Постанова
Іменем України
24 лютого 2021 року
м. Київ
справа № 140/2055/18
провадження № 61-15593 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В.,
Панасюка О. С., Шемети Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про виключення запису про батька з актового запису про народження дитини.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 08 грудня 1995 року між ним та ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 40. Подружнє життя у них не склалося, що призвело до припинення фактичних подружніх стосунків. Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 20 березня 2015 року
у справі № 140/3335/14-ц шлюб між ним та ОСОБА_2 було розірвано. За час спільного проживання у нього та ОСОБА_2 народилася
дитина, дочка, - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини був записаний він, хоча прізвище дитини за вимогою відповідачки було записано ОСОБА_3 . Через деякий час, після народження дитини, ОСОБА_2 повідомила йому, що він не є батьком дитини,
а інший чоловік, з яким вона йому зраджувала під час подружнього життя.
Крім того, вказував, що ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до нього про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, хоча їй відомо, що він не являється біологічним батьком дитини ОСОБА_3 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд виключити відомості про його батьківство з актового запису від 31 березня 2003 року № 3
у Немирівському районному відділі реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про народження ОСОБА_3 , призначити у справі судово-генетичну експертизу, доручивши її проведення фахівцям Вінницького науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 07 липня 2020 року у складі судді Алєксєєнка В. М. у задоволенні позову
ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не доведено підстави поданого позову, оскільки відповідачка з дитиною не з`являються для відбору експериментальних зразків для проведення призначеної судом судово-генетичної експертизи, яка, як ДНК-тест, є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства. З урахуванням вимог
статті 109 ЦПК України (наслідки ухилення від участі в експертизі) суд вважав, що немає доказів наявності чи відсутності кровного споріднення між ним та дитиною - ОСОБА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 07 липня 2020 року скасовано
та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Виключено відомості про батьківство ОСОБА_1 із актового запису
від 31 березня 2003 року № 3 про народження дитини ОСОБА_3 , внесені Немирівським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у позові ОСОБА_1 , оскільки негативні наслідки відмови ОСОБА_2 разом з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 від участі в експертизі мають наставати для неї, а не для позивача (стаття 109 ЦПК України). У зв`язку з неможливістю з вини відповідачки провести відповідну судову експертизу для встановлення факту кровного споріднення між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , то факт відсутності кровного споріднення між ними презюмується.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, в якій, з урахуванням уточненої редакції касаційної скарги, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції
й залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 05 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано заявнику уточнити касаційну скаргу із посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України, сплатити судовий збір за подання касаційної скарги і надати документи, що підтверджують його сплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк заявник направила матеріали на усунення недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 05 листопада 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року, витребувано її матеріали із Немирівського районного суду Вінницької області та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 лютого 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не в повній мірі дослідив всі обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело, на думку заявника, до ухвалення незаконного судового рішення.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції у мотивувальній частині судового рішення викладав спочатку мотиви відмови у задоволенні апеляційної скарги, вказавши, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, проте в резолютивній частині судового рішення апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив, тому судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та роз`ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі».
Крім того, апеляційним судом неправильно застосовано та викладено норма статті 109 ЦПК України, оскільки фактично в судовому рішенні викладено норму статті 146 ЦПК України 2004 року (про примусовий привід).
Вказує, що вона не мала наміру ухилятися від проведення експертизи, але не може примусово заставити доньку ОСОБА_3 , якій 17 років, на проведення експертизи, так як вона відмовляється, а це може негативно впливати на її психічний і душевний стан. При цьому ОСОБА_1 за час проживання однією сім`єю мав можливість зробити експертизу щодо його сумніву у батьківстві відносно доньки, але звернувся лише після подання позову про стягнення з нього аліментів.
Також, вказує, що суд апеляційної інстанції порушив права й інтереси дитини, не врахувавши прецедентну практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду, порушивши Конвенцію про права дитини щодо забезпечення найкращих інтересів дитини
Відзив на касаційну скаргу до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
08 грудня 1995 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб відділом реєстрації актів цивільного стану Нововодолазького районного управління юстиції Харківської області, актовий запис №40.
Згідно із повторного свідоцтва про народження від 20 липня 2018 року
серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 є батьком, а ОСОБА_2 - матір`ю
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 41).
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 15 січня 2015 року у справі № 140/3336/14-ц позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі 450 грн щомісячно починаючи з 19 грудня 2014 року і до закінчення терміну навчання, який, згідно довідки з Національного Університету біоресурсів і природокористування України Навчально-науковий інститут бізнесу становить до 25 грудня 2015 року, та на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1
у розмірі 450 грн щомісячно, до досягнення нею повноліття. Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 243,60 грн судового збору.
У решті позовних вимог відмовлено. Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.
Рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 20 березня 2015 року у справі № 140/3335/14-ц шлюб між ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 було розірвано (а. с. 42).
Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 19 березня 2019 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката
Гонтар В. А., про призначення судово-генетичної експертизи задоволено. Призначено у цій справі судово-генетичну експертизу, проведення якої доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України у Вінницькій області (а. с. 58).
Експертом Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України у Вінницькій області були призначені дати для відбору експериментальних зразків на 08 травня 2019 року та 29 травня 2019 року, проте ОСОБА_2 та її неповнолітня дитина ОСОБА_3 для відбору експериментальних зразків до експертної установи не з`являлися (а. с. 62).
У червні 2019 року до суду надійшло повідомлення експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України у Вінницькій областіпро неможливість проведення експертизи, оскільки ОСОБА_2 та її неповнолітня дитина ОСОБА_3 не з`явились до Вінницького Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при управлінні МВС України у Вінницькій області для відбору експериментальних зразків (а. с. 67-68).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 01 червня 2020 року у справі № 645/3183/16-ц, від 30 вересня
2020 року у справі № 211/5987/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389
ЦПК України); суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою
для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 136 СК України особа, яка записана батьком дитини відповідно до статті 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство, зокрема, особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення (стаття 89 ЦПК України).
Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.
Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів),
що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими
і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).
Згідно з частиною четвертою, пунктами 3-5 частини п`ятої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Судами встановлено, що ОСОБА_2 та її неповнолітня донька ОСОБА_3 неодноразово не з`являлися для забору біологічних зразків для проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК), що унеможливило її проведення і це свідчить про їх ухилення від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.
Нез`явлення відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про оспорювання батьківства.
При цьому судом першої інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи (експертизи ДНК) та забезпечення участі відповідачки разом із дитиною у її проведенні.
Відповідачка не довела наявність поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом із дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини. Вказані дії та бездіяльність відповідачки, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали апеляційному суду можливість визнати факт та задовольнити позов ОСОБА_1 (стаття 109 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18 (провадження № 61-18333 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 277/836/16-ц, (провадження № 61-48029 св 18). Ця правова позиція є незмінною.
Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції по-різному зазначив по тексту постанови висновок суду, а саме в мотивувальній частині зазначив, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а в резолютивні частині вказав, що апеляційну скаргу задовольнити, та доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував та виклав норму чинної статті 109 ЦПК України, є безпідставними, оскільки з тексту судового рішення суду апеляційної інстанції чітко вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, а вказані доводи не впливають на правильність висновків апеляційного суд. При цьому, допущені в судовому рішенні описки чи арифметичні помилки виправляються судом в іншому порядку, визначеному нормами ЦПК України.
Посилання касаційної скарги на те, що апеляційний суд при вирішенні спору не врахував найкращі інтереси дитини, є безпідставними, оскільки як районний суд, так і апеляційний суд вчиняв всі передбачені процесуальним законом заходи для правильного вирішення спору. Проте відповідачка їх ігнорувала. Як у апеляційному суді, так і в касаційній скарзі ОСОБА_2 зазначила, що, по суті, й не має наміру взяти участь у проведенні відповідної експертизи, а згідно з наведеним вище рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретноїдитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства. При цьому відповідачка в касаційній скарзі також посилається на вказане рішення Страсбурзького суду, але доходить іншого, невірного висновку з нього.
Інші наведені доводи в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони
не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 400 402 409 410 416 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець