ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2025 року

м. Київ

справа № 140/2750/24

касаційне провадження № К/990/46229/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року (головуючий суддя - Ковальчук В.Д.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Глушко І.В.; судді: Довга О.І., Зопотічний І.І.)

у справі № 140/2750/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лімерік»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У березні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лімерік» (далі - ТОВ «Лімерік», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01 жовтня 2020 року № 00622615070102, № 00632615070102, № 00642615070102.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, платник покликався на порушення порядку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. Позивач вказував, що його фактично не було повідомлено про дату початку проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та місце її проведення, що позбавило його можливості реалізувати своє право на ознайомлення з наказом та повідомленням до початку здійснення контрольного заходу, а також подання відповідних пояснень і документів. Крім того, зазначив про безпідставність висновків, викладених в акті перевірки.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 11 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року, позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з того, що податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта, який є недопустимим доказом, тому є неправомірними та підлягають скасуванню. Суди зауважили, що контролюючий орган не забезпечив позивачу право на участь у перевірці із наданням документів та пояснень для підтвердження показників податкового обліку, а також необхідних пояснень з питань, що слугували призначенню податкової перевірки, що не було спростовано відповідачем у судовому процесі та є самостійною підставою для визнання висновків такої перевірки необґрунтованими.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, покликаючись на порушення судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач покликається на застосування судами попередніх інстанції норм пункту 42.2 статті 42, пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 812/821/17, від 15 лютого 2024 року у справі № 640/5183/20, від 27 листопада 2023 року у справі № 640/24273/19.

Верховний Суд ухвалою від 14 січня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача не надійшов, що, з огляду на частину четверту статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права під час встановлення фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лімерік» з питань декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 000,00 грн, за червень 2020 року, за результатами якої склав акт від 09 вересня 2020 року № 9/26-15-07-01-02/39693858.

Відповідно до висновків акта перевірки контролюючий орган встановив порушення платником вимог:

пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.1 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2 530 745,00 грн, а також завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2020 року, на 8 776 642,00 грн;

пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 85.2 статті 85 ПК України внаслідок ненадання документів посадовим особам контролюючого органу під час перевірки.

На підставі таких висновків контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 01 жовтня 2020 року:

№ 00622615070102, яким зменшив позивачу розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за червень 2020 року, на 8 776 642,00 грн;

№ 00632615070102, яким збільшив платнику суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 3 163 431,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 2 530 745,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 632 686,00 грн;

№ 00642615070102, яким застосував до позивача штрафні санкції у розмірі 1 020,00 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу (підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Пунктом 78.4 статті 78 ПК України передбачено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 78.5 статті 78 ПК України передбачено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суди попередніх інстанцій встановили, що копія наказу ГУ ДПС у м. Києві від 20 серпня 2020 року № 5238 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки «ТОВ «Лімерік» та повідомлення від 25 серпня 2020 року № 207/26-15-05-01-02 надіслані відповідачем рекомендованим поштовим відправленням на податкову адресу платника, однак таке відправлення повернулося податковому органу з відміткою відділення поштового зв`язку від 28 серпня 2020 року про причини невручення «орг. нет», тобто внаслідок відсутності одержувача за вказаною адресою.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

В цьому випадку суди правильно зазначили, що оскільки копія наказу ГУ ДПС у м. Києві від 20 серпня 2020 року № 5238 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лімерік» та повідомлення від 25 серпня 2020 року № 207/26-15-05-01-02 повернулися до податкового органу із відміткою відділення поштового зв`язку від 28 серпня 2020 року про причини невручення, то днем вручення вказаних документів є саме дата проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, тобто 28 серпня 2020 року.

Отже, саме після 28 серпня 2020 року ТОВ «Лімерік» вважається належним чином обізнаним з наміром податкового органу провести документальну позапланову невиїзну перевірку до її початку.

Відповідно, лише після вказаної дати податковий орган набув законних повноважень розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Суд погоджується з висновками судових інстанцій, що саме після означеної дати необізнаність позивача з наказом про проведення перевірки слід розцінювати як таку, що свідчить про нехтування або ухилення від виконання обов`язку із отримання поштової кореспонденції без поважних причин і не може розцінюватись на користь платника.

Відповідачем не надано доказів стосовно того, що станом на 27 серпня 2020 року, тобто дату, коли контролюючий орган розпочав перевірку, у нього були відомості про належне повідомлення про вручення повноважній особі платника повідомлення та наказу про проведення документальної невиїзної перевірки.

Підсумовуючи, Верховний Суд зазначає, що встановлені у цій справі обставини свідчать, що контролюючий орган, розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки 27 серпня 2020 року, не пересвідчився у дотриманні обов`язкових умов, які надають право відповідачу провести документальну позапланову перевірку платника податків, визначених пунктом 78.4 статті 78 та пунктом 79.2 статті 79 ПК України, а саме вручення платнику податків до початку її проведення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

За усталеною позицією Верховного Суду (постанови від 15 лютого 2024 року у справі № 640/9016/20, від 26 вересня 2023 року у справі № 400/1664/21, від 19 листопада 2024 року у справі № 640/10280/20) невиконання контролюючим органом вимог пункту 78.4 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

Колегія суддів не приймає посилання податкового органу на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 08 квітня 2021 року у справі № 812/821/17, від 15 лютого 2024 року у справі № 640/5183/20, від 27 листопада 2023 року у справі № 640/24273/19, оскільки за результатами касаційного перегляду справ, на які посилається відповідач, встановлені інші обставини.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова