ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 138/794/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Мачульський Г.М.,

за участю секретаря судового засідання Кравчук О.І.

представники учасників справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2022

та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.04.2022

у справі № 138/794/18

за позовом Заступника керівника Могилів-Подільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Могилів-Подільської міської ради Вінницької області

до:

1) ОСОБА_1 ;

2) Фермерського господарства "Ганна Плюс";

3) Могилів-Подільської районної ради Вінницької області

про визнання державного акта недійсним, повернення земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2018 року Могилів-Подільська місцева прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області звернулася до Могилів-Подільського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_2 та Фермерського господарства "Ганна плюс" про визнання недійсним державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого 21.07.1993 на підставі рішення Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27.05.1993 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №23, та повернення земельної ділянки загальною площею 10 га, яка знаходиться на території Ярузької сільської ради за межами населеного пункту.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура посилалась на те, що в ході вивчення стану законності використання земельних ділянок на території Могилів-Подільського району встановлено, що ОСОБА_2 , правонаступником якого є ОСОБА_1 ,, використовує земельну ділянку площею 10 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Ярузької сільської ради на підставі державного акта на право постійного користування землею. Останній виданий на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27.05.1993, землю надано для ведення селянського (фермерського) господарства, Державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано відповідачу, другий зберігається в Могилів-Подільській районній раді народних депутатів. Однак, як встановлено місцевою прокуратурою, рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів від 27.05.1993 про надання у користування земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства сільською радою народних депутатів не приймалося та Державний акт на право постійного користування землею виданий 21.07.1993 всупереч вимог земельного законодавства.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03.11.2020 у справі №138/794/18 залучено до участі у справі правонаступника відповідача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 .

Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.04.2021 позов задоволено. Визнано недійсним державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, виданий 21.07.1993 на підставі рішення Ярузької сільської Ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27.05.1993, зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23. Зобов`язано ФГ "Ганна плюс" повернути ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області земельну ділянку площею 10 га, яка знаходиться на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району Вінницької області за межами населеного пункту шляхом підписання акта прийому передачі.

Постановою Вінницького апеляційного суду від 21.10.2021 рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 12.04.2021 скасовано. Провадження у справі закрито. Роз`яснено Могилів-Подільській окружній прокуратурі, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

08.11.2021 до Вінницького апеляційного суду надійшла заява Могилів-Подільської окружної прокуратури про направлення вказаної справи на розгляд за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17.11.2021 задоволено клопотання Могилів-Подільської окружної прокуратури про передачу справи за встановленою юрисдикцією, а справу №132/794/18 передано до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 13.01.2022 у справі №132/794/18, серед іншого, замінено позивача у справі - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області на його правонаступника - Могилів-Подільську міську раду Вінницької області.).

Протокольними ухвалами від 10.02.2022 задоволено заяви прокурора про зміну предмету позову та про залучення співвідповідача, а саме - Могилів-Подільську районну раду Вінницької області.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.04.2022 (суддя Яремчук Ю.О.), залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 (колегія суддів у складі: Бучинська Г.Б. - головуючий, Філіпова Т.Л., Петухов М.Г.), в позові відмовлено повністю.

Судами обох інстанцій встановлено, що згідно з Державним актом серії ВН від 21.07.1993 на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільському району Вінницької області від 27.05.1993 надано у постійне користування земельну ділянка площею 10 га в межах згідно з планом ОСОБА_2 . Земельна ділянка розташована на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району. Землю надано для ведення селянського (фермерського господарства).

Державний акт складено у двох примірниках, з яких перший видано землекористувачеві ОСОБА_2 , другий зберігається у Могилів-Подільській районній раді народних депутатів.

Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №23.

ОСОБА_2 10.01.2018 на підставі вказаного Державного акта на право постійного користування землею створив Фермерське господарство "Ганна плюс".

Відповідно до розділу 5 Статуту Фермерського господарства "Ганна плюс", затвердженого рішенням №1 засновника від 09.01.2018, до земель ФГ "Ганна плюс" входить право користування земельною ділянкою загальною площею 10 га, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, серія ВН, виданого ОСОБА_2 на підставі рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільського району Вінницької області від 27.05.1993, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 21.07.1993 за №23. Аналогічне положення зазначено і в новій редакції Статуту ФГ "Ганна плюс", затвердженого рішенням №2 засновника від 26.01.2018.

Відповідно до довідки архівного відділу Могилів-Подільської РДА Вінницької області №1/05-4 та №2/05-4 від 10.01.2018, у 21 скликанні Ярузької сільської ради народних депутатів проведено 13 сесій (тринадцята сесія проведена 01.04.1994), наступною була перша сесія 22 скликання, проведена 16.07.1994. У справі протоколів сесій Ярузької сільської ради народних депутатів за 1993 рік документів про проведення засідання сесії сільської ради від 27.05.1993 немає.

Згідно з повідомленням Могилів-Подільської РДА Вінницької області №01-25/1 від 15.01.2018, Державний акт на право постійного користування землею №23, виданий 21.07.1993 ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 10 га на території Ярузької сільської ради, та документи, на підставі яких видано вказаний державний акт, у Могилів-Подільській районній раді відсутні .

Відповідно до довідок Ярузької сільської ради №2-19/1 від 03.01.2018 та №143 від 08.02.2018, ОСОБА_2 дійсно використовував земельну ділянку із земель державної власності на підставі Державного акта на право постійного користування. Коштів до бюджету сільської ради за використання вказаної земельної ділянки за період з 2014 року по даний час не надходило. Податку на дану земельну ділянку взагалі не сплачував з моменту надання земельної ділянки йому в користування. Протоколи та рішення сесій сільської ради до 2015 року зберігаються в районному архівному відділі Могилів-Подільської РДА. Згідно з даними архівного відділу засідання 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради від 27.05.1993 не проводилося.

Згідно з повідомленням відділу у Могилів-Подільському районі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області №0-2-0.24-21/110-18 від 15.02.2018, технічна документація з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку загальною площею 10 га, яка відповідно до державного акта на право постійного користування землею серія ВН від 21.07.1993 перебуває в користуванні ОСОБА_2 на території Ярузької сільської ради Могилів-Подільського району не виготовлялась, тому витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки надати неможливо. Згідно з додатком 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (пункт 4 розділу ІІ) нормативна грошова оцінка 1 га ріллі з врахуванням коефіцієнту індексації за межами населених пунктів по Вінницькій області станом на 01 січня 2018 року складає 27078 грн. 28 коп.

В матеріалах справи також міститься копія технічної документації по інвентаризації земельної ділянки та виготовленню державного акта на право постійного користування землею, яка виготовлена за замовленням Вінницького відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств на підставі договору №5 від 04.01.1993.

Вказана технічна документація містить акт встановлення меж ділянки в натурі від 09.06.1993, схему земельної ділянки, що відводиться для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_2 , наявний опис меж земельної ділянки в розмірі 10 га, з яких 7 га-рілля та 3 га пасовища. Акт та схема складені в присутності начальника відділу земельних ресурсів райдержадміністрації ОСОБА_3 , голови Ярузької сільської ради народних депутатів ОСОБА_4 та фермера ОСОБА_2 .

Також в даній технічній документації міститься пояснювальна записка з посиланням на рішення Ярузької сільської ради народних депутатів Могилів-Подільському району Вінницької області №7 від 30.03.1993, згідно з якою Ярузька сільська рада народних депутатів надала згоду на виділення в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства земельної ділянки в розмірі 10 га з яких 7 га рілля та 3 га пасовища, з земель запасу Ярузької сільської ради народних депутатів Могилі-Подільського району Вінницької області.

В ході вивчення стану законності використання земельних ділянок на території Могилів-Подільського району, Могилів-Подільською місцевою прокуратурою було встановлено, що ОСОБА_2 використовує земельну ділянку площею 10 га, яка знаходиться за межами населеного пункту Ярузької сільської ради на підставі державного акта на право постійного користування землею, в якому міститься інформація про рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради від 27.05.1993, яке відсутнє, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що прокурором не доведено фактів порушень вимог чинного законодавства при видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, оскільки саме посилання на відсутність рішення Ярузької сільської ради 14 сесії 21 скликання від 27.05.2003 у відповідних органах не спростовує факту правомірного набуття державного акта відповідно до доказів, які містяться в матеріалах справи та чинного на той час законодавства, що, за даних обставин, не може бути підставою для задоволення заявленого позову. Місцевий господарський суд зазначив, що саме на орган, який видав відповідний державний акт, покладено обов`язок його зберігання, чого останнім не здійснено. Крім того, Господарський суд Вінницької області зауважив, що строк, у межах якого позивач міг звернутись до суду за оскарженням оспорюваного державного акта, становив 3 роки та сплив 22.07.1996. Проте прокурор звернувся до суду в 2021 році, посилаючись на перевірку законності використання земельних ділянок з пропуском позовної давності більш ніж на 15 років.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився з висновками про недоведеність прокурором фактів порушень вимог законодавства при видачі державного акта та додатково встановив, що рішенням №6 Виконкому Ярузької селищної ради від 16.02.1993 ОСОБА_2 надано 5 га землі із земель запасу для ведення фермерського господарства. Також 16.03.1993 на 10 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради було прийнято рішення про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 9,2 га у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_2 із земель запасу. Вказані рішення свідчать про наявність волевиявлення Ярузької селищної ради на передачу земельних ділянок у постійне користування ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, що спростовує підстави, визначені прокурором у позові. Апеляційний суд також врахував відповідь Могилів-Подільської районної ради від 02.08.2022 про відсутність у неї книги записів державних актів на право постійного користування землею, в якій відображено реєстрацію державного акта ВН від 21.07.1993, зазначаючи при цьому, що саме на орган, який видав відповідний державний акт та прийняв відповідне рішення покладено обов`язок їх зберігання та подальшу передачу до архіву. До того ж суд взяв до уваги, що стверджуючи одночасно про відсутність рішення та існування акта на землю, прокурор повинен був пересвідчитися про відсутність кримінальної складової у діях осіб, підписи яких містяться у даному документі, на предмет його підроблення (фальсифікації). При цьому встановлений у кримінальному провадженні факт підробки офіційного документа виключав би необхідність визнання його незаконним чи скасування у господарському чи іншому провадженні, оскільки підроблений документ, по суті, є таким, що ніколи не видавався (не створювався), а суб`єкт його видачі не виражав волі, що закріплена в такому документі.

Окрім того, апеляційний господарський суд застосував практику ЄСПЛ та зазначив, що в даному випадку ОСОБА_2 сумлінно та добросовісно реалізовував своє право на отримання земельної ділянки у постійне користування для створення фермерського господарства та мав легітимні очікування на те, що як орган місцевого самоврядування, так і районна державна адміністрація у повній мірі дотрималися своїх повноважень та не допустили жодних порушень при передачі в користування земельної ділянки та видачі державного акта у 1993 році. Матеріали справи також не містять жодної інформації, що до 2018 року в прокуратури чи в ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області були наявні претензії щодо права постійного користування спірною земельною ділянкою, наявності інших осіб, які бажають використовувати дану земельну ділянку.

Не погоджуючись з постановою апеляційного та рішенням місцевого господарських судів, Заступник керівника Рівненської обласної прокуратури звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права - ст. ст. 86 236 ГПК України, неправильним застосуванням норм матеріального права - ст. ст. 19 22 23 51 Земельного кодексу України (в редакції від 15.01.1993), у зв`язку з чим таке судове рішення підлягає скасуванню. Прокурор стверджує, що надання в постійне користування земельної ділянки може відбуватися лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, яке виражається у формі його рішення, а факт відсутності рішення 14 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради від 27.05.1993, яке зазначено в державному акті на право постійного користування спірною землею, доведено належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи. При цьому суди першої та апеляційної інстанцій, в порушення вимог ст. 86 ГПК України, повно, всебічно та об`єктивно наявні у справі докази, їх достовірність кожного окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок у їх сукупності не оцінили, що призвело до хибних висновків щодо наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування на 10 га землі та дотримання порядку надання її в користування, та прийняття необґрунтованих рішень.

Скаржником умотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ст.ст. 19 22 23 51 Земельного кодексу України (в редакції від 15.01.1993) у подібних правовідносинах. В даному випадку, за твердженням прокурора, відповідач користується земельною ділянкою площею 10 га на підставі державного акта на право постійного користування землею, за відсутності рішення органу місцевого самоврядування (волевиявлення) про надання йому в користування земельної ділянки саме такою площею. Водночас, у матеріалах справи наявні рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідачу в постійне користування земельної ділянки меншою площею (5 га та 9,2 га). Вказане свідчить про порушення встановленого законодавством порядку надання земель у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.11.2022 та надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 17.10.2022.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не надходило відзивів на касаційну скаргу у встановлений в ухвалі від 27.09.2022 строк.

У зв`язку з відпусткою судді Случа О.В. 31.10.2022 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2022 для розгляду касаційної скарги у справі визначено колегію суддів у складі: Могил С.К. - головуючий, Мачульський Г.М., Волковицька Н.О.

Переглянувши постанову апеляційного та рішення місцевого господарських судів, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію відносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний господарський суд погодився з висновками про недоведеність прокурором фактів порушень вимог законодавства при видачі державного акта та додатково встановив, що рішенням №6 Виконкому Ярузької селищної ради від 16.02.1993 ОСОБА_2 надано 5 га землі із земель запасу для ведення фермерського господарства. Також 16.03.1993 на 10 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради було прийнято рішення про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 9,2 га в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_2 із земель запасу. Вказані рішення свідчать про наявність волевиявлення Ярузької селищної ради на передачу земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, що спростовує підстави, визначені прокурором у позові. Апеляційний суд також врахував відповідь Могилів-Подільської районної ради від 02.08.2022 про відсутність у неї книги записів державних актів на право постійного користування землею, в якій відображено реєстрацію державного акта ВН від 21.07.1993, зазначаючи при цьому, що саме на орган, який видав відповідний державний акт та прийняв відповідне рішення покладено обов`язок їх зберігання та подальшу передачу до архіву. До того ж суд взяв до уваги, що стверджуючи одночасно про відсутність рішення та існування акта на землю, прокурор повинен був пересвідчитися у відсутності кримінальної складової у діях осіб, підписи яких містяться у даному документі, на предмет його підроблення (фальсифікації). При цьому встановлений у кримінальному провадженні факт підробки офіційного документа виключав би необхідність визнання його незаконним чи скасування у господарському чи іншому провадженні, оскільки підроблений документ, по суті, є таким, що ніколи не видавався (не створювався), а суб`єкт його видачі не виражав волі, що закріплена в такому документі.

Статтею 22 Земельного кодексу України (в редакції станом на 21.07.1993) було передбачено, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 23 Земельного кодексу України (в редакції станом на 21.07.1993) право власності або право постійного користування землею мало посвідчуватися державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до ст. 51 Земельного кодексу України (в редакції від 15.01.1993) передбачено, що громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Рішення про передачу у власність або надання у користування земель громадянам для ведення селянського (фермерського) господарства чи про відмову у передачі або наданні землі відповідні Ради народних депутатів приймають на найближчій сесії.

Отже, як правильно стверджує прокурор, надання в постійне користування земельної ділянки в даному випадку могло відбуватися за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, яке виражалось у формі його рішення.

Верховний Суд звертає увагу, що вказаному висновку оскаржувана постанова апеляційного господарського суду не суперечить, і останній не спростовував відповідних доводів прокурора.

Навпаки, з метою всебічної, повної перевірки обставин справи та наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, а також зважаючи на відомості про наявність інших рішень сільської ради (відмінних від зазначеного в державному акті) апеляційним господарським судом було витребувано у Могилів-Подільської місцевої прокуратури та у архіві Могилів-Подільської РДА Вінницької області копії протоколів сесій Ярузької сільської ради народних депутатів за 1993 рік, копію спірного державного акта та копію книги реєстрації державних актів на право постійного користування землею.

Прокурором на вимогу суду надано копію рішення №6 Виконкому Ярузької селищної ради від 16.02.1993, згідно з яким ОСОБА_2 виділено 5 га землі із земель запасу для ведення фермерського господарства.

Також, 16.03.1993 на 10 сесії 21 скликання Ярузької сільської ради було прийнято рішення про затвердження проекту відводу земельної ділянки площею 9,2 га в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства громадянину ОСОБА_2 з земель запасу.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що вказані рішення свідчать про наявність волевиявлення Ярузької селищної ради на передачу земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, що спростовує підстави, визначені прокурором у позові.

Доводи прокурора про те, що 16.03.1993 на 10 сесії 21 скликання затверджувались рішення виконкому №6 та №7 від 16.02.1993 (про надання 5 га, а не 9,2 га як зазначено у рішенні) не прийняті колегією суддів до уваги, оскільки рішення Ярузької сільської ради від 16.03.1993 "Про затвердження проекту відводу земель для ведення селянського (фермерського) господарства та видачу державного акта на право користування землею" не містить жодних посилань на рішення виконкому № 6 від 16.02.1993. При цьому наявність таких рішень сільської ради прокурором не оспорювалась.

Також суд врахував відповідь Могилів-Подільської районної ради від 02.08.2022 про відсутність у неї книги записів державних актів на право постійного користування землею, в якій відображено реєстрацію державного акта ВН від 21.07.1993, зазначаючи при цьому, що саме на орган, який видав відповідний державний акт та прийняв відповідне рішення покладено обов`язок їх зберігання та подальшу передачу до архіву.

Відтак, апеляційний господарський суд, врахувавши відсутність книги записів державних актів на право постійного користування землею, в якій відображено реєстрацію державного акта ВН від 21.07.1993 та рішення самої сесії, оцінивши докази у справі, зазначив, що інші рішення свідчать про наявність волевиявлення Ярузької селищної ради на передачу земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

При цьому Верховний Суд вважає слушними висновки суду апеляційної інстанції, що стверджуючи одночасно про відсутність рішення та існування акта на землю, прокурор повинен був пересвідчитися про відсутність кримінальної складової у діях осіб, підписи яких містяться у даному документі, на предмет його підроблення (фальсифікації). При цьому встановлений у кримінальному провадженні факт підробки офіційного документа виключав би необхідність визнання його незаконним чи скасування у господарському чи іншому провадженні, оскільки підроблений документ, по суті, є таким, що ніколи не видавався (не створювався), а суб`єкт його видачі не виражав волі, що закріплена в такому документі. Однак, прокурором не надано жодної інформації щодо порушення кримінальних проваджень за фактом відсутності рішень Ярузької сільської ради та щодо інформації внесеної посадовими особами до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. При цьому, на думку суду апеляційної інстанції, вказані в документах дані можуть свідчити як про описки, так і про вчинення кримінальних правопорушень, а сама відсутність рішення сільської ради в архіві не може однозначно свідчити про те, що таке рішення взагалі не видавалось, оскільки прокурором не досліджувалось питання передання такого рішення до архіву у встановлені строки та належне його зберігання у архіві.

Доводи прокурора, викладені у касаційній скарзі, по суті зводяться до незгоди з наданою апеляційним господарським судом оцінкою наявним у справі доказам, проте межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відтак, оскільки висновки місцевого та апеляційного господарських судів не суперечать позиції, що надання в постійне користування земельної ділянки може відбуватися лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, яке виражається у формі його рішення, а навпаки, судом апеляційної інстанції за результатами дослідження матеріалів справи зроблено висновок про наявність волевиявлення Ярузької селищної ради на передачу земельних ділянок в постійне користування ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, сама відсутність рішення Ярузької сільської ради 14 сесії 21 скликання від 27.05.1993 у відповідних органах не може однозначно свідчити про те, що таке рішення взагалі не видавалось, і не спростовує факту правомірного набуття державного акта відповідно до вимог доказів, які містяться в матеріалах справи, та у відповідності законодавства діючого на той час, що за даних обставин, не може бути підставою для задоволення заявленого позову.

Інші доводи скаржника вказаного не спростовують та зводяться до необхідності переоцінки наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками апеляційного та місцевого господарських судів про відмову у задоволенні позову, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова апеляційного та рішення місцевого господарських судів - без змін із віднесенням судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2022 та рішення Господарського суду Вінницької області від 21.04.2022 у справі № 138/794/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Мачульський Г.М.