ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2023 року
м. Київ
справа № 140/2165/19
адміністративне провадження № К/9901/3089/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 (головуючий суддя: Дмитрук В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 (головуючий суддя: Нос С.П., судді: Онишкевич Т.В., Шевчук С.М.) у справі №140/2165/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У липні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУПФУ у Волинській області або відповідач), в якому просив:
визнати протиправними дії пенсійного органу щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового страхового стажу періоду роботи в ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» на посаді гірника підземного 3 розряду з 01.06.2015 по 06.06.2016 та відмови у перерахунку розміру пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 06.08.2018;
зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» на посаді гірника підземного 3 розряду з 01.06.2015 по 06.06.2016 та здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 06.08.2018.
Одночасно у позовній заяві позивач просив стягнути з ГУПФУ у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на його користь сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3 000 грн.
Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 09.09.2019, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019, позов задовольнив:
визнав протиправними дії ГУПФУ у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до пільгового страхового стажу періоду роботи в ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» на посаді гірника підземного 3 розряду з 01.06.2015 по 06.06.2016 та відмови у перерахунку розміру пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 06.08.2018;
зобов`язав відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в ДП «Шахта № 1 «Нововолинська» на посаді гірника підземного 3 розряду з 01.06.2015 по 06.06.2016 та здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 06.08.2018;
стягнув з ГУПФУ у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн та понесені витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 1000 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення в означеній частині і ухвалити нову постанову про стягнення витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі (3000 грн).
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 18.02.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. АРГУМЕНТИ ЗАЯВИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ
В обґрунтування заявленої до стягнення суми правничої допомоги позивач послався на договір про надання професійної правничої допомоги адвокатом від 01.02.2019, укладений між ним та ОСОБА_2 , згідно умов якого вартість однієї роботи адвоката з підготовки позову, виходячи із складності справи, затраченого часу та значення справи для відповідача, складає 750 грн. Згідно із актом виконаних робіт на підставі договору від 01.02.2019, на підготовку адміністративного позову витрачено 4 години часу адвоката. За таких обставин, відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУПФУ у Волинській області підлягає 3000 грн (750 грн х 4). В підтвердження оплати послуг адвоката, позивачем надано квитанцію до прибуткового ордера №26/2019 від 08.07.2019.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Зменшуючи суму витрат на правничу допомогу до 1000 грн, суди обох інстанцій виходили з того, що заявлена у розмірі 3000 грн сума є завищеною та не співмірною зі складністю цієї адміністративної справи та часом витраченим на надання правової допомоги.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Скаржник вважає помилковими висновки судів про те, що обсяг виконаної роботи (4 години) та її вартість (3000 грн) є не співмірними із складністю справи. Зазначає, що обов`язок довести неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу покладається на відповідача. Водночас у спірному випадку відповідачем не доведено невідповідності заявленої до відшкодування суми витрат, понесених позивачем на правничу допомогу.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення в оскаржуваній частині без змін.
VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги позивача та виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, виходить із такого.
Спірні правовідносини склалися з приводу розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу.
Колегією суддів установлено, що у цій справі, вимога про відшкодування судових витрат на правничу допомогу була заявлена позивачем у позовній заяві.
У постанові від 17 березня 2020 у справі № 520/8309/18 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду, також визнавав, що вимога про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена у позові є належною заявою, яка подана відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що позивачем у належний спосіб заявлено вимогу про відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно із пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05.12.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VІ встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто в цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Згідно з частиною дев`ятою статті 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз положень процесуального законодавства, якими врегульовано питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Отже, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Водночас, незважаючи на те, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, такий, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Правова позиція щодо застосування норм права у аналогічних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 26.04.2023 у справі № 540/2505/19.
У цій справі, зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу з 3000 грн до 1000 грн з власної ініціативи, суди попередніх інстанцій не врахували установлену практику Верховного Суду, викладену у спірних правовідносинах.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічних висновків дійшла Велика Палата в додатковій постанові №910/12876/19.
Наведений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 815/1479/18, від 15 липня 2020 року у справі № 640/10548/19, від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20, від 18 травня 2022 року у справі № 640/4035/20, від 16 червня 2022 року у справі № 380/4759/21.
Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України».
Аналогічні висновки викладені також у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 640/15803/19, від 28 жовтня 2021 року у справі № 160/15983/20.
Така ж правова позиція була викладена і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 листопада 2019 року у справі № 902/347/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 910/906/18, від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19), де зазначено, що оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, відповідно до норм процесуального кодексу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони з підстав недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У цій справі, суди попередніх інстанцій при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу не з`ясували наявність від іншої сторони клопотання про зменшення судових витрат. Водночас пенсійний орган у відзиві на позовну заяву (а.с.32-36) виклав свої заперечення щодо заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, в обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що заявлена до відшкодування сума є завищеною, позаяк адвокатом Явтушенко І.В. уже неодноразово подавалися аналогічні позови щодо предмету спору (справи №140/2166/19, №140/1827/19, №140/2275/18); додані до позову матеріали знаходяться в пенсійній справі і не потребували додаткового часу у адвоката на їх витребовування.
Проте суди попередніх інстанцій не перевірили зазначенні заперечення на предмет їх обґрунтованості стосовно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
Отже, суди попередніх інстанцій не врахували, що процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання, і саме на сторону, яка подає клопотання про зменшення витрат, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат.
Підсумовуючи викладене колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованих висновків, оскільки не врахували правових позицій Верховного Суду в яких надавалася правова оцінка щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, не звернули увагу, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та дійшли передчасних висновків щодо необґрунтованості заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу.
Внаслідок неправильного застосування норм процесуального права суди першої й апеляційної інстанцій не дослідили спірні правовідносини в частині заявлених позивачем вимог щодо послуг правової допомоги з підготовки позовної заяви, з урахуванням заперечень відповідача.
Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваній постанові.
Ураховуючи, що для правильного вирішення спору потрібно додатково дослідити докази та встановити додаткові обставини, Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду цієї справи в оскаржуваній частині.
За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.
Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За вказаних обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, а рішення судів попередніх інстанцій скасувати із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №140/2165/19 скасувати в частині вирішення питання розподілу витрат на правничу допомогу та у цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
В решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 у справі №140/2165/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
В. М. Шарапа