

заявник - Акціонерне товариство «УкрСиббанк»,

заінтересована особа - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за заявою Акціонерного товариства «УкрСиббанк» про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2021 року у складі судді Федчишена С. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Медвецького С. К.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У червні 2021 року Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, в якій просило замінити боржника ОСОБА_2 його спадкоємцем ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 46186976 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці у цивільній справі № 2-2509/09.

На обґрунтування заявлених вимог банк зазначав, що рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2009 року стягнено із ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 26 червня 2007 року № 11176444000 у розмірі 706 025,85 грн, за кредитним договором від 02 серпня 2007 року № 11192543000 у розмірі 282 040,07 грн.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, після його смерті із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею майна померлого за заповітом, складеним 16 листопада 2010 року.

Ураховуючи наведене, банк просив заяву задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 18 серпня 2021 року заяву задовольнив. Замінив боржника ОСОБА_2 на його спадкоємця ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 46186979 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці у цивільній справі № 2-2509/09.

Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю підстав для задоволення заяви банку, адже заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Вінницький апеляційний суд постановою від 12 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення, яким замінив боржника ОСОБА_2 на його спадкоємця ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 46186976 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 05 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці у справі № 2-2509/09.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер боржник ОСОБА_2 , заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, отже є правові підстави заміни боржника ОСОБА_2 на правонаступника ОСОБА_3 у виконавчому провадженні 46186976 з примусового виконання виконавчого листа виданого 05 жовтня 2010 року Ленінським районним судом м. Вінниці у цивільній справі № 2-2509/09.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 серпня 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

На обґрунтування касаційної скарги заявник вказує про порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

За змістом оскаржуваної постанови апеляційний суд встановив, що 09 липня 2018 року надійшла вимога державного виконавця, в якій повідомлено, що постанову про закінчення виконавчого провадження № 46186976 від 29 березня 2018 року скасовано, виконавче провадження відновлено, проте ці обставини не збігаються з відкритими даними автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП), витяг з якої долучено до матеріалів справи, про те, що виконавче провадження № 46186976 закінчено на підставі постанови державного виконавця від 29 березня 2018 року, постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження в ньому немає.

Наявність закінченого виконавчого провадження унеможливлює проведення

заміни сторони у виконавчому провадженні.

10 травня 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив банку на касаційну скаргу, який мотивований законністю і обґрунтованістю рішення суду. Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу - як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, та відбувається тільки за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

09 липня 2018 року до АТ «УКРСИББАНК» надійшла вимога державного виконавця від 05 липня 2018 року, в якій повідомлено про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження № 46186976 від 29 березня 2018 року, відновлення виконавчого провадження № 46186976, необхідність направлення до відділу ДВС оригіналу виконавчого листа для продовження примусового виконання рішення. Тому виконавче провадження № 46286976 на сьогодні є відкритим, адже постанова державного виконавця про його закриття була скасована, а виконавче провадження відновлене.

Застосування строку звернення кредитора до спадкоємця боржника в межах цивільної справи № 127/2-2509/09 є неможливим, оскільки суд вже ухвалив рішення, яким установлені спірні правовідносини, вирішено питання щодо їх обґрунтованості та підстав їх задоволення.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

20 червня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Встановлені судами фактичні обставини справи

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 19 травня 2009 року у справі № 2-2509/09 стягнено із ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 26 червня 2007 року № 11176444000 у розмірі 706 025,85 грн, з яких 659 108,68 грн заборгованості за кредитом, 39 837,57 грн заборгованості за відсотками, 6 579,60 грн пені, 500 грн неустойки; за кредитним договором про надання споживчого кредиту від 02 серпня 2007 року № 11192543000 у розмірі 282 040,07 грн, з яких 261 937,60 грн заборгованості за кредитом, 16 919,13 грн заборгованості за відсотками, 2 683,34 грн пені, 500 грн неустойки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

29 березня 2018 року постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження № 46186976 закінчено у зв`язку зі смертю боржника.

09 липня 2018 року до АТ «УкрСиббанк» надійшла вимога державного виконавця, в якій повідомлено, що постанову про закінчення виконавчого провадження № 46186976 від 29 березня 2018 року скасовано, виконавче провадження № 46186976 відновлено.

Після смерті ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_3 , яка є спадкоємицею майна померлого ОСОБА_2 за заповітом, складеним 16 листопада 2010 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному

порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга

підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Задовольняючи скаргу банку про заміну сторони виконавчого провадження апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_3 є правонаступником боржника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому є правові підстави для заміни боржника його правонаступником у виконавчому провадженні № 46186976, адже заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися неможна з огляду на таке.

Згідно з частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

У постанові від 18 січня 2022 року у справі № 34/425 (провадження № 12-69гс21), яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 07 лютого 2022 року, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 15 вересня 2021 року у справі № 727/9430/13-ц, щодо порядку здійснення заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, згідно з яким за відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є можливою. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що указаний висновок не відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (провадження № 12-48гс20, пункти 74-75) та від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 (провадження № 12-39гс20, пункт 6.18).

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження (стаття 442 ЦПК України), тобто процесуального правонаступництва в межах виконавчого провадження як юридичного процесу, є правонаступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і перехід до іншої особи прав чи обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні - це заміна на будь-якій стадії саме виконавчого провадження як юридичного процесу стягувача або боржника іншою особою у зв`язку з її вибуттям, тобто підставою заміни стягувача внаслідок правонаступництва є настання певних обставин, які мають юридичне значення і в результаті яких виникають цивільні права та обов`язки або пряма вказівка акта цивільного законодавства, що не залежить від умов та порядку здійснення виконавчого провадження органами і посадовими особами.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (дивитись mutatis mutandis постанову Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

На стадії виконання судового рішення як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони у виконавчому провадженні як юридичному процесі правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 442 ЦПК України з урахуванням підстав, визначених статтею 55 ЦПК України. У цьому випадку норми статті 442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва у виконавчому провадженні, застосовуються разом з нормами статті 55 ЦПК України.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється на підставі статті 55 ЦПК України, а в окремих випадках також на підставі частини п`ятої статті 442 ЦПК України. Відповідно, тільки до закінчення виконавчого провадження можна ставити питання про заміну сторони виконавчого провадження, а якщо виконавче провадження закінчене, то заміна відповідної сторони цього виконавчого провадження правонаступником є неможливою без його відновлення відповідно до умов законодавства.

У випадку закінчення виконавчого провадження заявник, що звертається з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, повинен поставити перед судом питання щодо відновлення виконавчого провадження (оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження). За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Отже, не можна замінити сторону виконавчого провадження, яке було закінчене, якщо не існує підстав для відновлення виконавчого провадження, з приводу чого особа має звернутися до суду, надавши переконливі аргументи щодо такого відновлення. Суд може здійснити заміну учасника справи виключно для виконання вимог частини першої статті 2 ЦПК України.

Такий висновок про застосування статті 442 ЦПК України викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21).

Ураховуючи наведене, для вирішення питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні вирішальним є встановлення наявності відкритого виконавчого провадження, в якому ставиться таке питання.

Суди встановили, що згідно з вимогою виконавця від 05 липня 2018 року надісланою на адресу банку у зв`язку із скасуванням постанови про закінчення виконавчого провадження № 46186976 від 29 березня 2018 року та відновленням цього виконавчого провадження в строк до 15 липня 2018 року головний державний виконавець вимагав від банку надати оригінал виконавчого листа № 2-2509-2009, виданий Ленінським районним судом м. Вінниці, що був повернений банку (а. с. 131, том 1).

ОСОБА_3 , звертаючись до апеляційного суду з апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, вказувала на те, що суд першої інстанції розглянув спір без належного повідомлення її про розгляд справи судом. 29 березня 2018 року виконавче провадження закінчене на підставі пункту 3 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», обставини щодо відновлення цього провадження суд першої інстанції не досліджував.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_3 надала відомості Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, згідно з якими виконавче провадження № 46186979 завершене постановою від 29 березня 2018 року на підставі пункту 3 частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», інформації щодо скасування постанови від 29 березня 2018 року немає (а. с. 240-241, том 1).

13 січня 2022 року ОСОБА_3 в апеляційному суді заявляла клопотання про витребування матеріалів виконавчого провадження № 46186979, у задоволенні якого апеляційний суд відмовив.

Проте вирішити цю справу без дослідження матеріалів виконавчого провадження № 46186976 та встановлення факту його відкриття/закриття не можливо, адже матеріали справи містять суперечливі докази з цього питання.

Однак апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у результаті чого не спростував доводи апеляційної скарги про закінчення виконавчого провадження № 46186979 та дійшов передчасних висновків про задоволення заяви банку.

З огляду на необхідність урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), встановлення вказаних фактичних обставин справи має вирішальне значення для правильного її вирішення.

Разом з тим перевірка доводів касаційної скарги, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними

обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

З метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), Верховний Суд дійшов висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції та передачу справи до апеляційного суду на новий розгляд для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.

Керуючись статтями 400 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2022 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун