№ 1306/368/2012 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

12 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 1306/368/2012

провадження № 61-17183 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - Львівська міська рада;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, в якому просив стягнути з відповідача на його користь суму у розмірі 5 тис. грн боргу.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні автомийкою по АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на автомийку по АДРЕСА_1 , площею 111,4 кв. м.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2012 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за якою:

1. Первісний відповідач ОСОБА_2 оплатив, а первісний позивач ОСОБА_1 надав послуги та дійшли згоди в майбутньому не пред`являти претензій один до одного щодо виконання умов договору купівлі-продажу від 05 лютого 2011 року.

2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на мийку автомобілів по АДРЕСА_1 , загальною площею 111,4 кв. м.

3. Відповідач ОСОБА_1 зобов`язується не чинити перешкоди ОСОБА_2 в користуванні мийкою автомобілів по АДРЕСА_1 , загальною площею 111,4 кв. м.

4. До укладення цієї мирової угоди сторони ознайомлені із наслідками укладеної мирової угоди.

5. Дана мирова угода підлягає визнанню Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області.

6. Дана мирова угода укладена сторонами у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, по одному для кожної із сторін та один - для передачі Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області. Провадження у справі закрито у зв`язку із визнанням мирової угоди.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що мирова угода, укладена сторонами, не суперечать закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, вчинена в інтересах обох сторін.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Не погодившись із вказаним рішенням суду, 17 лютого 2020 року Львівська міська рада, особа, яка не брала участі у справі, звернулася до суду з апеляційною скаргою.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувана ухвала проголошена 20 січня 2012 року, подання скарги 17 лютого 2021 року слід вважати таким, що перевищує встановлений законом п`ятиденний термін на її подання та наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про поважність пропуску такого строку.

Хоча ЦПК України у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачає такої підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження, яка була передбачена абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року, однак якщо право суб`єктів, перелічених в абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року на апеляційне оскарження припинилося до цієї дати, то подальша зміна процесуального законодавства не свідчить про відновлення права цих суб`єктів на апеляційне оскарження, відповідно до положень ЦПК України.

На Львівську міську раду, як на орган місцевого самоврядування поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року, що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2021 року Львівська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила оскаржуване судове рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, й передати справу до суду апеляційної інстанції для розгляду.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неповне дослідження наявних у справі матеріалів, а тому висновки суду не відповідають матеріалам справи та порушують права заявника на судових захист.

Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 1306/368/2012 з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.

У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 травня 2022 року зазначену справу призначено до розгляду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2022 року касаційне провадження у цій справі зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року касаційне провадження у справі поновлено.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було вирішено питання про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна, який розташований на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети та була і є власністю Львівської міської ради, без залучення останньої до участі у справі. При розгляді справи у суді першої інстанції Львівська міська рада участі у даній справі не брала, повідомлення про розгляд справи не отримувана, копію оскаржуваної ухвали не отримувала, а суд рішення про її права та обов`язки як власника першої інстанції ухвалив земельної ділянки.

Вказувала, що оригінал ухвали від 20 січня 2012 року відсутній у Дрогобицькому міськрайонному суді Львівської області, у матеріалах справи № 1306/368/2012, і в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Фактично існування оригіналу оскаржуваної ухвали до подачі Львівською міською радою апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не досліджено, як наслідок і реальну дату оголошення і набрання чи ненабрання такою ухвалою законної сили.

В матеріалах справи № 1306/368/2012 є лише відновлений її зміст, викладений у резолютивній частині ухвали по справі про відновлення втраченого судового провадження від 03.06.2021. А тому з врахуванням вимог частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» строк на апеляційне оскарження не був пропущений і такий слід було відраховувати, на думку заявника, з 07 червня 2021 року, дати оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали про відновлення втраченого судового провадження від 03 червня 2021 року.

Зазначала, що процесуальний строк, зазначений у частині другій статті 358 ЦПК України, при відсутності винятків не може бути поновлений. Проте, при наявності винятків, визначених цією частиною статті 358 ЦПК України, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений, навіть, якщо апеляційну скаргу подано зі спливом річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. При цьому процедура апеляційного оскарження визначається за процесуальними правилами, які діють на момент подання апеляційної скарги, а не на час ухвалення оскаржуваного рішення.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

2. Визнати за ОСОБА_2 право власності на мийку автомобілів по АДРЕСА_1 , загальною площею 111,4 кв. м.

4. До укладення цієї мирової угоди сторони ознайомлені із наслідками укладеної мирової угоди.

5. Дана мирова угода підлягає визнанню Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у задоволенні клопотання Львівської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2012 року відмовлено. Апеляційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2012 року залишено без руху для надання апелянту можливості подати апеляційному суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням обґрунтованих доводів поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, подання належних доказів на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу.

На виконання вимог ухвали Львівською міською радою надано докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Львівської міської ради підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

За пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього кодексу.

Згідно із частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Встановлено, що ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2012 року визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Не погодившись із вказаним рішенням суду, 17 лютого 2021 року Львівська міська рада, особа, яка не брала участі у справі, звернулася до суду з апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі Львівська міська радазазначала, що не була залучена до участі у справі, не знала та не могла знати про її існування та ухвалення судового рішення, оскільки воно відсутнє в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року у задоволенні клопотання Львівської міської ради про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2012 року відмовлено. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 січня 2012 року відмовлено з посиланням на те, що на Львівську міську раду, як на орган місцевого самоврядування поширюється присічний річний строк для поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, визначений абзацом третім частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року, що, у свою чергу, передбачає відмову у відкритті апеляційного провадження.

Суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак (стаття 6 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII).

Сторони користуються рівними процесуальними правами (частина перша статті 49 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII).

Майнові цивільні відносини базуються, зокрема, на юридичній рівності (частина перша статті 1 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)).

Усі суб`єкти права власності рівні перед законом (речення друге частини четвертої статті 13 Конституції України).

Відповідно до частин першої та другої статті 318 ЦК України суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього кодексу; усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

За змістом частин першої та другої статті 2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші суб`єкти публічного права.

Суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава та територіальні громади (частина перша статті 374 ЦК України).

Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (частина третя статті 319 ЦК України), зокрема і права на захист цивільного права та інтересу (частини перша та друга статті 15 ЦК України).

Земельне законодавство ґрунтується, зокрема, на принципах забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад, держави та забезпечення гарантій прав на землю (пункти «б» і «ґ» частини першої статті 5 ЗК України).

З огляду на наведені приписи, як територіальні громади, так і інші учасники земельних відносин є рівними за юридичним статусом суб`єктами права власності на земельні ділянки.

ЦПК України у редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року (далі - Закон № 2147-VIII), який набрав чинності 15 грудня 2017 року, у частині третій статті 3 передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Аналогічний за змістом припис був передбачений у частині третій статті 2 ЦПК України 2004 року.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом (частина перша статті 126 ЦПК України у редакції Закону № 2147-VIII).

Аналогічний припис міститься у частині першій статті 72 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до пункту 13 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу

Порядок і строки оскарження судового рішення, ухваленого судом першої інстанції до 15 грудня 2017 року, були визначені у частині першій статті 294 та абзаці третьому частини третьої статті 297 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частин першої, третьої статті 294 ЦПК України 2004 року були передбачені такі правила: апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення; особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення (частина перша була чинною до 14 грудня 2017 року включно); апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала (частина третя була чинною до 14 січня 2012 року включно).

15 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» № 4176-VI від 20 грудня 2011 року (далі - Закон № 4176-VI).

Згідно з цим Законом частину третю статті 294 ЦПК України було виключено, а частину третю статті 297 ЦПК України викладено у новій редакції, яка діяла до 14 грудня 2017 року включно. Зокрема, в абзаці третьому частини третьої цієї статті у редакції Закону № 4176-VI було передбачено, що незалежно від поважності причини пропуску строку апеляційного оскарження апеляційний суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування подана після спливу одного року з моменту оголошення оскаржуваного судового рішення.

Застосовуючи наведені норми процесуального права, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) зазначила, що абзац третій частини третьої статті 297 ЦПК України у редакції Закону № 4176-V стосувався випадків, коли після спливу присічного строку рішення суду першої інстанції оскаржила сторона спору (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (пункт 70)), від імені якої у спірних правовідносинах діяв орган державної влади чи місцевого самоврядування, якщо така сторона брала участь у справі та була належно повідомленою про її розгляд.

У цій справі Львівська міська рада не брала участі у справі (не була її стороною). Ні міська рада, ні інший орган місцевого самоврядування м. Львова не були залученими до участі у справі.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Відтак, висновок суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі є помилковим.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню з направленням справи для розгляду до апеляційного суду.

Відповідно до частини шостої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 07 вересня 2021 року скасувати, справу направити для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович