Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 127/31288/18

провадження № 61-22060св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 , відповідач ОСОБА_3 ,третя особа Орган опіки та піклування при Виконавчому комітеті Могилів-Подільської міської ради,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня 2019 року

у складі судді Медяної Ю. В. та постанову Вінницького апеляційного суду

від 06 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О.,

Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року ОСОБА_1 в особі законного представника

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа Орган опіки та піклування при Виконавчому комітеті Могилів-Подільської міської ради, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позовна заява мотивована тим, що 10 серпня 2002 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у якому народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

11 квітня 2007 року шлюб, укладений між ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 розірвано, після чого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати зі своєю матір`ю

ОСОБА_4 , а ОСОБА_3 на утримання сина сплачував аліменти.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати ОСОБА_1 ОСОБА_4 померла, після смерті якої позивач сподівався, що батько забере його до себе на постійне проживання, буде дбати про нього до досягнення ним повноліття. Проте, після смерті матері ОСОБА_3 самоусунувся від виховання, опіки, спілкування та матеріального забезпечення свого сина.

Після такої поведінки відповідача по відношенню до позивача, у лютому 2011 року баба ОСОБА_1 звернулася до служби у справах дітей Могилів-Подільської міської ради щодо участі відповідача у вихованні дитини та позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав щодо ОСОБА_1 , але комісією з питань захисту прав дитини відповідачу була надана можливість виправити ситуацію та добровільно приймати участь у вихованні позивача.

Однак, ОСОБА_3 до рекомендацій Служби у справах дітей не прислухався та продовжував ухилятися від виконання своїх батьківських обов`язків. З грудня 2010 року по час звернення позивача з позовом до суду відповідач не надавав жодної допомоги на утримання позивача, його вихованням та утриманням повністю займалися баба з дідом.

Також, враховуючи ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків щодо позивача, Орган опіки та піклування при Виконавчому комітеті Могилів-Подільської міської ради прийняв висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який затверджено рішенням Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 31 жовтня 2018 року № 371.

На підставі вищевказаного, ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 просив суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно нього; стягнути з відповідача на його користь аліменти на своє утримання щомісячно у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення ним повноліття.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня

2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі ј частки доходу, але не менше

50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 грудня 2018 року.

Рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць, тобто, за період з 07 грудня 2018 року по 07 січня 2019 року допущено до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня

2019 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що правові підстави для позбавлення відповідача батьківських прав відсутні, адже останній може змінити свою поведінку у кращу сторону, а позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька, так і для дитини. Крім того, у разі позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_1 , дитина залишиться сиротою, що є неприпустимо, оскільки відповідно до статті 5 СК України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї.

Разом з тим, позовні вимоги про стягнення аліментів підлягають задоволенню на підставі статей 180 181 182 СК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів до апеляційного суду не оскаржувалось, тому перегляду в касаційному порядку на підлягає.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не приймає участі у житті дитини, тому повинен бути позбавлений батьківський прав.

Крім того, суди попередніх інстанції не врахували рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04), в якому зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага,

і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що батьками неповнолітнього ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 .

Рішенням Замостянського районного суду міста Вінниці від 04 вересня

2006 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований 10 серпня 2002 року у Могилів-Подільському відділі реєстрації актів цивільного стану Вінницької області, актовий запис № 148, розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_2 мати позивача ОСОБА_4 померла.

Рішенням Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради

від 25 лютого 2011 року № 75 затверджено висновок про можливість

ОСОБА_2 бути опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до педагогічної характеристики ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 9-А класу середньої загальної шкоди ІІІІ ступенів № 1 міста Могилів-Подільського Вінницької області, за весь період перебування дитини в школі батько участі в навчанні та вихованні сина не приймав, до школи не приходив, життям хлопчика не цікавився, школу та батьківські збори не відвідував, від виконання батьківських обов`язків самоусунувся.

Згідно з психологічною характеристикою ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , учня 9-А класу середньої загальної шкоди ІІІІ ступенів № 1 міста Могилів-Подільського Вінницької області, з метою психопрофілактичної роботи з учнем були проведені індивідуальні бесіди, під час яких встановлено, що ОСОБА_5 не бажає спілкуватися з батьком,

у зв`язку з тим, що він взагалі не приймає участі в його вихованні. На бесіду про батька реагує критично, зазначає, що батько бачив його 5 років тому,

і не бажає взагалі з ним бачитись, якби й була така можливість.

Відповідно до довідки Фізкультурно-спортивного товариства «Спартак»

від 24 липня 2018 року № 33 за весь період, протягом якого ОСОБА_1 відвідує секцію, вихованням, розвитком та зацікавленням в його подальших спортивних здобутках був лише дід. Батько жодного разу не цікавився та не приходив ані на змагання, ані на тренування сина. Всі фінансові затрати по відрядженню онука на змагання брав на себе дід спортсмена.

Згідно з довідки Центру медико-санітарної допомоги Могилів-Подільської міської ради від 18 липня 2018 року № 111 батько ОСОБА_1 здоров`ям сина ніколи не цікавився, у лікуванні дитини участі не приймав.

З актів від 05 вересня 2017 року, від 06 липня та 10 вересня 2018 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає разом з бабою ОСОБА_2 та знаходиться на її утриманні з 29 грудня 2010 року.

Також суди установили, що відповідно до копії довідки Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області від 18 січня

2011 року ОСОБА_3 сплачував аліменти на користь ОСОБА_6

у розмірі 25 % на підставі виконавчого листа від 15 вересня 2005 року

№ 2-1153. Аліменти утримані та перераховані по 30 листопада 2010 року включно (у зв`язку зі звільненням на пенсію з 16 листопада 2010 року).

Згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 15 березня 2018 року ОСОБА_3 з 28 травня 2017 року по 27 січня 2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичний операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської та Донецької областей.

Рішенням Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради

від 28 травня 2019 року № 131 про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав затверджено висновок Органу опіки та піклування при Виконавчому комітеті Могилів-Подільської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зазначено, що ОСОБА_3 самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, не приймає участі у вихованні дитини, не цікавиться долею сина, його життям, станом здоров`я.

10 червня 2019 року ОСОБА_3 переказав сину ОСОБА_7

1000 грн, оформив йому картку платника податків та банківську картку.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об`єднаних Націй про права дитини Конвенція ООН про права дитини (далі Конвенція ООН про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно з частиною першої статті 12 Закону України «Про охорону дитинства виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батьки можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України, заява

№ 31111/04, від 07 грудня 2006 року).

При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення

у справі «Мамчур проти України» заява № 10383/09, від 16 липня 2015 року).

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків, та врахувавши, що батько дитини проти позбавлення батьківських прав активно заперечував, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для позбавлення батьківських прав.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, не приймає участі у житті дитини, а також жодного разу не звертався до органу опіки та піклування щодо розгляду питання про відновлення своїх батьківських прав, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи.

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_3 зазначав, що він бажає приймати участь у вихованні сина, оформив йому картку платника податків та банківську картку, почав надсилати йому грошові перекази, визнав позовні вимоги про стягнення аліментів повністю, цікавиться життям сина, він йому не байдужий, хоча наразі у них не зовсім складаються відносини, оскільки син не йде на контакт.

Крім того, з рішення Виконавчого комітету Могилів-Подільської міської ради від 28 травня 2019 року № 131 про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав, яким затверджено висновок Органу опіки та піклування при Виконавчому комітеті Могилів-Подільської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 стосовно його неповнолітньої дитини ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що ОСОБА_3 не хоче, щоб його позбавляли батьківських прав, наголошуючи, що після смерті дружини його батьки хворіли, тому він не міг займатися вихованням сина та матеріально утримувати його. З 2016 року по 2018 року воював на сході України, захищаючи її незалежність, і знов не мав можливості виконувати свої батьківські обов`язки. Одружений, виховує трьох дітей.

Також, відповідач вказував, що він звертався до Служби у справах дітей Вінницької міської ради з приводу повернення йому дитини, яка проживає з бабою та дідом у місті Могилів-Подільський Вінницької області. Проте, дідом та бабою ОСОБА_1 чиняться перешкоди йому у спілкуванні з сином.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам, що були викладені заявником в апеляційній скарзі, та є такими, що зводяться до переоцінки доказів і незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

На думку судової колегії судові рішення, що переглядаються, є достатньо мотивованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 16 серпня

2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 листопада 2019 року в частині вирішення позовних вимог про позбавлення батьківських прав залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. М. Фаловська А. І. Грушицький В. В. Сердюк