№ 140/3317/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 140/3317/23

адміністративне провадження № К/990/35220/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №140/3317/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Волинській області

про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року (головуючий суддя: Лозовський О.А.)

і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року (головуючий суддя: Улицький В.З., судді: Матковська З.М., Кузьмич С.М.).

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - «ГУ НП у Волинській області»), в якому, з урахуванням заяви від 13 квітня 2023 року про збільшення позовних вимог, просив суд:

визнати протиправною бездіяльність щодо не зарахування в наказі від 5 березня 2021 року №66 о/с до вислуги років у календарному обчисленні вислугу років нараховану на пільгових умовах в обчисленні один місяць за півтора місяця час проходження служби в оперативних підрозділах органів внутрішніх справ та Національній поліції України за період з 21 червня 1999 року до 27 листопада 2011 року, та один місяць за три місяця час участі в антитерористичній операції з 1 вересня 2016 року до 30 вересня 2016 року та 4 жовтня 2016 року до 3 листопада 2016 року;

зобов`язати внести зміни до наказу від 5 березня 2021 року №66 о/с, зарахувавши до вислуги років в календарному обчисленні вислугу років нараховану на пільгових умовах в обчисленні за час проходження служби в оперативних підрозділах органів внутрішніх справ та Національній поліції один місяць служби за півтора місяця за період з 21 червня 1999 року до 27 листопада 2011 року, та один місяць за три місяця час участі в антитерористичній операції з 1 вересня 2016 року до 30 вересня 2016 року та 4 жовтня 2016 року до 3 листопада 2016 року;

визнати протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо не нарахування одноразової грошової допомоги в розмірі 50% від грошового забезпечення в сумі: 11385,4 грн за 30 років календарної вислуги з врахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі: 169650 грн (50% від грошового забезпечення в сумі: 11310 грн за 30 років календарної вислуги) з врахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати внести зміни до наказу від 5 березня 2021 року №66 о/с в частині звільнення, виклавши абзац 3 у наступній редакції "Для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні - 30 років 10 місяців 14 днів";

стягнути відшкодування моральної шкоди в розмірі: 50 000,00 грн;

встановити строк щодо надання суду звіту на виконання судового рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом начальника ГУ НП у Волинській області від 5 березня 2021 року №66 о/с ОСОБА_1 , підполковника поліції, заступника начальника Іваничівського відділення Горохівського відділу поліції ГУ НП у Волинській області звільнено з органів Національної поліції України за пунктом 4 статті 77 Закону України «Про національну поліцію України» (у зв`язку з скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Вислуга на день звільнення становить в пільговому обчисленні 30 років 10 місяців 14 днів, в календарному обчисленні - 24 роки 06 місяців 03 днів, з них 19 років 02 місяці 05 днів служба в OBC, 05 років 03 місяців 28 днів - служба в поліції.

До того ж, зазначає, що при звільненні позивачу нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу, передбачену частиною першою статі 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII, з урахуванням лише календарної вислуги років. Одночасно, зазначає, що згідно «Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських», затвердженого наказом МВС України №260 від 6 квітня 2016 року (далі - «Порядок №260») у разі звільнення із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів a6o проведенням організаційних заходів одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності календарної вислуги 10 років i більше.

Окрім того, позивач зауважив, що законодавством не передбачено обчислення вислуги років лише календарними роками служби, а тому включає різні періоди, в тому числі і пільгову вислугу років.

Позивач вказує, що загальна вислуга повних років складає 30 календарних років і саме з цієї вислуги має обраховуватись одноразова грошова допомога в розмірі 50% грошового утримання.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з метою їхнього захисту.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправною бездіяльність ГУ НП у Волинській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до вислуги років на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) період участі в проведенні антитерористичної операції з 1 вересня 2016 року до 30 вересня 2016 року та з 4 жовтня 2016 року до 3 листопада 2016 року;

зобов`язано ГУ НП у Волинській області внести зміни до наказу від 5 березня 2021 року №66 о/с «По особовому складу», зарахувавши ОСОБА_1 до вислуги років на пільгових умовах (один місяць служби за три місяці) період участі в проведенні антитерористичної операції з 1 вересня 2016 року до 30 вересня 2016 року та з 4 жовтня 2016 року до 3 листопада 2016 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем правомірно, на підставі та у межах наданих повноважень нараховано позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (24 роки 06 місяців 03 дні).

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що така допомога нараховується за кожний повний календарний рік служби, а пільгова вислуга років застосовується лише для визначення права позивача на призначення такої допомоги, у разі, якщо у нього немає 10 і більше років календарної вислуги.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 оскаржив їх у касаційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року в частині відмовити, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю.

Скаржник у касаційній скарзі покликається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права. Зокрема, скаржник наполягає, що ця справа судами обох інстанцій протиправно була розглянута без повідомлення (виклику) сторін. До того ж, скаржник зауважує про нерозгляд окружним судом клопотання про долучення доказів, а також про порушення норм процесуального права при вирішення судом заяви про відвід головуючого у справі.

Касаційне провадження у цій справі було відкрито ухвалою Суду від 2 листопада 2023 року на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Відповідач свого відзиву на касаційну скаргу не надав, копію ухвали Суду про відкриття касаційного провадження отримав через підсистему «Електронний Суд» 3 листопада 2023 року.

ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 з 2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України.

Наказом начальника ГУ НП у Волинській області від 3 березня 2021 року №66о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» - у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, з 5 березня 2021 року.

Вислуга на день звільнення становить в пільговому обчисленні 30 років 10 місяців 14 днів, в календарному обчисленні - 24 роки 06 місяців 03 днів, з них 19 років 02 місяці 05 днів - служба в OBC, 05 років 03 місяці 28 днів - служба в поліції. Для виплати одноразової допомоги при звільненні24 роки 06 місяців 03 дні.

Наказом ГУ НП у Волинській області від 2 лютого 2023 року №98 о/с у зв`язку зі службовою необхідністю внесено зміни до наказу №66 о/с від 5 березня 2021 року, де абзац «Вислуга на день звільнення складає: в пільговому обчисленні - 30 років 10 місяців 14 днів, в календарному обчислені 24 роки 06 місяців 03 дні, в тому числі зараховано: служба в ОВС - 19 років 02 місяці 05 днів, служба в поліції 05 років 03 місяці 28 днів» замінити на абзац «Станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років в календарному обчисленні становить - 24 роки 06 місяці 03 дні, час служби в пільговому обчисленні без урахування календарної вислуги - 06 років 00 місяців 15 днів».

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з ухвалою Верховного Суду від 2 листопада 2023 року касаційне провадження у цій справі відкрите на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі слугував довід скаржника про недотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

В обґрунтування касаційної скарги в частині порушення норм процесуального права судом першої інстанції ОСОБА_1 покликається на нерозгляд окружним судом поданих позивачем клопотань, розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін попри клопотання позивача розглядати цю справу із викликом сторін, а також у неналежному реагуванні на заявлений позивачем відвід судді.

З матеріалів справи вбачається, що після подання ОСОБА_1 позовної заяви, Волинський окружний адміністративний суд ухвалою від 10 березня 2023 року відкрив провадження у цій справі та призначив її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 4).

Варто зауважити, що у позовній заяві та додатках до неї ОСОБА_1 не просив суд здійснити розгляд його справи із викликом учасників процесу.

У подальшому, 10 квітня 2023 року позивач подав до суду клопотання про долучення доказів, а саме: копії запиту ГУ НП у Волинській області від 30 березня 2023 року, копії листа ГУ НП у Волинській області від 5 квітня 2023 року №29 зі/05/12/8-2023, а також витягу з наказу ГУ НП у Волинській області від 2 березня 2023 року №98 о/с (а.с. 45, 71).

Також, 10 квітня 2023 року позивач звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог (а.с. 58-59).

12 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив наказу ГУ НП у Волинській області (а.с. 61-62, 64-66).

В матеріалах справи також міститься заява ОСОБА_1 від 21 квітня 2023 року, у якій він просить суд повідомити його про стан розгляду клопотання про долучення доказів та заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 76).

Вже 24 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про розгляд у загальному позовному порядку з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 78). Цю заяву обґрунтував тим, що вважає помилковим віднесення цієї справи до справ незначної складності.

Надалі, 25 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про об`єднання проваджень, а саме: цієї справи і справи №140/5864/23, предметом якої є скасування як незаконного наказу про внесення змін до наказу про звільнення позивача зі служби в поліції (а.с. 83).

Ухвалою від 25 квітня 2023 року Волинський окружний адміністративний суд розглянув клопотання ОСОБА_1 про розгляд цієї справи у загальному позовному порядку із повідомленням (викликом) сторін і відмовив у його задоволенні (а.с. 89-90). Своє рішення суд обґрунтував тим, що ця справа не віднесена до категорії справ, які належить розглядати виключно у порядку загального позовного провадження. До того ж, суд зауважив, що предметом цього спору не є звільнення ОСОБА_1 з посади, а тому відхилив доводи останнього про протилежне.

Окрім того, 25 квітня 2023 року Волинський окружний адміністративний суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання цієї справи і справи №140/5864/23 в одне провадження, з огляду на недоцільність такого об`єднання (а.с. 91).

Про прийняті судом процесуальні рішення окружний суд сповістив позивача через підсистему «Електронний Суд» (а.с. 93, 94).

На наступний день ОСОБА_1 подав до суду заяву про відвід головуючого у справі - судді Лозовського О.А. Свою заяву позивач обґрунтував тим, що суддя відмовив позивачеві у задоволенні попередньо заявлених клопотань, а тому у позивача відсутня довіра до судді (а.с. 95-96).

Ухвалою від 26 квітня 2023 року Волинський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозовського О.А. визнав заяву ОСОБА_1 про відвід судді необґрунтованою і передав цю заяву на розгляд іншого судді цього суду (а.с. 99-100). Про прийняте рішення суд сповістив позивача (а.с. 101).

1 травня 2023 року Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М. розглянув заяву ОСОБА_1 про відвід судді Лозовського О.А. і відмовив у її задоволенні, з огляду на безпідставність цього клопотання (а.с. 103-104). Позивач отримав примірник цієї ухвали через підсистему «Електронний Суд» (а.с. 106).

1 травня 2023 року ОСОБА_1 повторно подав заяву про відвід судді Лозовського О.А. з аналогічних мотивів (а.с. 107).

Ухвалою від 2 травня 2023 року Волинський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозовського О.А. залишив заяву ОСОБА_1 без розгляду, зважаючи на повторність подання аналогічної заяви (а.с. 110). Того ж дня, позивач отримав примірник цієї ухвали через підсистему «Електронний Суд» (а.с. 113).

До того ж, усі згадані процесуальні рішення також направлялись на поштову адресу ОСОБА_1 , про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться в матеріалах справи (а.с. 114, 115, 116, 117).

15 травня 2023 року Волинський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозовського О.А. розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін і ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_1 частково (а.с. 118-122).

Проаналізовані Верховним Судом обставини цієї справи у процесуальному аспекті, дають підстави зробити наступні висновки.

У касаційній скарзі скаржник наполягає на процесуальних порушенням допущених окружним судом при вирішення заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у справі.

Як вже було зазначено, позивач подав заяву про відвід судді Лозовського О.А. на наступний день після постановлення судом ухвал, якими відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 щодо розгляду справи в порядку загального позовного провадження і щодо об`єднання справ у одне провадження.

Вимога про вмотивованість відводу визначена частиною третьої статті 40 КАС України.

Фактично заява ОСОБА_1 про відвід головуючого у цій справі обґрунтована лише незгодою позивача із прийнятими судом процесуальними рішеннями, які ухвалені не на користь позивача (відмовою у задоволенні клопотань позивача). Жодних підстав, які визначає стаття 36 КАС України заява про відвід не містила.

Визнавши заяву ОСОБА_1 про відвід судді необґрунтованою, головуючий передав її вирішення до іншого судді цього суду, що повністю узгоджується із вимогою частини четвертої статті 40 КАС України.

Оскільки інший суддя цього суду 26 квітня 2023 року постановив ухвалу про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого у цій справі, суддя Лозовський О.А. правомірно продовжив розгляд цієї справи.

1 травня 2023 року ОСОБА_1 повторно подав заяву про відвід судді Лозовського О.А. з аналогічних мотивів.

Залишаючи повторну аналогічну заяву ОСОБА_1 про відвід судді без розгляду, окружний суд покликався на частину другу статті 167 КАС України, відповідно до якої якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Зважаючи на наведену хронологічну послідовність дій, прийняті суддями процесуальні рішення при розгляді заяв позивача про відвід головуючого судді у справі, а також наведені норми КАС України, які регулюють це питання, Верховний Суд не встановив з боку окружного суду порушень норм процесуального законодавства в аспекті розгляду і вирішення заяв позивача про відвід судді. Ба більше, усі процесуальні рішення суду не тільки ґрунтуються на нормах КАС України, вони також прийняті у строки, передбачені цим Кодексом, а усім доводам скаржника була надана належна оцінка у відповідних ухвалах. Насамкінець, юридичний наслідок розгляду судом повторної заяви ОСОБА_1 про відвід головуючого з аналогічних підстав у виді залишення її без розгляду ґрунтується на відсутності нових мотивованих підстав для повторного поставлення перед судом вже вирішеного процесуального питання.

Окрім зазначеного, ОСОБА_1 також стверджує, що окружний суд не розглянув подані ним клопотання про долучення доказів до справи.

Як вже зазначалось, 10 квітня 2023 року позивач подав до суду клопотання про долучення доказів(а.с. 45, 71), а саме: копії запиту ГУ НП у Волинській області від 30 березня 2023 року (а.с. 72), копії листа ГУ НП у Волинській області від 5 квітня 2023 року №29 зі/05/12/8-2023 (а.с. 73), а також витягу з наказу ГУ НП у Волинській області від 2 березня 2023 року №98 о/с (а.с. 74).

Із тексту рішення окружного суду вбачається, що суд у ньому прямо послався при встановленні фактичних обставин справи на витяг з наказу ГУ НП у Волинській області від 2 березня 2023 року №98 о/с.

Так, суд першої інстанції зазначив: «Наказом ГУ НП у Волинській області від 02.02.2023 №98 о/с у зв`язку з службовою необхідністю внесено зміни до наказу №66 о/с від 05.03.2021, де абзац «Вислуга на день звільнення складає: в пільговому обчисленні - 30 років 10 місяців 14 днів, в календарному обчислені 24 роки 06 місяців 03 дні, в тому числі зараховано: служба в ОВС - 19 років 02 місяці 05 днів, служба в поліції 05 років 03 місяці 28 днів» замінити на абзац «Станом на день звільнення: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років в календарному обчисленні становить - 24 роки 06 місяці 03 дні, час служби в пільговому обчисленні без урахування календарної вислуги - 06 років 00 місяців 15 днів» (а. с. 74)».

Отже, Суд відхиляє зазначений довід скаржника, адже він спростовується наведеним. Оцінка ж судом доказів іншим чином, аніж у спосіб, який вважає за необхідне позивач, не може вважатись неналежним розглядом судом клопотання про долучення доказів.

Стосовно доводу ОСОБА_1 про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження Верховний Суд зазначає про таке.

КАС України встановлює дві основні форми адміністративного судочинства: загальне та спрощене позовне провадження.

Так, відповідно до статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

За змістом положень частини дев`ятої статті 171 та частини першої статті 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами загального чи спрощеного позовного провадження вирішується судом в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі.

Тобто суд визначає форму адміністративного судочинства під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду, про що обов`язково зазначається в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Із матеріалів справи слідує, що суд першої інстанції приймаючи позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та обираючи форму адміністративного судочинства за якою суд буде здійснювати розгляд цієї справи, дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, про що зазначив в ухвалі про відкриття провадження від 10 березня 2023 року.

Частина четверта статті 12 КАС України передбачає, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Частина шоста указаної норми визначає перелік справ, які законодавчо віднесені до справ незначної складності, зокрема, й щодо оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з частиною третьою статті 257 КАС України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

Розгляд цієї справи окружним судом у спрощеному провадженні ліг в основу і апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення окружного суду, ухвалене у цій справі.

Проте, апеляційний суд у своїй постанові не надав відповідь на цей ключовий довід сторони позивача.

Варто зауважити, що однією з обов`язкових підстав для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції відповідно до пункту 7 частини третьої статті 317 КАС України є саме розгляд за правилами спрощеного позовного провадження справи, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Тобто, на суттєвий аргумент позивача щодо порушення порядку розгляду цієї справи, який був першочерговим доводом апеляційної скарги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції не дав жодної відповіді.

Одночасно варто зауважити, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про безпідставний розгляд також і апеляційним судом цієї справи у порядку письмового провадження, попри те, що він клопотав перед судом про проведення судового засідання у цій справі.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що позивач, окрім іншого, просить суд апеляційної інстанції розглядати цю справу за правилами загального позовного провадження (а.с. 139 з.в.).

До того ж, 20 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до суду апеляційної інстанції також і окреме клопотання про призначення розгляду справи в загальному позовному провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 142-143).

Між тим, ухвалою від 30 серпня 2023 року апеляційний суд призначив цю справу до розгляду у письмовому провадженні, пославшись при цьому на відсутність від учасників справи клопотань про розгляд справи за їхньою участю (а.с. 146).

Того ж дня, 30 серпня 2023 року у цій справі апеляційний суд прийняв постанову по суті справи, якою залишив без змін рішення Волинського окружного адміністративного суду від 15 травня 2023 року (а.с. 147-155).

Отже, з наведеного вбачається, що і у суді першої і у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 просив розглядати цю справу у порядку загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Тож, попри подання ОСОБА_1 клопотання про розгляд апеляційним судом цієї справи з викликом сторін в ухвалі про призначення справи до розгляду в письмовому провадженні апеляційний суд безпідставно зазначив, що жодних клопотань від сторін про розгляд справи за їхньою участю до суду не надходило, що прямо суперечить матеріалам справи.

Так, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Варто відзначити, що у юридичній науці поняття «вмотивованості» судового рішення посідає самостійне місце поряд із поняттями «законності» та «обґрунтованості» в контексті дотримання принципу верховенства права та права на справедливий суд.

Під умотивованістю розуміється повне і всебічне відображення в рішенні суду мотивів, якими він керувався при ухваленні свого рішення, при оцінюванні доказів для встановлення наявності або відсутності обставин, на які сторони покликалися як на підґрунтя своїх вимог і заперечень, із зазначенням, чому певні докази були взяті до уваги або відхилені, й віддзеркалення мотивів щодо позиції суду при застосуванні норм матеріального і процесуального права.

Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини, існують такі критерії мотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

Національне законодавство, а саме частина перша статті 322 КАС України також висуває певні вимоги до змісту мотивувальної частини рішення суду апеляційної інстанції, зокрема, ця частина повинна складатися із: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Верховного Суду з огляду на указане процесуальне порушення вбачає передчасними висновки суду апеляційної інстанції по суті спору.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Оскільки судом апеляційної інстанцій не було надано відповідь на довід ОСОБА_1 , який у разі його підтвердження є обов`язковою підставою для скасування рішення окружного суду, а також неаргументовано було призначено цю справу до розгляду у порядку письмового провадження і проігноровано клопотання позивача про розгляд справи за його участю, Верховний Суд дійшов висновку, що судове рішення суду апеляційної інстанції належить скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд до апеляційного суду.

При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові й встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 серпня 2023 року скасувати, а справу №140/3317/23 направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

………………….

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду