ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 квітня 2024 року
м. Київ
справа №140/1568/23
адміністративне провадження № К/990/31882/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів: Коваленко Н.В., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 (суддя Волдінер Ф.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 (колегія суддів: Улицький В.З., Кузьмич С.М., Матковська З.М.) у справі № 140/1568/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ ОІЛ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним розпорядження та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
В лютому 2023 року ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» звернулося до суду з позовом, у якому просило:
визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області від 30.11.2021 №1195/03-20-09-03-15 «Про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним»;
зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області видалити з Єдиного державного реєстру суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним та поновити інформацію (внести відомості) до вказаного реєстру про ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним за №03030314202100006.
2. 20.02.2023 ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просило вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області від 30.11.2021 №1195/03-20-09-03-15 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер ліцензії 03030314202100006, місце роздрібної торгівлі: Волинська область, Іваничівський район, с.Осмиловичі, вул. Львівська, 25.
3. В обґрунтування заяви про забезпечення позову ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» вказало на очевидність ознак протиправності оскаржуваного розпорядження, що полягає в тому, що до 01.01.2022 суб`єкти господарювання за правилами статті 18 Закону України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР) могли отримувати ліцензію, зокрема на право роздрібної торгівлі пальним, без подання акта вводу в експлуатацію об`єкта або акта готовності об`єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об`єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об`єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 01.01.2014. У підтвердження своєї позиції заявник також навів посилання на постанову Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №640/19955/19.
Крім того, ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» вказувало на те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У підтвердження таких доводів позивач зазначив, що 26.03.2022 Головне управління ДПС у м. Києві провело фактичну перевірку за адресою: м. Київ, вул. Філатова, буд.10А, кв.2/25 , за наслідками якої складено акт від 26.05.2022 №12232/Ж5/26-15-09-02/42022634, на підставі висновків якого податковим органом 27.06.2022 було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення №00121230902, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 500000,00 грн за зберігання пального без ліцензії. Заявник зазначив, що отримавши 06.12.2021 оскаржуване розпорядження, він був позбавлений можливості реалізувати наявні у нього залишки пального чи передати їх на зберігання іншим суб`єктам господарювання, за що і був притягнутий до відповідальності.
Заявник також зазначив, що наслідком анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним є припинення господарської діяльності підприємства, неможливість сплати податків, заробітної і орендної плати. Відтак ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» позбавлене можливості здійснювати господарську діяльність до моменту перевірки правомірності оскаржуваного розпорядження в судовому порядку.
Поряд з цим заявник зауважив, що внаслідок введення в Україні воєнного стану та знищення великої кількості нафтобаз у роздрібних торговців пальним була відсутня можливість у період з березня по червень 2022 року придбати пальне та здійснювати господарську діяльність. Відтак, позивач з 24.02.2022 не вів господарську діяльність, а працівникам були надані відпустки без збереження заробітної плати. З цих же підстав було прийнято рішення про відтермінування підготовки позову. Після часткової стабілізації ситуації у західних регіонах країни позивач прийняв рішення про відновлення роботи підприємства і на початку липня 2022 року було змінено місцезнаходження підприємства на м. Львів, вул. Городоцька, 359.
4. Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 22.02.2023, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, задовольнив заяву позивача про забезпечення позову: зупинив дію розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області від 30.11.2023 №1195/03-20-09-03-15 про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ», реєстраційний номер ліцензії 03030314202100006, місце роздрібної торгівлі: Волинська область, Іваничівський район, с. Осмиловичі, вул. Львівська, 25.
5. 15.09.2023 Головне управління ДПС у Волинській області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023, ухвалити нове судове рішення - про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
6. Верховний Суд ухвалою від 27.09.2023 поновив Головному управлінню ДПС у Волинській області строк на касаційне оскарження судових рішень; відкрив касаційне провадження.
7. Ухвалою від 05.12.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів, з огляду на те, що колегії суддів судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав та судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду по-різному застосовують норми частини другої статті 150, статті 151 КАС України при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії, виданої на підставі Закону №481/95-ВР, дійшов висновку про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та відповідно до частини другої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) вирішив передати справу № 140/1568/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
8. Ухвалою об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2024 справу № 140/1568/23 повернуто відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для розгляду.
9. Ухвалою Верховного суду від 05.02.2024 задоволено заяви суддів Гімона М. М., Васильєвої І. А., Юрченко В.П. про самовідвід у зв`язку з порушенням спеціалізації.
10. На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 07.02.2024 № 188/0/78-24 проведено повторний автоматизований розподіл.
11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 07.02.2024 справу передано колегії суддів: Бучик А.Ю. (головуючий), Коваленко Н.В., Рибачук А.І.
12. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
13. Зважаючи на предмет касаційного оскарження, справа розглядається в порядку письмового провадження.
14. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами встановлено, що ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» зареєстровано як юридичну особу, одним з видів його діяльності є роздрібна торгівля пальним, яку підприємство здійснює через ряд АЗС (місця роздрібної торгівлі пальним), зокрема, через АЗС розташовану за адресою: Волинська область, Іваничівський район, с. Осмиловичі, вул. Львівська, 25.
16. 29.03.2021 ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» отримало ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним № 03030314202100006 у вказаному місці продажу.
Разом із заявою про отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним позивачем було надано відповідачу: платіжне доручення від 02.03.2021 № 740; договір оренди земельної ділянки №01022021/1; договір оренди нежитлового приміщення від 01.02.2021 № 01022021/2; витяг про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.11.2018 № 146001969; витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.11.2011 № 146005306; дозвіл Головного управління Держпраці у Київській області № 98.21.32; дозвіл Головного управління Держпраці у Київській області № 97.21.32.
17. Розпорядженням Головного управління ДПС у Волинській області від 30.11.2021 № 1195/03-20-09-03-15 «Про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним», за порушення вимог статті 15 Закону №481/95-ВР, було анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» №03030314202100006 за адресою: Волинська область, Іваничівський район, с. Осмиловичі, вул. Львівська, 25, автозаправочна станція.
У витягу з розпорядження від 30.11.2021 №17665/6/03-20-09-03-06 зазначено, що анулювання ліцензії здійснено у зв`язку з встановленням факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Позивач, отримав оспорюване розпорядження відповідача рекомендованим листом 06.12.2021.
18. Вважаючи таке розпорядження протиправним, ТОВ «ЕКСПЕРТ ОІЛ» звернулось до суду із цим позовом та із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оспорюваного розпорядження.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
19. Постановляючи ухвалу про забезпечення позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що повне зупинення господарської діяльності з продажу пального, що зумовлене анулюванням відповідної ліцензії, має вкрай негативні наслідки для позивача як суб`єкта господарювання, для подолання яких очевидно потрібно буде докласти значних зусиль у випадку задоволення позову. Такі негативні наслідки відобразяться на роботі підприємства в цілому, в тому числі, у формі втрати очікуваного прибутку від господарської діяльності, на зобов`язаннях позивача в частині збереження робочих місць та виплати заробітної плати найманим працівникам, а також на податкових зобов`язаннях позивача, оскільки обсяг виплачуваних підприємством податків напряму корелюється з фінансовими результатами господарської діяльності підприємства. В умовах воєнного стану та руйнування економіки України внаслідок прямої збройної агресії російської федерації особливе значення має збереження функціонування суб`єктів економічної системи, які забезпечують її існування як шляхом здійснення активної господарської діяльності та насичення коштами фінансової системи країни, так і виконанням податкових і соціальних зобов`язань. Крім того, пальне є товаром, який має істотну соціальну значущість, і вільний доступ до його придбання має істотне значення для збереження соціального благополуччя та спокою серед населення відповідного регіону. З огляду на викладене, суди дійшли висновку, що у спірному випадку невжиття заходів забезпечення позову може нанести значно більше шкоди для різних учасників цивільних правовідносин, ніж ймовірне недотримання позивачем податкової дисципліни.
20. Касаційна скарга обгрунтовано тим, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним фактично вирішує спір по суті, що суперечить меті застосування частини другої статті 150 КАС України. Зазначає, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат тощо. При цьому звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач не навів достатніх доказів в обґрунтування існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також неможливості їх захисту без вжиття заходів забезпечення позову.
Посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 28.10.2020 у справі №140/2474/20, від 04.08.2022 у справі №420/21952/21.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
21. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
22. Відповідно до частин першої, другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
23. Згідно із частинами першою, другою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
24. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
25. Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом, зокрема, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
26. За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.
27. Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.
28. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
29. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
30. Обов`язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
31. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
32. При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
33. Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 420/6907/20, від 13.05.2021 у справі № 420/2719/20, від 23.09.2021 у справі № 420/11076/20 та від 01.06.2022 у справі № 580/5656/21.
34. У постанові Верховного Суду від 04.06.2021 у справі №160/8226/20, колегія суддів зауважувала, що вказані заявником ознаки протиправності оскаржуваних дій та рішень відповідача та порушення ними своїх прав обґрунтовані посиланням на конкретні обставини справи та докази, а отже, за позицією Суду, вони підлягають доведенню у встановленому законом порядку на підставі належних та допустимих доказів і не є очевидними.
35. Щодо ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту чи поновлення порушених прав та інтересів, Суд звертає увагу, що підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше.
Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
У разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди. Тому, відсутність особливого порядку відшкодування шкоди внаслідок необґрунтованого зупинення дії спеціального дозволу, на що посилався суд, не може бути підставою вжиття заходів забезпечення позову.
Безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте Суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №640/23179/19, від 13.10.2020 у справі №460/549/20, від 11.12.2019 у справі №826/16216/18.
36. Колегія суддів зауважує, що у заяві Товариства, зі змісту наведених ним аргументів та обставин, доданих до заяви матеріалів, не зазначено, яким чином невжиття тих заходів забезпечення позову, про які просив заявник, у цій справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
37. Колегія суддів вказує, що з урахуванням обраного Товариством способу судового захисту в позові, який воно має намір подати, за результатом розгляду справи суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, до якого належить спірне розпорядження ГУ ДПС, а також зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, в тому числі шляхом стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
38. При цьому вимога про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин може бути розглянута адміністративним судом у разі її заявлення в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір, або ж вирішена судами в порядку цивільного або господарського судочинства, на чому наголошено в статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України.
39. Відшкодування відповідно до закону збитків, завданих суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав, у тому числі органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, або заподіяних, зокрема, дискримінацією суб`єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування є гарантією та захистом майнових прав суб`єктів господарювання відповідно до статей 147 та 255 Господарського кодексу України, а відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою гарантовано статтями 1173 1174 Цивільного кодексу України.
40. Зупинення ж дії розпорядження податкового органу, жодним чином не перешкоджає виконанню судового рішення в частині відшкодування шкоди Товариству, якщо такі вимоги будуть ним заявлені, а наявність шкоди доведена і стягнута в судовому порядку.
41. Отже у цьому конкретному випадку відсутні підстави вважати, що застосування заходів забезпечення позову з огляду на можливе завдання Товариству майнової шкоди та репутаційних втрат, інших негативних наслідків, зокрема у вигляді скорочення штату працівників чи їх звільнення, зменшення їм розміру заробітної плати, є співмірним з предметом майбутнього спору та предметом доказування у справі.
42. Колегія суддів не заперечує того, що забезпечення позову шляхом зупинення дії спірного розпорядження може убезпечити Товариство від понесення ним збитків, настання майнових втрат, нанесення шкоди у вигляді недоотримання прибутку тощо.
43. Однак варто врахувати, що такі обставини підлягають доведенню на стадії розгляду справи по суті спору у встановленому процесуальним законом порядку, а не під час вирішення питання про забезпечення позову. Ці обставини не визначені нормами статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України як безумовні підстави для забезпечення позову.
44. У контексті вказаного, колегія суддів звертає увагу на правові позиції Верховного Суду у постановах від 20.03.2019 у справі №826/14951/18, від 30.09.2021 у справі №160/7358/21 та у справах №640/23179/19, №460/549/20, №826/16216/18, за змістом яких підприємницька діяльність передбачає ведення господарської діяльності на власний ризик, який включає в себе можливі втрати інвестицій, виникнення додаткових витрат та інше й у разі оскарження відповідного акту суб`єкта владних повноважень, особа має право разом з іншими позовними вимогами заявити вимоги про відшкодування спричиненої таким актом шкоди.
45. У вищезгаданих провадженнях Верховний Суд відхилив доводи стосовно можливого нанесення суб`єкту господарювання майнової шкоди як підстави для забезпечення позову і обставини, які ускладнюють чи унеможливлюють ефективний захист чи поновлення порушених прав та інтересів, зазначивши, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
46. Що ж стосується наведених у заяві Товариства доводів про очевидність оспорюваного ним адміністративного акту, колегія суддів вказує, що наведені Товариством у цій частині обґрунтування зводяться до незгоди з спірним розпорядженням і невідповідності його вимогам закону та критеріям, встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
47. Однак колегія суддів підкреслює, що такі обставини підлягають доказуванню в межах адміністративного процесу під час розгляду адміністративної справи по суті з дотриманням вимог процесуального закону стосовно оцінки доказів, з наданням можливості реалізації прав та виконання обов`язків усіх його учасників й не свідчать про очевидність ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, охопленого предметом спору, та про порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
48. Насамкінець колегія суддів вважає, що у справі, яка розглядається, вжиті судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову не відповідають критерію адекватності.
49. До такого висновку Верховний Суд приходить з огляду на те, що підставою для прийняття оспорюваного Товариством розпорядження й анулювання наявної у нього ліцензій слугувало встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії, а саме неподання акту введення в експлуатацію обєкта або акта готовності обєкта до експлуатації або сертифікату про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів або іншого документа, що підтверджує введення АЗС за адресою Волинська область, Іваничівський район, с. Осмиловичі, вул. Львівська, 25 до експлуатації.
50. Водночас забезпечення позову у спосіб, який його обрано Товариством і застосовано судами, надає змогу заявнику безперешкодно, до остаточного з`ясування обставин щодо достовірності наведених позивачем даних стосовно введення в експлуатацію об`єкта, який ним використовується у господарський діяльності, а отже й до підтвердження відповідності цього об`єкта усім вимогам законодавства, продовжувати свою діяльність з роздрібної торгівлі пальним на автозаправному комплексі, яка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №808 віднесена до Переліку видів діяльності та об`єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку (пункт 21).
51. Не надаючи оцінку підставам прийняття оскаржуваного Товариством розпорядження та пов`язаним із цим обставинам, колегія суддів зазначає, що можливе наведення недостовірних даних у документі, який засвідчує готовність до експлуатації об`єкта будівництва, що використовується для провадження діяльності з роздрібної торгівлі пальним може породжувати сумніви у безпеці такої діяльності й вказувати на імовірність настання негативних наслідків в результаті її здійснення у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю або навіть життю людей, майну третіх осіб, аварій, інших надзвичайних подій техногенного характеру тощо.
52. Тобто від вжиття заходів забезпечення позову в даному випадку можуть настати більш негативні наслідки, які описані вище, аніж від того, що такі заходи не будуть вжиті. До того ж Товариство, після вирішення спору у справі, що розглядається, на його користь (якщо для цього будуть доведені відповідні підстави) зможе продовжити свою діяльність і відшкодувати заподіяну йому шкоду, тобто безперешкодно відновити свої права.
53. У зв`язку з вищенаведеним колегія суддів вважає необґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про наявність передбачених законом підстав для вжиття у цьому випадку заходів забезпечення позову за заявою Товариства. Такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права. Необхідності у вжитті таких заходів у цьому конкретному випадку не доведено, а задоволення судами поданої Товариством заяви не забезпечує виконання тих завдань та мети, яка закладена у інституті забезпечення позову.54. З огляду на вищезазначене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають критеріям законності та обґрунтованості судового рішення, визначеним статтею 242 КАС України, а тому підлягають скасуванню з ухваленням нового про відмову у забезпеченні позову.
55. Частиною першою статті 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
56. Зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 22.02.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 скасувати.
В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПЕРТ ОІЛ» про забезпечення позову відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ю. Бучик
Судді
Н.В. Коваленко
А.І. Рибачук