№ 140/16247/20 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 140/16247/20

адміністративне провадження № К/9901/26368/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 (головуючий суддя: Онишкевич Т.В., судді: Іщук Л.П., Хобор Р.Б.) у справі № 140/16247/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФУ у Волинській області або відповідач), в якому просила:

визнати протиправною відмову ГУПФУ у Волинській області, викладену у листі від 13.11.2020 № 0300-0307-8/38236, у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області (далі - ТУ ДСА) від 05.11.2020 № 583 згідно із поданою заявою від 09.11.2020;

зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вказаної довідки з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020;

визнати протиправною відмову ГУПФУ у Волинській області, викладену у листі №0300-1606-8/38223 від 12.11.2020, щодо незарахування при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді періоду половини навчання на денній формі у Харківському юридичному інституті, роботи на посаді стажиста Ковельського міського та районного народного суду згідно із поданою заявою від 05.11.2020;

зобов`язати відповідача здійснити із 13.01.2017 перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із наявного на день відставки стажу 27 років 11 місяців 21 день, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 27.01.2021 позов задовольнив частково:

визнав протиправним і скасував рішення відділу перерахунків пенсій №2 управління пенсійного забезпечення ГУПФУ у Волинській області №907550171501 від 10.11.2020 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 09.11.2020;

зобов`язав ГУПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 17.03.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації в Волинській області від 05.11.2020 №583 (з урахуванням фактично виплачених сум);

зобов`язав відповідача здійснити ОСОБА_1 з 01.11.2020 перерахунок та виплату (з урахуванням фактично виплачених сум) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи із стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного грошового утримання, 26 років 02 місяці 21 день.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 07.06.2021 скасував рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2024 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначила, що наказом голови Ковельської міськрайонного суду Волинської області від 12.01.2017 №3/02-04 «Про звільнення судді ОСОБА_1 » її було звільнено з посади судді на підставі заяви про звільнення у відставку відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII) та з 13.01.2017 остання отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 88 % суддівської винагороди. Довічне грошове утримання судді у відставці було розраховане, зокрема, на підставі довідки Ковельського міськрайонного суду Волинської області про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виданої на день виходу у відставку, виходячи із стажу роботи 24 роки 03 місяці 21 день (сумарний стаж роботи на посаді виконуючої обов`язки консультанта по кадрах, головного спеціаліста управління юстиції Волинського облвиконкому - 2 місяці 30 днів та стаж роботи на посаді судді - 24 роки 21 день).

Також позивачка зазначила, що відповідно до наказу голови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2020 № 1/03.06 «Про здійснення перерахунку суддівської винагороди ОСОБА_1 », стаж роботи, який дає їй право на встановлення щомісячної доплати за вислугу років, становить 27 років 11 місяців 21 день, що відповідає щомісячній доплаті за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу судді.

Одночасно цим наказом було визнано таким, що втратив чинність з 17.03.2020 наказ голови суду № 19/02-04 від 10.09.2012 «Про збільшення розміру щомісячної доплати судді ОСОБА_1 », яким раніше встановлено доплату за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу.

Згодом, на виконання судового рішення у справі № 140/7353/20, ТУ ДСА в Волинській області видало нову довідку від 05.11.2020 № 583 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з доплати за вислугу років 26 років 3 місяці 24 дні у розмірі 60% посадового окладу судді, водночас розмір посадового окладу зазначено в розмірі, встановленому Законом № 1402-VIII з покликанням на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020.

Довідку разом із заявою від 09.11.2020 було подано відповідачу для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, проте листом від 13.11.2020 №0300-03-07-8/38236 ГУПФУ в Волинській області відмовило у проведенні перерахунку на підставі цієї довідки з посиланням на те, що Верховна Рада України на виконання рішення Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 не внесла зміни до законодавства та відсутній механізм перерахунку.

Позивачка не погоджується із відмовою відповідача в проведенні перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 05.11.2020 № 583. Зауважила, що у постанові Верховного Суду у зразковій справі №620/1116/20 зроблено висновок про те, що у судді, який не проходив кваліфікаційне оцінювання суддів та (або) не пропрацював на відповідній посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, з 19.02.2020 виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII. Також спір про перерахунок її довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII з 19.02.2020 було вирішено Волинським окружним адміністративним судом (справа №140/12022/20), однак попередня довідка ТУ ДСА в Волинській області не включала доплату за вислугу років у розмірі 60 % посадового окладу. На переконання ОСОБА_1 , її довічне грошове утримання судді у відставці за заявою від 09.11.2020 має бути перераховане відповідачем з 19.02.2020.

Позивачка також вважає протиправною відмову ГУПФУ у Волинській області, викладену у листі від 12.11.2020 № 0300-1606-8/38223, щодо перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі нового розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, зробленого Ковельським міськрайонним судом Волинської області (від 03.11.2020 № 02.23/169/2020), у якому враховано також половину строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі та період роботи на посаді стажиста Ковельського районного народного суду та Ковельського міського народного суду. Всього стаж становить 27 років 11 місяців та 21 день, а довічне грошове утримання призначено з урахуванням стажу лише 24 роки 03 місяці 21 день.

Позивачка наголосила, що новий розрахунок стажу проведено Ковельським міськрайонним судом Волинської області не у зв`язку із зміною стажу судді після виходу у відставку, а у зв`язку із помилкою, допущеною у розрахунку стажу на день видання наказу про її відрахування зі штату у зв`язку із виходом у відставку.

Як вважає позивачка, до загального стажу роботи, який дає право на відставку, належить враховувати, крім роботи на посаді судді (24 роки 21 день), також стаж роботи на посаді виконуючої обов`язки консультанта по кадрах, головного спеціаліста Управління юстиції Волинського облвиконкому (2 місяці 30 днів), стаж роботи на посаді стажиста Ковельського міського народного суду та Ковельського районного суду (2 роки 02 дні), а також половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців).

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що у березні 2020 року позивачка зверталася до ГУПФУ у Волинській області за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розміру суддівської винагороди, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19.02.2020 на підставі довідки від 24.02.2020 № 281, виданої ТУ ДСА в Волинській області відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, проте отримала відмову.

За результатами оскарження цієї відмови, рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі № 140/12022/20 було зобов`язано ГУПФУ у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до вказаної довідки.

09.11.2020 позивачка повторно звернулася до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши довідку від 05.11.2020 № 583, видану ТУ ДСА в Волинській області на підставі рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 140/7353/20, виходячи із доплати за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу, та відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020. Оскільки перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачці проведено з 19.02.2020, а інших законних підстав для його перерахунку немає, то відповідач вважає, що ним правомірно прийнято рішення від 10.11.2020 № 907550171501 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді за заявою ОСОБА_1 від 09.11.2020. Законом №1402-VIII передбачено лише одну підставу для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (частина четверта статті 142). Цим Законом не передбачено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із зміною стажу судді.

Також позивачка звернулася до Управління із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі розрахунку стажу від 03.11.2020 № 02.23./169/2020, підготовленого Ковельським міськрайонним судом Волинської області. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 призначене у розмірі 88 % суддівської винагороди, виходячи з розрахунку стажу 24 роки 03 місяці 21 день станом на 12 січня 2017 року - на день виконання наказу про відрахування судді зі штату у зв`язку з виходом у відставку та цей розрахунок Ковельський міськрайонний суд Волинської області не відкликав; у розрахунку від 03.11.2020 не зазначено, що його видано на день видання наказу про відрахування судді зі штату у зв`язку із виходом у відставку.

Відповідач зазначив, що статтею 137 Закону № 1402-VIII визначено перелік посад, робота на яких зараховується до стажу судді. Відповідно до позиції Верховного Суду в постанові від 09.11.2018 у справі № 559/443/17 стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з`ясовується) Вищою радою правосудця при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.

За таких обставин відповідач вважає, що підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою ОСОБА_1 від 05.11.2020 відсутні, а тому рішення про відмову у такому перерахунку є також правомірним.

Окремо відповідач наголосив, що щомісячне довічне грошове утримання позивачці виплачується без обмеження граничним розміром.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій установлено, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 13.01.2017 отримує довічне грошове утримання судді у відставці, яке зважаючи на зміну розміру суддівської винагороди працюючого судді, неодноразово перераховувалося пенсійним органом.

04.03.2020 ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-2/2020 на підставі довідки від 24.02.2020 № 281.

Рішенням ГУПФУ від 13.03.2020 № 907550171501 їй було відмовлено у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зазначене рішення було оскаржене в судовому порядку.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі №140/12022/20, яке набрало законної сили 27.10.2020, зобов`язано ГУ ПФУ здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою ТУ ДСА від 24.02.2020 №281, з урахуванням фактично виплачених сум.

Водночас 17.03.2020 наказом голови Ковельського міськрайонного суду Волинської області № 1/03.06 було встановлено, що стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячної доплати за вислугу років судді Ковельського міськрайонного суду ОСОБА_1 станом на 17.03.2020 становить 27 років 11 місяців 21 день, що відповідає щомісячній доплаті за вислугу років у розмірі 60 % посадового окладу. Цим же наказом визнано таким, що втратив чинність з 17.03.2020 наказ від 10.09.2012 № 19/02-04 «Про збільшення розміру щомісячної доплати судді ОСОБА_1 ».

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №140/7353/20, яке набрало законної сили 30.10.2020, зобов`язано ТУ ДСА видати ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з доплати за вислугу років 26 років 03 місяці 24 дні, із зазначенням у графі «доплата за вислугу років» щомісячної доплати за вислугу років у розмірі 60 % посадового окладу судді.

05.11.2020 ТУ ДСА видало таку довідку позивачці станом на 18.02.2020.

Окрім того, у відповідь на звернення позивачки Ковельський міськрайонний суд Волинської області листом № 02.23/169/2020 від 03.11.2020 надав розрахунок стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до якого визначив стаж судді ОСОБА_1 27 років 11 місяців 21 день, врахувавши такі періоди: з 01.09.1986 по 30.06.1990 (1 рік 11 місяців) - студентка Харківського юридичного інституту; з 01.08.1990 по 03.06.1991 (5 місяців 11 днів), з 03.06.1991 по 16.03.1992 (9 місяців 14 днів) та з 16.03.1992 по 01.06.1992 (5 місяців 17 днів) - стажист Ковельського міськрайонного суду Волинської області; з 01.06.1992 по 01.09.1992 (2 місяці 30 днів) - виконуюча обов`язки консультанта по кадрах, головного спеціаліста управління юстиції Волинського облвиконкому; з 01.09.1992 по 21.12.1992 (3 місяці 21 день) - стажист Ковельського міськрайонного суду; з 21.12.1992 по 12.01.2017 (24 роки 21 день) - суддя Ковельського районного суду, Ковельського міськрайонного суду Волинської області.

05.11.2020 ОСОБА_1 звернулася до ГУПФУ у Волинській області із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, надавши розрахунок Ковельського міськрайонного суду Волинської області стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ від 10.11.2020 № 907550171501 позивачці відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 05.11.2020 з огляду на те, що Ковельський міськрайонний суд Волинської області не відкликав розрахунок стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, наданий для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 13.01.2017. Окрім цього, у розрахунку від 03.11.2020 № 02.23/169/2020 не вказано, що його видано на день видання наказу про відрахування судді зі штату у зв`язку із виходом у відставку, а також Законом № 1402-VIII не передбачено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із зміною стажу судді.

09.11.2020 ОСОБА_1 звернулася із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА від 05.11.2020 № 583 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Рішенням відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення ГУ ПФУ від 10.11.2020 № 907550171501 позивачці було відмовлено у перерахунку за заявою від 09.11.2020 з огляду на те, що Верховною Радою України не були виконані зобов`язання щодо приведення законодавства України у відповідність до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020, покладені на неї пунктом 5 резолютивної частини рішення, та на даний час відсутній механізм та порядок проведення перерахунків щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Про прийняті рішення ОСОБА_1 було повідомлено листами ГУ ПФУ від 12.11.2020 №0300-1606-8/38223 та від 13.11.2020 №0300-0307-8/38236 відповідно.

Вважаючи протиправними відмови ГУ ПФУ у Волинській області у перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за її заявами від 05 та 09 листопада 2020 року, ОСОБА_1 звернулася до суду.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що у спірному випадку право на перерахунок виникло у позивачки у зв`язку зі зміною розміру доплати за вислугу років (60% посадового окладу), яка встановлена наказом Ковельського міськрайонного суду Волинської області 17.03.2020 №1/03.06.

Наказ, яким ОСОБА_1 встановлена доплата за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу втратив чинність на підставі пункту 2 наказу Ковельського міськрайонного суду Волинської області 17.03.2020 № 1/03.06. Тому відповідно до приписів пункту 4 розділу II Порядку № 3-1, перерахунок позивачці необхідно здійснити із 17.03.2020.

Водночас, здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19.02.2020 (з наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020) на підставі довідки ТУ ДСА від 24.02.2020 № 281 та у зв`язку із зміною з 01.01.2020 розміру посадового окладу працюючого судді відповідач зобов`язаний судовим рішенням у справі №140/12022/20.

Місцевий суд зазначив, що до 17.03.2020 чинною була доплата за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу, з урахуванням якої і видавалася довідка від 24.02.2020 № 281. Та обставина, що нова довідка № 583 із урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 60 % посадового окладу видана ТУ ДСА лише 05.11.2020, не змінює зобов`язання відповідача здійснювати перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з дня виникнення права на такий перерахунок, тобто з 17.03.2020.

Щодо позовних вимог, які стосуються результатів розгляду заяви позивачки від 05.11.2020 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що пов`язаний із зміною стажу, то суд першої інстанції виходив із того, що неправомірним є позбавлення особи, зокрема, судді, набутого статусу (наприклад, статусу особи, яка має стаж роботи на посаді судді у конкретному кількісному вимірі), оскільки це не узгоджується з принципом правової визначеності.

Дозволяється виключно шляхом прийняття закону змінити механізм використання такого статусу у формі зменшення розміру фінансових виплат або пільг, а також позбавлення особи права на перерахунок певних соціальних виплат.

Оскільки заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання внаслідок зміни стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання було подано позивачкою 05.11.2020, то такий перерахунок необхідно провести з 01.11.2020.

Одночасно суд першої інстанції дійшов висновку, що до попередньо зарахованого стажу судді 24 роки 21 день та періоду роботи на посаді виконуючої обов`язки консультанта по кадрах, головного спеціаліста Управління юстиції Волинського облвиконкому 2 місяці 30 днів (розрахунок станом на 12 січня 2017 року), необхідно також зарахувати половину навчання у вищому навчальному закладі за денною формою навчання, тобто 1 рік 11 місяців.

Водночас суд першої інстанції констатував, що до стажу, що дає право на відставку, ні за змістом статті 137 Закону № 1402-VIII, ні за змістом Закону №2453-VI та Закону № 2862-ХІІ не може бути зараховано період її роботи на посаді стажиста суду.

Час роботи на посаді стажиста суду є стажем роботи за юридичною спеціальністю, який був необхідний для обрання ОСОБА_1 на посаду судді відповідно до статті 8 Закону № 328-I.

Проте, такий стаж не є стажем судді, що дає право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді.

Апеляційний суд дійшов протилежного висновку з огляду на таке.

Проаналізувавши положення частин другої - четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, апеляційний суд констатував, що розмір призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці підлягає перерахунку лише у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, тобто діючого судді.

На підставі системного аналізу приписів Порядку № 3-1 апеляційний суд дійшов висновку, що при призначенні та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді до пенсійного органу подається відмінний перелік документів.

Водночас, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4) подається при призначенні довічного грошового утримання судді, а при його перерахунку окрім заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання подається лише довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2).

Відтак, суд апеляційної інстанції погодився із доводами пенсійного органу, що подання 05.11.2020 ОСОБА_1 до ГУПФУ у Волинській області разом із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці розрахунку Ковельського міськрайонного суду Волинської області стажу судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці не створює для відповідача обов`язку для проведення перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивачки, з огляду на відсутність на те правових підстав.

Також апеляційний суд при наданні оцінки змісту зазначеного розрахунку від 03.11.2020 № 02.23/169/2020 звернув увагу на те, що такий зроблено з урахуванням наказу голови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2020 № 1/03.06, яким встановлено, що стаж роботи, який дає право на встановлення щомісячної доплати за вислугу років, судді Ковельського міськрайонного суду ОСОБА_1 станом на 17.03.2020 становить 27 років 11 місяців 21 день, що відповідає щомісячній доплаті за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що наказом голови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 12.01.2017 №3/02-04 «Про звільнення судді ОСОБА_1 » позивачка була відрахована зі штату Ковельського міськрайонного суду Волинської області з 12.01.2017, а отже ні станом на станом на 17.03.2020, ні на час винесення наказу від 03.11.2020 №02.23/169/2020 не перебувала у штаті вказаного суду.

Водночас апеляційний суд окремо акцентував увагу на тому, що ОСОБА_1 рішення відповідача про призначення їй з 13.01.2017 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі відповідного розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 4), не оскаржувала і тривалий час отримувала передбачені законом виплати у встановленому пенсійним органом розмірі без зауважень.

Не оскаржує позивачка таке рішення і у межах цієї адміністративної справи.

Також суд апеляційної інстанції наголосив, що приписами частини четвертої статті 142 Закону № 1402-VIII, пункту 3 розділу ІІ Порядку № 3-1 передбачено можливість перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці лише у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не у зв`язку із змінами у обрахунку стажу роботи судді, який вийшов у відставку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання ГУ ПФУ провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 за наслідками розгляду її заяв від 05 та 09 листопада 2020 року.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, а саме: від 06.03.2018 у справі № 308/69/53/17, від 19.06.2018 у справі № 243/4448/17, від 23.1.02018 у справі № 686/10100/17 та рішенні Верховного Суду від 16.06.2021 у справі №620/1116/20.

Скаржниця зазначає, що до загального стажу роботи (24 роки 03 місяці 21 день) також підлягає зарахуванню і половина строку навчання на денній формі у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців), про що зазначено у новому розрахунку від 03.11.2020 № 02.23/169/2020.

За твердженнями скаржниці, наявні підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зміни його відсоткового розміру.

Також скаржниця стверджує, що спір щодо доплати за вислугу років у розмірі 60% замість попередньо встановленої доплати у розмірі 50% вирішувався у судовому порядку, де рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі № 140/7353/20 підтверджено наявність підстав для доплати судді ОСОБА_1 за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу судді, виходячи зі стажу роботи 26 років 03 місяці 24 дні.

Водночас суд апеляційної інстанції вдався до переоцінки встановлених у справі №140/7353/20 обставин щодо законності встановлення позивачці доплати за вислугу років у розмірі 60%.

Підсумовуючи викладене, скаржниця вважає, що судом апеляційної інстанції помилково скасоване законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Відповідач процесуальним правом на подачу відзив на касаційну скаргу не скористався, хоча про відкриття касаційного провадження у справі повідомлений належним чином 11.08.2021, що підтверджується інформацією, зазначеною у корінці повідомлення про вручення поштового відправлення.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржниці, висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

Досліджуючи поняття щомісячного довічного грошового утримання судді, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 № 18-рп/2011 зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.

У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Такий підхід до статусу судді у відставці та питання належного матеріального забезпечення суддів у відставці також знайшов своє продовження у Рішенні Конституційного Суду України від 08.06.2016 № 4-рп/2016, у абзаці другому пункту 3 мотивувальної частини якого Суд зазначив, що щомісячне довічне грошове утримання є особливою формою матеріального забезпечення судді, полягає у гарантованій державою щомісячній грошовій виплаті, що слугує забезпеченню належного матеріального утримання судді після звільнення від виконання обов`язків (відставки), а також життєвого рівня, гідного його статусу.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон № 1402-VIII.

Питання отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регламентовані статтею 142 Закону № 1402-VIII.

Відповідно до частини третьої статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Частиною четвертою та п`ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

У справі, що розглядається, одним із спірних питань є незарахування позивачці при визначенні розміру довічного грошового утримання судді у відставці до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті.

Статтею 137 Закону України № 1402-VIII передбачено, до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:

1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;

2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Також до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 34 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Такі висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеною у постановах від 13.04.2022 у справі №420/1840/21, від 06.07.2023 у справі № 420/3746/21 та інших.

Із встановлених судами попередніх інстанцій обставин у справі вбачається, що позивачка 21.12.1992 була обрана народним суддею Ковельського районного народного суду.

В подальшому, 26.12.2002 ОСОБА_1 обрана суддею місцевого Ковельського районного суду безстроково та 27.03.2004 переведена на посаду судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області, з якої власне і була звільнена у відставку 12.01.2017.

Отже, позивачка призначена (обрана) на посаду судді за нормами Закону Союзу РСР від 04.04.1989 № 328-I «Про статус суддів в СРСР» (далі - Закон № 328-I, який діяв у період з 01.12.1989 до 10.02.1993).

Частиною першою статті 1 Закону № 328-І визначалося, що суддями і народними засідателями є громадяни СРСР, обрані у встановленому законом порядку до Верховного Суду СРСР, Верховних Судів союзних республік, Верховних Судів автономних республік, крайових, обласних, міських судів, судів автономних областей, судів автономних округів, районних (міських) народних судів, а також військових трибуналів у Збройних Силах СРСР.

Статтею 8 Закону № 328-І визначалося що народним суддею може бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.

Згідно зі статтею 9 Закону № 328-І підбір кандидатів у судді здійснюють органи юстиції відповідно до вимог цього Закону на основі рекомендації і врахування думки трудових колективів, в яких працюють кандидати, що їх висувають, і висновку кваліфікаційної колегії суддів.

Відповідно до інформації, зазначеній у трудовій книжці серії № НОМЕР_1 , позивачка 21.12.1992 зарахована на посаду народного судді Ковельського районного народного суду.

З 10.02.1993 набрав чинності Закон України від 15.12.1992 №2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), який втратив чинність 01.01.2012 згідно із Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 2453-VI).

На час обрання ОСОБА_1 на посаду судді безстроково (26.12.2002) питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною четвертою статті 43 Закону № 2862-XII та Указом Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів».

Згідно із частиною четвертою статті 43 Закону України «Про статус суддів» зі змінами, внесеними Законом України від 24.02.1994 № 4015-XII «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус суддів», до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Після втрати чинності статті 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби».

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01.01.2012.

У відповідності до пункту 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Отже зміст наведених норм права дає підстави стверджувати, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.

Із записів з трудової книжки серії НОМЕР_1 , суд першої інстанції установив, що ОСОБА_1 у період з 01.09.1986 по 30.06.1990 навчалася в Харківському юридичному інституті (записи № 3 та № 4) за денною формою навчання (3 роки 10 місяців).

Отже, враховуючи правове регулювання правовідносин щодо визначення стажу судді, який дає право на відставку, колегія суддів погоджується із виносками суду першої інстанції, що до стажу позивачки, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, також підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті, оскільки виконується умова її роботи на посаді судді не менше як 10 років (на момент втрати чинності як Указом №584/95, так і Постановою № 865), тобто 1 рік 11 місяців.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зміни його відсоткового розміру, у зв`язку з чим рішення відповідача про відмову проведенні такого перерахунку від 10.11.2020 № 907550171501 за заявою від 05.11.2020 не можна визнати обґрунтованим.

Іншим правовим питанням у справі, що розглядається, є наявність або відсутність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку із зміною розміру доплати за вислугу років з 50% на 60%, встановленої наказом Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2020 № 1/03.06.

Одночасно пунктом 2 цього наказу № 1/03.06 було визнано таким, що втратив чинність з 17.03.2020 наказ голови суду від 10.09.2012 № 19/02-04 «Про збільшення розміру щомісячної доплати судді ОСОБА_1 ».

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII доплата за вислугу років є складовою суддівської винагороди. Частиною п`ятою статті 135 Закону № 1402-VIII встановлено, що суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для звернення позивачки із заявою від 09.11.2020 слугувала видача ТУ ДСА в Волинській області оновленої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 05.11.2020 №583.

Видача цієї довідки була обумовлена не фактом зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (розміру посадового окладу), а зміною розміру доплати за вислугу років безпосередньо ОСОБА_1 на підставі наказу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2020 №1/03.06 внаслідок перерахунку стажу роботи, який дає право на встановлення щомісячної доплати за вислугу років, що виплачувалася їй під час перебування на посаді судді, однак без урахування усіх періодів роботи, які підлягали зарахуванню.

Суд першої інстанції констатував, що спір про наявність підстав для видачі ТУ ДСА в Волинській області оновленої довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наказу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2020 № 1/03.06 з урахуванням доплати за вислугу років у розмірі 60% замість попередньо встановленої доплати у розмірі 50% вирішувався у судовому порядку та рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29.09.2020 у справі №140/7353/20, яке набрало законної сили, підтверджено наявність підстав для доплати ОСОБА_1 за вислугу років у розмірі 60% посадового окладу судді, виходячи зі стажу роботи понад 25 років.

Колегія суддів зазначає, що відповідач (ТУ ДСА в Волинській області) судове рішення у справі № 140/7353/20 в апеляційному порядку не оскаржувало.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, наведена норма визначає преюдиційні підстави звільнення осіб, які беруть участь у справі, від доказування обставин з метою досягнення процесуальної економії - за наявності цих підстав у суду не буде необхідності досліджувати докази для встановлення певних обставин.

Одночасно колегія суддів, враховуючи правові висновки Верховного Суду у зразковій справі № 620/1116/20 (рішення від 16.06.2020), зазначає, що Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.

Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.

Також Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а сформував та у подальшому підтримував правовий висновок, відповідно до якого підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, у позивачки виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.

Відповідно до установлених судами у цій справі обставин, спір між ОСОБА_1 та ГУПФУ у Волинській області щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-2/2020 на підставі попередньо виданої ТУ ДСА у Волинській області довідки від 24.02.2020 № 281 вирішувався у судовому порядку в справі № 140/12022/20, у якій позов було задоволено.

ГУПФУ у Волинській області рішення Волинського окружного адміністративного суду від 24.09.2020 у справі № 140/12022/20 в апеляційному порядку не оскаржувало.

Водночас відповідно до інформації, зазначеної у довідці № 281, обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснювалося виходячи із доплати за вислугу років у розмірі 50%.

Натомість, як встановлено вище, на підставі наказу Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2020 № 1/03.06, відбулась зміна розміру доплати позивачки за вислугу років з 50% на 60%.

Відповідно видача оновленої довідки № 583 обумовлена зміною розміру суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням персональної доплати за вислугу років.

Отже, згідно із встановленими судами обставинами справи, наказом Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 17.03.2020 № 1/03.06 була виправлена помилка щодо розрахункової величини в обчисленні довічного утримання судді у відставці в частині доплати за вислугу років, відповідно норми призначення та перерахунку застосовуються у сукупності та врахуванням Рішення Конституційного Суду, і частина четверта статті 142 Закону №1402-VIII не є однією прямою нормою для вирішення спору у цій справі.

За змістом пунктів 3, 4 розділу ІІ, пункту 2 розділу ІІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 №3-1 (зі змінами), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за №200/14891; далі - Порядок № 3-1), звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді.

Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.

До заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.

Отже, ураховуючи обставини цієї справи, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_1 підлягає перерахунку на підставі довідки ТУ ДСА в Волинській області від 05.11.2020 № 583.

Суд наголошує, що підставою (умовою) перерахунку за наведених обставин є зміна розміру суддівської винагороди працюючого судді з урахуванням персональної доплати за вислугу років, підтвердженою відповідною довідкою, яку надала позивачка.

Водночас твердження відповідача у рішенні від 10.11.2020 № 907550171501 про відмову ОСОБА_1 в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за заявою від 09.11.2020 на відсутність механізму (порядку) проведення перерахунку з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 є безпідставним та не відповідає наведеним вище обставинам, за яких позивач звернулася за перерахунком довічного грошового утримання.

Отже, оскільки наказ, яким ОСОБА_1 була встановлена попередня доплата за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, втратив чинність 17.03.2020 на підставі пункту 2 наказу Ковельського міськрайонного суду Волинської області, то відповідно до приписів пункту 4 розділу II Порядку № 3-1 перерахунок позивачці щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідно здійснити із 17.03.2020.

Водночас до 17.03.2020 була чинною доплата за вислугу років у розмірі 50% посадового окладу, з урахуванням якої і видавалася довідка від 24.02.2020 № 281 власне на підставі якої відповідач на виконання судового рішення у справі №140/12022/20 повинен був здійснити ОСОБА_1 з 19.02.2020 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням фактично виплачених сум.

За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для часткового задоволення позову, натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Одночасно з цим колегія суддів наголошує, що скаржниця у касаційній скарзі не просить здійснити перегляд рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні решти позовних вимог у зв`язку з чим у межах цього касаційного провадження у вказаній частині рішення суду першої інстанції не переглядається.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

За такого правового регулювання, встановлених у справі обставин та їх правової оцінки Верховним Судом, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно зважаючи на результат касаційного розгляду, судові витрати, понесені позивачкою на сплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 908 грн, мають бути присуджені на її користь за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ у Волинській області.

Керуючись статтями 345 349 352 355 356 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2021 у справі №140/16247/20 скасувати.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2021 у справі №140/16247/20 залишити в силі.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (ЄДРПОУ: 13358826; адреса: 43026, м. Луцьк, вул. Кравчука, 22-В) сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

Я. О. Берназюк

В. М. Кравчук