Постанова

Іменем України

24 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 127/6695/19

провадження № 61-8310св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінактив»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2019 року у складі судді Сичук М. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Матківської М. В., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Фінактив»» (далі - ТОВ «ФК «Фінактив»») про визнання припиненими зобов`язань за кредитним та іпотечним договорами.

Позов мотивований тим, що 28 вересня 2006 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (далі - ВАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_2 (змінила прізвище на « ОСОБА_1 ») укладений кредитний договір за № 31/244/06-N, відповідно до якого ВАТ «Кредитпромбанк» відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у національній валюті України та в іноземній валюті в межах загальної суми 69 690,00 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату надання кожного кредиту, а позичальник зобов`язується повернути не пізніше 27 вересня 2021 року.

Кредитні кошти відповідно до пункту 2.1. договору надавались на купівлю нерухомості, споживчі цілі.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором між позивачем та відповідачем укладено іпотечний договір № 31/249-І249/06-N, який посвідчено 28 вересня 2006 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ценделіною О. В. за реєстровим № 2658.

Відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 іпотечного договору для забезпечення виконання у повному обсязі своїх зобов`язань перед іпотекодержателем за кредитним договором та можливих змін і доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені) вчасного та у повному обсязі основної суми боргу за кредитом та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків, іншої заборгованості позивач передав у іпотеку належне йому на праві приватної власності майно: трикімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,5 кв. м, житловою площею 46,3 кв. м.

У зв`язку з тим, що позивач неналежно виконував умови кредитного договору ПАТ «Дельта Банк» 23 липня 2014 року надіслав позивачу вимогу про дострокове погашення заборгованості по кредитному договору та процентів.

Тобто, відповідач змінив строк виконання зобов`язання за кредитним договором з 27 вересня 2021 року на серпень 2014 року та мав право звернутися до суду із позовом про дострокове стягнення заборгованості.

Таким правом відповідач скористався і його позовні вимоги повністю задоволені рішенням Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/19329/14-ц, яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 31/244/06-N в сумі 482 020,45 грн, з яких тіло кредиту - 429 377,92 грн, проценти - 52 642,952 грн та 3 654,00 - судовий збір.

Зазначає, що після направлення письмового повідомлення з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості кредитний договір припинив свою дію та відповідач втратив можливість нарахування та стягнення відсотків за кредитним договором, оскільки, нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісійних, неустойки поза строком дії кредитного договору не передбачено.

Позивач 28 квітня 2016 року у повному обсязі погасила заборгованість у розмірі 485 674,45 грн, у зв`язку з чим, 11 травня 2016 року головний державний виконавець Староміського відділу Державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції (далі - Староміський ВДВС Вінницького МУЮ) виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 50952069.

ПАТ «Дельта Банк» 04 жовтня 2018 року у відповідь на запит позичальника, повідомив, що у позичальника наявна заборгованість за кредитним договором, яка становить: 26 603,81 дол. США - сума заборгованості по кредиту, 9 841,51 дол. США - проценти за користування кредитом, 125 583,37 грн - пеня, 118 326,35 грн - штраф.

Вважає, що вона в повному обсязі виконала зобов`язання за кредитним договором, тому право іпотеки за іпотечним договором повинно бути припиненим на підставі статті 17 Закону України «Про іпотеку», у зв`язку з припиненням основного зобов`язання.

На підставі викладеного просила суд визнати припиненими зобов`язання за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 31/244/06-N та іпотечним договором № 31/1249-І249/06-N укладеним з ВАТ «Кредитпромбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк»), який посвідчений 28 червня 2006 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ценделіною О. В. за реєстровим номером 2658.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 11 грудня 2019 року позов задовольнив повністю.

Визнав припиненими зобов`язання за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 31/244/06-N та іпотечним договором № 31/249-І249/06-N укладеним з ВАТ «Кредитпромбанк»(правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк»), який посвідчений 28 вересня 2006 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ценделіною О. В. за реєстровим № 2658.

Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 фактично виконала рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2015 року, тому відповідно до статтей 598 та 599 ЦК України зобов`язання за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 31/244/06-N припинилось у зв`язку із його виконанням.

Оскільки зобов`язання за кредитним договором припинилось у зв`язку із його виконанням, відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» припинився іпотечний договір від 28 вересня 2006 року № 31/249-І249/06-N.

Враховуючи, що ТОВ «ФК «Фінактив» 01 березня 2019 року за вих. № 244 на адресу позивача направило вимогу про усунення порушення та дострокове повернення кредиту, а ОСОБА_1 звернулася до суду 04 березня 2019 року, посилання представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду не знайшли свого підтвердження.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

На рішення місцевого суду ТОВ «ФК «Фінактив»подало апеляційну скаргу.

Вінницький апеляційний суд постановою від 12 березня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Фінактив» залишив без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2019 року залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції мотивував постанову тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у травні 2020 року до Верховного Суду ТОВ «ФК «Фінактив» посилаючись неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2020 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Підставою для відкриття касаційного провадження є неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права, а саме: статті 17 Закону України «Про іпотеку», статті 5 ЦПК України, статей 1046 1049 ЦК України, у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, постанові Великої Палати Верховного Суду від16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 908/1568/18, постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 565/835/15-ц, а також підставу для обов`язкового скасування судового рішення, передбачену статтею 411 ЦПК України (суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі).

У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права; не правильно встановили фактичні умови, які мають значення для правильного вирішення справи.

На момент звернення до суду з цим позовом статтю 4 Закону України «Про іпотеку» доповнено частиною другою, відповідно до якої: «Іпотекодержатель зобов`язаний звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки не пізніше 14 днів з дня повного погашення боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою».

На думку заявника, зазначеним законом встановлений спеціальний порядок та спосіб захисту прав та інтересів позивачки.

Позивачка не була позбавлена можливості обрати належний спосіб захисту порушених прав та інтересів шляхом зобов`язання відповідача вчинити відповідні дії та зобов`язати іпотекодержателя звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки.

Суди попередніх інстанцій помилково не застосували зазначену спеціальну норму матеріального права, що є підставою для скасування оскаржених судових рішень у зв`язку з неналежним обранням позивачем способу захисту своїх прав та інтересів.

Не врахували висновки про застосування статті 5 ЦПК України щодо обрання позивачем належного способу захисту порушеного права, яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17.

Місцевий суд у порушення норм процесуального права не встановив коло осіб прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків яких стосуються наслідки розгляду цієї справи, не врахував, що відповідно до письмового повідомлення від 12 жовтня 2012 року спірний кредитний договір знаходиться у заставі Лондонського відділення «Сітібанку», а предметом цього спору є визнання припиненими зобов`язань за спірним кредитним договором. Суд апеляційної інстанції зазначених порушень не виправив.

На думку заявника, не враховано висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 17 Закону України «Про іпотеку», якого дійшов Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 565/835/15-ц; висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц про те, що рішення суду не змінює та не припиняє дію та умови договору; висновку щодо застосування статей 1046 1049 ЦК України, якого дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц.

Вважає, що суди попередніх інстанцій вирішили справу за відсутності у справі кредитного договору від 28 вересня 2006 року № 31/244/06-N; не врахували та не надали будь-якої оцінки пункту 3 Додаткової угоди № 1 від 15 липня 2011 року до Кредитного договору відповідно до якої позивачка надала банку доручення у випадку надходження від неї коштів в національній валюті, продати їх на міжбанку та зарахувати отриману валюту у рахунок погашення заборгованості; необґрунтовано відмовили у призначенні економічної експертизи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

У серпні 2020 року ОСОБА_1 направила до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 28 вересня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 31/244/06-N (т. 1 а. с. 17-20), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію у національній валюті України та в іноземній валюті в межах загальної суми 69 690,00 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на дату надання кожного кредиту, а позичальник зобов`язується повернути не пізніше 27 вересня 2021 надані кредити на умовах та у порядку, що передбачені договором.

Згідно з пунктом 2.1 зазначеного кредитного договору кредитні кошти надаються на такі цілі: купівлю нерухомості, споживчі цілі, у тому числі: на купівлю квартири загальною площею 62,5 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до договору купівлі-продажу від 28 вересня 2006 року - в сумі 66 690,00 дол. США; на споживчі цілі у національній валюті України в сумі 0,00 грн.

Пунктом 2.4 кредитного договору встановлено, що процентна ставка за кредитом на купівлю нерухомості відповідно до пункту 2.1.1 цього договору дорівнює 12,5 % річних в іноземній валюті.

Згідно з пунктом 4.1 кредитного договору позичальник зобов`язується забезпечити погашення отриманого кредиту шляхом внесення готівкою або шляхом безготівкового перерахування зі свого поточного/карткового рахунку грошових коштів у валюті отриманого кредиту, у період з 01 по 10 число (включно) кожного календарного місяця.

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено, що у разі недотримання позичальником умов цього договору та/або іпотечного договору банк має право вимагати дострокового його розірвання, припинення надання кредитів в рамках кредитної лінії, повернення одержаних кредитів, сплати нарахованих процентів за користування ними, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору, а у разі невиконання позичальником цих вимог звернути стягнення на предмет іпотеки згідно з іпотечним договором та договорами застави/іпотеки, що можуть бути укладені в майбутньому в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Відповідно до пункту 8.4 кредитного договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту надання позичальнику кредитних коштів і діє до повного погашення позичальником заборгованості за кредитом та процентами за користування ними, а при наявності простроченої заборгованості і пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів, а також штрафи, передбачені цим договором.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 28 вересня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 31/249-1249/06-N, посвідчений 28 вересня 2006 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ценделіною О. В., зареєстрований в реєстрі за № 2658 (т. 1 а. с. 21-23).

За умовами іпотечного договору ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, надано ВАТ «Кредитпромбанк», як іпотекодержателю, в іпотеку майно, а саме: трикімнатну житлову квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 62,5 кв. м, житловою площею 46,3 кв. м, яка належала ОСОБА_2 на праві власності відповідно до договору купівлі - продажу квартири, укладеного 28 вересня 2006 року з ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом за реєстром № 2652, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за № 1603571 (т. 1 а. с. 8-11).

На період дії цього договору іпотекодавець передає іпотекодержателю оригінали наступних документів, що підтверджують його право власності на майно: договір купівлі-продажу майна, посвідчений нотаріально; витяг з державного реєстру правочинів, документи, які підтверджують реєстрацію права власності на майно органами БТІ. Після повного виконання іпотекодавцем умов кредитного договору, іпотекодержатель зобов`язаний протягом двох робочих днів повернути іпотекодавцю документи, вказані в цьому пункті (п. 2.6 іпотечного договору).

Пунктом 4.1 іпотечного договору визначено, що за рахунок майна іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, який визначається на момент фактичного задоволення разом із сумою кредиту, процентів, штрафними санкціями та відшкодуванням збитків, які виникли у зв`язку із прострочкою виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, витратами, пов`язаними із зверненням стягнення на майно, витратами, пов`язаними з утриманням та збереженням майна, витратами на страхування майна, та інші витрати, обумовлені виконанням умов цього договору.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 22 січня 2019 року ОСОБА_2 після державної реєстрації шлюбу 04 жовтня 2008 року змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (т. 1 а. с. 37).

Між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» 26 червня 2013 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого ПАТ «Кредитпромбанк» передав (відступив) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за вказаними кредитним та іпотечним договорами (т. 1 а. с. 26).

ПАТ «Дельта Банк» 23 липня 2014 року направлено ОСОБА_1 досудову вимогу № 31.4-08/6940/14 про наявність станом на 20 травня 2014 року заборгованості за кредитним договором № 31/244/06-N від 28 вересня 2006 року в сумі 7 953,28 дол. США та попереджено, що у випадку незадоволення цієї претензії банк буде вимушений захищати свої немайнові права шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або звернення до суду з вимогою про примусове стягнення боргу на загальну суму заборгованості за кредитним договором, яка станом на 20 травня 2014 року становить 41 141,55 дол. США (т. 1 а. с. 25).

У довідці ПАТ «Дельта Банк» від 20 травня 2014 року зазначено, що заборгованість по кредитному договору № 31/244/06-N станом на 20 травня 2014 року складає 41 141,55 дол. США, що згідно курсу НБУ складає - 482 020,45 грн, з яких: тіло кредиту - 36 648,39 дол. США, що в еквіваленті становить 429 377,92 грн; відсотки - 4 493,16 дол. США, що в еквіваленті становить 52 642,52 грн. З них прострочена заборгованість складає: тіло кредиту - 3 701,9 дол. США, що в еквіваленті становить 43 372 грн; відсотки - 4 251,38 дол. США, що в еквіваленті становить 49 809,79 грн (т. 1 а. с. 25).

У вересні 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення на його користь із ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, яка виникла станом на 20 травня 2014 року у розмірі 482 020,45 грн, з яких: тіло кредиту - 429 377,92 грн; відсотки - 52 642,52 грн.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», послався на частину другу статті 1050 ЦК України, відповідно до якої якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (т. 1 а. с. 24).

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2015 року у справі № 127/19329/14-ц, яке набрало законної сили 27 травня 2015 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» не поточну заборгованість станом на 20 травня 2014 року, а всю заборгованість за кредитним договором № 31/244/06-N від 28 вересня 2006 року, що становила 482 020,45 грн, з яких: 429 377,92 грн - тіло кредиту, 52 642,52 грн - проценти. Вирішено питання розподілу судових витрат (т. 1 а. с. 27).

До державної виконавчої служби 25 квітня 2016 року подано заяву про примусове виконання цього рішення (т. 1 а. с. 29).

Постановою державного виконавця Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ Дзюбенка С. М. 28 квітня 2016 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 127/19329/14, виданого 07 жовтня 2015 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 485 674,45 грн (т. 1 а. с. 29).

ОСОБА_1 сплатила заборгованість за виконавчим листом № 127/19329/14 від 07 жовтня 2015 року, ВП № 50952069 в розмірі 485 674,45 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 28 квітня 2016 року № 1 (т. 1 а. с. 31).

Постановою головного державного виконавця Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ Дзюбенка С.М. 11 травня 2016 року закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 127/19329/14, виданого 07 жовтня 2015 року про стягнення із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості в розмірі 485 674,45 грн на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (т. 1 а. с. 33).

У довідці ПАТ «Дельта Банк» від 04 жовтня 2018 року зазначено, що загальна сума заборгованості по кредитному договору № 31/244/06-N станом на 28 вересня 2018 року становить 40 525,93 дол. США і 269 250,93 грн та складається з: 31 024,65 дол. США - сума простроченої заборгованості по кредиту; 9 501,28 дол. США - сума прострочених процентів за користування кредитом; 150 924,58 грн - пеня; 118 326,35 грн - штраф (т. 1, а. с. 34).

Листом № 7635/5 ОСОБА_1 повідомлено про те, що 16 листопада 2018 року між ПАТ «Дельта Банк», яке є правонаступником ВАТ «Кредитпромбанк», та ТОВ «ФК «Фінактив» укладено договір № 983/К купівлі - продажу майнових прав, відповідно до якого ПАТ «Дельта Банк» відступило ТОВ «ФК «Фінактив» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 31/244/06-N та іпотечним договором № 31/249-1249/06-N від 28 вересня 2006 року (т. 1 а. с. 36).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту № 31/244/06-N від 28 вересня 2006 року загальна заборгованість станом на 16 листопада 2018 року становить 1 416 094,63 грн (т. 1 а. с. 153-154).

ТОВ «ФК «Фінактив» 01 березня 2019 року надіслало ОСОБА_1 за вих. № 244 вимогу про усунення порушення та дострокове повернення кредиту (у порядку статті 35-38 Закону України «Про іпотеку») про те, що у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором № 31/244/06-N від 28 вересня 2006 року станом на 01 березня 2019 року заборгованість перед новим кредитором складає 1 416 094,63 грн, з яких: заборгованість за кредитом (в гривні) - 861 686,57 грн; заборгованість за відсотками (в гривні) - 278 551,62 грн; пені - 275 856,44 грн. Попереджено, що у разі невиконання цієї вимоги, новий кредитор зверне стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки (т. 1 а. с. 78-79).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування частини першої статті 7 та статті 33 Закону України «Про іпотеку», частини першої статті 598, статей 599 - 601 604 - 609 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц та від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-ц, а також підстави передбачені частиною третьою статті 411 ЦПК України.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи позов місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 фактично виконала рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2015 року, тому відповідно до статтей 598 та 599 ЦК України зобов`язання за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 31/244/06-N припинилось у зв`язку із його виконанням. Оскільки зобов`язання за кредитним договором припинилось у зв`язку із його виконанням, відповідно до статті 17 Закону України «Про іпотеку» припинився іпотечний договір від 28 вересня 2006 року № 31/249-І249/06-N.

Колегія суддів погоджується із таким висновком враховуючи наступне.

Щодо розгляду справи по суті

У даній справі спір виник щодо виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором і наявності підстав для визнання цього договору таким, що припинив дію, а зобов`язання за кредитним договором - припиненими, а також щодо припинення іпотеки за іпотечним договором у зв`язку з виконанням основного зобов`язання.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договір.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із справи відомо, що 28 вересня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 31/244/06-N (т. 1 а. с. 17-20), відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію у національній валюті України та в іноземній валюті в межах загальної суми 69 690,00 дол. США за офіційним курсом Національного банку України на дату надання кожного кредиту, а позичальник зобов`язується повернути не пізніше 27 вересня 2021 надані кредити на умовах та у порядку, що передбачені договором.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту (частина перша статті 527 ЦК України).

Частиною першою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики у розмірі та порядку встановленому договором або на рівні облікової ставки НБУ, якщо інше не встановлено договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За змістом статті 11 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець (майновий поручитель) несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 28 вересня 2006 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 31/249-1249/06-N, посвідчений 28 вересня 2006 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ценделіною О. В., зареєстрований в реєстрі за № 2658 (т. 1 а. с. 21-23).

Відповідно до статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання.

Записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами у реалізації власником права розпорядження відповідним майном.

Такого висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц та від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц.

Із справи відомо, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2015 року у справі № 127/19329/14-ц із ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 31/244/06-N станом на 20 травня 2014 року у розмірі 482 020,45 грн, з яких: 429 377,92 грн - тіло кредиту, 52 642,52 грн - проценти (т. 1 а. с. 27).

Заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2015 року у справі № 127/19329/14-ц про стягнення із ОСОБА_1 кредитної заборгованості виконано нею в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 28 квітня 2016 року № 1 на суму 485 674,45 грн (т. 1, а. с. 31) та постановою головного державного виконавця Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ Дзюбенка С.М. від 11 травня 2016 року (т. 1 а. с. 33).

Матеріали справи не містять відомостей про оскарження постанов про закриття виконавчого провадження № 50952069 за виконавчим листом від 07 жовтня 2015 року № 127/19329/14.

Припинення основного зобов`язання є підставою для припинення іпотеки (стаття 17 Закону України «Про іпотеку»).

Колегія суддів вважає, що установивши факт повного виконання позивачем основного зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого іпотека є припиненою, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Щодо позовних вимог про припинення договору іпотеки

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в пункті 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 дійшла висновку про те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку правову норму необхідно застосувати для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Спосіб захисту прав ОСОБА_1 (фактично визнання припиненим основного зобов`язання, похідного від нього забезпечувального зобов`язання) спрямований на захист прав іпотекодавця, не суперечить закону, призводить до повного захисту прав позивача.

Такого ж висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2021 року у справі № 635/4383/18 (провадження № 61-9490св21).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що аргументи викладені у касаційній скарзі щодо неправильно обраного способу захисту позивачкою її прав не знайшли свого підтвердження.

Доводи касаційної скарги про те, що в ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 31/244/06-N не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки ПАТ «Дельта Банк» у 2014 році реалізувало своє право на дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором та звернулося з відповідним позовом до суду.

Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом, банк, відповідно до приписів частини другої статті 1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобов`язання, та кредитор втратив право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку.

Касаційний господарський суд у постанові від 29 травня 2018 року у справі № 922/2145/16 дійшла висновку про те, що рішення суду, яке набрало законної сили та виконане боржником, та яким з боржника стягнуто остаточну заборгованість, не може бути поставлене під сумнів та не підлягає тлумаченню, у розумінні повноти розміру заборгованості.

Кредитор, який сам визначив заборгованість у валюті України, погодився із судовим рішенням, яким таку заборгованість стягнуто із боржника, а боржником сплачено таку заборгованість у повному обсязі, не має права на стягнення курсової різниці, оскільки визначив зобов`язання у національній валюті, у якій прийняв його виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 750/8676/15-ц).

Колегія суддів вважає, що суди правильно виходили із того, що звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості банк самостійно обрав спосіб повернення боргу за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 31/244/06-N у гривнях; обсяг основного зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором від 28 вересня 2006 року № 31/244/06-N визначений заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2015 року у справі № 127/19329/14-ц; державним виконавцем 11 травня 2016 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа за вказаним судовим рішенням у зв`язку із його повним виконанням; ПАТ «Дельта Банк» постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не оскаржувало, фактично погодившись із повним виконанням божником основного зобов`язання за кредитним договором, що є наслідком припинення акцесорного зобов`язання.

Із справи відомо, що Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 11 грудня 2019 року відмовив у задоволенні клопотання ПАТ «Дельта Банк» про призначення судово - економічної експертизи відповідно до статті 116 ЦПК України за необґрунтованістю (т. 1 а. с. 94-95).

Під час апеляційного перегляду рішення місцевого суду представник ТОВ «ФК «Фінактив» заявив клопотання про призначення економічної експертизи, про те, суд апеляційної інстанції залишив його без розгляду у зв`язку з пропуском строку, встановленого законом для подання доказів (т. 2 а. с. 190-192).

Отже, доводи касаційної скарги про те, що суди необґрунтовано відмовили у призначенні економічної експертизи, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи є неприйнятними.

У справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк», ТОВ «ФК «Фінактив» щодо виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором і наявності підстав для визнання цього договору таким, що припинив дію, а зобов`язання за кредитним договором - припиненими, а також щодо припинення іпотеки за іпотечним договором у зв`язку з виконанням основного зобов`язання.

До апеляційної скарги ТОВ «ФК «Фінактив» надало копію повідомлення від 12 жовтня 2012 року про те, що спірний кредитний договір знаходиться у заставі Лондонського відділення «Сітібанку» (т. 2 а. с. 131), як підтвердження того, що місцевий суд у порушення норм процесуального права не встановив кола осіб права, свободи, інтереси та (або) обов`язки яких стосуються розгляду цієї справи.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про те, що суд першої інстанції не встановив коло осіб права, свободи, інтереси та (або) обов`язки яких стосуються розгляду цієї справи не заслуговують на увагу, оскільки будь-яких доказів, які свідчили б порушення прав та інтересів Лондонського відділення «Сітібанку» під час розгляду справи до місцевого суду не надано, клопотань про його залучення до участі у справі не заявлялось.

Саме Лондонське відділення «Сітібанку», як особа, що не залучена до участі у справі, судових рішень у справі не оскаржувало.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до власної переоцінки встановлених обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для розподілу судових витрат, понесених заявником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402 409 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінактив» залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 грудня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська