ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 140/14380/23
адміністративне провадження № К/990/17168/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 (колегія суддів у складі головуючого судді Сеника Р.П., суддів Онишкевича Т.В., Судової-Хомюк Н.М.) у справі №140/14380/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,
I. РУХ СПРАВИ
1. У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.05.2023 №032950008360 щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин);
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити і виплачувати пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з часу виникнення права на такий вид пенсії з врахуванням періодів проживання у зоні гарантованого добровільного відселення (3 категорія) з часу аварії на ЧАЕС (26.04.1986) по даний час, встановлених довідкою ЦНАП Любешівської селищної ради від 12.04.2023 №4980.
2. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.05.2023 №032950008360 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 03.03.2023.
3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області задоволено, скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
4. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, який постійно працював чи працює, або проживав чи проживає у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням від 26.01.1995 серії НОМЕР_1 , виданим Волинською обласною державною адміністрацією.
6. Позивач 01.05.2023 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ. До заяви додав: посвідчення від 26.01.1995 серії НОМЕР_1 (категорії 3); трудову книжку від 28.06.1986 серії НОМЕР_2 ; довідку про місце проживання від 12.04.2023 №4980, видану Центром надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради; диплом серії НОМЕР_3 , виданий від 01.07.1994; паспорт громадянина України; довідку про присвоєння ідентифікаційного коду; військовий квиток НОМЕР_4 ; інші документи.
7. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023.
8. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.05.2023 №032950008360 позивачу відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
У цьому рішенні зазначено, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії його вік становив 54 роки. Страховий стаж становив 25 років 03 місяці, при необхідному 24 роки, передбаченому статтею 26 Закону №1058-IV.
До страхового стажу не зараховані: період військової строкової служби з 02.07.1987 по 19.05.1989 відповідно до військового квитка НОМЕР_4 з підстав відсутності дати видачі цього військового квитка; періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 з 28.06.1986 по 28.08.1986 з підстав відсутності номеру і дати наказу про звільнення, періоди роботи з 27.03.1990 по 24.08.1990, з 01.04.1991 по 26.12.1991, з 12.10.1992 по 01.06.1993, з 01.08.1994 по 31.12.1997 з підстав наявності в трудовій книжці виправлень у даті народження, не завірених в установленому порядку; період навчання відповідно до диплому від 01.07.1994 серії НОМЕР_3 з підстав відсутності дати вступу до навчального закладу.
В той же час на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу зараховано періоди роботи з 1998 по 2023 роки.
9. Документами, доданими до заяви про призначення пенсії, підтверджено факт постійного проживання (роботи) ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 09 місяців 01 день, замість необхідних 3-х років.
10. До періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення згідно довідки від 12.04.2023 №4980 не враховано період навчання з 01.09.1990 по 01.07.1994 в Українському державному аграрному університеті, який розташований на території, що не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, що слугувало підставою для відмови заявнику у призначенні пенсії зі зменшенням його пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
11. Позивач не погодився з рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії, що стало підставою для його звернення до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілого від Чорнобильської катастрофи. Довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях, тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
13. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зменшення пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону 796-XII можливе за сукупної наявності двох самостійних умов: 1) постійне проживання або постійна праця, зокрема, у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, що є підставою для застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 3 роки; 2) постійне проживання або постійна праця щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку на 1 рік за кожні 2 роки проживання/роботи. Водночас, позивачем не підтверджено період проживання його в зоні гарантованого добровільного відселення в період: з 24.06.1987 по 21.06.1989 у зв`язку із проходженням ним строкової військової служби поза межами зони гарантованого добровільного відселення (відповідно до військового квитка НОМЕР_4 ); з 01.09.1990 по 01.07.1994 у зв`язку з його навчанням в Українському державному аграрному університеті. Період роботи (проживання) у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становив менше трьох років, що є недостатнім для призначення йому пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, тому відповідно до вимог чинного законодавства України він не набув права на призначення такої пенсії.
14. Підставами касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник визначає положення підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
15. Також підставами касаційного оскарження судових рішень попередніх інстанцій, скаржник визначає положення пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до яких підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
16. Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на те, що суди вирішили спір без урахування висновків, сформульованих у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17 щодо підстав зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону № 796-XII.
17. Скаржник зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції, що матеріалами справи, зокрема посвідченням від 26.01.1995 серії НОМЕР_1 та довідкою Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради від 12.04.2023 №4980, підтверджується що він постійно, більше ніж 3 роки станом на 01.01.1993, працював та проживав у зоні безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення (категорія 3), є потерпілим від Чорнобильської катастрофи та вважає доведеним його право на отримання пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до частини другої статті 55 Закону №796-XII.
18. Позивач доводить, що суд апеляційної інстанції, пославшись на недостатність загального періоду проживання та роботи у зоні безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення для зниження пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796-XII, не прийняв до уваги загальний період проживання позивача в цій зоні, що підтверджується відповідними довідкою та посвідченням, у тому числі і в період його навчання з 01.09.1990 по 01.07.1994 в Українському державному аграрному університеті, що на думку позивача, є невірним тлумаченням закону.
19. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просить відмовити позивачу в задоволенні касаційної скарги.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
20. За правилами частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, виходить з такого.
22. Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
24. Ключовим питанням у цій справі є визначення наявності у позивача права на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до вимог частини першої статті 55 Закону №796-XII.
25. Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.
Починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01.01.2018 по 31.12.2018 - не менше 25 років; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - не менше 26 років; з 01.01.2020 по 31.12.2020 - не менше 27 років; з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років; з 01.01.2022 по 31.12.2022 - не менше 29 років; з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року - не менше 31 року; з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років; з 01.01.2026 по 31.12.2026 - не менше 33 років; з 01.01.2027 по 31.12.2027 - не менше 34 років; починаючи з 01.01.2028 - не менше 35 років.
26. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
27. Закон №796-XII визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
28. Згідно з частиною першою статті 55 Закону №796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
29. Пунктом 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII передбачено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
30. Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
31. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993.
32. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
33. Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням від 26.01.1995 серії НОМЕР_1 .
В періоди з 14.03.1969 по 28.08.1986, з 04.04.1990 по теперішній час (12.04.2023) ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає в АДРЕСА_1 , яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення відповідно до постанови №106, що підтверджується довідкою Центру надання адміністративних послуг Любешівської селищної ради від 12.04.2023 №4980.
34. Відмовляючи позивачу в призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в рішенні про відмову в призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку від 08.05.2023 №032950008360 посилалось на те, що до страхового стажу не зараховані: період військової строкової служби з 02.07.1987 по 19.05.1989, оскільки відсутня дата видачі військового квитка; періоди роботи відповідно до трудової книжки НОМЕР_2 з 28.06.1986 по 28.08.1986 з підстав відсутності номеру та дати наказу звільнення; з 27.03.1990 по 24.08.1990, з 01.04.1991 по 26.12.1991, з 12.10.1992 по 01.06.1993, з 01.08.1994 по 31.12.1997 з підстав виправлення в даті народження, яке не завірено в установленому порядку; період навчання з 01.09.1990 по 01.07.1994 з підстав відсутності дати вступу до навчального закладу.
У цьому рішенні зазначено, що до періоду постійного проживання у зоні гарантованого добровільного відселення згідно довідки від 12.04.2023 №4980 не враховано період навчання з 01.09.1990 по 01.07.1994 в Українському державному аграрному університеті.
35. Слід зазначити, що в трудовій книжці, як встановлено судами, міститься лише інформація про навчання позивача в Українському державному аграрному університеті в період з 01.09.1990 по 01.07.1994, що також підтверджується дипломом НОМЕР_3.
36. Однак в трудовій книжці не міститься інформації щодо місця проживання позивача, а інформація, яка міститься в трудовій книжці та дипломі, не спростовує встановлені судами обставини, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, який проживав та працював станом на 01.01.1993 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років.
37. З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що відмова пенсійного органу носить формальний характер та не ґрунтується на нормах закону, оскільки в довідці від 12.04.2023 №4980 чітко зазначено, що вона видана ОСОБА_1 і ця довідка підтверджує факт його проживання на території гарантованого добровільного відселення з 14.03.1969 по 28.08.1986, з 04.04.1990 по теперішній час, що є достатньою умовою для призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
38. Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 28.03.2018 у справі №333/2072/17, від 30.09.2020 у справі №572/1921/17.
39. В контексті встановлених обставин у цій справі, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, помилково скасованими судом апеляційної інстанції, що позивач має право на призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
40. Стосовно вимоги позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити та виплачувати йому пенсію за віком, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
41. Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
42. У справі, яка розглядається суди встановили, що рішенням про відмову у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку від 08.05.2023 №0З2950008360 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку за її заявою від 01.05.2023.
43. Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення позивачці пенсії за віком, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.
44. Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.
45. Відтак колегія суддів не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції про те, що позивач не має право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, за її заявою від 01.05.2023.
46. Висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи, правильного застосування норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тоді як судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду справи невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до необґрунтованого скасування законного рішення суду першої інстанції.
47. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановив, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
48. За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341 345 352 355 356 КАС України, Суд -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 у справі №140/14380/23 - скасувати.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.11.2023 - залишити в силі.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя Я.О Берназюк
Суддя С.Г. Стеценко