ПОСТАНОВА

Іменем України

05 березня 2020 року

м. Київ

справа №127/7446/19

адміністративне провадження №К/9901/26819/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Саприкіної І. В.,

суддів Чиркіна С. М., Шарапи В. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області (суддя Борисюк І. Е.) від 12 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Охрімчук І. Г, судді: Капустинський М. М., Смілянець Е. С.) від 10 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності,

УСТАНОВИВ:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області (далі - Департамент ДАБІ у Вінницькій області), у якому просив:

- визнати протиправними та скасувати постанови Департаменту ДАБІ у Вінницькій області про адміністративні правопорушення від 31 жовтня 2017 року № 315, № 316, № 317 та № 318.

Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 12 серпня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, повернув позовну заяву відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду не подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення зазначеного строку будуть визнані неповажними).

Приймаючи вказані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивачем пропущено десятиденний строк на звернення до суду, оскільки спірні постанови про адміністративні правопорушення винесені Департаментом ДАБІ у Вінницькій області 31 жовтня 2017 року, а до суду з цим позовом ОСОБА_1 звернувся лише в березні 2019 року. Крім того, суди попередніх інстанцій зазначили, що постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року, яка набрала законної сили, у справі № 127/9010/18 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту ДАБІ у Вінницькій області про визнання постанов про адміністративні правопорушення протиправними та їх скасування адміністративний позов залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 123 КАС України.

Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що повертаючи позовну заяву, судами першої та апеляційної інстанцій не було враховано того, що пропуск строку звернення до суду зумовлено досудовим врегулюванням спору, оскільки спірні постанови про адміністративні правопорушення від 31 жовтня 2017 року № 315, № 316, № 317 та № 318 позивачем були оскаржені до ДАБІ України, однак відповідних рішень щодо таких скарг прийнято не було.

20 листопада 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду відкрив касаційне провадження у цій справі, а ухвалою від 04 березня 2020 року призначив її до розгляду.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

За приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України установлено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених ч. 2 ст. 123 цього Кодексу.

Тобто, законодавством альтернативно визначено початок перебігу процесуального строку звернення до суду з адміністративним позовом, а саме: 1) з моменту коли особа дізналась про порушення своїх прав; 2) з моменту коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав.

Відтак, для правильного вирішення питання щодо можливості відкриття провадження у справі слід встановити подію, та обставини, з якими законодавець пов`язує початок перебігу строку на звернення з позовною заявою.

Частиною 2 ст. 286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Крім того, згідно змісту п. 3 ч. 1 ст. 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено, зокрема, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Вказаною нормою передбачено право вибору особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порядку оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення.

При цьому, звернення особи до вищестоящого органу зі скаргою на постанову по справі про адміністративне правопорушення не є досудовим вирішенням спору, а є альтернативним способом захисту своїх прав.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2018 року у справі №463/1221/17.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись з цим позовом, ОСОБА_1 просить визнати неправомірними та скасувати постанови Департаменту ДАБІ у Вінницькій області про адміністративні правопорушення від 31 жовтня 2017 року № 315, № 316, № 317 та № 318. Спірні постанови Департаменту ДАБІ у Вінницькій області позивачем отримано 02 листопада 2017 року, що підтверджується його особистим підписом про їх одержання.

10 листопада 2017 року позивач оскаржив зазначені постанови до ДАБІ України в порядку ст. 288 КУпАП, а 19 грудня 2017 року відповідач повернув ОСОБА_1 вказані скарги.

В подальшому, у квітні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ДАБІ у Вінницькій області про визнання постанов про адміністративні правопорушення протиправними та їх скасування (справа № 127/9010/18).

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі ч. 4 ст. 123 КАС України. Вказаним судовим рішенням було встановлено, що відповідно до даних офіційного сайту Укрпошти, скарги позивача на постанови про адміністративні правопорушення від 31 жовтня 2017 року № 315, № 316 № 317 та № 318 повернулися останньому 19 грудня 2017 року. Також зазначеним судовим рішенням встановлено, що ОСОБА_1 було пропущено строк звернення до адміністративного суду, а наведені в позовній заяві доводи щодо досудового врегулювання спору є безпідставними.

Згідно із ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у (…) адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з цим, як убачається з матеріалів справи та вірно встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, звертаючись до суду повторно з даним позовом (березень 2019 року), позивач навів аналогічну аргументацію, що була наведена ним у справі № 127/9010/18, та заявив клопотання про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом, яке знову мотивоване досудовим врегулюванням цього спору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що звернення ОСОБА_1 у квітні 2018 року до суду з позовом з аналогічними вимогами не свідчить про поважність причин пропуску строку звернення до суду. При цьому, звертаючись до суду з цим позовом, позивачем не було зазначено будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до суду ніж ті, що були предметом дослідження у справі № 127/9010/18.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22 листопада 2018 року у справі № 815/91/18.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Ураховуючи викладені вище законодавчі норми та те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами, та будь-яких обґрунтувань обставин і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та про наявність підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України.

З огляду на викладене Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2019 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір при дотриманні норм процесуального права, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись ст. 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна

Судді: С. М. Чиркін

В. М. Шарапа