ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 130/25/21

провадження № 51-6062км21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_3.,

суддів ОСОБА_9, ОСОБА_10.,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5,

прокурора ОСОБА_6,

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7,

потерпілого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,

представника потерпілого -

адвоката (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_7 на вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 4 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020025130000125, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладено виконання обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 2 097,57 грн на відшкодування матеріальної та 6 000 грн моральної шкоди.

Вирішено питання щодо речових доказів.

Згідно з вироком 24 листопада 2020 року приблизно о 13:00 ОСОБА_2 , перебуваючи на межі між присадибними ділянками домоволодінь АДРЕСА_2 , на ґрунті особистих неприязних стосунків, під час сварки з ОСОБА_1 умисно завдав йому один удар металевим прутом, який був у нього в правій руці, у ліву частину голови, спричинивши потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 4 листопада 2021 року апеляційні скарги представника потерпілого - адвоката ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі потерпілий порушує питання про скасування судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог вказує на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі винного через м`якість, оскільки на його думку суд повинен був призначити ОСОБА_2 більш суворе покарання в межах санкції статті, передбаченої ч. 2 ст. 125 КК. Стверджує, що суд безпідставно визнав пом`якшуючою покарання обставину - щире каяття, оскільки вважає, що засуджений вину у повному обсязі не визнав, щиро не розкаявся, пробачення у нього не попросив, шкоду не відшкодував. Крім того, не погоджується з судовими рішеннями в частині часткового задоволення цивільного позову та стягнення з засудженого на його користь моральної шкоди в сумі 6 000 грн. Вказує, що місцевий суд не врахував усіх обставин справи та докази, якими підтверджується заподіяння йому моральної шкоди на суму 50 000 грн, і не навів докладних мотивів прийнятого рішення. Зазначає про формальність розгляду провадження судом апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі захисник засудженого просить змінити судові рішення та зменшити суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засудженого на користь ОСОБА_1 до 2 000 грн.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що місцевий суд не конкретизував у своєму рішенні, чому саме стягує з засудженого на користь потерпілого моральну шкоду в сумі 6 000 грн. Вважає, що цивільним позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження того, що у нього погіршилося здоров`я саме від тілесних ушкоджень, заподіяних йому ОСОБА_2 . Зазначає про те, що суд першої інстанції, задовольняючи частково цивільний позов потерпілого в частині стягнення моральної шкоди, не врахував матеріальний стан її підзахисного. Вважає суму моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь потерпілого, занадто завищеною.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримала касаційну скаргу та заперечувала проти задоволення касаційної скарги потерпілого.

Потерпілий та його представник підтримали свою касаційну скаргу та заперечували проти касаційної скарги захисника.

Прокурор вважає, що касаційні скарги потерпілого та захисника задоволенню не підлягають, а судові рішення мають бути залишені без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При цьому відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновок місцевого суду щодо доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 125 КК у касаційних скаргах потерпілий та захисник ОСОБА_7 не оспорюють.

Доводи касаційної скарги потерпілого про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та даним про особу засудженогоОСОБА_2 через м`якість і призначення ОСОБА_2 більш суворого покарання в межах санкції статті, є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 50 КК метою покарання є виправлення засуджених,

а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Статтею 65 КК визначено, що суд призначає покарання у межах, установлених

у санкціях частин статей Особливої частини КК, які передбачають відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення, відповідно до положень Загальної частини КК, із врахуванням ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, даних про особу винного, та усіх обставин справи. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.

Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання тощо.

Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.

Верховний Суд зазначає, що потерпілий у касаційній скарзі не наводить доводів та прохання щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та безпідставність застосування положень ст. 75 КК, а лише вказує на м`якість призначеного ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК.

Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій лише в межах касаційної скарги.

При призначенні ОСОБА_2 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 125 КК місцевий суд, з висновками якого обґрунтовано погодився і суд апеляційної інстанції, зокрема, врахував: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який є кримінальним проступком; дані про особу винного, який раніше не судимий, за місцем проживання позитивно характеризується, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не знаходиться, перебуває на обліку у Жмеринському міськрайонному центрі зайнятості, висновок уповноваженого органу з питань пробації; пом`якшуючі покарання обставини - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З підстав наведеного місцевий суд призначив самий суворий вид покарання, передбачений ч. 2 ст. 125 КК, - обмеження волі.

Доводи у касаційній скарзі потерпілого стосовно безпідставного визнання місцевим судом обставиною, що пом`якшує засудженому покарання, - щире каяття заслуговують на увагу.

Дійсно, щире каяття як таке, характеризує суб`єктивне ставлення винного до вчиненого злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажає виправити ситуацію, що склалася.Але ОСОБА_2 перед потерпілим не вибачився, шкоду не відшкодував, що свідчить про відсутність щирого каяття.

Разом з тим, Суд вважає, що при наявності даних, що характеризують засудженого (раніше не судимий, позитивно характеризується, відсутність обставин, що обтяжують покарання) у судів попередніх інстанцій не було підстав для призначення ОСОБА_2 максимального строку покарання в межах санкції за вчинений злочин, тобто 2 роки обмеження волі.

За таких обставин Суд не вбачає підстав для скасування судових рішень з підстав м`якості призначеного покарання відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК.

У касаційних скаргах потерпілого та захисника засудженого не оспорюється правильність вирішення питання в частині відшкодування матеріальної шкоди.

Що стосується тверджень потерпілого про невмотивованість рішення місцевого суду про стягнення на його користь 6 000 грн моральної шкоди, та доводи захисника засудженого про зменшення суми моральної шкоди до 2 000 грн, то вони є безпідставними.

Згідно з ч. 5 ст. 128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Також ст. 129 КПК передбачено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому залежно від доведеності підстав і розміру позову.

Відповідно до ст. 23 ЦК особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у її душевних стражданнях через протиправну поведінку щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, установлених ч. 2 цієї статті.

При цьому розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд має навести в рішенні відповідні мотиви.

Таким чином, законодавець визначив загальні критерії щодо меж судової дискреції у вирішенні питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди, тобто визначення розміру такого відшкодування становить предмет оціночної діяльності суду.

Визначаючи розмір моральної шкоди, яку слід стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілого, суд першої інстанції враховав: стан здоров`я останнього, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та інші обставини провадження, та дійшов до вмотивованого висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення на його користь 6 000 грн моральної шкоди, навівши докладні мотиви свого рішення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд також урахував вимоги розумності, виваженості та справедливості.

Доводи потерпілого про те, що місцевий суд при вирішення цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди не враховав те, що у нього внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 ускладнилась травма, отримана у березні 2016 року в зоні АТО та погіршився зір, перевірялися судами попередніх інстанції та не знайшли свого підтвердження.

Матеріалами провадження встановлено, що потерпілий (цивільний позивач) не надав судам достатніх доказів на підтвердження того, що у наслідок дій ОСОБА_2 ускладнилися травми, отримані потерпілим під час участі у бойових діях у 2016 році. Клопотань про призначення такої експертизи потерпілий в ході судового розгляду не заявляв.

Доводи сторони захисту про те, що суди при стягненні моральної шкоди з засудженого в розмірі 6 000 грн безпідставно не врахували матеріальний стан її підзахисного, не є слушними.

Відповідно до ч. 4 ст. 1193 ЦК суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

В даному випадку суди правильно не взяли до уваги матеріальне становище засудженого та інші обставини, на які сторона захисту посилалася, як на підстави для зменшення заявленого розміру моральної шкоди.

Колегія суддів не вбачає підстав для зміни або скасування судових рішень у цій частині.

Апеляційний суд ретельно перевірив усі доводи апеляційних скарг щодо м`якості призначеного засудженому покарання та незгоди із розміром моральної шкоди, як потерпілого, так і захисника засудженого, та надав мотивовані відповіді, зазначивши, з яких підстав ці апеляційні скарги визнано необґрунтованими.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у справі не встановлено.

З огляду на викладене касаційні скарги потерпілого та захисника засудженого задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 серпня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 4 листопада 2021 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_7 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_3 ОСОБА_9 ОСОБА_10