№ 137/1350/14-ц - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

29 січня 2020 року

м. Київ

справа № 137/1350/14-ц

провадження № 61-8929 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

представник позивача - адвокат Павенський БорисВолодимирович;

відповідач -ОСОБА_2 ;

представник відповідача - ОСОБА_3 ;

третя особа - ОСОБА_4 ;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павенського Бориса Володимировича на постанову апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Копаничук С. Г., Медяного В. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на майно, набуте за час спільного проживання, поділ спільного майна.

В подальшому до участі у розгляді справи залучено третю особу ОСОБА_4 .

Позовна заява мотивована тим, що 19 березня 1990 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2

19 березня 1993 року шлюб між ними розірвано. З 15 травня 1995 року вони знову стали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5 .

Зазначала, що фактичні шлюбні відносини між сторонами були припинені у жовтні 2013 року. Отже, з ОСОБА_2 вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 15 травня 1995 року по жовтень 2013 року.

Вказувала, що за час проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 , внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства та побуту, спільними зусиллями та із коштів спільного бюджету було придбано майно:

- у 1997 році був придбаний та оформлений на ім`я ОСОБА_2 трактор колісний ЮМЗ-6, 1982 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 від 22 серпня 2003 року, вартістю 80 тис. грн;

- у 1997 році куплено бетономішалку, об`ємом 0,5 тон, вартістю 10 тис. грн;

- у 2002 році поставили у с. Микулинці Літинського району Вінницької області малу архітектурну форму (вагончик) розміром 3x6 м, який згодом був поставлений на добудований фундамент та збільшений в розмірах до 6х12 м, та використовувався як магазин, вартість якого складає 20 тис. грн;

- у 2004 році у колишніх членів КСП «Дружба» с. Микулинці Літинського району Вінницької області куплено майнові паї на загальну суму 47 974 грн, Микулинецькою сільською радою Літинського району Вінницької області на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво на право власності на майновий пай члена КСП «Дружба» на суму 47 974 грн за № 637, серії ВІ-ХІ № 012364.

Також зазначала, що загальними зборами спілки громадян співвласників КСП «Дружба» за заявою ОСОБА_2 про виділення йому майна на суму 46 717,19 грн прийнято рішення про передачу нерухомого майна на зазначену суму, відповідно до якого у власність ОСОБА_2 передано майно:

- приміщення свинарника, вартістю 800 тис. грн;

- приміщення телятника, вартістю 750 тис. грн;

- приміщення вівчарника, вартістю 800 тис. грн;

- артезіанську свердловину, вартістю 120 тис. грн;

- приміщення кормокухні, вартістю 50 тис. грн;

- два трактори Т-150 по 120 тис. грн кожний, загальною вартістю 240 тис. грн;

- причеп ПСС-20, вартістю 12 тис. грн;

- розкидач ПССФ 12,5 , вартістю 15 тис. грн;

- культиватор, вартістю 10 тис. грн;

- приміщення млина з гаражем, вартістю 450 тис. грн;

- глибинний електронасос, вартістю 5 тис. грн;

- водонапірну башту, вартістю 50 тис. грн;

- сівалку, вартістю 12 тис. грн.

Також зазначала, що у 2004 році сторонами було придбано автомобіль ВАЗ 21043, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , кузов НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 видане 05 листопада 2004 року, вартістю 60 тис. грн; у 2005 році придбано стрічкову пилораму, вартістю 65 тис. грн, чотириметрові диски для дискування поля, вартістю 45 тис. грн, сівалку сільськогосподарську, вартістю 16 тис. грн, сільськогосподарський оприскувач для поля, вартістю 19 тис. грн, сільськогосподарський розкидач міндобрива для поля, вартістю 30 тис. грн, комбайн «Нива», вартістю 150 тис. грн, згортувач сіна сільськогосподарський, вартістю 6 тис. грн.

У 2010 році придбано нову роторну сільськогосподарську косилку, вартістю 21 тис. грн.

У 2012 році придбано трактор Т-16, вартістю 65 тис. грн, та побудовано житлову прибудову-будинок до млина, який не здано в експлуатацію. В будинку зроблено водяне опалення, вартістю 30 тис. грн, каналізацію з пластикових труб, вартістю 19 тис. грн. Також придбані кахельна плитка, вартістю 9 800 грн, пластикові вікна на суму 3 401 грн; на побудову будинку витрачено 850 блоків з ракушняка, загальною вартістю 8 500 грн, 5 т цементу, загальною вартістю 9 тис. грн; зроблено теплі поли в коридорі, площею 45 кв. м, загальною вартістю 15 тис. грн; також зроблено теплі поли у ванній кімнаті, 16 кв. м, вартістю 6 тис. грн; стіни в кімнаті на першому поверсі обшиті гіпсокартоном, вартістю 2 500 грн, вартість робіт - 2 500 грн, загальна вартість - 5 000 грн. Всього витрачено на будівництво зазначеного будинку та найм робітників загальну суму 105 701 грн спільних коштів.

Крім того, у 2012 році було придбано стелажі у магазин «Продукти» у с. Микулинці Літинського району Вінницької області на суму 9 800 грн, холодильник, вартістю 3 800 грн, кондиціонер, вартістю 4 800 грн.

Також у 2012 році для сина ОСОБА_6 придбано комп`ютер стаціонарний, монітор, принтер, загальною вартістю 10 тис. грн.

Вартість всього майна складає 4 035 101 грн.

Домовленості щодо поділу майна між сторонами не досягнуто.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 15 травня 1995 року по 31 жовтня 2013 року, визнати право спільної власності на вищезазначене майно та здійснити поділ спільного майна, виділивши їй та визнавши за нею право власності на 1/2 частину спільного майна, а саме: приміщення свинарника, вартістю 800 тис. грн, приміщення кормокухні, вартістю 50 тис. грн, приміщення млина з гаражем, вартістю 450 тис. грн, житлову прибудову-будинок до млина, розташованого у с. Ріжок, який не здано в експлуатацію, загальною вартістю робіт, використаних матеріалів на побудову будинку 105 701 грн; бетономішалку, об`ємом 0,5 тон, вартістю 10 тис. грн, малу архітектурну форму (вагончик), розміром 6x12 м, розташовану у с. Микулинці Літинського району Вінницької області, вартістю 20 тис. грн, артезіанську свердловину, вартістю 120 тис. грн, водонапірну башту, вартістю 50 тис. грн, трактор колісний ЮМЗ-6, державний номерний знак НОМЕР_1 , вартістю 80 тис. грн, комп`ютер стаціонарний, монітор, принтер, загальною вартістю 10 тис. грн, нові стелажі, вартістю 9 800 грн, холодильник, вартістю 3 800 грн; кондиціонер, вартістю 4 800 грн, всього на загальну суму 1 714 101 грн. Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на 1/2 частину спільного майна, а саме: приміщення вівчарника, вартістю 800 тис. грн, приміщення телятника, вартістю 750 тис. грн, два трактори Т-150, загальною вартістю 240 тис. грн, причеп ПСС-20, вартістю 12 тис. грн, розкидач ПССФ 12,5, вартістю 15 тис. грн, культиватор, вартістю 10 тис. грн, глибинний електронасос, вартістю 5 тис. грн, сівалку, вартістю 12 тис. грн, автомобіль ВАЗ 21043, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , вартістю 60 тис. грн; стрічкову пилораму, вартістю 65 тис. грн, чотириметрові диски для дискування поля, вартістю 45 тис. грн, сівалку сільськогосподарську, вартістю 16 тис. грн, сільськогосподарський оприскувач для поля, вартістю 19 тис. грн, сільськогосподарський розкидач міндобрива для поля, вартістю 30 тис. грн, комбайн «Нива», вартістю 150 тис. грн, згортувач сіна сільськогосподарський, вартістю 6 тис. грн, нову роторну сільськогосподарську косилку, вартістю 21 тис. грн, трактор Т-16, вартістю 65 тис. грн, всього на загальну суму 2 321 000 грн.

У травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, встановлення факту придбання будинку внаслідок спільної праці та поділ майна, що є спільною сумісною власністю.

Позовна заява мотивована тим, що у 1990 році він зареєстрував шлюб із ОСОБА_1 У 1993 році шлюб між ними розірвано, проте сторони проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 вересня 1994 року по 31 січня 2013 року.

Зазначав, що за час проживання однією сім`єю з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства та побуту, спільними зусиллями та із коштів спільного бюджету було придбано майно: відповідно до договору купівлі-продажу від 28 квітня 1998 року - 12/25 частин будинку по АДРЕСА_1 , 08 грудня 2006 року - автомобіль DAEWOO MATIZ, державний номерний знак НОМЕР_6 , 11 серпня 2010 року - автомобіль VOLKSWAGEN T4, державний номерний знак НОМЕР_7 , 22 березня 2012 року - автомобіль GREAT WALL HAVAL H3, державний номерний знак НОМЕР_8 .

Зазначав, що вказане майно, враховуючи дружні приязні стосунки між сторонами, зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 ; за ним було зареєстровано лише право керування вказаними транспортними засобами.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 , уточнивши позовні вимоги, просив суд встановити факт проживання з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 вересня 1994 року по 31 січня 2013 року включно; встановити факт придбання 12/25 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту та бюджету ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ; поділити майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 наступним чином: визнати за ОСОБА_2 право власності на 6/25 часток житлового будинку та відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 6/25 часток будинку та відповідною часткою господарських будівель та споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки автомобіля DAEWOO MATIZ, державний номерний знак НОМЕР_6 , 1/2 частки автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, тип «фургон малотонажний В», державний номерний знак НОМЕР_7 , 1/2 частки автомобіля марки GREAT WALL HAVAL H3, державний номерний знак НОМЕР_8 ; визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки земельної ділянки, кадастровий номер 0522455100:00:002:0449, загальною площею 0,1426 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , на яку виданий державний акт на право власності на земельну діяльну серії ЯИ № 632429, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010904500107.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 30 травня 2017 року у складі судді Білик Н. В. позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період після 09 серпня 1995 року по 31 жовтня 2013 року.

У задоволенні позову в частині визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на майно, зазначене у позовній заяві, на загальну суму 4 035 101 грн, здійснення поділу вказаного майна та виділення ОСОБА_1 і визнання за нею права власності на 1/2 частину майна відмовлено.

У задоволенні позову в частині встановлення факту придбання 12/25 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами внаслідок спільної праці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також в частині поділу майна: житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , земельної ділянки, кадастровий номер 0522455100:00:002:0449, площею 0,1426 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 , автомобіля марки DAEWOO MATIZ, реєстраційний номер НОМЕР_6 , автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, реєстраційний номер НОМЕР_7 , автомобіля марки GREAT WALL HAVAL H3, реєстраційний номер НОМЕР_8 , та в частині визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину вищезазначеного майна відмовлено.

Арешт, накладений на майно ОСОБА_1 , відповідно до ухвали суду від 16 червня 2014 року, знято.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в частині встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження під час розгляду справи, підтверджений належними доказами та показами свідків, актами обстеження матеріально-побутових умов, а також визнанням даного факту сторонами. Разом з тим, ураховуючи те, що ОСОБА_2 перебував у іншому шлюбі з ОСОБА_7 , який розірвано 09 серпня 1995 року, то факт спільного проживання сторін слід встановити після цієї дати.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на майно, зазначене нею у позовній заяві, на загальну суму 4 035 101 грн, здійснення поділу вказаного майна та виділення ОСОБА_1 і визнання за нею права власності на 1/2 частину майна, суд виходив з того, що ОСОБА_1 , посилаючись на отримання ОСОБА_2 конкретного майна за свідоцтвом про право власності на майовий пай, не довела наявність такого майна, не надала документів, які посвідчують право власності на вказане майно, тому це майно не може бути визнано спільним майном подружжя та не може бути поділено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в частині встановлення факту придбання 12/25 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , внаслідок спільної праці ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та поділу цього житлового будинку, а також у частині поділу трьох автомобілів, суд першої інстанції виходив з того, ОСОБА_2 не довів факт, що джерелом набуття цього майна є спільні сумісні кошти або спільна праця сторін. Твердження ОСОБА_1 про придбання нею автомобілів за кошти, отримані в кредит, та самостійне погашення кредитів, ОСОБА_2 не спростував. Судом також враховано майновий стан ОСОБА_2 , який передував купівлі спірного будинку та автомобілів, пояснення свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , які зазначали, що про придбання спірного будинку домовлялась мати ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , яка особисто сплатила грошові кошти за будинок, пояснюючи, що купує будинок для доньки.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині поділу земельної ділянки по АДРЕСА_1 , судом першої інстанції враховано, що відповідно до рішення Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області від 17 квітня 2009 року земельну ділянку, розміром 0,1426 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_9 враховуючи те, що право спільної сумісної власності на будинок у ОСОБА_2 не виникло, суд не вбачав підстав для задоволення позову в частині поділу земельної ділянки.

Додатковим рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 05 липня 2017 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 30 травня 2017 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по 31 жовтня 2013 року.

Поділено майно, що є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , наступним чином.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на:

- автомобіль DAEWOO MATIZ, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_9 , червоного кольору, номер кузова НОМЕР_10 , вартістю 62 219,52 грн;

- автомобіль GREAT WALL HAVAL H3, 2011 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_11 , білого кольору, номер кузова НОМЕР_12 , вартістю 243 036,84 грн.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на:

- автомобіль ВАЗ 21043, 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , синього кольору, номер кузова НОМЕР_4 , вартістю 60 тис. грн;

- автомобіль VOLKSWAGEN T4, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_13 , білого кольору, номер кузова НОМЕР_14 , вартістю 114 445,88 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за різницю вартості долей у спільному сумісному майні в розмірі 130 810,48 грн.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 та позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про наявність правових підстав для встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, оскільки про встановлення такого факту сторони взаємно просили у своїх позовах та визнали в цій частині обставини. Разом з тим, поняття факту проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають в шлюбі між собою (стаття 74 СК України), з`явилось лише у СК України, норми якого почали діяти з 01 січня 2004 року. З 1994 року по 2004 рік діяли норми КпШС, якими не передбачалось такого правового інституту. Тому встановлення факту проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу можливо лише з 01 січня 2004 року. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що частина майна, про яке зазначається в позовах, була придбана до вступу у дію нового ЦК України та СК України, зокрема у 1998 році було придбано спірний будинок та у 1997 році трактор колісний, а також ОСОБА_1 була приватизована земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок. Враховуючи роз`яснення, викладені у пункті 5 постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», а також те, що сторони у справі не були подружжям з 1993 року (часу розлучення), не довели, що спірний будинок та колісний трактор були придбані внаслідок спільної їх праці як громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, і що між позивачем та відповідачем укладались будь-які письмові угоди, якими б визначався статус майна, як спільної сумісної власності, апеляційний суд дійшов висновку, що спірний будинок та колісний трактор не можуть бути спільним сумісним майном позивача та відповідача, а відтак, поділу не підлягають.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 в частині поділу земельної ділянки, апеляційний суд керувався правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України у справі № 6-2710цс15, згідно якої відповідно до положень статей 6 17 ЗК України 1992 року, Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 15 «Про приватизацію земельних ділянок», Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадян (затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 лютого 1993 року № 10) і статті 22 КпШС України, які були чинними на час приватизації ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку й господарських будівель, ведення особистого підсобного господарства, садівництва, дачного і гаражного будівництва, є його власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку у земельному фонді. Отже, земельна ділянка, одержана ОСОБА_1 у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є її особистою приватною власністю, а тому поділу не підлягає.

Вирішуючи спір в частині поділу автомобілів, апеляційний суд виходив з доведеності факту того, що під час проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року, було придбано спірні автомобілі: «ВАЗ 21043», 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , DAEWOO MATIZ, державний номерний знак НОМЕР_9 , VOLKSWAGEN T4, державний номерний знак НОМЕР_13 , та автомобіль GREAT WALL HAVAL H3, державний номерний знак НОМЕР_8 , а тому це майно є спільною сумісною власністю сторін у відповідності до статей 60 69 СК України, частини третьої статті 368 ЦК України та підлягає поділу на підставі статей 69-72 СК України та статті 372 ЦК України з виплатою ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за різницю вартості долей у спільному сумісному майні, проти виплати якої ОСОБА_1 не заперечувала. Доказів придбання цих автомобілів за власні кошти ОСОБА_1 суду не надала.

Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 обставин справи в частині визнання права спільної сумісної власності сторін на майно, зазначене нею у позовній заяві, отримання цього майна ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай як члена КСП «Дружба», СТОВ «Дружба», та поділу вказаного майна, оскільки остання не довела наявність цього майна, не надала документів, які посвідчують право власності на вказане майно.

Крім того, судом враховано, що рішення Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 03 травня 2017 року № 180, визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Дружба», СТОВ «Дружба», виданого на ім`я ОСОБА_2 , та видано нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Дружба», СТОВ «Дружба», на ім`я ОСОБА_10 . Також визнано недійсним і скасовано протокол зборів пайовиків СТОВ (КСП) «Дружба» від 15 березня 2005 року про виділення та передачу майна у приватну власність ОСОБА_2 та акт прийому-передачі майна, виданого на його підставі на загальну суму 46 717,19 грн. Дане рішення сільської ради спростовує наявність у ОСОБА_2 прав на майно вказане у позові ОСОБА_1 .

Наявність решти майна, зазначеного у позові ОСОБА_1 , також не підтверджена належними доказами, тому суд апеляційної інстанції виходив з відсутності правових підстав для його поділу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2018 року представник ОСОБА_1 - адвокат Павенський Б. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення суду апеляційної інстанції скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2018 року касаційне провадження у вказаній справі відкрито та витребувано цивільну справу № 137/1350/14-ц із Літинського районного суду Вінницької області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 червня 2019 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 в частині поділу автомобілів, суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту участі коштами, працею у придбанні цих автомобілів. Встановивши факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 01 січня 2004 року по 31 жовтня 2013 року, суд апеляційної інстанції мав поділити й інше майно, яке придбавалось сім`єю у цей період. Зазначає, що право власності ОСОБА_2 на майновий пай підтверджується, зокрема, свідоцтвом про право власності на майновий пай члена КСП «Дружба» № 637, серії ВІ-ХІ, від 25 травня 2009 року, яке останній умисно не надав суду. Вважає, що ОСОБА_2 умисно не оформив право власності на об`єкти нерухомості, отримані ним в натурі відповідно до вказаного свідоцтва, щоб уникнути їх поділу. Вважає, що рішення Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 03 травня 2017 року № 180, яким визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Дружба», СТОВ «Дружба», виданого на ім`я ОСОБА_2 , винесено у порушення вимог чинного законодавства, а тому є незаконним. Крім того, вказане рішення надано відповідачем з порушенням вимог статей 175 177 184 197 ЦПК України, а тому не мало прийматися апеляційним судом як доказ і справі. Також не вважає незаконним рішення суду в частині розподілу судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позову про поділ житлового будинку та земельної ділянки не оскаржується, а тому в силу частини першої статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядається.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що з 1990 року по 19 березня 1993 року сторони перебували у шлюбі (а.с. 6, т.2).

Відповідно до свідоцтва про зміну імені, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Літинського управління юстиції у Вінницькій області 03 квітня 2014 року, ОСОБА_11 змінила прізвище на ОСОБА_1 (а. с. 7, т. 2).

Відповідно до рішення Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 03 травня 2017 року № 180, визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Дружба», СТОВ «Дружба», виданого на ім`я ОСОБА_2 , та видано нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Дружба», СТОВ «Дружба», на ім`я ОСОБА_10 . Також визнано недійсним і скасовано протокол зборів пайовиків СТОВ (КСП) «Дружба» від 15 березня 2005 року про виділення та передачу майна у приватну власність ОСОБА_2 та акт прийому-передачі майна, виданого на його підставі на загальну суму 46 717,19 грн (а. с. 245, 246, т.3).

За відомостями управління державної автомобільної інспекції у Вінницькій області від 03 липня 2014 року за ОСОБА_2 зареєстровано автомобіль ВАЗ 21043, державний номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_5 видане Вінницьким ВРЕР 05 листопада 2004 року (а.с. 23, 24, т. 2).

За відомостями управління державної автомобільної інспекції у Вінницькій області від 25 вересня 2014 року власником автомобілів VOLKSWAGEN T4, державний номерний знак НОМЕР_13 , та GREAT WALL HAVAL H3, державний номерний знак НОМЕР_11 , є ОСОБА_9 (а. с. 95, 97, 98, 101, т. 1).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, власником автомобіля DAEWOO MATIZ, державний номерний знак НОМЕР_9 , є ОСОБА_9 (а. с. 185, т. 2).

Згідно з висновком експерта № ОС-204/02 судової автотоварознавчої експертизи від 14 серпня 2015 року ринкова вартість автомобіля DAEWOO MATIZ становить 62 219,52 грн (а. с. 166-168, т.1).

Відповідно до висновку експерта № ОС-204/03 судової автотоварознавчої експертизи від 14 серпня 2015 року ринкова вартість автомобіля VOLKSWAGEN T4 становить 114 445,88 грн (а. с. 179-181, т. 1).

Відповідно до висновку експерта № ОС-204/04 судової автотоварознавчої експертизи від 14 серпня 2015 року ринкова вартість автомобіля GREAT WALL HAVAL H3 становить 243 036,84 грн (а. с. 190-192, т. 1).

Вартість автомобіля ВАЗ 21043 визначена ОСОБА_1 у позові у розмірі 60 тис. грн та ОСОБА_2 не заперечувалась.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Павенського Б. В. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з вимогами частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно з пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень СК України цей Кодекс набирає чинності разом з набранням чинності ЦК України, тобто з 01 січня 2004 року.

До сімейних відносин, які вже існували на цю дату, норми СК України застосовуються лише в частині тих прав і обов`язків, що виникли після набрання ним чинності. Ці права та обов`язки визначаються на підставах, передбачених С К України.

ЦПК України 1963 року з відповідними змінами не містить норм про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Цей порядок визначений у пункті 5 частини першої статті 256 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом першої інстанції), а також пункті 5 частини першої статті 315 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).

Отже, факт саме проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року.

Суд апеляційної інстанції, на підставі належним чином оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у період з 01 січня 2004 року по 31 жовтня 2013 року, оскільки інститут спільного проживання осіб, як чоловіка і жінки, який породжує юридичні наслідки, передбачений ЦК України 2004 року. КпШС України, який діяв до 2004 року, таких положень не передбачав. Тому такий факт може бути встановлений лише з 01 січня 2004 року.

Відповідно до статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

За правилами частини першої статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно із частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов`язків, з`ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1026цс15 майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. У зв`язку із цим суду під час вирішення спору щодо поділу майна, набутого сім`єю, слід установити не лише факт спільного проживання сторін у справі, а й обставини придбання спірного майна внаслідок спільної праці.

Згідно з частиною другою статті 74 СК України на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої, третьої статті 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд апеляційної інстанції, встановивши факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 31 жовтня 2013 року, виходив з доведеності факту того, що під час проживання сторін однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 2004 року, було придбано спірні автомобілі: «ВАЗ 21043», 2004 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , DAEWOO MATIZ, державний номерний знак НОМЕР_9 , VOLKSWAGEN T4, державний номерний знак НОМЕР_13 , та автомобіль GREAT WALL HAVAL H3, державний номерний знак НОМЕР_8 , а тому це майно є спільною сумісною власністю сторін (статті 60 69 СК України, частина третя статті 368 ЦК України) та підлягає поділу на підставі статтей 69-72 СК України та статті 372 ЦК України з виплатою ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової компенсації за різницю вартості долей у спільному сумісному майні, проти виплати якої ОСОБА_1 не заперечувала.

Судом апеляційної інстанції враховано, що ОСОБА_1 не надала жодних доказів придбання цих автомобілів за власні кошти, а купівля автомобіля DAEWOO MATIZ, державний номерний знак НОМЕР_9 , за кредитні кошти, у розумінні частини другої статті 60 СК України, не робить його автоматично особистою власністю ОСОБА_1 , і ця обставина не є перешкодою в його поділі, як спільного сумісного майна. Крім того, судом враховано частину другу статті 65 СК України, відповідно до якої при укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Також апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність ОСОБА_1 обставин справи в частині визнання права спільної сумісної власності сторін на майно, зазначене нею у позовній заяві, отримання цього майна ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай як члена КСП «Дружба», СТОВ «Дружба», та поділу вказаного майна, оскільки остання не довела наявність такого майна, не надала документів, які посвідчують право власності на вказане майно.

Судом апеляційної інстанції враховано, що згідно рішення Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 03 травня 2017 року № 180, визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Дружба», СТОВ «Дружба», виданого на ім`я ОСОБА_2 , та видано нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Дружба», СТОВ «Дружба», на ім`я ОСОБА_10 . Також визнано недійсним і скасовано протокол зборів пайовиків СТОВ (КСП) «Дружба» від 15 березня 2005 року про виділення та передачу майна у приватну власність ОСОБА_2 та акт прийому-передачі майна, виданого на його підставі на загальну суму 46 717,19 грн. Дане рішення сільської ради спростовує наявність у ОСОБА_2 прав на майно вказане у позові ОСОБА_1 .

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, які відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що рішення Микулинецької сільської ради Літинського району Вінницької області від 03 травня 2017 року № 180, яким визнано недійсним і скасовано свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП «Дружба», СТОВ «Дружба», виданого на ім`я ОСОБА_2 , винесено у порушення вимог чинного законодавства, а тому є незаконним, не є підставою для скасування постанови апеляційного суду, оскільки в установленому законом порядку рішення сільської ради не скасовано, не визнано недійсним, а тому має юридичну силу.

Інші наведені у касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи та до переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, постанову суду апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Павенського Бориса Володимировича залишити без задоволення.

Постанову апеляційного суду Вінницької області від 22 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович