№ 128/3465/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

25 липня 2023 року

м. Київ

справа № 128/3465/21

провадження № 61-4750 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Луспеника Д. Д.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Вінницька міська рада,

третя особа - приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецька Олена Юріївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 липня 2022 року у складі судді Саєнко О. Б. та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Ковальчука О. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вінницької міської ради, третя особа - приватний нотаріус Вінницького районного нотаріального округу Вінницької області Білозарецька О. Ю. (далі приватний нотаріус), про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на належне їй майно.

Вказував, що 07 грудня 2015 року мати - ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М. В., яким усе своє майно заповіла йому. Він прийняв спадщину, оскільки постійно проживав разом з спадкодавцем на час її смерті. У січні 2019 року він подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини, однак дізнався, що у спадковому реєстрі зареєстровано заповіт від 21 січня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б., згідно з яким ОСОБА_2 заповіла усе своє майно його братові - ОСОБА_3 .

Разом з тим, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері - ОСОБА_2 , а тому право на спадщину у брата не виникло. Враховуючи те, що пізніше складений заповіт скасовує попередній, то він набув право на спадкування майна померлої ОСОБА_2 , як єдиний спадкоємець за законом першої черги.

Обґрунтовуючи вимоги до Вінницької міської ради, позивач зазначав, що відомості про інших спадкоємців, які б претендували на спадкове майно, у матеріалах спадкової справи померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відсутні.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на:

- житловий будинок, площею 108,6 кв. м, житловою площею 68,5 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 ;

- земельні ділянки площею 0,2352 га, кадастровий номер 0520683500:02:004:0269; площею 0,25 га, кадастровий номер 0520683500:02:004:0269; площею 0,1465 га, кадастровий номер 0520683500:02:004:0195, розташовані за тією самою адресою;

- земельну ділянку, площею 1,7207 га, розташовану на території Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 27 липня

2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач передчасно звернувся до суду із позовом, оскільки належними та допустимими доказами не довів, що у нього існують перешкоди для оформлення права на спадщину за законом у нотаріальному порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 липня 2022 року залишено без змін.

Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що, обґрунтовуючи свої позовні вимоги про визнання права власності на майно у порядку спадкування за законом, ОСОБА_1 зазначив про неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину через наявність заповіту ОСОБА_2 від 21 січня 2017 року, яким усе своє майно вона заповіла ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України за № 282/20595 від 22 лютого 2012 року (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) не передбачено порядку видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у випадку смерті спадкоємця за заповітом до відкриття спадщини. При цьому позивач вказав, що оскільки його брат - ОСОБА_3 помер до відкриття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 , то право на спадкування за заповітом останньої від 21 січня 2017 року не виникло, а тому й спадкоємці померлого брата права на спадщину за цим заповітом не набули.

Отже, позивач фактично визнав існування спадкоємців померлого брата, які за правом представлення можуть претендувати на спадщину після смерті ОСОБА_2 . Таким чином, метою звернення позивача з цим позовом є не захист права на спадкування, порушеного, невизнаного або оспорюваного територіальною громадою за місцем відкриття спадщини в особі Вінницької міської ради, а намагання уникнути закликання до спадкування інших спадкоємців, зокрема, за правом представлення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Крім того, позивач не довів наявність перешкод для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку, оскільки у матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , письмова довідка нотаріуса щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, відсутня, а тому підстав вважати, що позивач з об`єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у цій письмовій довідці, немає.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової

палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 липня 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2022 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Вінницького районного суду Вінницької області. Підставою касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки належним чином не дослідили всіх обставин справи, зокрема, матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , з якої вбачається, що інші спадкоємці до нотаріальної контори із відповідними заявами не зверталися. Саме тому позов було пред`явлено до Вінницької міської ради. Суди попередніх інстанцій, не встановили коло спадкоємців після смерті спадкодавця, наявність у спадкоємців права на спадкування та коли спадкоємці зверталися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини. Висновки суду апеляційної інстанції щодо намагання ним уникнути закликання до спадкування інших спадкоємців, зокрема, за правом представлення після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 брата - ОСОБА_3 , є припущенням, що заборонено положеннями частини шостої статті 81 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина на наступне майно:

- житловий будинок, площею 108,6 кв. м, житловою площею 68,5 кв. м, розташований по АДРЕСА_1 ;

- земельні ділянки, площею 0,2352 га, кадастровий номер 0520683500:02:004:0269; площею 0,25 га, кадастровий номер 0520683500:02:004:0269; площею 0,1465 га, кадастровий номер 0520683500:02:004:0195, розташовані за тією самою адресою;

07 грудня 2015 року ОСОБА_2 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Ткачук М. В., яким усе своє майно заповіла позивачу - ОСОБА_1

21 січня 2017 року ОСОБА_2 склала інший заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В. Б., яким усе своє майно заповіла іншому сину - ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Згідно з довідкою Малокрушлинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області ОСОБА_1 постійно проживав з матір`ю - ОСОБА_2 на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

31 січня 2019 року ОСОБА_1 подав нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Відповідно до статей 1216 та 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1260-1265 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною першою статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнання такого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Ураховуючи викладене, суди на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановивши фактичні обставини у справі, дійшли правильного висновку про те, що позивач передчасно звернувся до суду із позовом, оскільки належними та допустимими доказами не довів, що у нього існують перешкоди для оформлення права на спадщину за законом у нотаріальному порядку. Відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину у цій справі не приймалося.

Посилання позивача на неможливість отримання свідоцтва про право на спадщину через наявність заповіту ОСОБА_2 від 21 січня 2017 року, яким усе своє майно вона заповіла ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , так як Порядком вчинення нотаріальних дій не передбачено порядку видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у випадку смерті спадкоємця за заповітом до відкриття спадщини, є безпідставним, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3.9 Розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій, у разі заведення спадкової справи та встановлення складу спадкового майна нотаріус надає спадкоємцю письмову довідку щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, із зазначенням розміру плати за вчинення відповідних нотаріальних дій, яка визначена державним нотаріусом або щодо якої було досягнуто домовленості між приватним нотаріусом та спадкоємцем до заведення спадкової справи. Така довідка має бути підписана нотаріусом та скріплена його печаткою.

Свідоцтво про право на спадщину видається на підставі заяви спадкоємців, які прийняли спадщину, після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, а у випадках, передбачених частиною другою статті 1270, статтею 1276 ЦК України, - не раніше зазначених у цих статтях строків.

Видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, ніяким строком не обмежена.

Для спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини, заява про видачу свідоцтва про право на спадщину є первинним документом, на підставі якого заводиться спадкова справа. При цьому нотаріус має виконати всі дії, які передбачені цим Порядком вчинення нотаріальних дій(пункти 4.9, 4.10, 4.11 Розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій).

Відповідно до пунктів 4.12, 4.13 Розділу 10 Порядку вчинення нотаріальних дій свідоцтво про право на спадщину видається за наявності у спадковій справі всіх необхідних документів.

Видача свідоцтва про право на спадщину може бути відкладена у разі: витребування нотаріусом відомостей або документів від фізичних або юридичних осіб, при цьому строк, на який може бути відкладено видачу свідоцтва про право на спадщину, не може перевищувати одного місяця; необхідності отримання нотаріусом від заінтересованих осіб згоди на подачу спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини, заяви про прийняття спадщини згідно з вимогами частини другої статті 1272 ЦК України.

За обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулась до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.

Отже, для того аби можна було вважати доведеним, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, вичерпав можливості для нотаріального оформлення спадщини - отримання свідоцтва про право на спадщину, позивач повинен довести, що він з об`єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у письмовій довідці щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину.

Якщо нотаріус всупереч наведеним вище нормам матеріального права не надав такої довідки і не вчиняє відповідної нотаріальної дії впродовж установленого строку (не видає свідоцтво про право на спадщину або виносить постанову про відмову у його видачі), способом захисту прав спадкоємця є оскарження нотаріальних дій чи відмови у їх вчиненні відповідно до статті 50 Закону України «Про нотаріат».

У абзаці 3 пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам надано роз`яснення, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що позивач не довів наявність перешкод для оформлення права на спадщину у нотаріальному порядку, оскільки у матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , письмова довідки нотаріуса щодо переліку документів, необхідних для оформлення спадщини та видачі свідоцтва про право на спадщину, відсутня, а тому підстав вважати, що позивач з об`єктивних причин не має можливості виконати усі вимоги нотаріуса, викладені у цій письмовій довідці, немає.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили всіх обставин справи, зокрема, матеріали спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , спростовуються вищенаведеним. У матеріалах справи наявна копія спадкової справи, заведена після смерті ОСОБА_2 .

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 27 липня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 17 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Д. Д. Луспеник