ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 1340/4084/18

адміністративне провадження № К/9901/26684/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу громадянина Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_2 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (суддя Лунь З.І.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (головуючий суддя Святецький В.В., судді: Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у справі №1340/4084/18 за позовом громадянина Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_2 до Закарпатської митниці ДФС про визнання скасування картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Громадянин Федеративної Республіки Німеччини ОСОБА_2 (надалі - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Закарпатської митниці ДФС (надалі - відповідач, митний орган, митниця), в якому просив скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22 липня 2018 року №UA305260/2018/00093 та від 25 серпня 2018 року №UA305260/2018/00122, визнати дії митного органу протиправними та зобов`язати його утриматися від надання відмови у пропуску на митну територію України другого транспортного засобу особистого користування за кодом УКТЗЕД 8703, який зареєстрований у Німеччині на Томаса Вюнше.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем двічі здійснювалось ввезення на митну територію України належних йому транспортних засобів у режимі тимчасового ввезення строком на один рік на підставі Конвенції про тимчасове ввезення (м.Стамбул, 1990 рік). Проте, інспектором митниці було відмовлено позивачу у пропуску через митний кордон України його власного автомобіля, який зареєстрований в Германії, про що було складено оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначає, що відповідно до Конвенції про тимчасове ввезення, до якої приєдналася Україна, не передбачено будь-яких обмежень щодо кількості транспортних засобів комерційного чи приватного використання, які можуть бути ввезені громадянами-нерезидентами, а тому позивач має право тимчасово ввозити на митну територію України необмежену кількість належних йому на праві власності автомобілів приватного використання, що зареєстровані не на території України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволені позову, суди виходили з того, що позивачем при митному оформленні відповідного транспортного засобу не дотримано всіх встановлених законодавством вимог, зокрема не сплачено митні платежі, а тому оскаржувані рішення відповідача є законними та обґрунтованими. Належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача є оскарження саме картки відмови, а не дій по її оформленню.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги або направити справу на новий розгляд з вимогою належно оцінити доводи, на які посилався позивач у позові.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права. Вказує на неврахування судами міжнародних договорів. Зазначає, що відповідно до Конвенції про тимчасове ввезення, до якої приєдналася Україна, не передбачено будь-яких обмежень щодо кількості транспортних засобів комерційного чи приватного використання, які можуть бути ввезені громадянами-нерезидентами, а тому позивач має право тимчасово ввозити на митну територію України необмежену кількість належних йому на праві власності автомобілів приватного використання, що зареєстровані не на території України.

Від відповідача 8 жовтня 2019 року надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що митним органом 22 липня 2018 року та 25 серпня 2018 року прийняті картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно №UA305260/2018/00093, №UA305260/2018/0012, якими відмовлено у пропуску через митний кордон України транспортних засобів особистого користування, які ввозились позивачем, оскільки ним було попередньо в 2018 р. ввезено на митну територію України в режимі тимчасового ввезення легковий автомобіль марки «Hummer Н2». Суди дійшли висновку, що позивачем використана пільга, встановлена підпунктом 8 пункту 10 статті 374 Митного кодексу України щодо ввезення на митну територію України транспортного засобу особистого користування у визначенні пункту 60 статті 4 Кодексу, а саме що стосується ввезення транспортного засобу за кодом УКТЗЕД 87103. Також, судами встановлено не виконання вимог частини першої статті 305 та пункту 2 статті 379 Митного кодексу України в частині сплати грошової застави за товар та пунктів 1, 3, 4 статті 4 графи 3 Конвенції про тимчасове ввезення (Стамбул, 1990 рік).

Картку відмови від 22 липня 2018 року №UA305260/2018/00093 позивач оскаржував в адміністративному порядку, проте рішенням від 17 серпня 2018 року митний орган відмовив в задоволенні скарги з тих підстав, що картка відмови була надана правомірно, з урахуванням вимог нормативно-правових актів, що регулюють питання тимчасового ввезення громадянами - нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування.

Суди відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, керувалися тим, що позивач, як нерезидент, може ввозити на територію України в режимі «тимчасове ввезення» в порядку, передбаченому статтею 380 Митного кодексу України транспортні засоби у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію. У разі тимчасового ввезення громадянином - нерезидентом транспортних засобів у кількості більше однієї одиниці на кожну товарну позицію, їх пропуск через митний кордон України здійснюється відповідно до частини 2 статті 379 Митного кодексу України в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення.

За змістом пункту 6 частини 1 статті 70 МК України тимчасове ввезення є одним з видів митних режимів, запроваджених з метою застосування законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 103 МК України тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Частинами 1, 2 та 4 статті 380 МК України передбачено, що тимчасове ввезення громадянами-нерезидентами на митну територію України транспортних засобів особистого користування дозволяється на строк до одного року. Цей строк може бути продовжено органами доходів і зборів з урахуванням дії обставин непереборної сили та особистих обставин громадян, які ввезли такі транспортні засоби, за умови документального підтвердження цих обставин, але не більш як на 60 днів. Обов`язковою умовою допуску зазначених транспортних засобів до тимчасового ввезення на митну територію України є реєстрація цих транспортних засобів в уповноважених органах іноземних держав, що підтверджується відповідним документом.

Транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.

Тимчасово ввезені транспортні засоби особистого користування можуть використовуватися на митній території України виключно громадянами, які ввезли зазначені транспортні засоби в Україну, для їхніх особистих потреб.

Згідно із визначенням, наведеним в пункті 60 статті 4 МК України, транспортні засоби особистого користування - наземні транспортні засоби товарних позицій 8702, 8703, 8704 (загальною масою до 3,5 тонни), 8711 згідно з УКТ ЗЕД та причепи до них товарної позиції 8716 згідно з УКТ ЗЕД, плавучі засоби та повітряні судна, що зареєстровані на території відповідної країни, перебувають у власності або тимчасовому користуванні відповідного громадянина та ввозяться або вивозяться цим громадянином у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію виключно для особистого користування, а не для промислового або комерційного транспортування товарів чи пасажирів за плату або безоплатно.

Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів (частини 1, 2 статті 67 МК України).

Відповідно до УКТ ЗЕД (Закон України «Про Митний тариф України» від 19 вересня 2013 року №584-VII) автомобілі легкові та інші моторні транспортні засоби, призначені головним чином для перевезення людей (крім моторних транспортних засобів товарної позиції 8702), включаючи вантажопасажирські автомобілі-фургони та гоночні автомобілі віднесено до товарної позиції 8703.

За змістом частини 2 статті 379 МК України пропуск через митний кордон України товарів (крім транспортних засобів особистого користування), сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують критерії, встановлені частиною першою статті 374 цього Кодексу, що ввозяться громадянами на митну територію України тимчасово або з метою транзиту, здійснюється в порядку, передбаченому для підприємств, під письмове зобов`язання про їх зворотне вивезення (транзит).

Отже громадяни-нерезиденти в порядку статті 380 МК України можуть тимчасово (до 1 року) ввозити на митну територію України транспортні засоби особистого користування у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію (в даному випадку - товарну позицію 8703) й в разі перевищення цієї кількості товару - його пропуск через митний кордон України здійснюється в порядку, визначеному частиною 2 статті 379 МК України.

Тобто, має значення не кількість ввезення громадянином-нерезидентом на митну територію України в режимі тимчасового ввезення транспортних засобів як таких, а кількість транспортних засобів особистого користування, що ввезено або ввозиться ним на митну територію України саме в режимі тимчасового ввезення в порядку, встановленому статтею 380 МК України.

Відтак позивач, як громадянин-нерезидент, міг ввезти на територію України в митному режимі тимчасового ввезення в порядку статті 380 МК України транспортні засоби у кількості не більше однієї одиниці на кожну товарну позицію (зокрема, 8703), натомість, як встановлено судами та вже вказувалось в цій постанові, позивачем в 2018 вже ввезено на митну територію України в митному режимі тимчасового ввезення до 1 року автомобіль марки «Hummer Н2». За наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги за наведеного та обставин даної справи не дають підстав для висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Стосовно посилань скаржника на те, що умовами Конвенції про тимчасове ввезення не передбачено будь-яких обмежень щодо кількості транспортних засобів комерційного чи приватного характеру, які можуть бути ввезені громадянами-нерезидентами на митну територію України, Суд зазначає про таке.

Відповідно до частини першої статті 2 Конвенції кожна із Договірних Сторін зобов`язується надавати згоду на тимчасове ввезення товарів (у тому числі транспортних засобів), зазначених у Додатках до цієї Конвенції.

Згідно з частиною четвертою статті 4 Конвенції для товарів (у тому числі транспортних засобів), на які під час ввезення поширюються заборони чи обмеження відповідно до національного законодавства, може вимагатися додаткова гарантія, відповідно до положень, встановлених національним законодавством.

Разом з тим, статтею 19 Конвенції передбачено, що положення названого документа не створюють перешкод для застосування заборон та обмежень, які випливають з національних законів та нормативних актів і ґрунтуються на міркуваннях неекономічного характеру, таких, як міркування моралі чи піклування про громадський порядок, міркування громадської безпеки, гігієни чи здоров`я населення, або міркування ветеринарного чи фітосанітарного порядку, пов`язані із захистом диких видів тварин і рослин, яким загрожує вимирання (знищення), або міркування захисту авторських прав та промислової власності.

Отже, національне законодавство може закріплювати певні обмеження та заборони щодо тимчасового ввезення товарів на митну територію України і такі обмеження не сприймаються Конвенцією як порушення її норм.

Доводам скаржника щодо неправильної інтерпретації судами положень статті 380 Митного кодексу України судом апеляційної інстанцій надана відповідна правова оцінка.

За правилами частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №1340/4084/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник