Постанова
Іменем України
25 березня 2020 року
м. Київ
справа № 128/1432/16-ц
провадження № 61-18282св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
відповідачі (за позовом ОСОБА_1 ): ОСОБА_3 , Гавришівська сільська рада Вінницького району Вінницької області,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 , на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року у складі судді Бондаренко О. І. та постанову апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Оніщука В. В., Медведцького С. К., Марчук В. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання недійсним та скасування рішення сесії Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, визнання недійсними свідоцтв про право спільної часткової власності, визнання незаконним та скасування державної реєстрації права власності.
Позов мотивований тим, що у 1996 році його мати ОСОБА_5 звернулася до Гавришівської сільської ради народних депутатів про поділ земельної ділянки розміром 0,50 га, яка була в її користуванні, та виділення частини розміром 0,25 га своєму синові ОСОБА_1 .
Рішенням Гавришівської сільської ради народних депутатів 6 сесії 22 скликання від 26 березня 1996 року йому (позивачу) виділено земельну ділянку розміром 0,25 га для ведення домашнього господарства шляхом вилучення її у ОСОБА_5 .
Однак на даний час йому стало відомо, що зазначену земельну ділянку приватизовано його племінниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі рішень Гавришівської сільської ради народних депутатів 34 сесії 5 скликання від 02 липня 2010 року та 34 сесії 6 скликання від 15 грудня 2014 року.
Згідно виписки з погосподарської книги земельна ділянка розміром 0,50 га обліковується по 1996 рік, а з 1996 року до 2000 року її розмір зазначений 0,35 га.
Зазначав, що у 2000 році ОСОБА_5 подарувала онукам будинок, побудований на ділянці спільного користування, яка залишилася нерозділеною внаслідок незакінчених дій.
У 2010 році ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі технічного паспорту на будинок звернулися до Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про надання дозволу на виготовлення документів на ділянку площею 0,40 га та отримали рішення сільської ради від 02 липня 2010 року, а 15 грудня 2014 року - отримали дозвіл на приватизацію вже 0,48 га, а тому вважає, що сільською радою прийняті незаконні рішення.
З урахуванням уточнених позовних вимог просив:
- визнати недійсними та скасувати рішення Гавришівської сільської ради 34 сесії 5 скликання від 02 липня 2010 року про надання дозволу на виготовлення документації та рішення Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області 34 сесії 6 скликання від 15 грудня 2014 року про виділення у часткову власність земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- визнати недійсними свідоцтва № № НОМЕР_3 та НОМЕР_4 про право сумісної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520681200:02:002:0081 та 0520681200:02:002:0082;
- визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на земельні ділянки з кадастровими номерами 0520681200:02:002:0081 та 0520681200:02:002:0082.
У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення від 26 березня 1996 року 6 сесії 22 скликання Гавришівської сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області в частині виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для ведення домашнього господарства та вилучення її у ОСОБА_5 .
Зустрічний позов мотивовано тим, що рішенням від 26 березня 1996 року 6 сесії 22 скликання Гавришівської сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області вирішено виділити ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га для ведення домашнього господарства, вилучивши її в ОСОБА_5 . Про існування вказаного рішення їй стало відомо лише після ознайомлення з матеріалами справи за позовом ОСОБА_1 .
Вважає рішення Гавришівської сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області від 26 березня 1996 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки вона та ОСОБА_3 є співвласниками будинковолодіння та земельних ділянок площею 0,25 га і 0,2302 га на АДРЕСА_1 .
З 1953 року ці земельні ділянки перебували в користування їхньої баби ОСОБА_5 .
Згідно оспорюваного рішення в останньої була вилучена земельна ділянка площею 0,25 га та передана в користування ОСОБА_1 , однак на той час будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 перебувало у спільній частковій власності її баби ОСОБА_5 та батька ОСОБА_6 , проте згода на вилучення земельної ділянки з користування ОСОБА_6 не надавалася.
Просила визнати протиправним (скасувати) рішення від 26 березня 1996 року 6 сесії 22 скликання Гавришівської сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області в частині виділення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,25 га для ведення домашнього господарства та вилучення її у ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_7 та в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правомірно набули у власність спірні земельні ділянки, при цьому позивач не є та не був ні власником, ні користувачем земельної ділянки розміром 0,25 га для ведення домашнього господарства, оскільки останнім не дотримано механізму отримання у власність чи користування такої земельної ділянки.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 , суд першої інстанції виходив із недоведеності факту порушення її прав прийняттям оскаржуваного рішення Гавришівською сільською радою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2018 року рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та зазначив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правомірно набули у власність спірні земельні ділянки, при цьому ними та Гавришівською сільською радою Вінницького району Вінницької області будь-яких порушень вимог чинного законодавства допущено не було. Крім того, виділена ОСОБА_1 за рішенням Гавришівської сільської ради від 26 березня 1996 року земельна ділянка не була індивідуально визначена, тобто не виділена на місцевості, а тому відсутні докази того, що вказана земельна ділянка та земельні ділянки, які надані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є ідентичними чи накладаються.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга свідчить про те, що судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позову ОСОБА_1 , в частині зустрічного позову ОСОБА_2 не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Суди не сприяли реалізації прав і обов`язків сторін, відмовили у задоволенні клопотання про виклик та допит свідків, чим порушили принцип змагальності та рівності учасників процесу.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право сумісної часткової власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області, ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення.
Витребувано з Вінницького районного суду Вінницької області цивільну справу № 128/1432/16-ц.
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2020 року справу № 128/1432/16-ц призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Обставини справи
Суди встановили, що відповідно до записів погосподарських книг Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області з 1953 року до 1995 року за погосподарським номером ОСОБА_8 (після його смерті - ОСОБА_5 , яка є матір`ю ОСОБА_1 та бабою ОСОБА_2 й ОСОБА_3 ) на АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка площею 0,50 га.
З 1996 року за даним домогосподарством рахується земельна ділянка площею 0,35 га.
Рішенням від 26 березня 1996 року 6 сесії 22 скликання Гавришівської сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області виділено ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,25 га для ведення домашнього господарства, вилучивши її в ОСОБА_5 .
Цим же рішенням сільської ради ОСОБА_6 також виділено земельну ділянку розміром 0,25 га, вилучивши її у ОСОБА_5 у зв`язку з даруванням нею 17/20 жилого будинку. Землевпоряднику внести зміни в земельно-кадастрову та погосподарські книги.
На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 грудня 2003 року після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 отримала спадкове майно, яке складається з 3/20 частин будинковолодіння з господарськими будівлями, розташованого на АДРЕСА_1 , земельної частки (паю) зі складу землі, яка перебуває в колективній власності КСП «Зоря», що знаходиться у с. Гавришівка Вінницького району Вінницької області, розміром 2,29 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Також установлено, що 22 березня 1998 року ОСОБА_6 подарував сину ОСОБА_3 3/5 частин жилого будинку та 23 березня 1998 року доньці ОСОБА_2 - 1/4 частину жилого будинку на АДРЕСА_1 .
Крім того, на підставі свідоцтв про право власності від 20 січня 2015 року серії НОМЕР_1 та НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належить по 1/2 частині земельної ділянки, розміром 0,25 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) кадастровий номер 0520681200:02:002:0081, та земельної ділянки розміром 0,2302 га - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0520681200:02:002:0082, що розташовані нв АДРЕСА_1 .
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Відповідно до частин першої та третьої статті 6 ЗК України 1990 року у редакції, чинній станом на 1996 рік, громадяни України мають право на одержання у власність земельних ділянок, зокрема, для ведення особистого підсобного господарства. Передача земельних ділянок у власність громадян провадиться місцевими радами народних депутатів відповідно до їх компетенції за плату або безоплатно.
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою, сьомою статті 17 ЗК України 1990 року у редакції, чинній станом на 1996 рік, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.
Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяви про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення.
Надання земельних ділянок у користування визначено статтею 19 ЗК Української РСР 1990 року, у редакції, чинній станом на 1996 рік, згідно з якою сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами зокрема, для особистого підсобного господарства.
Відповідно до статті 23 ЗК Української РСР 1990 року (у редакції, чинній станом на 1996 рік) право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Згідно з частиною першою статті 30 ЗК Української РСР 1990 року при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди.
Передача у власність громадян земельних ділянок, що перебувають у власності або користуванні інших громадян чи юридичних осіб, провадиться місцевими Радами народних депутатів після вилучення (викупу) їх у порядку встановленому статтями 31, 32 цього Кодексу (частина 7 статті 17 ЗК України 1990 року).
Частина перша стаття 31 ЗК України 1990 року містила імперативну норму про те, що вилучення (викуп) земельної ділянки з метою передачі її у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам, організаціям провадиться за згодою власника землі і землекористувачів на підставі рішення Верховної Ради України, місцевих Рад народних депутатів.
Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (частина перша статті 155 ЗК України).
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод та інтересів, а тому суд повинен установити, чи були порушені або невизнані права, свободи чи інтереси особи, яка звернулася до суду за їх захистом.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на неправомірність набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у власність спірних земельних ділянок з огляду на порушення Гавришівською сільською радою Вінницького району Вінницької області вимог чинного законодавства при їх передачі. У зв`язку з цим просив визнати недійсними та скасувати рішення Гавришівської сільської ради про надання відповідачам дозволу на виготовлення технічної документації та виділення їм у часткову власність спірних земельних ділянок від 02 липня 2010 року та 15 грудня 2014 року відповідно, а також визнати недійсними видані на їх підставі свідоцтва про право власності на земельні ділянки, скасувавши їх державну реєстрацію.
Суди під час розгляду справи встановили, що на підставі рішення від 26 березня 1996 року 6 сесії 22 скликання Гавришівської сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 була виділена земельна ділянка площею 0,25 га.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання недійсними рішень Гавришівської сільської ради про виділення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 земельних ділянок площею 0,40 та 0,48 га, суди попередніх інстанцій виходили з того, що він на даний час не є ні користувачем, ні власником земельної ділянки розміром 0,25 га, оскільки не дотриманий механізм отримання цієї ділянки у власність чи користування.
Між тим, за наявності рішення Гавришівської сільської ради народних депутатів Вінницького району Вінницької області, яке є чинним та ніким не скасоване, суди не з`ясували правовий режим виділеної сільською радою ОСОБА_1 земельної ділянки, зокрема, чи надавалась вона йому у користування, чи передавалась у власність, та з огляду на це не встановили, чи порушуються наданням у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спірних земельних ділянок права ОСОБА_1 .
Окрім того, ОСОБА_1 просив суд забезпечити докази шляхом витребування рішень Гавришівської сільської ради 6-ї сесії 22 скликання від 26 березня 1996 року, 34-ї сесії 5 скликання від 02 липня 2010 року та 34-ї сесії 6 скликання від 15 грудня 2014 року про виділення земельної ділянки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також актів на право власності на земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 , видані ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , кадастровий номер 0520681200:02:002:0081.
У своїй заяві від 05 липня 2016 року ОСОБА_1 самостійно просив Гавришівську сільську раду надіслати на адресу суду першої інстанції вищезазначені рішення сільської ради та копії державних актів на право власності на спірні земельні ділянки, що видані на їх підставі.
Суд першої інстанції, відмовлячи ОСОБА_1 у задоволенні його вимог, заявлене останнім клопотання про витребування доказів не вирішив, незважаючи на те, що ці рішення сільської ради та державні акти є предметом позову.
Суд апеляційної інстанції допущені місцевим судом помилки не виправив, а, розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , зазначив, що посилання на порушення норм процесуального права, зокрема щодо забезпечення та дослідження доказів, на увагу не заслуговують, оскільки є необґрунтованими.
Перевіряючи законність рішень Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області і виданих на їх підставі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 державних актів на право власності на земельні ділянки, апеляційний суд не досліджував їх у судовому засіданні з огляду на відсутність їх у матеріалах справи.
При цьому, апеляційний суд не звернув увагу на те, що судове рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та безпосередньо дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.
Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення постановлено без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає за необхідне частково задовольнити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , рішення та постанову судів попередніх інстанцій в оскарженій частині скасувати з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року та постанову апеляційного суду апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2018 року в частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Гавришівської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, визнання недійсними свідоцтв про право сумісної часткової власності, визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 13 листопада 2017 року та постанова апеляційного суду апеляційного суду Вінницької області від 09 лютого 2018 року в скасованій частині втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
ГоловуючийВ. І. Крат Судді:Н. О. Антоненко В. І. Журавель Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук