№ 128/278/17 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

14 липня 2021 року

м. Київ

справа № 128/278/17

провадження № 61-4762св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року у складі судді Ганкіної І. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2019 рокуу складі колегії суддів: Зайцева А. Ю., Панасюка О. С., Шемети Т. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позов обґрунтований тим, що згідно з кредитним договором від 05 квітня 2007 року № 7407с12 (далі - кредитний договір № 1) ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 47 000,00 дол. США зі сплатою щомісяця процентів та інших платежів відповідно до умов кредитного договору, строком користування кредитними коштами до 03 квітня 2014 року.

Згідно з кредитним договором від 29 вересня 2008 року № 74108с40 (далі - кредитний договір № 2) ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» надав ОСОБА_1 кредит в сумі 30 000,00 дол. США зі сплатою щомісяця процентів, комісії та інших платежів відповідно до умов договору, строком користування кредитними коштами до 28 вересня 2015 року.

На забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами 29 вересня 2008 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Дробахою В. О. за реєстраційним номером 1599, згідно з яким ОСОБА_2 передав банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,1500 га, розташовану за адресою: територія Агрономічної сільської ради Вінницького району Вінницької області, кадастровий № 0520680203:03:00:0083(далі - земельна ділянка). Обтяження нерухомого майна іпотекою зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек.

21 січня 2013 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України»та ОСОБА_1 укладені договори про внесення змін до кредитних договорів, а саме скасування з 01 лютого 2013 року комісій за управління кредитами.

29 листопада 2013 року у зв`язку із допущенням з боку відповідача систематичних порушень умов кредитних договорів щодо погашення основного боргу згідно з передбаченимидоговорами графіками на його адресу банк направив вимоги про дострокове погашення боргу за кредитому повному обсязі протягом 60 календарних днів. Згідно з поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, відповідач отримав вимоги банку 04 грудня 2013 року, проте в зазначений строк (до 04 лютого 2014 року) їх не виконав.

25 лютого 2014 року банк звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області та Вінницького районного суду Вінницької області з позовами до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (іпотекодавця) про стягнення заборгованості (справи № 127/3672/14-ц та № 128/935/14-ц). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. У зв'язку з чим позовні вимоги банку до ОСОБА_2 на підставі заяв банку залишені без розгляду (до моменту врегулювання питань успадкування нерухомого майна, що є предметом іпотеки).

13 серпня 2014 року за вих. № 074-09/2196 на адресу Немирівської державної нотаріальної контори (за останнім відомим місцем проживання померлого) та Вінницької районної державної нотаріальної контори (за місцем розташування нерухомого майна) направлена претензія з вимогами до спадкоємців померлого.

Згідно з листом приватного нотаріуса Немирівського районного нотаріального округу Науменко В. В. від 27 січня 2017 року за вих. № 01-16/27 спадкоємцем всього майна померлого за заповітом є ОСОБА_1 , тому позов пред`явлено до ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_2 .

Станом на 31 січня 2017 року прострочена заборгованість за кредитним договором № 1 становить: 2 182,66 дол. США - проценти, нараховані за період з 01 лютого 2014 року до 14 липня 2016 року, що еквівалентно 59 351,42 грн, пеня - 29 814,76 грн за порушення умов кредитного договору щодо: погашення кредиту - 9 497,77 грн (період прострочки: з 31 січня 2016 року до 14 липня 2016 року), проценти - 20 316,99 грн (період прострочки: з 31 січня 2016 року до 30 січня 2017 року).

За кредитним договором № 2 заборгованість становить: 12 571,40 дол. США - основний борг, що еквівалентно 341 844,55 грн, 8 483,42 дол. США - проценти, нараховані за період з 01 лютого 2014 року до 31 грудня 2016 року, що еквівалентно 230 683,21 грн, пеня - 204 708,45 грн за порушення умов кредитного договору щодо: погашення кредиту - 136 216,77 грн (період прострочки: з 31 січня 2016 року до 30 січня 2017 року), сплати процентів - 68 491,68 грн (період прострочки: з 31 січня 2016 року до 30 січня 2017 року).

З урахуванням змінених позовних вимог від 01 лютого 2018 року (том 1, а. с. 190 -192), позивач просив звернути стягнення на земельну ділянку, що перебуває в іпотеці ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» згідно з договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Дробахою В. О. 29 вересня 2008 року, реєстровий номер 1599, яка належала ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та єдиним спадкоємцем якого за заповітом є ОСОБА_1 , для погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитними договорами в сумі 23 237,48 дол. США та 234 523,21 грн, шляхом проведення прилюдних торгів, за початковою ціною на рівні 963 535,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року позов задоволено. Звернено стягнення на земельну ділянку, що перебуває в іпотеці ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» згідно з договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Дробахою В. О. 29 вересня 2008 року, реєстровий номер 1599, яка належала ОСОБА_2 , єдиним спадкоємцем якого за заповітом є ОСОБА_1 , для погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитними договорами в сумі 23 237,48 дол. США та 234 523,21 грн. Визначено спосіб реалізації іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки для його реалізації на рівні 963 535,00 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з урахуванням встановлення порушення виконання зобов`язань позичальником ОСОБА_1 за кредитними договорами, які забезпечені іпотекою, предметом якої є земельна ділянка, виходив з наявності підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.Звернено стягнення на земельну ділянку, що перебуває в іпотеці ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» згідно з договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Дробахою В. О. 29 вересня 2008 року,реєстровий номер 1599, яка належала ОСОБА_2 , єдиним спадкоємцем якого за заповітом є ОСОБА_1 , для погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за кредитними договорами в сумі 10 375,79 доларів США. Визначено спосіб реалізації іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціноюпредмета іпотеки для його реалізації на рівні 963 535,00 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції виходив з того, що виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05 квітня 2007 року № 7407С12 закрито у зв`язку з його виконанням боржником, а тому вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 05 квітня 2007 року № 7407С12 є необґрунтованою, оскільки заборгованість за цим кредитним договором погашена.

Вимоги позивача про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами не ґрунтується на нормах матеріального права, оскільки право кредитора нараховувати передбачені договором проценти та пеню за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Позивач у 2014 році вже скористався правом на дострокове стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитними договорами (справа № 127/3672/14-ц, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24 квітня 2014 року, справа № 128/935/14-ц, заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 липня 2014 року). Отже, позовні вимоги в частині стягнення процентів та пені не грyнтуються на нормах матеріального права та не підлягають задоволенню.

Проте, сторони не заперечували, що за кредитним договором від 29 вересня 2008 року № 74108С40 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 10 345,79 дол. США, тому вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 вересня 2008 року №74108С40 в сумі 10 345,79 дол. США є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 16 серпня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними і необґрунтованими, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального і порушенням норм процесуального права.

Суди не з`ясували усі фактичні обставини справи, не дослідили і не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяли повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду.

Висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи.

Суди не звернули уваги, що з 01 квітня 2011 року банк збільшив процентну ставку до 19,5 % річних. Оскільки іпотекодавець ОСОБА_2 помер, банк не мав права збільшувати процентну ставку до встановлення кола спадкоємців.

Суд першої інстанції не надав оцінки заявленому відповідачем 20 вересня 2017 року клопотанню про застосування позовної давності до зобов'язань, які прострочені понад три роки, та на яку неправомірно нарахована пеня. Суд першої інстанції задовольнив вимоги банку в частині нарахування процентів з 01 лютого 2014 року до 31 грудня 2016 року, та пені за період з 25 січня 2016 року до 24 січня 2017 року. До суду банк звернувся лише 24 січня 2017 року.

Позивач безпідставно нараховував проценти та пеню за кредитом з 01 лютого 2014 року, оскільки він пред`явив вимогу про дострокове повернення кредиту, тим самим змінивши строк виконання зобов`язання.

Суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання відповідача про об`єднання в одне провадження справи № 128/278/17 зі справами № 127/1544/17-ц, № 127/1542/17-ц.

Суди не звернули увагу, що відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Суди всупереч цьому ухвалили рішення про стягнення заборгованості у валюті без відображення у гривневому екваленті.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги щодо необ`єднання справ в одне провадження є безпідставними, оскільки відповідач таке клопотання не заявляв, крім того, відповідно до статті 188 ЦПК України це є правом суду, а не обов`язком.

Необгрунтованим є посилання відповідача на постанову Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17, оскільки у справах різні правовідносини.

Відповідач помилково посилається на клопотання про застосування позовної давності, оскільки він його не подавав, крім того, судове засідання, про яке вказує відповідач, 20 вересня 2017 року, не призначалося та не проводилося.

Доводи касаційної скарги щодо збільшеної процентної ставки є безпідставними оскільки ставка була збільшена ще з 04 квітня 2011 року, а відповідач сплачував заборгованість до листопада 2013 року, не заявляючи жодних заперечень.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. Відмовлено у зупиненні виконання постанови Вінницькогоапеляційного суду від 31 січня 2019 року до закінчення касаційного розгляду справи.

У квітні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 05 квітня 2007 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1, згідно з яким банк надав йому кредит в сумі 47 000,00 дол. США, а відповідач взяв на себе зобов`язання щодо повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту зі сплатою щомісяця процентів в розмірі згідно з пунктом 2.2.1 кредитного договору, інших платежів, з кінцевою датою погашення кредиту до 03 квітня 2014 року.

29 вересня 2008 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2, згідно з яким банк надав йому кредит в сумі 30 000,00 дол. США, а відповідач взяв на себе зобов`язання щодо повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту зі сплатою щомісяця процентів в розмірі 17,5 % річних, комісії та інших платежів відповідно до умов договору, з кінцевою датою погашення кредиту до 28 вересня 2015 року.

29 вересня 2008 року на забезпечення виконання зобов`язань за кредитними договорами між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_2 укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Дробахою В. О., згідно з яким ОСОБА_2 передав банку в іпотеку земельну ділянку.

Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстроване в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 7991465, дата реєстрації 29 вересня 2008 року) та Державному реєстрі іпотек (реєстраційний номер обтяження 7991333, дата реєстрації 29вересня 2008 року).

21 січня 2013 року між ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» та ОСОБА_1 укладені договори № 7407с12-1 та № 74108с40-1 про внесення змін до кредитних договорів на предмет скасування з 01 лютого 2013 року комісій за управління обома кредитами.

29 листопада 2013 року у зв`язку із допущенням з боку ОСОБА_1 систематичних порушень умов кредитних договорів щодо погашення основного боргу згідно з передбаченими договорами графіків, на його адресу позивач були направив вимоги № 074-16/3606 та №074-16/3608 про дострокове погашення боргу за кредитом в повному обсязі протягом 60 календарних днів.

Згідно з копіями поштових повідомлень про вручення поштового відправлення відповідач отримав вимоги банку 04 грудня 2013 року, проте в зазначений строк - до 04 лютого 2014 року не виконав.

Згідно із ксерокопієюї листа ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 05 жовтня 2016 року № 074-22/1209 в провадженні Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції перебуває зведене виконавче провадження № 48034597 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрексімбанк» заборгованості за кредитними договорами. На виконанні у зведеному виконавчому провадженні перебувають два виконавчі листи, видані Вінницьким міським судом, а саме: виконавчий лист № 127/3672/14-ц, виданий 10 липня 2014 року, про стягнення боргу за кредитним договором № 7407с12 від 05 квітня 2007 року та виконавчий лист № 128/935/14-ц, виданий 21 листопада 2014 року, про стягнення боргу за кредитним договором № 74108с40 від 29 вересня 2008 року.

За рахунок надходжень коштів, стягнутих з боржника у зведеному виконавчому провадженні, повністю погашена заборгованість за виконавчим листом № 127/3672/14-ц, виданим Вінницьким міським судом 10 липня 2014 року в сумі 11 208,67 дол. США, 11 384,21 грн та судовий збір в сумі 1 125,85 грн.

Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 127/3672/14-ц, виданого Вінницьким міським судом 10 липня 2014 року, закінчене, що підтверджується ксерокопією постанови про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до матеріалів копії спадкової справи № 129/2014 року, заведеної приватним нотаріусом Немирівського районного нотаріального округу Науменко В. В., до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відповідач у справі ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті свого батька ОСОБА_2 , за яким останній заповів йому усе своє майно, до складу якого входить також спірна земельна ділянка. Крім того, згідно з копією спадкової справи свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 , не видавалось.

За кредитним договором № 2 заборгованість становить: 12 571,40 дол. США - основний борг, що еквівалентно 341 844,55 грн, 8 483,42 дол. США - проценти, нараховані за періодз 01 лютого 2014 року до 31 грудня 2016 року, що еквівалентно 230 683,21 грн, пеня - 204 708,45 грн за порушення умов кредитного договору щодо: погашення кредиту - 136 216,77 грн (період прострочки: з 31 січня 2016 року до 30 січня 2017 року), сплати процентів - 68 491,68 грн (період прострочки: з 31 січня 2016 року до 30 січня 2017 року).

Відповідно до висновку експерта від 28 грудня 2017 року№ ОС-41, за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи від 28 грудня 2017 року, ринкова вартість земельної ділянки на час проведення дослідження становить 963 535,00 грн. Ліквідаційна вартість на час проведення дослідження становить 867 433,00 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційну скаргу у цій справі подано у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Спір виник між сторонами з приводу погашення заборгованості за кредитними договорами, в рахунок якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом шляхом проведення прилюдних торгів.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до частини першої статті 546 553 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.

Згідно зі статтею 575 ЦК України та статті 1 Закону іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов`язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3 Закону).

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки від 29 вересня 2008 року договір забезпечує виконання зобов`язань іпотекодавця за кредитними договорами, укладеними між іпотекодержателем та іпотекодавцем.

Відповідно до статей 12 і 33 Закону одним зі способів захисту прав та інтересів іпотекодержателя є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підставами звернення стягнення на предмет іпотеки є рішення суду, виконавчий напис нотаріуса або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону).

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц, провадження № 14-112цс19.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону).

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 33 Закону).

У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (частина перша статті 35 Закону). Положення вказаної частини не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 Закону).

Отже, законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Задовольнивши позов частково, суд апеляційної інстанції виходив із встановлених обставин, що не оспорювалося сторонами, що за кредитним договором № 2 ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 10345,79 дол. США (том 3, а. с. 158), тому вимоги ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за цим кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач заперечує такий висновок суду, посилаючись на те, що банк неправомірно збільшив розмір процентної ставки на підставі пункту 2.8.4. кредитного договору № 2.

Доводи касаційної скарги, що банк неправомірно збільшив розмір процентної ставки на підставі пункту 2.8.4. кредитного договору № 2, є необгрунтованими, оскільки збільшення процентної ставки відбулося у квітні 2011 року, ОСОБА_3 помер у ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя не оспорював збільшення процентної ставки. Крім того, у справі № 128/935/14-ц задоволено позов ПАТ «Державний експортно - імпортний банк України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2, який укладено 29 вересня 2008 року. У цій справі суд апеляційної інстанції звернув стягнення на предмет іпотеки з урахуванням встановленого розміру заборгованість за кредитним договором № 2 (10 345,79 дол. США).

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги, що суди проігнорували клопотання представника відповідача у судовому засіданні 20 вересня 2017 року про застосування позовної давності, оскільки ухвалою Вінницького районного суду від 13 вересня 2017 року призначено судову оціночно-земельну експертизу, зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта (том 1, а. с. 115-116). Ухвалою Вінницького районного суду від 09 січня 2018 року відновлено провадження у справі (том 1, а. с. 185). Отже, засідання 20 вересня 2017 року не проводилося.

Крім того, в апеляційній скарзі на рішення Вінницького районного суду від 16 серпня 2018 року ОСОБА_1 не посилався на заявлене ним клопотання про застосування позовної давності (том 3, а. с. 120-128).

Безпідставними є доводи касаційної скарги щодо стягнання боргу в іноземній валюті, оскільки згідно з правовим висновоком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з огляду на положення частини першої статті 1046, частини першої статті 1049 ЦК України, належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме в тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Верховний Суд зауважує, що оскільки кредитними договорами визначена валюта кредиту у доларах, то стягнення боргу має здійснюватися в іноземній валюті.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, а зводяться до незгодиз судовим рішенням у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення без змін.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.

Керуючись статтями 400 410 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вінницького апеляційного суду від 31 січня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко