№ 140/2951/19 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2020 року

м. Київ

справа №140/2951/19

адміністративне провадження №К/9901/16412/20

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів - Дашутіна І. В., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року (прийняте в складі: головуючого судді Андрусенко О.О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Кушнерика М.П., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В.),

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, у якому просив суд стягнути з Головного територіального управління юстиції у Волинській області середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 21.06.2018 року по день фактичного поновлення на роботі (23.05.2019 року).

2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що на виконання рішень судів у справі №803/497/18 ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області з 27.02.2018 року, стягнуто середній заробіток за вимушений прогул за період з 17.03.2018 року по 20.06.2018 року. Згідно наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2019 року №1502/к «Про поновлення» та наказу Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 23.05.2019 року №667/3 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21 травня 2019 року № 1502/к «Про поновлення» ОСОБА_1 поновлено на посаді з 27 лютого 2018 року, а фактично приступив до виконання обов`язків за посадою начальника ГТУЮ у Волинській області з 23.05.2019 року. Однак, позивач указує, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області у період з 21.06.2018 року до 22.05.2019 року відповідачами не було виконане. Таким чином період з 21.06.2018 року до 22.05.2019 року є періодом затримки виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку та часом затримки виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі. ОСОБА_1 зазначає, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Крім того, позивач указує, що обставини щодо розміру середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 встановлені, зокрема, в рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №803/497/18, а тому відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України не потребують доказування. Також позивач додатково повідомив, що звертався з листом до ГТУЮ у Волинській області про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення у справі №803/497/18 у добровільному порядку з 22.06.2018 року по день написання вищевказаної заяви, однак ГТУЮ у Волинській області листом повідомило, що підстави для виплати заробітку за час затримки виконання судового рішення з 22.06.2018 року відсутні.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, залишеною без змін ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року позовні вимоги задоволено.

3.1. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі за період з 21 червня 2018 року по 22 травня 2019 року в сумі 546719,20 грн. (п`ятсот сорок шість тисяч сімсот дев`ятнадцять грн. 20 коп.).

4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час прийняття рішення по справі рішення суду про поновлення не виконане, тому, відповідно до ст.ст.235 236 Кодексу законів про працю України, є підстави для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство юстиції України звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

6. Міністерство юстиції України обґрунтовуючи доводи касаційної скарги вказує, оскільки у періоди з 07.08.2018 року по 15.11.2018 року та з 14.12.2018 року по 03.04.2019 року рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді було зупинене, тому обов`язок Міністерства юстиції України в частині поновлення позивача на посаді був відсутній, а отже і відсутній факт затримки власником виконання рішення суду про поновлення протягом зазначеного часу. З огляду на вказане, зі строку затримки виконання рішення суду про поновлення слід виключити періоди з 07.08.2018 року по 15.11.2018 року та з 14.12.2018 року по 03.04.2019 року, оскільки існували законні поважні причини неможливості виконання Міністерством юстиції України рішення суду про поновлення у зв`язку з зупиненням дії оскаржуваних рішень судів.

6.1. Крім того, скаржник зазначає, що в оскаржуваному рішенні невірно визначено кількість днів затримки виконання рішення суду у червні 2018 року, оскільки включено 21.06.2018 у такий період. На підтвердження зазначеного покликається на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 по справі №803/497/18, яким стягнуто з ГТУЮ у Волинській області суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу по дату винесення судом рішення, тобто по 21.06.2018 року включно.

6.2. Також, звертає увагу, що даний спір пов`язаний з проходженням позивачем публічної служби, ОСОБА_1 займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Тому, віднесення судом першої інстанції даної справи до справ незначної складності та її подальший розгляд у спрощеному позовному провадженні суперечить нормам КАС України та висновку Верховного Суду щодо їх застосування, викладеному у постанові Верховного Суду від 19.12.2019 у справі № 640/18911/18, що є підставою для скасування судових рішень.

7. Позивачем до Суду надані заперечення на касаційну скаргу, в яких він просив залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а судові рішення першої та апеляційної інстанції без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №803/497/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - начальник Головного територіального управління юстиції у Волинській області Грень Тарас Ярославович про визнання протиправним та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України №797/К від 23.02.2018 року «Про звільнення», яким ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області; визнано протиправним та скасовано наказ Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 26.02.2018 року №174/3-к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким оголошено наказ Міністерства юстиції України №797/К від 23.02.2018 року «Про звільнення»; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 26 лютого 2018 року; стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 154 507 гривень 60 копійок. Крім того, рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, а саме в розмірі 47 540 гривень 80 копійок підлягає до негайного виконання (а.с.9-16).

9. У свою чергу постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року апеляційні скарги Міністерства юстиції України та Головного територіального управління юстиції у Волинській області залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №803/497/18 - без змін (а.с.17-20).

10. Ухвалою Верховного Суду від 14.12.2018 року виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду зупинено.

11. Постановою Верховного Суду від 03.04.2019 року касаційні скарги Головного територіального управління юстиції у Волинській області та Міністерства юстиції України залишено без задоволення, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року змінено шляхом зазначення в резолютивній частині дати поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Головного територіального управління юстиції у Волинській області з 27.02.2018 року, в іншій частині - залишено без змін. Поновлено виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 року, зупинених ухвалою Верховного Суду від 14.12.2018 року, з урахуванням постанови Верховного Суду від 03.04.2019 року (а.с.21-25).

12. 23.04.2019 року позивач звернувся до ГТУЮ у Волинській області з листом у якому просив добровільно виплатити йому заробіток за час затримки виконання судового рішення з 22.06.2018 року по день написання даного звернення (23.04.2019 року) з розрахунку середньоденного заробітку на підставі довідки про заробітну плату позивача від 02.04.2018 року №604, виданої ГТУЮ у Волинській області та визначеному у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року №803/497/18 (а.с.26-28).

13. Листом від 03.05.2019 року ГТУЮ у Волинській області повідомило позивача рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року в частині стягнення 154507,60 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу головним територіальним управлінням юстиції в області виконано, підстави для виплати заробітку за час затримки виконання судового рішення з 22.06.2018 року з врахуванням вимог Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, відсутні (а.с.30).

14. Наказом Міністерства юстиції України від 21.05.2019 року №1502/к на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі №803/497/18, постанови Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №803/497/18 скасовано наказ Міністерства юстиції України від 23.02.2018 року №797/к «Про звільнення» та поновлено ОСОБА_1 з 27.02.2018 року на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області (а.с.31).

15. Наказом ГТУЮ у Волинській області від 23.05.2019 року №667/3 «Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2019 року №1502/к «Про поновлення» скасовано наказ ГТУЮ у Волинській області від 26.02.2018 року №174/3 «Про звільнення ОСОБА_1 » (а.с.32).

16. Позивач, уважаючи неправомірними дії відповідачів, а свої права порушеними, звернувся до суду з адміністративним позовом.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела правового регулювання

17. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Стаття 235 Кодексу законів про працю України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

19. Стаття 236 Кодексу законів про працю України: у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

20. Стаття 14 Кодексу адміністративного судочинства України: постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України.

21. Частина перша статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України: постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

22. Пункт 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України: постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

23. Частина друга статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України: судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

24. Частина 2 статті 65 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»: рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

25. Пункт 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100): обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

26. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

27. Пункт 8 Порядку №100: для нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

28. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

29. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

31. Так, норма статті 236 КЗпП України передбачає обов`язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб`єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі працівника та не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020, № 460-IX у статті 26) пункт восьмий частини другої статті 353 КАС України був виключений.

Частиною третьою статті 3 КАС України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

32. Колегія суддів звертає увагу відповідачів на те, що рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року в частині поновлення позивача на посаді допущене до негайного виконання, однак дане рішення суду було виконано лише 23.05.2019 року, що підтверджується наказом ГТУЮ у Волинській області №667/3 Про оголошення наказу Міністерства юстиції України від 21.05.2019 року №1502/к «Про поновлення» ОСОБА_1 на посаді начальника ГТУЮ у Волинській області. Як убачається з цього наказу, позивач приступив до виконання обов`язків за посадою начальника ГТУЮ у Волинській області з 23.05.2019 року (а.с.32).

33. Ураховуючи те, що рішення суду від 21.06.2018 року про поновлення позивача на посаді виконане ГТУЮ у Волинській області шляхом прийняття наказу лише 23.05.2019 року, тому колегія судів уважає, що період з 21.06.2018 року по 22.05.2019 року є часом затримки в поновленні ОСОБА_1 на посаді згідно з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 року у справі № 803/497/18.

34. Відтак, позивач має право на стягнення середнього заробітку за весь час затримки виконання судового рішення, а саме за період з 21.06.2018 року по 22.05.2019 року.

35. Таким чином, Суд уважає вірними висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає стягненню.

36. Верховний Суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява № 40450/04), де в пунктах 46, 48, 51, 53, 54 зазначено, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

37. Отже, з дня ухвалення рішення про поновлення позивача на роботі у відповідача виник обов`язок щодо його виконання.

38. Скаржник стверджує, що в оскаржуваному рішенні невірно визначено кількість днів затримки виконання рішення суду. Так, оскільки наказ про поновлення на роботі був виданий 21 травня 2019, тому затримку виконання рішення слід розраховувати до 20 травня 2019. Суди першої та апеляційної інстанції безпідставно розрахували таку затримку до дня коли позивач приступив до роботи (23.05.2019), тобто до 22 травня 2019.

39. Колегія суддів погоджується з таким твердженням, оскільки затримку виконання рішення слід розрахувати до дня виконання судового рішення, тобто до дня видання наказу про поновлення особи на роботі.

40. Крім того, є правильними доводи касаційної скарги з приводу того, що строк затримки виконання рішення слід розраховувати з наступного дня після прийняття судового рішення про поновлення на роботі.

41. Оскільки рішення Волинського окружного адміністративного суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі прийнято 21 червня 2018, період затримки виконання цього рішення слід розраховувати з наступного дня, тобто з 22 червня 2018 року.

42. Отже, саме період з 22.06.2018 по 20.05.2019 є часом затримки в поновленні ОСОБА_1 на посаді згідно з рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.06.2018 у справі № 803/497/18. А тому з урахуванням того, що суд касаційної інстанції відповідно вимог статті 341 КАС України під час перегляду судових рішень обмежений доводами касаційної скарги, період затримки виконання рішення, встановлений судами попередніх інстанцій слід зменшити на 3 дні (суди першої та апеляційної інстанції встановили 230 днів затримки виконання рішення).

43. Середньоденний розмір заробітної плати судами першої та апеляційної інстанції встановлений у розмірі 2377,04грн.

44. За таких обставин середній заробіток за час затримки виконання рішення становить 539 588,08грн. (227*2377,04 = 539 588,08грн.).

45. Також, колегія суддів зазначає, що затримка виконання рішення суду від 21.06.2018 у справі №803/497/18 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виникла з вини Міністерства юстиції України, середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає стягненню саме з ГТУЮ у Волинській області, оскільки виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду покладається на установу, в якій особа працювала перед звільненням.

46. Посилання скаржника на те, що зі строку затримки виконання рішення суду про поновлення слід виключити періоди з 07.08.2018 по 15.11.2018 та з 14.12.2018 по 03.04.2019, оскільки протягом цих періодів виконання рішення зупинялося судовим рішенням Верховного Суду не беруться до уваги, оскільки законодавець передбачає обов`язок роботодавця негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися чи ні.

47. Стосовно тверджень скаржника що розгляд цієї справи відбувся за правилами спрощеного провадження а тому суд апеляційної інстанції відповідно до вимог пункту сьомому частини третьої статті 317 КАС України повинен був скасувати рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що станом на час розгляду справи у суді касаційної інстанції пункт 8 частини третьої статті 353 КАС України виключено на підставі Закону № 460-IX від 15.01.2020.

48. Тобто, виключена норма на яку посилається касатор, а тому відсутня і підстава для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанції.

49. Як передбачено частиною четвертою статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

50. Відповідно до частин п`ятої, сьомої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

51. Разом з тим, відповідно до частини шостої статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

52. Проте, колегія суддів зазначає, що у суді апеляційної інстанції справа була розглянута за участю відповідача, тобто принцип доступу до правосуддя порушений не був.

53. Частиною другою статті 350 КАС України встановлено, що не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

54. За таких обставин колегія судів не вбачає порушення судами першої та апеляційної норм процесуального права, які стали підставою для скасування судових рішень.

55. Посилання касатора на висновки Верховного Суду у постанові від 19 грудня 2019 року у справі №640/18911/18, щодо обов`язковості скасування судового рішення у разі, якщо суд безпідставно розглянув справу в порядку спрощеного провадження, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки це рішення було прийнято на час, коли пункт 8 частини третьої статті 353 КАС України був чинним.

56. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

57. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

58. Частина четверта статті 351 КАС України встановлює, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

59. За таких обставин, касаційна скарга Міністерства юстиції України підлягає частковому задоволенню а рішення суду першої та апеляційної інстанції слід змінити в частині строку затримки виконання судового рішення та визначення розміру середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі.

VI. Судові витрати

60. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

61. Керуючись статтями 341 345 349 350 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити частково.

2. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року - змінити.

3. У пункті першому резолютивної частини рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року період затримки у поновленні на роботі - «з 21 червня 2018 року по 22 травня 2019 року» замінити на - «з 22 червня 2018 року по 20 травня 2019 року» а суму стягнення - « 546719,20 грн. (п`ятсот сорок шість тисяч сімсот дев`ятнадцять грн. 20 коп.)» замінити на -« 539 588,08 грн. (п`ятсот тридцять дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят вісім грн. 08 коп.)

4. У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2019 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року- залишити без змін.

5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко