ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 140/19194/23

адміністративне провадження № К/990/27349/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І. В.,

суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року, постановлену колегією суддів у складі Обрізка І. М., Іщук Л. П., Шинкар Т. І., у справі № 140/19194/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Роял Любарт» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

У липні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Роял Любарт» (далі - позивач) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - відповідач, скаржник), у якій просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 червня 2023 року № 0080340408 про накладення штрафу у розмірі 37284,56 грн за порушення строків реєстрації податкових накладних.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 03 січня 2024 року адміністративний позов задовольнив частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Волинській області 01 лютого 2024 року подало апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 28 лютого 2024 року зазначену апеляційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.

Головне управління ДПС у Волинській області направило до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2024 року продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Головне управління ДПС у Волинській області повторно направило до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 квітня 2024 року відмовив у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків, а апеляційну скаргу повернув особі, яка її подала.

Головне управління ДПС у Волинській області 12 квітня 2024 року повторно направило апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам процесуального закону в частині сплати судового збору та дотримання строків апеляційного оскарження, у зв`язку з чим скаржнику надано строк на усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку та документа про сплату судового збору.

Головне управління ДПС у Волинській області направило до суду апеляційної інстанції клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2024 року продовжено строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

На виконання вимог ухвали суду, скаржник направив лише документ про сплату судового збору, але клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не подавав.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України та указав, що скаржник не подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, а раніше наведені причини пропуску строку були визнані неповажними.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Не погодившись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, Головне управління ДПС у Волинській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить зазначену ухвалу скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган стверджує, що не допустив пропуску строку оскарження судового рішення, подавши первісну апеляційну скаргу. У ситуації, що виникла при оскарженні рішення суду першої інстанції, відповідач діяв швидко та відповідно до ситуації, про що свідчить вчасно подана апеляційна скарга, клопотання про продовження термінів для сплати

судового збору, що також є підставою для поновлення строків на апеляційне оскарження.

Позивач подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про обґрунтованість ухвали апеляційного суду та просив відмовити у задоволенні касаційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Вимоги до форми та змісту апеляційної скарги встановлено статтею 296 КАС України, строки подання скарги - статтею 295 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої-третьої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Частиною дев`ятою статті 120 КАС передбачено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: - якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження; - якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник).

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).

Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції Головного управління ДПС у Волинської області подало 01 лютого 2024 року, тобто у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Проте, документ про сплату судового збору до вказаної скарги апелянт не долучив. Неподання документа про сплату судового збору відповідач пояснював відсутністю коштів у зв`язку з обмеженим фінансування та просив продовжити строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Надалі, повернення 01 квітня 2024 року вперше поданої апеляційної скарги було зумовлене невиконанням вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху щодо сплати судового збору.

12 квітня 2024 року Головне управління ДПС у Волинській області повторно звернулося з апеляційною скаргою.

Разом з апеляційною скаргою було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке обґрунтоване тим, що повторне звернення з апеляційною скаргою відбулося у межах розумного строку після повернення попередньо поданої апеляційної скарги та без зайвих зволікань.

Проте, суд апеляційної інстанції визнав неповажними такі причини пропуску та запропонував відповідачеві навести інші поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

За відсутності клопотання про поновлення строку із зазначенням інших причин пропуску, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції, визнаючи неповажними зазначені у первісному клопотанні причини пропуску, залишаючи його апеляційну скаргу ухвалою без руху та надаючи йому строк на усунення її недоліку шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для його поновлення, виходив із необґрунтованості доводів відповідача про обмежене фінансування та подання повторної апеляційної скарги у розумний строк.

Ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху, якою визнано неповажними зазначені у первісному клопотанні причини пропуску, не входить до переліку ухвал, визначених статтею 328 КАС України, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку. Водночас порушення норм процесуального права, допущені судом апеляційної інстанції під час її постановлення, можуть бути підставою для скасування ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження.

З висновками апеляційного суду про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження колегія суддів Верховного Суду не погоджується, оскільки при вирішенні питання про поновлення строку апеляційного оскарження суд має надати оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 295 КАС України строку апеляційного оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Верховний Суд у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 зробив висновок, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у разі дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось у межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або впродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржник продемонстрував добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження і вжив усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції та не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

У цьому випадку, відповідач звернувся з апеляційною скаргою вдруге у розумний строк з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги (з моменту повернення поданої вперше апеляційної скарги до подання повторної пройшло 10 днів). При цьому первісне подання апеляційної скарги відбулося у межах встановленого строку апеляційного оскарження.

Обставини цієї справи, зокрема те, що скаржник сплатив судовий збір під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою, є свідченням того, що відповідач намагався вчинити усі залежні від нього процесуальні дії у розумний строк для реалізації свого права на апеляційне оскарження.

Верховний Суд також зауважує, що повернення апеляційної скарги не позбавляло скаржника, відповідно до вимог статті 169 КАС України, права на повторне звернення до суду в порядку, встановленому законом, чим скористувався скаржник, звернувшись вдруге з апеляційною скаргою у розумний термін після повернення апеляційної скарги.

Зважаючи на викладене, колегія суддів Верховного Суду уважає, що ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки у цій справі порушення норм процесуального права допущено судом апеляційної інстанції, справа підлягає направленню до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2024 року скасувати, а справу № 140/19194/23 направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Дашутін

Судді О. О. Шишов

М. М. Яковенко