№ 127/34284/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 127/34284/21

провадження № 61-3111св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Національної поліції у Вінницькій області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2022 року у складі судді Романюк Л. Ф. та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Рибчинського В. П., Голоти Л. О., Денишенко Т. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є стягувачем за виконавчим листом про стягнення боргу з кредитної спілки «Злагода» та має статус потерпілого у кримінальному провадженні № 12017020010000021 від 09 січня 2017 року.

Стверджує, що у вересні та жовтні 2021 року звертався до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області для отримання інформації щодо розшуку голови правління кредитної спілки «Злагода» ОСОБА_2 , однак отримав у відповідь листи, які не містили необхідної інформації, що свідчить про бездіяльність Головного управління Національної поліції у Вінницькій області та завдає шкоду позивачу.

Враховуючи вказане вище, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 218 911,84 грн, а також моральну шкоду у розмірі 218 911,84 грн.

Короткий зміст судових рішень

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2021 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2022 року постановлено позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2022 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху ОСОБА_1 не виконано, позовна заява підлягає поверненню.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу для продовження розгляду.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суди дійшли помилкового висновку про те, що недоліки, викладені в ухвалі Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2021 року, не були усунуті заявником.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, не врахував факт усунення позивачем недоліків, зазначених в ухвалі суду першої інстанції, та передчасно повернув позовну заяву.

Відзив на касаційну скаргу учасником справи не подано

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків щодо сплати судового збору та оформлення позовної заяви у відповідності до вимог статті 175 ЦПК України, зокрема уточнення змісту позовних вимог, викладення обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій конкретизував підставу позову, надав додаткові докази та зазначив, зокрема, про наявність у нього пільг щодо сплати судового збору.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2022 року постановлено позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу у зв`язку із невиконанням вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою, другою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Вимоги щодо форми і змісту позовної заяви визначені у статті 175 ЦПК України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Якщо позивач відповідно до ухвали суду в установлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху для усунення недоліків.

Суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статті 175 ЦПК України, оскільки позивач не сплатив судовий збір, зі змісту позовної заяви неможливо визначити характер правовідносин, які виникли між сторонами, позовні вимоги є нечіткими та незрозумілими, позивачем не конкретизовано підставу позову та не зазначено докази, які підтверджують вказані ним обставини.

Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для визнання позовної заяви неподаною і повернення позивачу.

Саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження 61-2192св20), від 16 червня 2021 року у справі № 127/33081/19 (провадження № 61-7836св20).

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_1 містить вимоги щодо стягнення з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області матеріальної шкоди у розмірі 218 911,84 грн, а також моральної шкоди у розмірі 218 911,84 грн. Таким чином, позивачем обраний спосіб захисту, який не суперечить закону і який позивач просить визначити у судовому рішенні.

Також у позовній заяві ОСОБА_1 викладає обставини, якими обґрунтовує свої вимоги, зокрема, зазначає, що відносини у справі регулюються положеннями Закону України «Про звернення громадян» та статями 1173 1176 ЦК України.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_1 додано докази, а саме: копію виконавчого листа, виданого на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 жовтня 2015 року у справі № 127/18333/15, копії листів від 27 листопада 2017 року № П-2832/200/03-17, від 07 жовтня 2021 року № Л-53/14/01-2021, від 10 листопада 2021 року № Л-57/14/01-2021. У прохальній частині позовної заяви міститься вимога про витребування у відповідача додаткових документів для підтвердження зазначених позивачем обставин.

Вказане свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції, що подана ОСОБА_1 позовна заява не відповідає вимогам пунктів 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України.

На виконання ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2021 року позивач звернувся до суду із заявою, в якій додатково обґрунтував свої вимоги, додав копію довідки слідчого Головного управління Національної поліції у Вінницькій області від 10 грудня 2015 року.

Відповідно до частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи, серед додатків до заяви про усунення недоліків ОСОБА_1 зазначено копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 . У своїй заяві позивач також зазначив про наявність у нього пільг щодо сплати судового збору.

Розділом VII Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (далі - Інструкція), затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814, визначено порядок формування і оформлення судових справ.

Згідно з абзацами другим, третім пункту 8 вказаного Розділу документи, зазначені в додатку до позовної заяви, апеляційної (касаційної) скарги або в іншому супровідному документі, в описі не перелічуються, але обов`язково зазначається про їх наявність згідно з переліком у додатку.

Документ, що підтверджує відсутність додатка до позовної заяви, апеляційної (касаційної) скарги, долучається до справи.

Відповідно до пункту 6 вказаного Розділу у разі відмови у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви, документи формуються та підшиваються у спеціальну обкладинку у хронологічному порядку відповідно до часу надходження документа до суду або створення документа судом.

Такі матеріали мають містити відповідну ухвалу разом із супровідним листом та копіями позовної заяви і документів, які підтверджують обставини, що послугували підставою відмови у прийнятті позовної заяви чи її поверненні. Суд самостійно, виходячи з конкретних обставин справи та підстав повернення позовної заяви, вирішує питання про перелік матеріалів, копії яких йому необхідно залишити у матеріалах справи.

Враховуючи, що серед додатків до заяви про усунення недоліків ОСОБА_1 зазначено копію пенсійного посвідчення, а в матеріалах справи відсутній документ, що підтверджує відсутність зазначеного додатка, Верховний Суд вважає, що вказаний додаток був повернутий судом першої інстанції позивачу разом із позовною заявою та доданими до неї документами.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

У матеріалах касаційного провадження міститься копія пенсійного посвідчення ОСОБА_1 , з якого вбачається, що він є інвалідом другої групи, а отже звільнений від сплати судового збору.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав невиконання вимог ухвали про залишення заяви без руху, суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору, його позовна заява відповідала іншим вимогам статті 175 ЦПК України, а питання визначення характеру правовідносин, їхня правова кваліфікація, уточнення позовних вимог, з`ясування кола доказів, якими обґрунтовуються позовні вимоги, встановлення обґрунтованості позову з`ясовується після відкриття провадження у справі під час підготовчого провадження.

Таким чином, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виявив надмірний формалізм, неправильно застосував положення статті 185 ЦПК України, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви ОСОБА_1 .

Апеляційний суд у порушення вимог статей 367 374 379 ЦПК України на вищезазначене також уваги не звернув і залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Як зазначає Європейський суд з прав людини (надалі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі - Конвенція) закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria), заява № 36760/06, § 230).

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.

Верховний Суд вважає, що повернення позовної заяви із зазначених підстав не відповідає принципу розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі й порушує сутність права особи на доступ до суду, що з огляду на положення статті 6 Конвенції є недопустимим.

Враховуючи наведене вище, з метою недопущення порушення права особи на доступ до суду колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої та апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддівПершої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 18 січня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 лютого 2022 року скасувати, справу передати на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович