Постанова

Іменем України

21 жовтня 2021 року

м. Київ

справа №137/731/17

провадження №61-10528св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області, про визнання права власності на спадковий житловий будинок, визнання права на присадибну земельну ділянку, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 05 березня 2021 року у складі ОСОБА_3 та постанову Вінницького апеляційного суду

від 26 травня 2021 року у складі колегії суддів: Матківської М. В., Міхасішина І. В., Сопруна В. В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області, з позовом, у якому просила:

визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями «А» загальною площею 44,4 кв. м, житловою

площею 29,1 кв. м, сарай «Б», вбиральню «В», огорожу № 1, ворота № 2, хвіртку № 3, хвіртку № 4, що розташовані по

АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати за нею право на земельну ділянку розміром 0,53 га для ведення особистого підсобного господарства, яка розташована в межах

с. Садове Літинського району: 0,26 га - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,27 га - по АДРЕСА_2 - для ведення особистого підсобного господарства, в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позовна заява мотивована тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 2,1414 га, земельну ділянку площею 1,4541 га, на які вона отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом

від 15 серпня 2016 року.

Крім перерахованого майна, покійна мати вважалась власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач, як спадкоємець за заповітом, претендує на вказаний спадковий будинок, однак не може оформити своє спадкове право в нотаріальній конторі через те, що у вищезазначеному свідоцтві державний нотаріус Літинської державної нотаріальної контори

Строзюк Т. С. допустила помилку в адресі місця розташування даного об`єкту нерухомості і замість правильної адреси: АДРЕСА_1 зазначила АДРЕСА_3 . Крім того, дане свідоцтво не було зареєстроване у встановленому законом порядку.

Незважаючи на допущену помилку у вказаному свідоцтві, матір вважається власником даного житлового будинку, так як вона перебувала у шлюбних відносинах з чоловіком ОСОБА_6 , власником якого він був на підставі свідоцтва № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння, виданого Селищенською сільською радою н/д 06 червня 1989 року і зареєстрованого у Вінницькому ООБТІ 06 червня 1989 року за №2-414 і проживала разом з ним в даному житловому будинку по

АДРЕСА_1 .

Крім того, по господарській книзі номер житлового будинку після смерті її батька було переведено по Селищенській сільській раді на її матір ОСОБА_5 на підставі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 жовтня 1997 року №3203.

Також зазначала, що незважаючи на свідоцтво про право на спадщину за законом від 01 жовтня 1997 року №3203, до складу спадкового майна не увійшла присадибна земельна ділянка площею 0,60 га, з яких: 0,33 га по АДРЕСА_1 і 0,27 га по АДРЕСА_2 і мати за життя не виготовила правовстановлюючих документів, що призвело до того, що вона змушена звернутися до суду для визнання за нею такого права на вказані земельні ділянки.

Згідно інформації з довідки Селищенської сільської ради від 12 квітня 2017 року №77 відповідачу ОСОБА_2 , 10 сесією 23 скликання

від 07 квітня 2000 року пункт 17 була передана у приватну власність земельну ділянку в розмірі 0,67 га, а саме 0,07 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 біля будинку та 0,60 га - для ведення особистого підсобного господарства в с. Садове масив «Жолоб».

За таких підстав, вона претендує на присадибну земельну ділянку уточненої площі 0,26 га, тобто за мінусом від 0,07 га, яка була передача відповідачу від загальної площі 0,33 га.

При зверненні до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом через відсутність будь-яких правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності спадкодавця на майно та рекомендовано звернутися до суду за захистом своїх особистих майнових прав, в тому числі щодо визнання за нею права власності на вищезазначене майно у порядку спадкування.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просила позов задовольнити.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 05 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право на земельну ділянку розміром 0,53 га, яка розташована в межах с. Садове Літинського району Вінницької області: 0,26 га для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,27 га по АДРЕСА_2 - для ведення особистого підсобного господарства в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання за позивачем права на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом мотивоване тим, що позивач є єдиним спадкоємцем за заповітом, яка отримала частину спадщини після смерті матері, тому має право на оформлення після її смерті спадщини, до складу якої входить земельна ділянка розміром 0,53 га в межах села Садове Літинського району Вінницької області, із якої 0,26 га - для обслуговування житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1 та 0,27 га - для ведення особистого підсобного господарства по АДРЕСА_2 .

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про визнання права власності на житловий будинок мотивоване тим, що будинок по АДРЕСА_1 , який спадкодавець ОСОБА_5 заповіла позивачу ОСОБА_1 , зруйнований відповідачем по справі, тому відсутні підстави для визнання на нього права власності як на об`єкт нерухомого майна через його відсутність в натурі.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Відповідач ОСОБА_2 не погодився з рішенням суду першої інстанції в частині визнання права на присадибну земельну ділянку за

ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 05 березня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив, що на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 їй належало право на земельну ділянку загальною площею 0,53 га, яке увійшло до складу спадщини, тому позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, має право на оформлення цієї частини спадкового майна.

Апеляційний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині задоволення позовних вимог, у цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні цих вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме застосування Перехідних положеннях Земельного Кодексу України у яких визначено, що у разі коли спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно до статті 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання права на завершення приватизації та одержання державного акту про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Суди попередніх інстанцій застосували до даних правовідносин статті 120 125 ЗК України та статті 377 ЦК України, які регулюють саме виникнення права власності. В той час як за позивачем визнано право на земельну ділянку, а не право власності.

Поза увагою судів залишилось те, що відповідач ОСОБА_2 мав право на частку у майні колгоспного двору, так як він проживав у даному домоволодінні станом на момент набрання чинності Законом України «Про власність». У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували право власності спадкодавця на вказані земельні ділянки. У справі відсутні докази реєстрації права власності спадкодавця, відсутній державний акт на земельну ділянку та відсутні посилання на те, що такий державний акт взагалі видавався.

Також заявник указує, що він був позбавлений можливості на судовий захист, так як при наявності заяв ОСОБА_2 та його адвокатапро відкладення розгляду справи, судом апеляційної інстанції було здійснено її розгляд.

Доводи інших учасників справи

У відзиві ОСОБА_1 заперечила проти доводів касаційної скарги, просить судові рішення в оскаржуваній частині залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

ОСОБА_1 указує, що вона є єдиним спадкоємцем за заповітом і отримала частину спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5 . Крім того, під час судового розгляду відповідач самовільно знищив спадковий житловий будинок, який вже належав заявнику.

Літинська селищна рада Вінницького району Вінницької області відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направила.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно свідоцтва про одруження, виданим Селищенською сільською радою Літинського району 28 жовтня 1958 року, актовий запис № 22, ОСОБА_6 одружився із ОСОБА_5

28 жовтня 1958 року, дружині присвоєно прізвище: ОСОБА_5 ..

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 (батько сторін) помер, що підтверджується виданим Селищенською сільською радою Літинського району свідоцтвом про смерть від 28 жовтня 1996 року, актовий запис

№ 48.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 (мати сторін), що підтверджується виданим виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Літинського району свідоцтвом про смерть від 14 січня 2016 року, актовий запис № 6.

За життя - 16 квітня 2009 року, ОСОБА_5 склала заповіт, за яким на випадок своєї смерті усе своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_1 . Заповіт підписаний ОСОБА_5 ; посвідчений Головащенко Т. Л. - секретарем Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області; зареєстрований в реєстрі за №14.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

виданого 15 серпня 2016 року державним нотаріусом Літинської районної державної нотаріальної контори Вінницької області

Малаховою Д. С., спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_5 , є її дочка ОСОБА_1 , спадщина, на яку видано це свідоцтво складається із земельної ділянки кадастровий номер 0522486200:01:000:0300 площею 1,4541 га, належної померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого

18 березня 2003 року Літинською районною державною адміністрацією Вінницької області.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15 серпня 2016 року державним нотаріусом Літинської районної державної нотаріальної контори Малаховою Д. С., спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_5 , є її дочка ОСОБА_1 , спадщина, на яку видано це свідоцтво складається із земельної ділянки кадастровий номер 0522486200:02:000:0361 площею 2,1414 га, належної померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого Літинською районною державною адміністрацією 18 березня 2003 року.

01 жовтня 1997 року державним нотаріусом Літинської районної державної нотаріальної контори Строзюк Т. С. видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем ОСОБА_6 є дружина ОСОБА_5 ; спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається із жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 , який належав померлому на підставі свідоцтва про № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння, виданого Селищанською сільською радою народних депутатів 06 червня 1989 року і зареєстрованого у Вінницькому ООБТІ 06 червня 1989 року за № 2-414. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 3203.

Виконавчим комітетом Селищенської сільської ради Літинського району Вінницької області 23 вересня 2016 року видана довідка за № 1024 про те, що спадкодавець ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно до дня смерті була зареєстрована за адресою домогосподарства (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) в

АДРЕСА_1 , власником якого вона являлася, але фактично проживала разом із дочкою за адресою; АДРЕСА_4 . В свідоцтві про право на спадщину за законом від 01 жовтня 1997 року, зареєстрованому в реєстрі за № 3203, виданого державним нотаріусом Літинської районної державної нотаріальної контори Строзюк Т. С., допущено помилку, так як в АДРЕСА_3 та домоволодіння, яке належало ОСОБА_5 , а спадковий житловий будинок, який перейшов спадкодавцю у власність після смерті її чоловіка ОСОБА_6 , який

помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташований по АДРЕСА_1 .

Із виписки з погосподарської книги № 8 Селищенської сільської ради за 1996-2000 роки, вбачається адреса домогосподарства: АДРЕСА_1 , яке має особовий рахунок № НОМЕР_3 , його головою є ОСОБА_6 , членом господарства є його дружина ОСОБА_5 .

Згідно довідки № 355 від 10 квітня 2017 року, виданої виконавчим комітетом Селищанської сільської ради, відповідно до запису погосподарської книги № 8 (1996-2000 роки), особовий рахунок № НОМЕР_3 , після смерті ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 48, погосподарський номер переведено на ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 3203 від 01 жовтня 1997 року, яке було видано Літинською нотаріальною конторою, про що зроблено запис 14 жовтня 1997 року в даній погосподарській книзі.

Державним нотаріусом Літинської районної державної нотаріальної контори Вінницької області Строзюк Т. С. 01 жовтня 1997 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем ОСОБА_6 є дружина ОСОБА_5 ; спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається із земельної ділянки розміром 0,60 га, наданої для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 - 0,33 га, та по АДРЕСА_2 , яка належить померлому на підставі ІІІ сесії 22 скликання Селищенської сільської ради від 21 квітня 1995 року. Свідоцтво зареєстроване в реєстрі за № 3205.

13 грудня 2016 року державний нотаріус Літинської державної нотаріальної контори Вінницької області Малахова Д. С. надала ОСОБА_1 роз`яснення щодо порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , в якому вказала, що у зв`язку із відсутністю документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії, немає законних підстав для видачі на її ім`я свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку по АДРЕСА_1 .

Згідно архівної виписки з рішення 3 сесії 22 скликання Селищенської сільської ради народних депутатів Літинського району Вінницької області від 21 квітня 1995 року, ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , біля будинку - 0,33 га, по

АДРЕСА_2 - 0,27 га.

За інформацією Селищанської сільської ради Літинського району Вінницької області від 12 квітня 2017 року ОСОБА_2 10 сесією 23 скликання від 07 квітня 2000 року, п. 17, була передана у приватну власність земельна ділянка в розмірі 0,67 га, а саме 0,07 га для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель в АДРЕСА_1 біля будинку та 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства в с. Садове масив «Жолоб».

Згідно довідки № 1307 від 28 листопада 2016 року, виданої виконавчим комітетом Селищанської сільської ради, в земельно-кадастровій книзі

№ 2 в графі № 68 зроблено зміну власника земельної ділянки з ОСОБА_6 на ОСОБА_5 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом № 3205 від 01 жовтня 1997 року.

Із дослідженої копії спадкової справи № 362/1997 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , яка була розпочата і закінчена 01 жовтня 1997 року Літинською державною нотаріальною конторою Вінницької області, в якій є заява ОСОБА_5 від 01 жовтня 1997 року, якою вона повідомила про прийняття нею спадщини і просила видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом; свідоцтво № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , яке належить колгоспному двору, головою якого є ОСОБА_6 і яке видане Селищанською сільською радою народних депутатів 06 червня 1989 року та зареєстроване у Вінницькому ООБТІ 06 червня 1989 року за № 2-414; свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадкоємцем ОСОБА_6 є дружина ОСОБА_5 , спадкове майно, на яке видане це свідоцтво складається із жилого будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_3 , який належав померлому на підставі свідоцтва про № НОМЕР_1 про право особистої власності на домоволодіння; витяг із рішення ІІІ сесії 22 скликання Селищенської сільської ради народних депутатів Літинського району Вінницької області від 21 квітня 1995 року, яким затверджено рішення сільвиконкому «Про передачу громадянам земельних ділянок у приватну власність» і згідно якого ОСОБА_6 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, яка знаходиться в АДРЕСА_1 : біля будинку - 0,33 га та по

АДРЕСА_2 - 0,27 га; довідка районного відділу земельних ресурсів про визначення нормативної ціни землі - 756 грн.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 10 серпня 2020 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, ОСОБА_2 відмовлено у задоволенні позову до Літинської селищної ради Літинського району Вінницької області, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання незаконним факту прописки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті.

Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з пунктом «г» частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом «а» частини третьої статті 152 ЗК України.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення частина перша статті 1225 ЦК України).

Встановивши, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_5 їй належало право на оформлення земельної ділянки загальною площею 0,53 га, яке увійшло до складу спадщини, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, має право на оформлення цієї частини спадкового майна.

Посилання в касаційній скарзі на те, що обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає визначеним цивільним кодексом способам захисту порушених прав у спірних правовідносинах не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Право визначення предмету позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів.

Способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені частиною другою статтею 16 ЦК України: 1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

У своєму позові ОСОБА_1 просила визнати за нею право на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті її матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З правового аналізу положень статей 81 152 ЗК України та статей 1218 1225 ЦК України слідує, що в разі, якщо земельна ділянка належала спадкодавцю на праві власності, то спадкоємець в порядку спадкування набуває право власності на це майно.

Некоректне, з точки зору лінгвістики, формулювання вимог позову не може бути перешкодою для захисту порушеного права особи, яка звернулася до суду, оскільки надміру формалізований підхід щодо дослівного розуміння вимог позову, як реалізованого способу захисту, суперечить завданням цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Посилання в касаційній скарзі на відсутність правового висновку Верховного Суду про можливість визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації земельної ділянки є необґрунтованим, оскільки у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 30 червня 2020 року у справі № 623/633/17 (провадження

№ 61-41370св18) викладено правовий висновок з наведеного питання.

У справі, яка переглядається, установлено, що кожен із спадкодавців не розпочинав процедуру приватизації земельної ділянки після прийняття 21 квітня 1995 року сільською радою відповідного рішення про передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянки площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, та після отримання 01 жовтня 1997 року його спадкоємцем, яка в послідуючому стала спадкодавцем, ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом зареєстрованим в реєстрі за № 3205.

Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи апеляційним судом відбувся без участі відповідача, що потягло порушення його права на участь у судовому засіданні, не заслуговує на увагу, оскільки з матеріалів справи слідує, що заявник був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, а наявні у матеріалах справи заяви про відкладення розгляду справи свідчить про обізнаність сторони щодо розгляду справи апеляційним судом саме 26 травня

2021 року.

У силу положень частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Доводи касаційної скарги щодо неврахування судом того, що відповідач мав право на частку у майні колгоспного двору по

АДРЕСА_1 , так як він проживав у цьому дворі станом на момент набрання чинності Законом України «Про власність» аналогічні доводам апеляційної скарги, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні було дотримано норми матеріального і процесуального права.

Решта доводів касаційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки по своїй суті зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в оскаржуваній частині - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 05 березня 2021 року в частині вирішення позовних вимог щодо земельної ділянки та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко