№ 1340/4890/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 1340/4890/18

адміністративне провадження № К/9901/29431/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

розглянув у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Львівського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Москаля Р.М. від 26 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів: Улицького В.З. та Глушка І.В. від 24 вересня 2019 року

у справі №1340/4890/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання провести перерахунок загального розміру пенсійних виплат та виплату належних сум,

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 22 жовтня 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі також - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо проведення позивачу перерахунку загального розміру пенсійних виплат шляхом зменшення із 01 січня 2018 року загальної суми пенсійних виплат на розмір підвищення до пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 23 квітня 2012 року №355, та зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок загального розміру пенсійних виплат шляхом збільшення з 01 січня 2018 року загального розміру пенсійних виплат на суму підвищення до пенсії, передбаченого постановою Кабінету Міністрів України «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 23 квітня 2012 року №355, здійснити при цьому виплату позивачу перерахованого загального розміру пенсійних виплат із врахуванням раніше проведених виплат та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року, у задоволенні заявленого позову відмовлено.

3. 23 жовтня 2019 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі №1340/4890/18, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

4. Ухвалою Верховного Суду від 01 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.

5. 18 листопада 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив відповідача на касаційну скаргу, в якому просить залишити таку без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від _2020 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І.В., суддів Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив військову службу в Збройних Силах України. 15 грудня 2008 року у званні підполковника ОСОБА_1 звільнений з військової служби в запас Збройних Сил України; відповідно до наказу начальника 93 прикордонного загону державної прикордонної служби України від 29 грудня 2008 року №250-ос виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення з 29 грудня 2008 року.

8. 08 січня 2009 року позивач звернувся через Адміністрацію Державної прикордонної служби із заявою про призначення пенсії за вислугу років. Адміністрація Державної прикордонної служби 23 січня 2009 року скерувала на адресу ГУ ПФУ у Львівській області подання про призначення пенсії та матеріали для призначення позивачу пенсії за вислугу років. До подання про призначення пенсії додано грошовий атестат про розмір грошового забезпечення позивача на день звільнення зі служби за видами грошового забезпечення відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294, який, серед іншого, містив такі види грошового забезпечення: посадовий оклад із розрахунку - 1250 грн, оклад відповідно до військового звання - 130 грн, надбавка за вислугу років (40 відсотків) - 552 грн. Відповідно до протоколу від 30 грудня 2008 року №1310003045 ГУ ПФУ у Львівській області на підставі згаданих документів визначило розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивача в розмірі 4016,75 грн, призначило позивачу з 30 грудня 2008 року пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), виходячи з вислуги 33 роки, у розмірі 89 відсотків грошового забезпечення, основний розмір пенсії становить 3574,91 грн (4016,75грн*89 відсотків).

9. У зв`язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови «Про збільшення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 23 квітня 2012 року №355 (далі - Постанова №355) Адміністрація Державної прикордонної служби видала довідку від 08 червня 2012 року №11/6569 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 1 квітня 2012 року для обчислення пенсії в сумі 5272,85 грн, які, серед іншого, включають: посадовий оклад 1310 грн, оклад відповідно до військового звання - 130 грн, надбавка за вислугу років (40 відсотків) - 576 грн.

10. На підставі норм Постанови №355 та відомостей довідки від 8 червня 2012 року №11/6569 про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01 квітня 2012 року територіальний орган ПФУ:

- визначив максимальний розмір підвищення у сумі 643,37 грн;

- з 1 липня 2012 року призначив підвищення до пенсії у розмірі 11 відсотків від основного розміру пенсії (393,24 грн);

- з 1 січня 2013 року визначив підвищення до пенсії в розмірі 23 відсотки від основного розміру пенсії (3574,91грн*23 відсотки=822,23грн) та призначив до виплати підвищення в максимально можливому розмірі 643,37 грн;

- з 1 грудня 2013 року визначив підвищення до пенсії в розмірі 35 відсотків від основного розміру пенсії (3574,91грн*35 відсотків=1251,22 грн) та призначив до виплати підвищення в максимально можливому розмірі 643,37 грн.

11. 25 вересня 2018 року Львівський апеляційний адміністративний суд прийняв постанову у справі №813/1930/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області про перерахунок пенсії та підвищень до пенсії, якою, серед іншого, зобов`язав здійснити ОСОБА_1 з 5 травня 2017 року перерахунок основного розміру пенсії на підставі Постанови №355, виходячи із розміру 89 відсотків суми грошового забезпечення станом на 1 квітня 2012 року. На виконання цього рішення ГУ ПФУ у Львівській області 3 листопада 2018 року здійснило:

- перерахунок максимального розміру підвищення до пенсії ОСОБА_1 на підставі Постанови №355, визначивши такий у сумі 1117,93 грн;

- обрахувало підвищення до пенсії в розмірі 35 відсотків від основного розміру пенсії (3574,91 грн.*35 відсотків=1251,22 грн) та призначило до виплати підвищення з 05 травня 2017 року в максимально можливому розмірі - в сумі 1117,93 грн.

12. Адміністрація Державної прикордонної служби України сформувала та скерувала до ГУ ПФУ у Львівській області довідку від 31 березня 2018 року №11/4834 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103», відповідно до якої розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - Постанова №704) за нормами, чинними на 1 березня 2018 року, становить 12480 грн (посадовий оклад - 6910 грн, оклад за військовим званням (підполковник) - 1410 грн, надбавка за вислугу років (50 відсотків) - 4160 грн).

13. ГУ ПФУ у Львівській області на підставі вказаної довідки здійснило перерахунок пенсії позивача, при цьому основний розмір пенсії визначило як 70 відсотків грошового забезпечення, що становить 8736 грн (12480 грн*70 відсотків). Отже, основний розмір пенсії після втрати чинності Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294 та перерахунку на підставі Постанови №704 істотно збільшився (8736-3574=5162).

14. ОСОБА_1 оскаржив до суду дії пенсійного органу щодо визначення йому основного розміру пенсії, виходячи з 70 відсотків, а не 89 відсотків грошового забезпечення. На підставі рішення суду від 25 вересня 2018 року №813/1930/18 ГУ ПФУ у Львівській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 , визначивши основний розмір пенсії як 89 відсотків грошового забезпечення (тобто відсоток, визначений при призначенні пенсії). Цей перерахунок призвів до того, що основний розмір пенсії позивача на підставі Постанови №704 становить 11107,20 грн.

15. 28 вересня 2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із запитом про надання публічної інформації. В запиті просив надати детальну інформацію про те, чи виплачується (якщо виплачується - то в яких розмірах) після перерахунку пенсії з 1 січня 2018 року підвищення до пенсії, передбачене Постановою №355, та доплата учаснику бойових дій. ГУ ПФУ у Львівській області у відповідь за запит надіслало заявнику лист від 3 жовтня 2018 року №19252/02.02-06, в якому інформувало про перерахунок його пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям громадян» від 21 лютого 2018 №103 (далі - Постанова №103) з 1 січня 2018 року на підставі довідки про грошове забезпечення, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України. В листі ГУ ПФУ у Львівській області також зазначило, що після проведеного перерахунку пенсії відповідно до Постанови №103 відсутні підстави для збереження в складі пенсійної виплати підвищення, встановленого відповідно до Постанови №355.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

16. Позивач свої вимоги обґрунтовував незгодою з діями ГУ ПФУ у Львівській області, що полягали у припиненні з 01 січня 2018 року виплати йому підвищення до пенсії, встановленого Постановою №355. Вказував, що розмір його пенсії повинен складатися із основного розміру пенсії, перерахованого на підставі Постанови №704, та пенсійних додаткових доплат, серед іншого, підвищення до пенсії, передбаченого Постановою №355.

17. Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що ГУ ПФУ у Львівській області на підставі Постанови №103 провело перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України від 31 березня 2018 року №11/4824 про розмір грошового забезпечення, яке склало 12480 грн. Пояснив, що основний розмір пенсії позивача, обчислений виходячи з передбаченого Постановою №704 грошового забезпечення станом на 1 січня 2018 року становить 12480 грн, що істотно перевищує розмір пенсії, обчисленої виходячи із грошового забезпечення, встановленого Постановою №1294 за відповідними посадами військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу станом на 1 квітня 2012 року, тому відсутні підстави для збереження в складі пенсійної виплати підвищення, встановленого Постановою №355.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обґрунтованим та закономірним є припинення виплати позивачу доплати (підвищення) до пенсії, визначеної та обмеженої максимальним розміром на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року №1294, оскільки така дія вчинена після втрати цією постановою чинності, та визначення позивачу внаслідок перерахунку на підставі Постанови №704 нового, суттєво більшого, розміру пенсійної виплати.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

19. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій, вважає їх такими, що не відповідають вимогам процесуального законодавства та завданню адміністративного судочинства. Доводи скаржника за змістом подібні до тих, які наведено у позовній заяві та апеляційній скарзі. Зокрема, позивач наполягає на тому, що Постанова №355 не обмежує певним часовим проміжком виплату встановленого нею підвищення до пенсії, не вказує на наявність певних обставин, настання яких призводить до припинення виплати спірного підвищення до пенсії.

20. У відзиві на касаційну скаргу відповідач проти доводів та вимог останньої заперечує та просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно з положеннями частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24. Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

25. Норми матеріального права, в цій справі, суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, які регулюються, зокрема, Законом №2262-ХІІ та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

26. Відповідно до статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

27. Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

28. Частиною 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

29. Згідно з частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

30. Частина вісімнадцята статті 43 Закону №2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

31. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 63 Закону №2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

32. Тобто, відповідно по положень статті 63 Закону №2262-ХІІ Кабінету Міністрів України делеговані повноваження щодо встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, що узгоджується з приписами статей 19 113 116 117 Конституції України.

33. Так, статус Кабінету Міністрів України визначений у статті 113 Конституції України як вищого органу у системі органів виконавчої влади, що відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією.

34. Відповідно до статей 116 117 Конституції України Кабінет Міністрів України, зокрема, забезпечує виконання законів України, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики та політики у сфері соціального захисту, розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, видає в межах своєї компетенції постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

35. Зазначені повноваження Кабінету Міністрів України деталізовані у частині першій статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» та полягають у забезпеченні проведення державної соціальної політики шляхом вжиття заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечення соціального захисту громадян; забезпеченні підготовки проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; забезпеченні розробки та виконання державних програм соціальної допомоги, зокрема, особам з інвалідністю, пенсіонерам та іншим непрацездатним і малозабезпеченим верствам населення.

36. Колегія суддів звертає увагу, що в рішенні Конституційного Суду України № 3-рп від 25 січня 2012 року зазначено, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

37. У пункті 2.2 цього ж Рішення Конституційний Суд України вказав, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116 Конституції України).

38. 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, яка набрала чинності 1 березня 2018 року, та якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, пунктом 2 якої установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

39. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №103, текст якої офіційно оприлюднений 23 лютого 2018 року на Урядовому порталі.

40. Пунктом 1 Постанови №103 постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

41. Відповідно до Пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45) пенсії, призначені відповідно до Закону №2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

42. Абзацом першим пункту 5 Порядку №45, у редакції Постанови №103, встановлено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.

43. Додаток 2 до Порядку №45 містить форму довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, яку Постановою №103 було викладено в новій редакції, у якій відсутні такі складові грошового забезпечення, як щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення).

44. Тобто, Постановою №103 встановлено, що перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, здійснюється з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років.

45. Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідач на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 31 березня 2018 року №11/4834 «Про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103» здійснив перерахунок пенсії позивача.

46. Водночас, після проведеного перерахунку пенсії позивача відповідно до Постанови №103 в складі пенсійної виплати відсутнє підвищення, встановлене відповідно до Постанови №355.

47. Постановою Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 7 листопада 2007 року №1294 (далі - Постанова №1294), яка набрала чинності з 1 січня 2008 року, було установлено склад грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

48. Притім, 23 квітня 2012 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №355, пунктом першим якої постановлено установити з 01 липня 2012 року підвищення до пенсій, призначених до зазначеної дати відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон), крім пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, у розмірі 11 відсотків пенсій, обчислених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону, збільшивши його з 1 вересня 2012 року до 23 відсотків та з 01 січня 2013 року до 35 відсотків. Підвищення до пенсії у разі втрати годувальника встановлюється незалежно від дати її призначення, якщо такому годувальнику призначено пенсію відповідно до Закону до 01 липня 2012 року.

При цьому розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону з урахуванням доплат до попередніх розмірів пенсій згідно з пунктом 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 12, ст. 301), та підвищень, передбачених абзацом першим цього пункту, не можуть перевищувати розміри пенсій, обчислені відповідно до Закону виходячи з грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (Офіційний вісник України, 2007 р., № 86, ст. 3148; 2010 р., № 9, ст. 454), за відповідними посадами військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу станом на 01 квітня 2012 року (частина 1 Постанову №355).

49. За змістом пункту другого Постанови №355 постановлено Міністерству оборони, Міністерству внутрішніх справ, Міністерству інфраструктури, Міністерству надзвичайних ситуацій, Службі безпеки, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Державної прикордонної служби, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державній пенітенціарній службі, Державній податковій службі, Управлінню державної охорони після набрання чинності цією постановою забезпечити оформлення та подання до органів Пенсійного фонду України довідок про розмір грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", станом на 01 квітня 2012 року.

50. Тобто, Постановою №355 встановлено відсоткове підвищення розміру пенсій та не змінено розміру одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій громадян, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, і не введено нових видів грошового забезпечення.

51. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постановах від 12 червня 2019 року у справі №359/5937/17, від 14 листопада 2019 року у справі №1522/27685/12.

52. Отже, підвищення до пенсії на виконання Постанови №355 відбувалось шляхом відсоткового підвищення розміру пенсії і проводилось шляхом перерахунку пенсій військовослужбовців, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, призначених до дати набрання чинності цією постановою з метою приведення пенсійних виплат у відповідність до розміру грошового забезпечення військовослужбовців, згідно з положеннями Постанови №1294.

53. Як встановлено судами попередніх інстанцій, підвищення до пенсії, обчислене відповідно до складових грошового забезпечення, встановлених Постановою №1294, позивач отримував протягом 2013-2017 років.

54. Постанова №1294 втратила чинність з 01 березня 2018 року у зв`язку із набранням чинності Постановою №704, якою встановлено нові складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

55. Таким чином, з 01 березня 2018 року - з дня набрання чинності Постановою №704 виникли підстави для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом №2262-ХІІ, з урахуванням розміру грошового забезпечення військовослужбовців, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону №2262-ХІІ та статті 9 Закону №2011-ХІІ.

56. Водночас, такий перерахунок пенсії здійснюється на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України, зокрема, Постановою №103, якою постановлено перерахувати з 01 січня 2018 року пенсії, призначені згідно із Законом №2262-ХІІ до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення зі служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до Постанови №704.

57. Як встановлено судами попередніх інстанцій, припинення виплати підвищення до пенсії, передбаченого Постановою №355 та обрахованого відповідно до Постанови №1294, відбулося одночасно з втратою чинності Постанови №1294 та нерозривно пов`язане з перерахунком (збільшенням) основного розміру пенсії позивача на підставі Постанови №704. Внаслідок цих взаємопов`язаних дій, основний розмір пенсії позивача зріс на 7532 грн.

58. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що підвищення до пенсії, передбачене Постановою №355, не може застосовуватись до грошового забезпечення, обчисленого на іншій підставі, ніж Постанова №1294, яка втратила чинність та вичерпала себе фактом застосування, отже відсутні підстави для проведення підвищення до пенсії відповідно до Постанови №355 в контексті перерахунку такої із застосуванням розмірів складових грошового забезпечення, визначених Постановою №704.

59. Водночас, колегія суддів враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року у справі №826/3858/18, яке набрало законної сили 5 березня 2019 року, визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45.

60. Відповідно до приписів статті 265 КАС України з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині.

61. Відповідно до положень статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

62. Цей принцип, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, треба розуміти так, що дія акту починається з моменту набрання ним чинності і припиняється з втратою актом чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

63. 30 вересня 2010 року Конституційний Суд України ухвалив рішення №20-рп/2010 у справі щодо конституційності Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року №2222-ІУ, яким визначено юридичні наслідки визнання нормативно- правового акту нечинним, часові межі чинності такого акту, а також і відповідні межі дії відновлених норм з початкової редакції Основного Закону.

64. Таким чином, за загальним правилом, моментом припинення календарної дії приписів закону в цих випадках є момент набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Тобто, відповідний акт визнається нечинним на майбутнє.

65. Отже, на час виникнення спірних правовідносин пункти 1, 2 Постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45 були діючими і такими, що підлягали обов`язковому застосуванню. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №240/6263/18 (Пз/9901/1/19).

66. Крім того, колегія суддів наголошує, що відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-XII (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII (далі - Закон №1774-VIII) усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

67. Тобто, системний аналіз наведених у даній постанові положень актів законодавства дає змогу стверджувати, що Верховна Рада України, шляхом прийняття Закону №1774-VIII, делегувала Кабінету Міністрів України повноваження визначати засади та порядок реалізації права на перерахунок призначених пенсій військовослужбовцям, що узгоджується з повноваженнями Кабінету Міністрів України, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. У свою чергу, Кабінет Міністрів України, шляхом прийняття Постанови №103, визначив порядок проведення перерахунку пенсій військовослужбовцям з 01 січня 2018 року, призначених відповідно до Закону №2262-XII.

68. Зазначені положення Закону №1774-VIII (які передбачають внесення змін до Закону №2262-ХІІ) набрали чинності з 01 січня 2017 року, рішенням Конституційного Суду України не визнавались такими, що суперечать Конституції України, тобто є конституційними.

69. Більше того, інші положення Постанови №103, крім пунктів 1, 2 Постанови №103 та змін до пункту 5 і додатка 2 Порядку №45, у встановленому законом порядку не визнавались протиправними (нечинними). Тобто, на час виникнення спірних правовідносин Постанова №103 була діючою і такою, що підлягає обов`язковому застосуванню в цілому.

70. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій в тому, що відповідачем проведено перерахунок та виплату пенсії позивача відповідно до норм чинного законодавства.

71. Колегія суддів враховує, що у Рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 (пункт 5) Конституційний Суд України вказав, що згідно зі статтею 22 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на соціальне забезпечення відповідно до структури та ресурсів держави. Тому види і розміри соціальних послуг та виплат встановлюються державою з урахуванням її фінансових можливостей.

72. У Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 (пункт 2.1) Конституційний Суд України зазначив, що розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави, проте мають забезпечувати конституційне право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, гарантоване статтею 48 Конституції України.

73. Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян зокрема керуються принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, у тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України (пункт 4 мотивувальної частини). Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов`язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості (пункт 1 резолютивної частини).

74. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

75. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

76. Так, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць (справа Brumarescu v. Romania, №28342/95).

77. Право на виплати у сфері соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше в рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд установив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні від 16 вересня 1996 року «Гайгузус проти Австрії», у якому якщо особа робила внески у певні фонди, у тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

78. За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 8 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

79. Європейський Суд з прав людини в своєму рішенні «Великода проти України» від 3 червня 2014 року зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

80. Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п. 74, від 20 травня2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

81. Верховний Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява №65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

82. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

83. З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судове рішення, не допустивши неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

84. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.В. Желєзний

Судді: Я.О.Берназюк

Н.В. Коваленко