ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2024 року
м. Київ
справа № 1340/4156/18
адміністративне провадження № К/9901/7412/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів - Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - ГУ Держпраці у Львівській області) на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року у складі судді Карп`як О.О. та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року у складі колегії суддів: Гуляка В.В. (головуючий), суддів: Довгополова О.М., Коваля Р.Й. у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) до ГУ Держпраці у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. Позивач звернувся до суду з позовом у якому просив:
1.1 визнати протиправною та скасувати постанову від 14 серпня 2018 року № ЛВ679/1095/НД/АВ/ФС про накладення штрафу в розмірі 186 150, 00 грн.
2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 14 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року, позов задовольнив.
Визнав протиправною та скасував постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 14 серпня 2018 року №ЛВ679/1095/НД/АВ/ФС.
2.1 Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції виходив із того, що у спірних відносинах позивач не вчиняв протиправного діяння.
3. Судами попередніх інстанцій встановлено:
3.1 ФОП ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23 жовтня 2012 року.
3.2 На підставі наказу ГУ Держпраці у Львівській області від 5 липня 2018 року №1544-П, інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у Львівській області Ракубовчук С.І. на підставі підпункту 6 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 (далі - Порядок №295) за листом ГУ ПФУ у Львівській області від 30 березня 2017 року №3536/06-24 в термін з 6 по 9 липня 2018 року доручено провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , про що інспектору праці Ракубовчук С.Б. видано направлення №1405 від 5 липня 2018 року.
3.3 9 липня 2018 року складено акт №ЛВ679/1095/НД про неможливість проведення ГУ Держпраці у Львівській області інспекційного відвідування у зв`язку з відсутністю об`єкта відвідування за зареєстрованим місцем знаходження та вимогу №ЛВ679/1095/НД/ПД від 9 липня 2018 року про надання документів.
3.4 Наказом ГУ Держпраці у Львівській області від 9 липня 2018 року №1568/1-П внесено зміни до пункту 1 наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 5 липня 2018 року №1544-П, якими головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у Львівській області Ракубовчук С.І. перенесено термін проведення інспекційного відвідування на 20 - 23 липня 2018 року у ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
3.5 5 липня 2018 року ГУ Держпраці у Львівській області у направлення №1405 внесено зміни, яким уповноважено інспектора праці - головного державного інспектора Ракубовчук С.Б. провести інспекційне відвідування у період з 20 по 23 липня 2018 року.
3.6 23 липня 2018 року посадовою особою ГУ Держпраці у Львівській області складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ679/1095/НД/АВ, у якому зафіксовано виявлені порушення:
- частин першої, другої статті 107 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), не проведено оплати за роботу у святкові і неробочі дні у подвійному обсязі, а саме: ОСОБА_3 за роботу 1 та 9 травня 2018 року відповідно до табеля обліку використання робочого часу за травень 2018. ОСОБА_4 працювала 1 та 7 січня 2018 року, 9 березня 2018 року, 8 квітня 2018 року (Великдень), 27 травня 2018 року (Трійця), 28 червня 2018 року, відповідно до табелів обліку використання робочого часу за 2018 рік. ОСОБА_5 працювала 1 та 7 січня 2018 року, відповідно до табеля обліку використання робочого часу за січень 2018 року. Однак оплата за роботу у вищезазначені дні здійсненна в одинарному розмірі;
- частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР) - індексація заробітної не проводиться. Відповідно до штатного розпису, затвердженого 1 січня 2017 року, встановлено посадові оклади для працівників (продавців-консультантів, товарознавця) у розмірі 3200 грн. Відповідно до штатного розпису, затвердженого 1 січня 2017 року, встановлено посадові оклади для продавців-консультантів у розмірі 3200 грн та для одного продавця - консультанта погодинну оплату праці у розмірі 19,90 грн/за годину, для товарознавця у розмірі 3200 грн. Відповідно до штатного розпису, затвердженого 1 квітня 2017 року встановлено посадові оклади для продавців - консультантів у розмірі 3250 грн та двох продавців - консультантів з погодинною оплатою праці у розмірі 19,90 грн/за годину, для товарознавця у розмірі 3250 грн. Та згідно з штатним розписом, затвердженим 26 вересня 2017 року посадові оклади для продавців - консультантів були незмінними. Відтак, починаючи з липня 2017 року підлягала проведенню індексації заробітна плата продавця - консультанта з погодинною оплатою праці встановленою з 1 лютого 2017 року ( ОСОБА_5 ) та з вересня 2017 року підлягали проведенню індексації заробітні плати для інших вищезазначених працівників (продавці - консультанти ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , продавець-консультант з погодинною оплатою праці встановленою з 1 квітня 2017 року - ОСОБА_4 , товарознавець - ОСОБА_7 ), яку слід було нараховувати та виплачувати щомісячно відповідно до індексу споживчих цін. Однак, при огляді відомостей нарахування та виплати заробітної плати за період 2017 року та січень-липень 2018 року індексація заробітної плати не нараховувалась та не виплачувалась ОСОБА_6 (продавець-консультант), ОСОБА_3 (продавець-консультант), ОСОБА_4 (продавець-консультант), ОСОБА_5 (продавець-консультант), ОСОБА_7 (товарознавець). Станом на 23 липня 2018 року не надано підтверджуючих документів по нарахуванню та виплаті сум індексації заробітної плати за 2017 рік зазначеним працівникам;
- частини першої та другої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону № 108/95-ВР - виплата заробітної плати проводиться регулярно в робочі дні у строки, не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплату заробітної плати працівникам за першу половину травня 2018 року проведено до оплати 17 травня 2018 року відповідно до видаткових касових ордерів від 17 травня 2018 року. За другу половину травня 2018 року - 5 червня 2018 року відповідно до видаткових касових ордерів від 5 червня 2018 року. Таким чином, виплату заробітної плати проведено до оплати через проміжок часу, що перевищує 16 календарних днів;
- частини першої статті 116 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації проводиться не в день звільнення. Відповідно до наказу №3 від 28 лютого 2018 року ОСОБА_6 звільнено із займаної посади за угодою сторін з 9 березня 2018 року. Зазначений працівник працював у день звільнення (9 березня 2018 року), що підтверджує табель обліку використання робочого часу працівників за березень 2018 року. Виплату розрахункових коштів ОСОБА_6 проведено до оплати 20 березня 2018 року згідно видаткового касового ордеру від 20 березня 2018 року;
- частини першої статті 117 КЗпП України - при звільненні працівника виплата всіх належних сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться не в день звільнення. Відповідно до наказу №3 від 28 лютого 2018 року ОСОБА_6 звільнено із займаної посади за угодою сторін з 9 березня 2018 року. Зазначений працівник працював у день звільнення (9 березня 2018 року), що підтверджує табель обліку використання робочого часу працівників за березень 2018 року. Виплата розрахункових коштів ОСОБА_6 проведено до оплати 20 березня 2018 року згідно податкового касового ордеру від 20 березня 2018 року. Під час проведення інспекційного відвідування не надано підтверджуючих документів по нарахуванню та проведенню до оплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку вищезазначених осіб. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
3.7 23 липня 2018 року головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у Львівській області ГУ Держпраці у Львівській області Ракубовчук С.І. винесено припис №ЛВ679/1095ЄАВ/П про усунення виявлених порушень, що зафіксовані в акті інспекційного відвідування та встановлено строк до 3 серпня 2018 року для усунення таких порушень.
3.8 14 серпня 2018 року начальником ГУ Держпраці у Львівській області на підставі акта інспекційного відвідування №ЛВ 679/1095/НД/АВ від 23 липня 2018 року прийнято постанову №ЛВ679/1095/НД/АВ/ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 186 150, 00 грн за порушення вимог частини шостої статті 95 КЗпП України, статті 33 Закону № 108/95-ВР, частин першої та другої статті 107 КЗпП України.
3.9 Уважаючи прийняту постанову про накладення штрафу від 14 серпня 2018 року протиправною, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
4. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ Держпраці у Львівській області звернулося із касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4.1 На обґрунтування касаційної скарги скаржник вказує на те, що приймаючи спірну постанову діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначає, що в цьому випадку відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо можливості заміни оплати у подвійному розмірі працівнику, який працював у святковий і неробочий день, на надання такому працівнику іншого дня відпочинку.
На думку скаржника, стаття 107 КЗпП України є імперативною, тобто оплата роботи у святковий і неробочий день в будь-якому випадку повинна оплачуватися у подвійному розмірі. Цією нормою не передбачено можливості заміни оплати у подвійному розмірі на надання іншого дня відпочинку.
Також звертає увагу на ту обставину, що оскільки вимогами пункту 29 Порядку №295 передбачено вжиття заходів до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування - то та обставина, що позивачем було усунуто виявленні порушення не могла бути законною підставою для звільнення суб`єкта господарювання від відповідальності.
5. Позивач подав відзив на касаційну скаргу. Уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалено з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, тому у задоволенні касаційної інстанції необхідно відмовити.
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
6. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
7. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
9. Згідно з підпунктами 6, 9 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №96 від 11 лютого 2015 року, Державна служба України з питань праці (Держпраці) відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26 квітня 2017 року "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295; у редакції чинній на час виникнення спірних відносин).
10. Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
11. Інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад (далі - органи контролю), посадовими обов`язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - контрольні повноваження). Контрольні повноваження інспектора праці підтверджується службовим посвідченням встановленої Мінсоцполітики форми, що видається Держпраці.
12. Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені у пункті 5 Порядку №295.
13. Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295, інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.
14. Пунктами 8, 9, 10 Порядку №295 передбачено, що про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Тривалість інспекційного відвідування, невиїзного інспектування не може перевищувати 10 робочих днів, для суб`єктів мікропідприємництва та малого підприємництва - двох робочих днів.
15. Статтею 265 КЗпП України передбачена відповідальність за порушення законодавства про працю.
16. Згідно з абзацом 4 частини другої статті 265 КЗпП України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин), юридичні особи, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
17. Відповідно до частини п`ятої статті 265 КЗпП України, штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
18. Відповідно до частини шостої статті 95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
19. При цьому, статтею 33 Закону № 108/95-ВР визначено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
20. Відповідно до частини другої статті 12 Закону № 108/95-ВР, норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями.
21. Стаття 9 Закону № 108/95-ВР регламентує, що розмір мінімальної заробітної плати визначається з урахуванням потреб працівників та їх сімей, вартісної величини достатнього для забезпечення нормального функціонування організму працездатної людини, збереження її здоров`я набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, а також загального рівня середньої заробітної плати, продуктивності праці та рівня зайнятості.
22. Статтею 2 Закону України від 5 жовтня 2000 року № 2017-III "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" (далі - Закон № 2017-III) визначено, що на основі соціальних стандартів визначаються розміри основних соціальних гарантій: мінімальних розмірів заробітної плати та пенсії за віком, інших видів соціальних виплат і допомоги.
23. Відповідно до статті 18 Закону № 2017-III, законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Мінімальні розміри ставок (окладів) заробітної плати, як мінімальні гарантії в оплаті праці, визначаються генеральною угодою (стаття 11 Закону України "Про оплату праці").
Таким чином, індексація заробітної плати є і мінімальною державною гарантією в оплаті праці, і державною соціальною гарантією, оскільки стосується працівників і їх сімей.
24. Відповідно до статті 95 КЗпП України, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб. Заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
25.Таким чином, індексація заробітної плати є мінімальною державною гарантією в оплаті праці, за недотримання якої юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац 4 частини другої статті 265 КЗпП України).
26. Згідно з пунктом 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).
27. За змістом пунктів 19, 20, 27, 28, 29 цього Порядку за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
28. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення. За результатами інспекційного відвідування складається акт і в разі виявлення порушень - виноситься припис. Якщо під час інспекційного відвідування встановлено факти несвоєчасної та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці, то вживаються заходи щодо притягнення об`єкта відвідування до відповідальності незалежно від усунення виявлених порушень.
29. Аналогічна правова позиція неодноразово була висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 12 квітня 2018 року у справі № 816/2325/16, від 19 вересня 2019 року у справі №813/2406/18, від 16 липня 2020 року у справі № 815/5516/17, від 6 жовтня 2020 року у справі № 489/5032/16-а, від 30 листопада 2020 року у справі №824/1059/17-а, від 1 грудня 2020 року у справі № 160/8918/18 та від 29 січня 2021 року у справі №814/1944/17, і Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав не вбачає підстав для відступу від вказаної судової практики.
30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу Головного управління Держпраці у Львівській області від 5 липня 2018 року №1544-П, інспектору праці - головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів у Львівській області Ракубовчук С.І. на підставі підпункту 6 пункту 5 Порядку №295 за листом ГУ ПФУ у Львівській області від 30 березня 2017 року №3536/06-24 в термін з 6 по 9 липня 2018 року доручено провести інспекційне відвідування на предмет додержання вимог законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці у ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , про що видано інспектору праці Ракубовчук С.Б. направлення №1405 від 5 липня 2018 року.
31. У зв`язку із виявленими в ході інспекційного відвідування порушення вимог законодавства про працю, 14 серпня 2018 року, начальником ГУ Держпраці у Львівській області на підставі акта інспекційного відвідування №ЛВ 679/1095/НД/АВ від 23 липня 2018 року прийнято постанову №ЛВ679/1095/НД/АВ/ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1 штрафу у розмірі 186 150, 00 грн за порушення вимог: 1) частини шостої статті 95 КЗпП України, 2) статті 33 Закону № 108/95-ВР, 3) частини першої та другої статті 107 КЗпП України.
32. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що розмір індексації відповідним працівникам, позивачем розраховано самостійно на виконання вимог припису про усунення виявлених порушень №ЛВ679/1095ЄАВ/П від 23 липня 2018 року. Розраховані позивачем суми індексації відображені у видаткових касових ордерах від 31 липня 2018 року, копії яких були надіслані відповідачу в якості підтвердження виконання позивачем припису. Відповідно до видаткових касових ордерів позивач виплатив індексацію працівникам за період з вересня 2017 року по грудень 2017 року ОСОБА_7 в сумі 215,43 грн, ОСОБА_6 в сумі 215,43 грн, ОСОБА_3 в сумі 215,43 грн, ОСОБА_4 в сумі 215,43 грн та ОСОБА_5 за період з липня по грудень 2017 року в сумі 444,23 грн.
33. Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою ГУ Держпраці у Львівській області обґрунтовував її тим, що факт усунення позивачем порушень законодавства на виконання припису, не звільняє його від штрафу, оскільки фінансові санкції, застосовані спірною постановою, не стосуються невиконання припису. Відповідальність за такі порушення передбачена статтею 265 КЗпП України, а усунення виявлених порушень при проведенні перевірки не є підставою для скасування фінансових санкцій, які застосовані за сам факт вчинення порушення у сфері законодавства про працю.
34. Позивач уважав, що індексація є складовою заробітної плати, є додатковою заробітною платою і не є мінімальною гарантією в оплаті праці. Крім того, ним усунуті відповідні порушення у строк вказаний у приписі, а відтак відсутні підстави для застосування штрафу.
35. Згідно з пунктом 29 Порядку № 295 заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за: 1) використання праці неоформлених працівників, 2) несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, 3) недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
36. З урахуванням наведеного виконання позивачем встановлених у приписі порушень, а саме: нарахування та виплату індексації не може слугувати підставою для звільнення позивача від відповідальності за недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці.
37. Щодо встановлених порушень вимог частин першої, другої статті 107 КЗпП України, а саме не проведення оплати за роботу у святкові і неробочі дні у подвійному розмірі працівникам ( ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ), то Колегія суддів зазначає таке.
38. Мінімальними державними гарантіями у розумінні статті 12 Закону № 108/95-ВР є норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо. Такі встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.
39. Статтею 107 КЗпП України передбачено, що робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:
1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками;
2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.
На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.
40. Згідно із статтею 72 КЗпП України робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі.
41. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 73 КЗпП України, у дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 цього Кодексу. Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 цього Кодексу.
42. У постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №817/2367/16 зроблено висновок про те, що аналіз змісту положень статті 107 КЗпП України дає підстави для висновку, що працівникам, які одержують місячний оклад, робота у святковий і неробочий день оплачується у розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо така робота провадилася понад місячну норму. У разі, залучення до роботи у святковий чи неробочий день працівників, які одержують місячний оклад, така робота оплачується у розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, лише якщо ця робота провадилась з перевищенням місячної норми робочого часу. При цьому, у разі виконання зазначеними працівниками роботи у святковий чи неробочий день, однак, у межах місячної норми робочого часу, інший день відпочинку не надається, оскільки це спричинить зменшення встановленої їм норми робочого часу.
43. Аналогічну правову позицію Верховний Суд виклав у постанові від 16 грудня 2021 року (справа №520/2804/19).
44. У справі, що розглядається суди попередніх інстанцій, дійшли висновку, що позивач не вчинив протиправного діяння.
45. При цьому суди зазначили, що згідно долучених позивачем до матеріалів справи заяв ОСОБА_5 від 31 січня 2018 року, від 11 лютого 2018 року та табеля обліку використовування робочого часу за лютий 2018 року, заяв ОСОБА_3 від 31 травня 2018 року, від 9 жовтня 2018 року, Наказу №7 від 16 жовтня 2018 року, табеля обліку використання робочого часу за жовтень 2018 року, заяв ОСОБА_4 від 31 січня 2018 року, 30 березня 2018 року, 30 квітня 2018 року, 31 травня 2018 року та від 17 вересня 2018 року, наказу №6 від 1 жовтня 2018 року, табеля обліку використання робочого часу за жовтень 2018 року, вбачається, що зазначені працівники виявили бажання отримати інші дні відпочинку в рахунок компенсації за роботу святкові і неробочі дні та фактично їх отримали.
46. Проте, ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не з`ясували яка система оплати праціваників, чи мало місце перевищення місячної норми робочого часу і як наслідок чи мав позивач надавати вихідні дні зазначеним працівникам за роботу у святкові та неробочі дні.
47. За змістом статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
48. Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
49. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суди повинні належним чином мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
50. Отже, Верховний Суд уважає, що для правильного вирішення цього спору судам необхідно встановити всі обставини справи, з цього приводу належним чином дослідити наявні докази, а у разі потреби, витребувати додаткові. Також надати оцінку всім аргументам, які учасники справи наводять в обґрунтування своїх вимог та заперечень. За наслідками встановлених обставин і перевірки їх доказами зробити висновок про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
51. За наведених обставин суди попередніх інстанцій внаслідок вказаних порушень норм КАС України, не дослідивши зібрані у справі докази, допустили порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідно ухвалення судового рішення щодо формування висновку Верховним Судом про застосування у правовідносинах, щодо яких виник спір у цій справі.
52. Зазначене відповідно до частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування ухвалених судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 139 345 345 349 353 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді: А.А. Єзеров С.М. Чиркін