№ 1340/6090/18 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 1340/6090/18

адміністративне провадження № К/9901/31763/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Коваленко Н.В.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Пліша М. А., суддів: Шинкар Т. І., Ільчишин Н. В. від 07.10.2019

у справі № 1340/6090/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зразковий дім»

до Головного управління Держпраці у Львівській області

про визнання протиправними та скасування припису і постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Зразковий дім» (далі також - позивач, ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім») звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці в Львівській області (далі також - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просило визнати протиправними і скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень від 26.11.2018 № ЛВ2876/589/АВ/П та постанову про накладення штрафу від 07.12.2018 №ЛВ2876/1402/АВ/ФС.

2. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 у задоволенні позову відмовлено.

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2019 скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено: визнано протиправними та скасовано припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень від 26.11.2018 № ЛВ2876/589/АВ/П і постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу від 07.12.2018 № ЛВ2876/1402/АВ/ФС.

4. 18.11.2019 від відповідача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 та залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.07.2019.

5. Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

6. 05.08.2021 від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 08.11.2018 по 09.11.2018 на підставі наказу від 08.11.2018 № 2653-П та направлення від 08.11.2018 № 2457 інспектором праці відповідача проведено інспекційне відвідування ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім», за результатами якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЛВ2876/1402/АВ.

8. Згідно з вказаним актом інспекційного відвідування позивачем допущено порушення вимог частин першої та третьої статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: в ході проведення інспекційного відвідування надано копії договорів про надання послуг № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, № 20, № 21, № 22, № 23, № 24, укладені 01.10.2018 в термін до 31.12.2018 в особі директора Бормотька С. В., який діє на підставі Статуту з наступними виконавцями: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18

Предметом укладених позивачем угод є сам процес праці, а не її кінцевий результат. Виконавці систематично виконували певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначених посад та у встановлений строк; обсяг виконаної роботи не визначався, а обумовлювався у вигляді професій (вимог, завдань до професій), виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327. Виконання робіт виконавцями за переліченими договорами про надання послуг носить систематичний характер (три місяці) з виконанням однієї і тієї ж самої трудової функції та із систематичною оплатою праці (щомісячно) в однаковому розмірі. Отже, всупереч вимогам частин першої та третьої статті 24 КЗпП України позивачем допущено до роботи працівників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

9. В акті інспекційного відвідування також зазначено про порушення:

- частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 25 Закону України «Про оплату праці»: при огляді бухгалтерських документів встановлено, що виплата заробітної плата у ТзОВ Управляюча компанія «Зразковий дім» не проводиться не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме: заробітну плату за жовтень 2018 року виплачено одним платежем - 05.10.2018, згідно з відомістю розподілу виплат від 05.10.2018;

- частини четвертої статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України «Про відпустки»: заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки не виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, а саме: згідно з наказом № 2 від 10.08.2017 працівнику ОСОБА_11 надано відпустку з 14.08.2017, а виплату проведено - 18.08.2018 відповідно до відомості розподілу виплат від 18.08.2017;

- частини першої статті 116 КЗпП України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, не провадиться в день звільнення, а саме: згідно з наказом № 3 від 31.10.2018 ОСОБА_12 звільнено за угодою сторін з 31.10.2018, однак виплату всіх сум, що належать йому від позивача, проведено 09.11.2018 відповідно до відомості розподілу виплат за листопад 2018 року від 09.11.2018;

- частини першої статті 117 КЗпП України: у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення, при відсутності спору про їх розмір, не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Згідно з наказом № 3 від 31.10.2018 ОСОБА_12 звільнено за угодою сторін з 31.10.2018, однак виплату всіх сум, що належать йому від Товариства, проведено 09.11.2018 відповідно до відомості розподілу виплат за листопад 2018 року від 09.11.2018. Адміністрацією Товариства не надано підтверджуючих документів, які б свідчили про виплату середнього заробітку за весь час затримки.

10. Акт інспекційного відвідування листом від 12.11.2018 у зв`язку із відмовою від підпису директора ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» скеровано поштовим зв`язком для ознайомлення та підписання.

11. Листом від 20.11.2018 позивачем надіслано підписаний примірник акта інспекційного відвідування із зауваженнями (долучений позивачем), на які листом від 23.11.2018 відповідачем надана відповідь.

12. 26.11.2018 інспектором праці відповідача складено припис про усунення виявлених порушень № ЛВ2876/589/АВ/П, яким зобов`язано директора ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» у строк до 07.12.2018 усунути порушення законодавства про працю, виявлені під час інспекційного відвідування.

13. Листом від 04.12.2018 вих.№97 позивачем повідомлено ГУ Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень та надано відповідні документи. Таким чином, позивачем частково було виконано припис.

14. 07.12.2018 відповідачем за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акта інспекційного відвідування винесено постанову № ЛВ2876/1402/АВ/ФС про накладення на позивача штрафу у розмірі 1 116 900,00 грн за порушення частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, постанови Кабінету Міністрів України № 413.

ІІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

15. Позивач свої вимоги обґрунтовував тим, що між ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 укладено цивільно-правові договори (договори про надання послуг), які є чинними, недійсними чи нікчемними не визнавалися. Працюючи відповідно до цивільно-правових договорів, зазначені особи не підпорядковувалися правилам внутрішнього трудового розпорядку, працювали не за графіком та не у фіксований час, отримували не заробітну плату за процес праці, а винагороду за виконану роботу, за кінцевий результат. Між позивачем і цими особами відсутні трудові правовідносини.

16. Відповідач заперечував щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 допущені позивачем до роботи без належного оформлення трудових відносин, чим порушено вимоги частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що предметом цивільно-правових угод про надання послуг, які укладені суб`єктом господарювання з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , є виконання саме трудових функціональних обов`язків відповідно до обраного позивачем виду господарської діяльності. Праця за цією угодою не є юридично самостійною. Позивачем допущено порушення законодавства про працю, а саме частин першої та третьої статті 24 КЗпП України, тому припис про усунення виявлених порушень та постанова про накладення штрафу винесені відповідачем правомірно.

18. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позову, виходив з того, що відносини між позивачем та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 відповідають ознакам цивільного договору про надання послуг. Щодо оскаржуваного припису, то суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції взагалі не дана оцінка такому. В оскаржуваному приписі в приписі на вказано, у який саме спосіб можливо усунути виявлене порушення. Оскільки згадані вище договори про надання послуг не є трудовими, то відповідно вказане у приписі порушення не має місце. Порушення частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 25 Закону України № 108, частини четвертої статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України № 504, частини першої статті 116 КЗпП України не є триваючими. Щодо порушення частини першої статті 117 КЗпП України, то відповідачем не встановлено наявність чи відсутність спору та вини як обов`язкової підстави для застосування положень статті 117 КЗпП України, а лише констатовано сам факт не виплати.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

19. Відповідач у касаційній скарзі не погоджується з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що судом не враховано, що в ході проведення інспекційного відвідування додатки до договорів та акти приймання-передачі адміністрацією товариства інспектору праці не надавалися, а також не повідомлялося про їх наявність. Натомість такі були долучені лише до позовної заяви. Предметом укладених позивачем угод є сам процес праці, а не її кінцевий результат. Виконавці систематично виконували певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначених посад та у встановлений строк, обсяг виконаної роботи не визначається, а обумовлюється у вигляді професій (вимог, завдань до професій) виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 № 327. Припис відповідачем прийнято відповідно до вимог чинного законодавства.

20. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що правові підстави для його притягнення до відповідальності згідно з оскаржуваною постановою відсутні, оскільки позивачем залучено до виконання робіт та надання послуг фізичних осіб на підставі цивільно-правових договорів.

VI. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, з урахуванням положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

22. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24. Згідно з приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

25. Частиною першою статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

26. Відповідальність за порушення законодавства про працю регламентовано статтею 265 КЗпП України, частиною першою якої передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

27. Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків (пункт 2 частини другої статті 256 КЗпП України).

28. У справі, яка розглядається, суди встановили, що оспорювану постанову про накладення на позивача штрафу ухвалено відповідачем за порушення вимог частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

29. Згідно з положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 50 Закону України від 05.07.2012 № 5067-VI «Про зайнятість населення» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

30. Статтею 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю; працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

31. Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

32. Статтею 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов`язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя статті 24 КЗпП України).

33. Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.

34. Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

35. Частиною першою статті 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

36. Відповідно до положень статей 902-903 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

37. Системний аналіз наведених вище положень дає змогу дійти висновку, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва.

38. Характерними ознаками трудових відносин є: систематична виплата заробітної плати за процес праці, а не її результат; підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку; виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327; обов`язок роботодавця надати робоче місце; дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

39. Таким чином, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами. Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

40. З огляду на викладене, основними ознаками трудового договору є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

41. Відповідальність працівника за трудовим договором регулюється лише імперативними нормами (КЗпП України та інших актів трудового законодавства), що не можуть змінюватися сторонами у договорі, а відповідальність виконавця послуг у цивільно-правових відносинах визначається в договорі, а те, що ним не врегулювано - чинним законодавством України.

42. Зі співставлення трудового договору з цивільно-правовим договором вбачається, що відмінним є те, що трудовим договором регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації діяльності залишається поза його межами, метою є отримання певного результату. Виконавець за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

43. Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18.

44. Як встановлено судом першої інстанції, ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» укладено договори про надання послуг № 15 від 01.10.2018 із ОСОБА_6 , № 16 від 01.10.2018 із ОСОБА_1 , № 17 від 01.10.2018 із ОСОБА_2 , № 18 від 01.10.2018 із ОСОБА_4 , № 19 від 01.10.2018 із ОСОБА_3 , № 22 від 01.10.2018 із ОСОБА_5 . Зазначені договори тотожні за своїм змістом та укладені до 31.12.2018. Відповідно до пункту 1.1 кожного з них виконавець зобов`язується надати послуги: ранкове прибирання території, поточне підмітання території, вологе підмітання сходових кліток і маршів перших вище третього поверху, вологе підмітання вестибюлів, сходових кліток і маршів перших трьох поверхів; миття вестибюлів сходових кліток і маршів перших трьох поверхів; миття приміщень загального користування; миття вікон на сходових клітках і у вестибюлях, дверей; обмітання пилу, павутиння і бруду зі стін, стель, дверей, вікон, підвіконь, радіаторів, сітчастих огорож ліфт; вологе протирання підвіконь, віконних решіток, поручнів, поштових скриньок, електрощитових, сходів на горище; посипання піском тротуарів, дворових перехідних доріжок, зовнішніх сходів і площадок на них (у зимовий період за наявності ожеледиці); підготовка піску для посипання; утримання у справному і охайному стані урн, очищення їх від сміття; прибирання тротуарів у дворах, які входять у площу прибирання двірника, від снігу, який щойно випав і згрібання його у вали; промивання номерних ліхтарів, вуличних і сходових покащиків; очищення підвалів та горищ від побутових відходів; вивішування в установлені дні державних прапорів на фасадах будинку, а також зняття і зберігання їх; догляд за зеленими насадженнями; підготовка притирального інструменту; нагляд за збереженням всього зовнішнього обладнання.

45. Також укладені договори № 20 від 01.10.2018 із ОСОБА_8 та № 23 від 01.10.2018 із ОСОБА_7 . Зазначені договори тотожні за своїм змістом та укладені до 31.12.2018. Відповідно до пункту 1.1. кожного з них виконавець зобов`язується надати послуги: ведення журналу «Консьєрж»; здійснювати відповідні записи про відвідувачів у журналі; повідомляти про підозрілих людей на території будинку; слідкувати за збереженням майна будинку; стежити за наявністю, справністю та безпечністю побутового користування, технічними системами та засобами життєзабезпечення: дверним обладнанням, ліфтовим господарством, сходовими клітками тощо. У разі виявлення пошкоджень, зіпсованості повідомляти управляючу компанію та відповідні служби; зберігати ключі від підсобних приміщень, горищ, підвалів, запасних виходів тощо; стежити за санітарним станом місць загального користування у будинку тощо; інформувати відвідувачів про розташування квартир та службових приміщень на поверхах будинку; слідкувати за порядністю майстрів, які виконують ремонти у квартирах будинку; виконувати інші доручення керівника.

46. Окрім цього, позивачем укладено договір про надання послуг № 21 від 01.10.2018 із ОСОБА_9 на строк до 31.12.201. Відповідно до пункту 1.1 цього договору виконавець зобов`язується надати послуги: ремонт водозабірної арматури; обслуговування інженерних мереж; усунення течі в трубопроводах, приладах та арматурі; заміна водопровідних труб; регулювання триходових кранів, поновлення сальникових ущільнень; укріплення ізоляції трубопроводів; очищення від накипів, водозабірної арматури; розповітрення системи центрального опалення; зміна прокладок у водопровідних кранах: прочищення сифонів, лежаків; підкарбування розтрубів та ущільнення стиків, каналізаційних труб; встановлення у даху ревізій гумових прокладок: усунення засмічень внутрішньобудинкових водопровідних мереж та систем водовідведення; ремонт ліньовок; закріплення трубопроводів і заміна невеликих ділянок трубопроводів: роботи з усунення з незначних аварій трубопроводів; роботи з усунення аварій каналізацій: заміна каналізаційних труб.

47. Також позивачем із ОСОБА_10 укладено договір про надання послуг № 24 від 01.10.2018 на строк до 31.12.2018. Відповідно до пункту 1.1 цього договору виконавець зобов`язується надати послуги: забезпечує підтримку справного стану, безаварійну і надійну роботу обслуговуваних пристроїв та електроустаткування; здійснює монтаж нових електричних мереж; проводить планово-попереджувальний ремонт (ППР) електронної частини устаткування; виявляє причини зносу, вживає заходів щодо їх попередження та усунення; забезпечує правильну експлуатацію, своєчасний якісний ремонт електричних вузлів у загально-розподільчій шафі та електричному щитку житлових будинків; ліквідує несправності в роботі пристроїв, їх ремонт, монтаж та регулювання; дотримується правил охорони праці, техніки безпеки і пожежної безпеки згідно діючих інструкцій; здійснення заміни електричних лампочок та входових клітках та у підвальних приміщеннях; ревізія загально-розподільчої шафи; заміна запобіжників та автоматичних перемикачів у загально-розподільчій шафі; ревізія контактних з`єднань та ізоляцій у розподільчому щитку на сходовій клітці.

48. Відповідно до Національного класифікатора України «Класифікатор професій ДК 003:2010», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28.07.2010 №327, роботи (послуги), що становлять предмет цих цивільно-правових угод, відповідають професіям, зокрема, прибиральника, консьєржа, сантехніка, електрика.

49. Згідно з відомостями розподілу виплат оплата вищезазначеним виконавцям здійснювалась в серпні, вересні 2018 року, а ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ще в липні, серпні 2017 року, що свідчить про неодноразове переукладення договорів про надання послуг та підтверджує систематичний характер виконуваної роботи.

50. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що, будучи допитаними в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 та ОСОБА_13 не спростували викладені в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ2876/1402/АВ порушення частин першої та третьої статті 24 КЗпП України. Зокрема, директор ТзОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» ОСОБА_13 пояснив, що трудові договори з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 не укладався, оскільки за їх ініціативою були укладені цивільно-правові договори.

51. Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що предметом вищевказаних договорів є процес праці, що не передбачає кінцевого результату. Працівники позивача систематично виконували певні трудові функції відповідно до визначеного виду виконуваної роботи у встановлений строк. За цивільно-правовим договором оплачувався не результат наданих послуг, а процес трудової діяльності, що є характерною ознакою трудових відносин. Праця за цими угодами не є юридично самостійною.

52. Натомість судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки додаткам до вищевикладених цивільно-правових договорів та актам приймання-передачі послуг і встановлено наступне.

53. Відповідно до договорів про надання послуг № 15, № 16, № 17, № 18, № 19, укладених 01.10.2018 з терміном дії до 31.12.2018 з виконавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , з врахуванням додатків до договорів, а також актів приймання-передачі послуг, останні виконували наступні роботи (надавали послуги): прибирання прибудинкової території (газон, тротуари) та прибирання від осіннього листя; вологе підмітання сходових кліток; миття вестибюлів сходових кліток і маршів; обмітання пилу, павутиння і бруду зі стін, стель, дверей, вікон, підвіконь, радіаторів; вивішування державного прапора.

54. Згідно з актами від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались окремо із кожним контрагентом, виконавцями було надано послуги прибирання, підмітання, миття на чітко визначеній площі; вартість послуги визначена шляхом множення вартості роботи по 1 кв.м на відпрацьовану площу; надано послугу в чітко обрахованій кількості її циклів. Зміст послуг та її обсяг різняться у розрізі контрагентів та періодів дії договорів, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.

55. Відповідно до договорів про надання послуг № 20, № 23, укладених 01.10.2018 з виконавцями ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , з врахуванням додатків до договорів, а також актів приймання-передачі послуг, вказані особи виконували наступні роботи (надавали послуги): підключення квартир до мережі електропостачання; підключення квартир до мережі водопостачання; видача ключів від домофонів; підключення мешканців до GSM-модуля (програма шлагбаум); видача пультів до шлагбаума; зняття показів поквартирних електричних лічильників.

56. Згідно з актами від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались окремо із кожним контрагентом, виконавцями надано послуги з підключення до мереж конкретної кількості кватир, видано конкретну кількість ключів; підключено конкретну кількість GSM-модулів, видано конкретну кількість пультів; вартість послуги визначена шляхом множення вартості одиниці послуги на її кількість; надано послугу в чітко обрахованій кількості її циклів. Зміст послуг та її обсяг різняться у розрізі контрагентів та періодів дії договорів, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.

57. Відповідно до договору про надання послуг № 21, укладеного 01.10.2018 з виконавцем ОСОБА_9 , з урахуванням додатка до договору, а також актів приймання-передачі послуг, останній виконував наступні роботи (надавав послуги) згідно з предметом договору: заміна водопровідної труби; розповітрення системи опалення; прочистка каналізаційної труби; заміна крану; встановлення трійника.

58. Згідно з актами від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались із контрагентом, виконавцем надано послуги у чітко визначених обсягах (виміряно в метрах або в циклах). Зміст послуг та її обсяг різняться у розрізі періодів дії договору, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.

59. Відповідно до договору про надання послуг № 24, укладеного 01.10.2018 з виконавцем ОСОБА_10 , з урахуванням додатка до договору, а також актів приймання-передачі послуг, такий виконував наступні роботи (надавав послуги) згідно з предметом договору: зняття показників загально-будинкових лічильників; ревізія контактних з`єднань у загальнорозподільчій шафі; встановлення світильника; встановлення датчиків руху; ремонт світильника.

60. Згідно з актами від 31.10.2018 і 30.11.2018, які підписувались із контрагентом, виконавцем надано послуги у чітко визначених обсягах. Зокрема, встановлено певну кількість світильників, замінено чітку кількість перемикачів, запобіжників тощо; обраховано кількість лічильників, з яких виконавець знімав показники. Зміст послуг та їх обсяг різняться у розрізі періодів дії договору, оплата за цивільно-правовими договорами не була фіксованою чи стабільною.

61. Відповідно до договору № 22 від 01.10.2018, укладеного із ОСОБА_5 , останній будь-яких обов`язків за цим договором не виконував, до надання послуг позивачу він не приступав, відповідно платіжні зобов`язання перед ним у ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» не виникали.

62. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши зміст додатків до цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених позивачем із фізичними особами, дійшов висновку, що їх предметом є конкретні послуги; кінцевий результат, а не сам процес праці. На думку суду апеляційної інстанції, ця обставина підтверджується також і актами приймання-передачі послуг, у яких зафіксовано одиницю виміру послуги (площа об`єкта/кількість об`єктів), кількість циклів надання послуг; вартість послуг, що визначається шляхом множення одиниці виміру послуги на кількість циклів, наданих послуг. У самих договорах та актах приймання-передачі послуг зазначається, який саме конкретно результат послуги виконавець передає замовнику, визначено перелік завдань, обсяг, види тощо.

63. Суд апеляційної інстанції зазначив, що представник позивача у судовому засіданні пояснив, що із особами, з якими було укладено договори, погоджувалась вартість одиниці роботи і те, що винагорода буде виплачуватись залежно від об`єму виконаних робіт. Усі інструменти, знаряддя праці належали самим громадянам. Фіксованої оплати праці не проводилось. Регулярної зайнятості їм не було потрібно. Графіку роботи у них не було. Натомість їм щоразу телефонував директор підприємства і замовляв конкретну роботу. Бувало таке, що громадяни не могли прибути в час, який просить позивач, і відмовлялись від замовлення. Позивач перевіряв сам результат виконаної роботи, а процес роботи і в який спосіб виконувалась ця робота не контролювалось. Згодом оформлялись акти виконаних робіт, узгоджувались кількісні показники виконаних робіт з громадянином. За кожним актом виконаних робіт оплата була різною, виходячи із кількості виконаної роботи, а не часу роботи. Трудові книжки не заповнялись, табелі обліку робочого часу не велись, що мали б бути вихідним документом для нарахування їм заробітної плати, інших виплат, у випадку якби такі відносини носили характери трудових. Укладення цивільно-правових договорів було пов`язане із тим, що більша частина житлових будинків, що обслуговувались позивачем, були незаселені мешканцями новобудови і більша частка всіх функцій Управляючої компанії «Зразковий дім» на перших етапах зводилась до юридично-бухгалтерського обслуговування об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. Із цих же причин не було необхідності щоденного виконання робіт контрагентами за договорами.

64. Дані обставини були підтверджені показами свідків, даними у суді першої інстанції: директора ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» ОСОБА_13 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 і ОСОБА_3 .

65. Враховуючи те, що фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, не входили до штату підприємства, не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку, облік їхнього робочого часу замовником не здійснювався, заробіток осіб, з якими укладені договори, залежав виключно від кількісних показників виконання договору - кількості виконаних заявок замовника, а відносини між замовником та виконавцем не передбачали заздалегідь встановлених норм виконання робіт, мінімальної плати за договором; вказані особи не повинні були виконувати систематично певні функції на підприємстві, вони самостійно організовували свій час та порядок надання послуг, не підпорядковувались внутрішньому трудовому розпорядку та були вільні у виборі методів надання послуг, що становили предмет договору; конкретний результат послуги, який підлягав передачі підприємству як замовнику, та їх вартість, визначалась сторонами у договорі за спільною домовленістю, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані відносини відповідають ознакам цивільного договору про надання послуг.

66. Однак колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції передчасним з огляду на наступне.

67. Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції, під час його постановлення суд дійшов висновку, що будучи допитаними в судовому засіданні як свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , не спростували викладені в акті інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ЛВ2876/1402/АВ порушення частин першої та третьої статті 24 КЗпП України.

68. Натомість суд апеляційної інстанції, не надаючи оцінки такому висновку суду першої інстанції зазначив, що свідки підтвердили обставини, надані представником позивача у суді апеляційної інстанції, зокрема, щодо укладення з ними позивачем саме цивільно-правових договорів.

69. Однак зі змісту рішення суду апеляційної інстанції не вбачається, які саме пояснення були надані безпосередньо кожною із зазначених осіб, які саме із наведених представником позивача обставин кожна із них підтвердила.

70. Також суд апеляційної інстанції, дійшовши висновку про наявність підстав для задоволення позову, не з`ясував думку інших осіб, з якими позивачем були укладені цивільно-правові договори, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , щодо природи відносин, які виникли у них з позивачем.

71. Окрім цього, суд апеляційної інстанції, зазначивши про неврахування судом першої інстанції під час постановлення рішення у цій справі додатків до цих договорів та актів приймання-передачі послуг, не встановив, чи надавав такі позивач посадовим особам відповідача під час проведення інспекційного відвідування або ж під час розгляду справи про накладення штрафу на позивача; якщо не надавав, то з яких причин, чи повідомляв про їх наявність; коли саме були укладені додатки до договорів; чи виконувались позивачами певні роботи (надавались послуги) до моменту внесення змін до договорів; чи відбирались письмові пояснення у фізичних осіб, з якими позивачем укладені цивільно-правові договори, під час проведення інспекційного відвідування.

72. Також зі змісту оскаржуваного судового рішення не вбачається, на підставі дослідження яких доказів суд дійшов висновку, що фізичні особи не надавали замовнику трудових книжок, не входили до штату підприємства, не підлягали правилам внутрішнього трудового розпорядку, що облік їхнього робочого часу замовником не здійснювався, що вказані особи самостійно організовували свій час та порядок надання послуг, були вільні у виборі методів надання послуг, що становили предмет договору.

73. Також суд апеляційний інстанції з урахуванням предмету договорів не перевірив, чи були передбачені особливі вимоги до осіб, з якими позивач їх укладав; не перевірив, чи дійсно виконавці за цивільно-правовими договорами могли організовувати роботи на власний ризик.

74. Врахувавши пояснення представника позивача, згідно з якими, зокрема, усі інструменти, знаряддя праці належали самим громадянам; графіку роботи у них не було, натомість їм щоразу телефонував директор підприємства і замовляв конкретну роботу, бувало таке, що громадяни не могли прибути в час, який просить позивач і відмовлялись від замовлення; позивач перевіряв сам результат виконаної роботи, а процес роботи і в який спосіб виконувалась ця робота не контролювалось; табелі обліку робочого часу не велись, що мали б бути вихідним документом для нарахування їм заробітної плати, та зазначивши, що такі пояснення підтверджуються показами свідків, даними у суді першої інстанції директора ТОВ «Управляюча компанія «Зразковий дім» ОСОБА_13 , громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , суд апеляційної інстанції не перевірив, чи наявні відповідні положення у цивільно-правових договорах, укладених позивачем з фізичними особами; не досліджував безпосередньо документацію щодо обліку робочого часу, яка велась на підприємстві.

75. Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що без установлення зазначених вище обставин на підставі належних та допустимих доказів та без надання їм належної правової оцінки, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення штрафу.

76. Щодо висновків суду апеляційної інстанції про наявність підстав для скасування припису колегія суддів зазначає наступне.

77. В частині зобов`язання позивача усунути порушення частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 25 Закону України «Про оплату праці»: при огляді бухгалтерських документів встановлено, що виплата заробітної плата у ТзОВ Управляюча компанія «Зразковий дім» не проводиться не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме: заробітну плату за жовтень 2018 року виплачено одним платежем - 05.10.2018, відповідно до відомості розподілу виплат від 05.10.2018, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки дане порушення усунуте, таке не є триваючим, його неможливо усунути у період з 26.11.2018 до 07.12.2018 (відповідач такий спосіб не зазначив).

78. В частині зобов`язання позивача усунути порушення частини четвертої статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України «Про відпустки»: заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки не виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки, а саме: згідно з наказом № 2 від 10.08.2017 працівнику ОСОБА_11 надано відпустку з 14.08.2017, а виплату проведено 18.08.2018 відповідно до відомості розподілу виплат від 18.08.2017, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки дане порушення усунуте, таке не є триваючим, його неможливо усунути у період з 26.11.2018 до 07.12.2018 (відповідач такий спосіб не зазначив).

79. В частині зобов`язання позивача усунути порушення частини першої статті 116 КЗпП України: при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, не провадиться в день звільнення, а саме: згідно з наказом № 3 від 31.10.2018 ОСОБА_12 звільнено за угодою сторін з 31.10.2018, однак виплату всіх сум, що належать йому від Товариства проведено 09.11.2018 відповідно до відомості розподілу виплат за листопад 2018 року від 09.11.2018, то суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки дане порушення усунуте, таке не є триваючим, його неможливо усунути у період з 26.11.2018 до 07.12.2018 (відповідач такий спосіб не зазначив).

80. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи оскаржуваний припис в частині зобов`язання позивача усунути порушення частини першої статті 117 КЗпП України, а саме: у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум в день звільнення при відсутності спору про їх розмір не виплачується середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (згідно з наказом № 3 від 31.10.2018 ОСОБА_12 звільнено за угодою сторін з 31.10.2018, однак виплату всіх сум, що належать йому від Товариства проведено 09.11.2018 відповідно до відомості розподілу виплат за листопад 2018 року від 09.11.2018, виходив з того, що у цьому випадку відповідачем не встановлено наявність чи відсутність спору та вина як обов`язкові підстави для застосування положень статті 117 КЗпП України, а лише констатовано сам факт невиплати, однак колегія суддів зауважує, що суд апеляційної інстанції під час розгляду справи повинен був безпосередньо встановити наявність/відсутність допущення позивачем порушень частини першої статті 117 КЗпП України та лише після цього дійти висновку щодо можливості скасування або ж нескасування оскаржуваного припису у зазначеній частині.

81. В іншій частині судом апеляційної інстанції оцінка оскаржуваному припису не надана.

82. Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи з метою ухвалення справедливого та об`єктивного рішення.

83. Натомість до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

84. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

85. Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

86. Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

87. Одночасно колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що мотиви оцінки доказів не може ґрунтуватися на припущеннях.

88. Колегія суддів наголошує, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу в їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, правильно застосовуючи при цьому відповідні норми матеріального права та дотримуючись норм процесуального права.

89. Зазначені вище обставини свідчать про неповне з`ясування судом апеляційної інстанції обставин справи, що призвело до передчасних висновків суду щодо наявності підстав для залишення без змін рішення суду першої інстанції.

90. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

91. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

92. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

93. У справі «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89) ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99; пункт 30).

94. У справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58) зазначено, що призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, пункт 30).

95. У пункті 31 рішення у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення у справі «Бацаніна проти Росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами» і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

96. У пункті 25 рішення у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункті 13 рішення у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункті 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№ 42310/04) була висловлена позиція, згідно з якою Суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

97. З огляду на викладене, відповідно до положень статей 350 353 КАС України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення без змін рішення суду апеляційної інстанції в частині, в якій скасовано припис, яким зобов`язано позивача усунути порушення частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», частини четвертої статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України «Про відпустки» та частини першої статті 116 КЗпП України, в іншій частині рішення суду апеляційної інстанції необхідно скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 341 345 349 353 356 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задовольнити частково.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 в частині, в якій скасовано припис Головного управління Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень від 26.11.2018 № ЛВ2876/589/АВ/П в частині, якою зобов`язано позивача усунути порушення частини першої статті 115 КЗпП України, частини першої статті 24 Закону України «Про оплату праці», частини четвертої статті 115 КЗпП України, статті 21 Закону України «Про відпустки» та частини першої статті 116 КЗпП України, залишити без змін.

3. В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.10.2019 скасувати, а справу № 1340/6090/18 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я. О. Берназюк

Н. В. Коваленко