Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 1324/929/12
провадження № 61-19643 св 21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», приватний виконавець виконавчого округу Львівської області Маковецький Зорян Вікторович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року
у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст заявлених вимог, ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій та заяви про роз`яснення судового рішення
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою
про визнання виконавчого листа № 1324/929/12, виданого Трускавецьким міським судом Львівської області 18 вересня 2018 року про стягнення
з нього на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») заборгованості за кредитним договором від 25 січня 2008 року № 19/Кр15 у розмірі 172 868,46 грн, таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою Трускавецького міського суду Львівської області від 26 листопада 2019 року у складі судді Марчук В. І. (провадження № 6/457/4/19) заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 1324/929/12 таким, що не підлягає виконанню, задоволено. Визнано виконавчий лист
№ 1324/929/19, який був виданий 18 вересня 2018 року Трускавецьким міським судом Львівської області, про стягнення з ОСОБА_1
на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» заборгованості за кредитним договором № 19/Кр15 від 25 січня 2008 року у розмірі 172 868,46 грн таким, що не підлягає виконанню повністю.
Постановою Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року
у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Левик Я. А. (провадження № 22-ц/811/236/20), апеляційну скаргу ТОВ «Кредитні ініціативи» задоволено. Ухвалу Трускавецького міського суду Львівської області від 26 листопада 2019 року скасовано. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду
із заявою про роз`яснення постанови Львівського апеляційного суду
від 25 серпня 2020 року у частині абзаців 28 та 29 мотивувальної частини судового рішення, а саме що «рішення набрало законної сили 03 вересня 2018 року, після виправлення описок в ухвалі Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2018 року»; «рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 липня 2015 року було помилково скасовано згідно ухвали Апеляційного суду Львівської області від 26 жовтня 2016 року і відновило свою чинність 03 вересня 2018 року».
Заяву мотивував тим, що йому незрозуміло, чому та на підставі яких норм ЦПК України рішення Апеляційного суду Львівської області від 22 липня 2015 року у справі № 457/929/12 набрало законної сили 03 вересня
2018 року після виправлення описок в ухвалі апеляційного суду від 06 липня 2018 року та відновило свою чинність саме 03 вересня 2018 року. Нормами
ЦПК України не передбачено, що рішення суду апеляційної інстанції
(у даному випадку рішення Апеляційного суду Львівської області
від 22 липня 2015 року у справі № 457/929/12) набирає законної сили або відновлює свою чинність після внесення судом виправлень до іншого судового рішення (у даному випадку ухвали Апеляційного суду Львівської області від 06 липня 2018 року у справі № 1324/929/12).
Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року відмовлено ОСОБА_1 у роз`ясненні постанови Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви про роз`яснення судового рішення, апеляційний суд виходив із того, що зміст ухваленої постанови є чітким
та зрозумілим, однозначним, викладеним відповідно до вимог статті 265 ЦПК України та не допускає декількох варіантів тлумачення. Доводи заявника фактично зводяться до роз`яснення мотивів ухваленого судового рішення, а також незгоди з цим рішенням, що є підставою для відмови
у задоволенні відповідної заяви.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу 1324/929/12
із Трускавецького міського суду Львівської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції постановив оскаржувану ухвалу від 03 листопада 2021 року про відмову у роз`ясненні постанови апеляційного суду від 25 серпня 2020 року неповажним складом суду, зокрема, ухвала постановлена суддями (Савуляк Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколота Т. І.), які не входили до складу колегії, яка розглянула справу ( Савуляк Р. В. , Мікуш Ю. Р., Левик Я. А.).
Також судом розглянуто його заяву про роз`яснення судового рішення, подану 18 березня 2021 року, лише 03 листопада 2021 року, тобто
з порушенням десятиденного строку, визначеного частиною третьою
Звертає увагу на необхідність роз`яснення постанови апеляційного суду
від 25 серпня 2020 року, оскільки судове рішення, зокрема, абзаци 28,
29 його мотивувальної частини, є незрозумілими.
Вважає, що оскаржувана ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 260 263 271 ЦПК України, є незаконною, невмотивованою, необґрунтованою та несправедливою, а тому підлягає обов`язковому скасуванню.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала апеляційного суду відповідає.
Відповідно до частин першої, третьої, четвертої статті 271 ЦПК України
за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз`яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення. Суд розглядає заяву про роз`яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження. У разі необхідності суд може викликати учасників справи, державного чи приватного виконавця в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розглядові заяви про роз`яснення рішення. Про роз`яснення або відмову
у роз`ясненні судового рішення суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
За змістом положень зазначеної статті незрозумілим є рішення суду,
в якому припускається декілька варіантів його тлумачення, що призводить до утруднення чи неможливості його виконання.
Роз`яснення рішення суду можливе тоді, коли воно не містить недоліків,
що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення,
а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі,
не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Якщо фактично порушено питання про зміну рішення або внесення в нього нових даних, у тому числі й роз`яснення мотивів ухваленого рішення, суд ухвалою відмовляє в роз`ясненні рішення.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 233/3676/19 (провадження № 14-65цс20) вказано, що «необхідність роз`яснення судового рішення може бути зумовлена його нечіткістю
в резолютивній частині, коли воно є неясним та незрозумілим для осіб, стосовно яких воно ухвалене, або які будуть здійснювати його виконання. Тобто це стосується випадків, коли рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час його виконання. Отже, в ухвалі про роз`яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі,
не змінюючи при цьому суті рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Водночас суд, роз`яснюючи рішення,
не вносить зміни в існуюче рішення. Разом із цим Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до частини другої
статті 271 ЦПК України подання заяви про роз`яснення судового рішення допускається, якщо судове рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред`явлене до примусового виконання. Зі змісту цієї норми убачається, що роз`ясненню підлягають
не всі судові рішення, а лише ті, які підлягають виконанню, зокрема,
у порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Встановивши, що постанова Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року є зрозумілою, її зміст є чітким та однозначним, і не допускає декількох варіантів тлумачення, текст викладено доступно та без суперечностей, а ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про роз`яснення постанови, фактично порушує питання про роз`яснення мотивів ухваленого судового рішення, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про роз`яснення постанови Львівського апеляційного суду від 25 серпня 2020 року.
Колегія суддів погоджується з такими висновками апеляційного суду
та зауважує, що у розумінні статті 271 ЦПК України незгода заявника
із мотивами прийняття судом апеляційної інстанції постанови
за результатами апеляційного перегляду справи не є підставою для
її роз`яснення.
Подана ОСОБА_1 заява за своїм змістом фактично зводиться
до незгоди заявника з постановою Львівського апеляційного суду
25 серпня 2020 року та роз`яснення мотивів ухваленого судового рішення, що не ґрунтується на положеннях статті 271 ЦПК України,
а отже апеляційний суд обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Крім того, постанова апеляційного суду, про роз`яснення якої подано заяву, не підлягає примусовому виконанню.
Визначення складу суду є законодавчо врегульованим, зокрема Главою 3 Розділу І ЦПК України.
Так, частиною одинадцятою статті 33 ЦПК України встановлено, що справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків,
що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною восьмою цієї статті для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком
на один рік. Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-комунікаційною системою з числа резервних суддів.
Відповідно до Засад використання автоматизованої системи документообігу у Львівському апеляційному суді затвердженими рішенням загальних зборів суддів Львівського апеляційного суду від 02 жовтня
2018 року (зі змінами та доповненнями) автоматизований розподіл справ здійснюється у відповідності до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України
від 26 листопада 2010 року № 25 (зі змінами), цих Засад та Методичних рекомендацій з налаштування та виконання автоматичного розподілу справ.
За змістом пункту 2 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Львівському апеляційному суді та пункту 2.3.25 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року
№ 25 (зі змінами), у разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів-членів колегії заміна судді-члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22 березня 2021 року у справі № 1324/929/12 (провадження № 22-з/811/62/21) про роз`яснення постанови визначено склад
колегії суддів: Савуляк Р. В. (головуючий суддя), Мікуш Ю. Р., Левик Я. А.
(а. с. 143, т. 13).
У зв`язку з наявністю обставин, які унеможливлювали участь судді
у розгляді справи (у зв`язку з зайнятістю судді Левика Я. А. згідно табеля (підготовка суддів в НШСУ в режимі онлайн)) проведено повторний автоматизований розподіл судової справи (а. с. 160-162, т. 13).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 жовтня 2021 року визначено склад колегії суддів
(за наявності): Савуляк Р. В. (головуючий суддя, суддя-доповідач),
Мікуш Ю. Р., Приколота Т. І.
Таким чином, справу було розглянуто апеляційним судом у складі колегії суддів, які входили до складу колегії, визначеної у встановленому законом порядку, а отже, доводи касаційної скарги в цьому контексті
є необґрунтованими.
Твердження ОСОБА_1 про порушення строків розгляду його заяви про роз`яснення судового рішення, передбачених частиною третьою
статті 271 ЦПК України, не заслуговують на увагу та зводяться до незгоди заявника з ухваленим судовим рішенням. Саме по собі порушення строків розгляду справи не може бути підставою для скасування правильного
по суті і законного судового рішення у розумінні статті 411 ЦПК України.
Разом із цим, Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що порушення строків розгляду такої заяви в даному випадку обумовлене об`єктивними причинами, зокрема: розгляд скарги ОСОБА_1 на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Михайловського С. В., за наслідками якої 22 березня 2021 року постановлено ухвалу (провадження № 4-с/457/6/21) (а. с. 215-257, т. 11); подання 30 березня 2021 року ОСОБА_1 заяви про визнання виконавчого листа № 1324/929/12 від 03 грудня 2020 року таким,
що не підлягає виконанню та її розгляд (провадження № 6/457/11/21)
(а. с. 1-8, т. 12); неодноразове подання ОСОБА_1 заяв про виправлення описок і помилок у судових рішеннях судів першої
та апеляційної інстанцій, клопотань про відкладення розгляду справи
та інших заяв/клопотань, які адресовані як до районного суду,
так і до апеляційного суду, а також апеляційних скарг на ухвалені судові рішення за наслідками розгляду його заяв/клопотань (а. с. 83, 87-88, 92, 97, 99-100, 124, 129-146, 167-173, 182-199, 204-205, 209-211, 215-217, 232-233,
238-239, т. 12).
Наведене свідчить про відсутність у діях колегії суддів апеляційного суду наміру щодо умисного затягування розгляду справи.
Фактично дії самого заявника призвели до тривалого строку її розгляду, однак ці обставини не вплинули на правильність вирішення питання про роз`яснення постанови апеляційного суду.
Таким чином, наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду
не спростовують, на його законність не впливають, а в основному зводяться до власного тлумачення заявником норм права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення
та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи
(див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).
Оскаржуване судове рішення апеляційного суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін.
Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно
до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 141 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити
без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць