Постанова

Іменем України

07 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 133/932/15-ц

провадження № 61-2399св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2018 року у складі судді Проця В. А. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Стадника І. М., Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4 , після смерті якого спадкоємцями першої черги є вона, а також їхні діти - відповідачі у справі.

Позивач вважала, що оскільки на момент смерті чоловіка вона постійно проживала разом з ним в будинку в с. Пиковець, що рахувався за двома номерами: АДРЕСА_1 , тому, відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України є такою, що прийняла спадщину.

Їх син, відповідач у справі - ОСОБА_3 також прийняв спадщину після смерті батька шляхом звернення із відповідною заявою від 20 лютого 2008 року до Козятинської державної нотаріальної контори, у якій він вказав, що на день смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки, площею - 2,967 га, розташованої на території Пиковецької сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, майнового паю та грошових вкладів в банку. Відповідач ОСОБА_2 на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем і не подавав в державну нотаріальну контору заяви про прийняття спадщини.

Позивач зазначала, що після смерті чоловіка вона має право на 1/2 ідеальну частку у праві власності на будинок, господарські будівлі та споруди, розташовані на АДРЕСА_2 , а оскільки після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли лише вона та ОСОБА_3 , то відповідно до частини першої статті 1267, частини першої статті 1278 ЦК України кожен із них має право на половину ідеальної частки у цих об`єктах нерухомості, що належала померлому.

Крім того, до складу спадкової маси також входить земельна ділянка, площею 2,967 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району, що належала померлому на підставі державного акта на право приватної власності на землю.

Вказана земельна ділянка була особистою приватною власністю померлого так як була ним приватизована в порядку, визначеному ЗК України 1990 року (чинного на момент видачі державного акта), а тому позивач вважала, що вона та ОСОБА_3 мають право на 1/2 частину цієї земельної ділянки, кожен.

Під час оформлення спадкових прав на вищезазначений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами стало відомо, що у неї відсутній правовстановлюючий документ на будинок та державний акт на землю, які належали померлому ОСОБА_4 .

Позивач просила визнати за нею право власності на майно: на 3/4 частини житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований на АДРЕСА_2 , на 1/2 частину земельної ділянки, площею 2, 967 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що раніше належали ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований на АДРЕСА_2 , що раніше належав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини земельної ділянки, площею 2,967 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі державного акта на право приватної власності на землю, виданого Пиковецькою сільською радою Козятинського району Вінницької області 21 травня 2001 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 серпня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 червня 2016 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 09 вересня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд не з`ясував, який саме будинок було подаровано спадкодавцем ОСОБА_3 , з якого часу будинкам було присвоєно різні адреси. Під час нового розгляду справи судам необхідно з`ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку всім доказам, роз`яснити сторонам їм права та вирішити справу згідно з нормами матеріального права.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2018 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на майно, а саме на ѕ частини житлового будинку з господарськими будівлями, який розташований на АДРЕСА_2 , що раніше належав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме на Ѕ частину земельної ділянки, площею - 2, 967 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, що належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі державного акта на право приватної власності на землю серії ВН № 8-0990, виданого 21 травня 2001 року Пиковецькою сільською радою, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 240.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 257,22 грн судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_3 на корить ОСОБА_1 1 257,22 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що житловий будинок, а якому проживали ОСОБА_1 і ОСОБА_4 до дня смерті останнього, хоча і зареєстрований за двома номерами, є одним домоволодінням, а ОСОБА_1 як друга з подружжя, яка пережила ОСОБА_4 , вважається такою, що прийняла спадщину.

Заява ОСОБА_1 до Козятинської державної нотаріальної контори від 21 лютого 2008 року про відмову від прийняття спадщини не має правового значення, оскільки остання подана за межами встановленого частиною першою статті 1273 ЦК України шестимісячного строку, протягом якого спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_3 прийняв спадщину після смерті батька шляхом звернення із відповідною заявою до Козятинської державної нотаріальної контори. Відповідач ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав і на момент смерті спадкодавця із ним не проживав.

Між подружжям ОСОБА_3 було поділено майно, яке вони набули під час шлюбу. При цьому майно інших осіб, в тому числі сина ОСОБА_3 предметом цього поділу не було.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що позивач не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки не проживала разом з ним на час відкриття спадщини, а навпаки вони проживали в різних домогосподарствах за різними адресами; до спадкової маси після смерті батька увійшла лише земельна ділянка, а житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 спадкодавцю не належав, оскільки був подарований ОСОБА_3 в 1980 році; позивач пропустила строк позовної давності, оскільки про порушення свого права їй було відомо вже під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 про надання додаткового строку для прийняття спадщини та написанні нею заяви у лютому 2008 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого спадкоємцями першої черги є дружина ОСОБА_1 , позивач у справі, та діти: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 проживав і був зареєстрований до дня смерті в АДРЕСА_2 та в цьому ж будинку проживала та проживає до теперішнього часу ОСОБА_1 . До прийняття рішення сесії Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області від 20 березня 2012 року № 65 «Про внесення змін в рішення № 96, 17 сесії 5 скликання», цей будинок згідно із записами в погосподарських книгах до 2013 року рахувався за двома номерами: АДРЕСА_2 (довідка Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області від 30 травня 2014 року № 182, а. с. 11, 18 т. 1).

20 лютого 2008 року ОСОБА_3 звернувся із заявою до Козятинської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , якій зазначив про те, що на день смерті залишилося спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 2,967 га, розташоване на території Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, майнового паю та грошових вкладів (а. с. 34 т. 1).

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 21 лютого 2008 року звертались до Козятинської державної нотаріальної контори Вінницької області з заявами про відмову від прийняття спадщини після померлого ОСОБА_4 (а. с. 97, 98 т. 1).

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 17 січня 2008 року у справі № 2-1529/07 за позовом ОСОБА_3 до Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, позов задоволено та визначено ОСОБА_3 додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_4 , до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 35 т. 1).

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2013 року у справі № 209/1851/12 за позовом ОСОБА_1 до Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, позов задоволено та визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями на АДРЕСА_2 .

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 травня 2014 року у справі № 209/1851/12 заяву ОСОБА_1 задоволено, рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 15 січня 2013 року скасовано та залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Пиковецької сільської ради Козятинського району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, апеляційне провадження у справі закрито (а. с. 20 т. 1).

Відповідно до договору дарування від 03 грудня 1980 року ОСОБА_4 подарував синові ОСОБА_3 житловий будинок, якій знаходиться в с. Пиковець Козятинського району Вінницької області та належить ОСОБА_4 на підставі запису в погосподарській книзі під № 2, особистого рахунку № НОМЕР_1 (а. с. 104 т. 1).

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 30 січня 2012 року, житловий будинок з господарськими будівлями, в якому позивач на даний час проживає, що розташований в АДРЕСА_2 , рахувався за померлим ОСОБА_4 , будинок, господарські будівлі та споруди були побудовані в період з 1968 до 1980 роки.

ОСОБА_1 уклала шлюб із ОСОБА_4 26 серпня 1958 року (свідоцтво про шлюб, а. с. 6, т. 1).

В матеріалах справи знаходяться також копії аркушів погосподарської книги Пиковецької сільської ради за 1980-1982 роки, із яких вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 в особистій власності господарства, головою якого був ОСОБА_4 , знаходився жилий будинок 1979 року побудови, загальною (корисною) площею - 77 кв. м, матеріал стін - цегла, матеріал покрівлі - жесть (а. с. 105-106 т. 1).

Разом із цим, в матеріалах справи знаходяться також копії аркушів погосподарської книги за 1983-1985 роки, із яких вбачається, що за особовим рахунком № НОМЕР_1 в особистій власності господарства, головою якого був ОСОБА_3 , знаходився жилий будинок 1965 року побудови, загальною (корисною) площею 65 кв. м, матеріал стін - дерев'яно-валькований, матеріал покрівлі - шифер (а. с. 107-108 т. 1).

В матеріалах справи знаходиться копія розподільчого акта з опису майна при спільному житті подружжя від 18 вересня 1985 року, із якого вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було поділено житловий будинок з господарськими спорудами.

В погосподарській книзі за 1986-1990 роки містяться записи про те, що за особовим рахунком № НОМЕР_2 за ОСОБА_4 рахується жилий будинок 1981 року побудови, загальною (корисною) площею 35 кв. м, матеріал стін - кірпіч, матеріал покрівлі - шифер, а за особовим рахунком № НОМЕР_3 за ОСОБА_1 рахується жилий будинок 1981 року побудови, загальною (корисною) площею 35 кв. м, матеріал стін - кірпіч, матеріал покрівлі - шифер (а. с. 164-167 т. 1).

В погосподарських книгах за 2006-2010 роки містяться записи, із яких вбачається, що вказаний житловий будинок 1981 року побудови, матеріал стін - кірпіч (цегла), матеріал покрівлі - шифер, продовжує у ці роки рахуватися за різними особовими рахунками за двома власниками - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .

При цьому в погосподарській книзі за 2006-2010 роки за ОСОБА_4 половина цього будинку рахувалась за адресою: АДРЕСА_2 , а за дружиною ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 (а. с. 148-151 т. 1).

Отже за записами зазначених погосподарських книг вбачається, що предметом договору дарування будинку від 03 грудня 1980 року був жилий будинок 1965 року побудови (1953, 1959 років забудови), загальною (корисною) площею 65 кв. м, матеріал стін - дерев`яно-валькований, матеріал покрівлі - шифер. У вказаному будинку відповідач ОСОБА_3 проживав разом зі своєю сім`єю до 1990 року.

При цьому цей жилий будинок, який був предметом договору дарування ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , з цього часу ніким не використовувався, внаслідок чого поступово майже зруйнувався і став непридатним для проживання. Цією обставиною зумовлена відсутність записів про цей будинок у погосподарських книгах сільської ради за 1991-2010 роки.

Водночас, інший жилий будинок 1981 (1979) року побудови був поділений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на підставі розподільчого акта за описом майна при спільному житті подружжя від 18 вересня 1985 року, внаслідок чого з цього часу почав рахуватись за цими особами за двома особовими рахунками, а з 1986 року ці дві половини житлового будинку знаходились за адресами: АДРЕСА_3 власником якої був ОСОБА_4 та АДРЕСА_3 - власник ОСОБА_1 .

У січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду першої інстанції із заявою про застосування строку позовної давності (а. с. 87 т. 2).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За змістом статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважних причин (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку, доходу. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким також погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що житловий будинок, в якому проживали ОСОБА_1 і ОСОБА_4 до дня смерті останнього, хоча і зареєстрований за двома номерами, є одним домоволодінням, а ОСОБА_1 як друга з подружжя, яка пережила ОСОБА_4 , вважається такою, що прийняла спадщину.

При цьому, суди правильно виходили з того, що заява ОСОБА_1 про відмову від спадщини до Козятинської державної нотаріальної контори від 21 лютого 2008 року не має правового значення, оскільки остання подана за межами встановленого частиною першою статті 1273 ЦК України шестимісячного строку, протягом якого спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини.

Відповідач ОСОБА_3 також прийняв спадщину після смерті батька шляхом звернення із відповідною заявою до Козятинської державної нотаріальної контори, що підтверджується копією спадкової справи № 134/08 у якій вказав, що на день смерті спадкодавця залишилось спадкове майно, яке складається із земельної ділянки, площею - 2,967 га, розташованої на території Пиковецької сільської ради, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, майнового паю та грошових вкладів в банку. Відповідач ОСОБА_2 заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавав і на момент смерті спадкодавця із ним не проживав.

До складу спадкової маси входить житловий будинок з господарськими будівлями, в якому ОСОБА_1 на даний час проживає, що розташований в АДРЕСА_2 , і який відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 30 січня 2012 року рахувався за померлим ОСОБА_4 .

Доводи касаційної скарги про те, що позивач не прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки не проживала разом з ним на час відкриття спадщини, а навпаки вони проживали в різних домогосподарствах за різними адресами; до спадкової маси після смерті батька увійшла лише земельна ділянка, а житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 спадкодавцю не належав, оскільки був подарований ОСОБА_3 в 1980 році, не заслуговують на увагу, оскільки зводяться до необхідності переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Доводи відповідача про те, що позивач пропустила строк позовної давності, оскільки про порушення свого права їй було відомо вже під час розгляду справи за позовом ОСОБА_3 про надання додаткового строку для прийняття спадщини та написання нею заяви у лютому 2008 року про відмову від спадщини після смерті ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження, оскільки позивач була дружиною спадкодавця та постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, та прийняла спадщину, яка належить їй з часу відкриття спадщини незалежно від часу її прийняття з огляду на статтю 1268 ЦК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів здійснена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 серпня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 грудня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук