№ 140/34883/23 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2025 року

м. Київ

справа № 140/34883/23

адміністративне провадження № К/990/13308/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 140/34883/23

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року, постановлену суддею Дмитруком В.В.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, ухвалену колегією суддів у складі головуючого судді Глушка І.В., суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - відповідач, ГУ НП у Волинській області), в якому просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати наказ від 20.09.2019 № 307 о/с в частині звільнення з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУ НП у Волинській області та призначення на посаду старшим інспектором з особливих доручень ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУНП;

1.2. скасувати накази по особовому складу:

- від 11.10.2019 № 341 о/с про призначення на посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу охорони публічного порядку, масових і охоронних заходів УПД ГУ НП у Волинській області;

- від 30.11.2020 № 358 о/с про призначення на посаду інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького ВП ГУНП у Волинській;

- від 11.01.2021 № 3 о/с в частині призначення на посаду інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького РУП ГУ НП у Волинській області;

- від 28.02.2023 № 94 о/с в частині призначення на посаду дільничного офіцера поліції СДОП ВП Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області;

1.3. поновити на посаді начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУ НП у Волинській області;

1.4. зобов`язати нарахувати і виплатити середньомісячне грошове забезпечення за посадою начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУ НП у Волинській області за час вимушеного прогулу з жовтня 2019 року по 25.10.2023 з урахуванням раніше виплачених сум;

1.5. визнати накази ГУ НП у Волинській області від 29.12.2018 № 368 о/с; від 25.01.2019 № 21 о/с; від 25.02.2019 № 53 о/с; від 25.03.2019 № 81 о/с; від 23.04.2019 № 120 о/с; від 24.05.2019 № 159 о/с; від 24 06.2019 № 201 о/с в частині не нарахування і не виплати щомісячної премії начальнику Любешівського відділення поліції протиправними та скасувати їх;

1.6. зобов`язати ГУ НП у Волинській області нарахувати і виплатити щомісячну премію в розмірі 49,5% від грошового забезпечення з грудня 2018 року по червень 2019 року включно (позовна вимога 9).

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, зокрема, що його протиправно звільнили з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУ НП у Волинській області та призначили на посаду старшого інспектора з особливих доручень ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП. Вважає, що такий наказ винесено з метою виконання дисциплінарного стягнення та є протиправним наказом про переведення на нижчу посаду.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04.12.2023 позовну заяву про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії залишено без руху, надано десятиденний строк для усунення недоліків шляхом подання до суду, серед іншого, заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску в період з 20.09.2019 по 13.05.2023.

3.1. Залишаючи позовну заяву без руху з цих підстав, суд першої інстанції виходив з того, що позовна вимога 1 (похідні позовні вимоги 2, 3, 4, 5 та 6) щодо визнання протиправним та скасування наказу від 20.09.2019 № 307 о/с в частині звільнення з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУ НП у Волинській області, подана лише 25.11.2023 (тобто через 4 роки та 3 місці з дня винесення цього наказу), в той час як відповідно до частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

3.2. Причини пропуску звернення до суду з означеними позовними вимогами, наведені позивачем у доданій до позову заяві про поновлення строку з посиланням на те, що з 14.05.2023 по цей час позивач перебуває в районі лінії бойового зіткнення на підставі відповідних наказів ГУ НП у Волинській області, за оцінкою суду свідчать про наявність підстав для визнання причин пропуску на звернення до суду поважними виключно в період з 14.05.2023 по момент подання цього позову (25.11.2023), однак не свідчить про відсутність реальної можливості для звернення до суду в строк з 20.09.2019 по 13.05.2023.

3.3. На підставі наведеного суд першої інстанції установив позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску в період з 20.09.2019 по 13.05.2023.

3.4. На виконання ухвали суду про залишення позову без руху ОСОБА_1 подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, яку мотивував наступним:

- позивача не ознайомили з наказом про службове розслідування, його висновком та результатами;

- при написанні рапорту про згоду на переміщення на нижчу посаду, йому усно повідомили, що таким чином виконується вимога керівництва ГУ НП у Волинській області в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади через скоєння дисциплінарного проступку, що підтверджує повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення за частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України (далі - КК України);

- спір у цих правовідносинах закінчився з набранням законної сили виправдувальним вироком Ратнівського районного суду у справі ОСОБА_1 за частиною 3 статті 368 КК України, а саме 15.09.2023, тобто з дати проголошення повного тексту ухвали Волинського апеляційного суду від 12.09.2023 у справі № 162/426/19, якою апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок Ратнівського районного суду від 28.04.2023 - без змін, у зв`язку з чим позивач почав уважати, що оскаржуваним наказом від 20.09.2019 порушено його трудові права;

- з 30.11.2018 до моменту набрання законної сили виправдувальним вироком не міг об`єктивно спростувати фактичні дані у процесуальних документах обвинувачення, які стали основою для винесення актів індивідуальної дії, на підставі яких не виплачувалась частина грошового забезпечення та звільнено з посади. Виправдувальний вирок - підстава для звернення до суду для поновлення порушених трудових прав та відшкодування завданої шкоди незаконними діями правоохоронних та судових органів, що встановлено статтями 1, 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та дає строки для звернення до суду.

4. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 позовну заяву повернуто в частині позовних вимог про:

(1) визнання протиправним та скасування наказу від 20.09.2019 № 307 о/с в частині звільнення з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУ НП у Волинській області та призначення на посаду старшим інспектором з особливих доручень ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП (позовна вимога 1);

(2) скасування наказів по особовому складу:

- від 30.11.2020 № 358 о/с про призначення на посаду інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького ВП ГУ НП у Волинській (позовна вимога 3);

- від 11.01.2021 № 3 о/с в частині призначення на посаду інспектора сектору превентивної комунікації відділу превенції Луцького РУП ГУ НП у Волинській області (позовна вимога 4);

- від 28.02.2023 № 94 о/с в частині призначення на посаду дільничного офіцера поліції СДОП ВП Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області (позовна вимога 5);

(3) поновлення на посаді начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУ НП у Волинській області (позовна вимога 6);

(4) зобов`язання нарахувати і виплатити середньомісячне грошове забезпечення за посадою начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУ НП у Волинській області за час вимушеного прогулу з жовтня 2019 року по 25.10.2023 з врахуванням раніше виплачених сум (позовна вимога 7).

4.1. Повертаючи позовну заяву у вказаній частині, суд першої інстанції установив, що зі змістом оскаржуваного наказу від 20.09.2019 позивач був ознайомлений 20.09.2019, проте із цим позовом звернувся до суду лише 25.11.2023 зі сплавом більше чотирьох років. Наведені позивачем доводи, за оцінкою суду цієї інстанції, не змінюють моменту, з якого він повинен був дізнатися про порушення прав, свобод та інтересів, а вказана дата свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. Наявність кримінального провадження, де позивач мав статус обвинуваченого, ніяким чином не впливало на можливість позивача оскаржити відповідний наказ у строки, визначені чинним законодавством. Наведене стосується й оскаржуваних наказів по особовому складу: від 11.10.2019 № 341 о/с, від 30.11.2020 № 358 о/с, від 11.01.2021 № 3 о/с, від 28.02.2023 № 94 о/с.

4.2. Виходячи з того, що одним із головних доводів позовної заяви про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення з посади є твердження позивача про те, що рапорт на переведення на нижчу посаду він написав в умовах адміністративного тиску, за відсутності його добровільного волевиявлення на звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що подаючи рапорт від 17.09.2019 та ознайомлюючись 20.09.2019 із прийнятим на його підставі наказом від 20.09.2019 № 307 о/с в частині звільнення з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУ НП у Волинській області та призначення на посаду старшим інспектором з особливих доручень ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП, позивач достеменно був обізнаний про порушення свого права, а тому, доводи про те, що він не міг довести порушення своїх прав до моменту винесення судом виправдувального вироку судом є безпідставними.

4.3. Суд першої інстанції не погодився з позивачем в частині ототожнення моменту початку відліку строку звернення до суду із проголошенням ухвали Волинським апеляційним судом у справі № 162/426/19 та подальше отримання повного тексту ухвали в жовтні 2023 року, оскільки таке твердження спростовується приписами статті 122 КАС України про те, що строк звернення до суду слід обраховувати від дня, коли особа дізналась або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

4.4. За таких обставин суд першої інстанції констатував, що матеріали справи не містять жодних доказів вжиття позивачем майже протягом чотирьох років активних заходів з метою з`ясування та перевірки обсягу його порушених прав до 28.11.2023, як і доказів вчинення дій з метою своєчасного оскарження наказу відповідача та що ці дії були пов`язані із готуванням до звернення до суду із підтвердженням відповідними доказами.

5. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 14.03.2024 залишив без змін ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 про повернення позовної заяви в частині вказаних вище позовних вимог, погодившись з висновками суду першої інстанції про пропущення позивачем строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами без поважних причин.

5.1. Відхиляючи доводи ОСОБА_1 з посиланням на Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», суд апеляційної інстанції зауважив, що положення цього закону не підлягають застосуванню при вирішенні питання щодо строку звернення до суду з цим позовом. У цьому контексті апеляційний суд вказав, що стаття 6 вказаного Закону визначає порядок поновлення на роботі (посаді) особи, звільненої з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відстороненої від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, однак за доводами позивача, його визнано винним у скоєнні дисциплінарного проступку, що мало наслідком накладення дисциплінарного стягнення, тому 17.09.2019 він звернувся до відповідача із рапортом про згоду з призначенням на посаду інспектора з особливих доручень ситуативного відділу УОАЗОР ГУ НП у Волинській області.

5.2. Тож, приймаючи до уваги ту обставину, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що він діяв добросовісно, без допущення триваючої пасивної поведінки та умисного зволікання з реалізацією наданого права на судовий захист, суд цієї інстанції дійшов висновку, що не реалізація позивачем права на вчасне звернення до суду в цьому випадку зумовлена його власною поведінкою та зазначає, що виявлення наміру отримати судовий захист порушеного права не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

6. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03.01.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.03.2024, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.

6.1. На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 покликався, зокрема на статтю 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» і пункт 18 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України № 3, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41, у зв`язку з чим переконував, що строк звернення до суду із цим позовом почав свій перебіг 12.09.2023, саме з моменту набрання виправдувальним вироком законної сили. У цьому контексті стверджував, що суди попередніх інстанцій не урахували висновків Верховного Суду викладених у постанові від 06.12.2019 у справі № 805/3965/16-а у подібних правовідносинах.

6.2. Касатор зазначав, що, повертаючи його позов в означеній частині позовних вимог, суди попередніх інстанцій не урахували його звернення (рапорти) про поновлення на посаді в зв`язку з набранням законної сили виправдувальним вироком суду, які були надіслані ГУ НП у Волинській області у тримісячний строк відповідно до строків встановлених статтею 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та не дослідили лист ГУ НП у Волинській області від 30.11.2023 № 3154/102/05/12/1-2023, яким безпідставно відмовлено у поновленні на посаді, з якої він був звільнений через притягнення до кримінальної відповідальності.

6.3. Підсумовуючи викладене скаржник наводить доводи про те, що суди попередніх інстанцій не дослідили усі доводи що мають значення для справи та безпідставно дійшли висновку про порушення ним строку звернення до суду в означеній частині позовних вимог.

7. Ухвалою Суду від 23.04.2024 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.

8. За інформацією з системи «Діловодство спеціалізованого суду», ГУ НП у Волинській області отримало касаційну скаргу в електронному кабінеті 10.04.2024 о 02:19, а ухвалу про відкриття касаційного провадження - 23.04.2024 о 20:55. Правом подати відзив на касаційну скаргу ГУ НП у Волинській області не скористалося, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення судів попередніх інстанцій в касаційному порядку.

9. Ухвалою Суду від 11.09.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

10. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

11. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить із такого.

12. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

13. Згідно зі статтею 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

14. Водночас частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

15. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) та перевіряє позовну заяву на відповідність вимогам до позовної заяви, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу.

16. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

17. Частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

18. Строк звернення до адміністративного суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

19. Разом з цим, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

20. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом у визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

21. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

22. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

23. Під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

24. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

25. Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

26. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

27. Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

28. Частинами першою, другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

29. Пунктом 9 частини першої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

30. Тобто, на основі аналізу викладених законодавчих положень висновується, що суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку (поважність причин повинен доводити скаржник). КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Поряд із цим, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

31. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується ОСОБА_1 , що зі змістом оскаржуваного наказу від 20.09.2019 позивач був ознайомлений 20.09.2019. Про існування наказів відповідача по особовому складу від 11.10.2019 № 341 о/с, від 30.11.2020 № 358 о/с, від 11.01.2021 № 3 о/с, від 28.02.2023 № 94 о/с позивач також був обізнаний, оскільки працював на посадах, на які його було призначено цими наказами. Однак до суду ОСОБА_1 звернувся лише у листопаді 2023 року.

32. У цьому контексті варто зауважити, що законодавець визнав строк для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

33. У постанові від 05.02.2020 у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.

34. Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність доводів скаржника в обґрунтування поновлення строку звернення до суду з позовом про скасування наказів відповідача та поновлення на посаді і посилання його на ухвалення у справі № 162/4226/19 виправдувального вироку щодо нього, який набрав законної сили 12.09.2023. Такі твердження ОСОБА_1 не вказують на наявність непереборних обставин які унеможливили звернення позивача із позовом про оскарження спірних наказів у встановлений КАС України строк, а свідчать лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на судовий захист.

35. Окремо варто зауважити, що посилання ОСОБА_1 на виправдання його у вчиненні кримінального правопорушенні, як на підставу звернення до суду відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» не можна визнати обґрунтованим з огляду на таке.

36. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

37. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, власником або уповноваженим ним органом видається наказ (розпорядження) про визнання недійсним наказу (розпорядження), згідно з яким громадянин звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, та подаються для внесення в порядку, встановленому Пенсійним фондом України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомості про визнання недійсним запису про звільнення з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонення від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності. На вимогу громадянина власник або уповноважений ним орган у триденний строк з дня звернення видає йому копію наказу (розпорядження) про визнання недійсним наказу (розпорядження), згідно з яким громадянин звільнений з роботи (посади) у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності (частина друга статті 6 цього Закону).

38. Абзацом другим пункту 18 Положенням «Про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України № 3, Міністерства фінансів України від 04.03.1996 № 6/5/3/41 передбачено, що при відмові у поновленні на роботі або невирішенні цього питання у місячний термін з дня звернення громадянина, він після цього відповідно до правил статті 232 Кодексу законів про працю України має право у місячний термін звернутися до суду з позовом про поновлення на роботі.

39. Отже, аналіз вказаних норм Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» та Положення про застосування цього Закону вказують на те, що вони поширюються на осіб, які звільненні з роботи (посади) саме у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності.

40. До схожих висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 у справі № 804/8231/17.

41. У підсумку Суд звертає увагу на те, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 не пов`язані із оскарженням відмови у поновленні на роботі або невирішенні цього питання у місячний термін з дня звернення громадянина, якого було звільнено саме у зв`язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв`язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, доводи скаржника щодо необхідності застосування до спірних правовідносин Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування і суду» в частині обрахунку строку звернення до суду із позовом, не можна визнати обґрунтованими.

42. Посилання скаржника на висновки Верховного Суду викладені у постанові від 06.12.2019 у справі № 805/3965/16-а, не суперечать висновкам у цій справі, оскільки за обставин у справі на яку посилається скаржник, предметом оскарження був наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань № 9 о/с від 27.02.2007 «По особовому складу» в частині звільнення у запас Збройних Сил України, начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Донецькій області, полковника внутрішньої служби, якого було звільнено саме у зв`язку із засудженням за вчинення злочину.

43. Разом з тим, у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернувся до суду із вимогами, зокрема щодо визнання протиправним та скасування наказу від 20.09.2019 № 307 о/с в частині звільнення з посади начальника Любешівського ВП Камінь-Каширського ВП ГУНП у Волинській області та призначення на посаду старшим інспектором з особливих доручень ситуаційного відділу управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування ГУ НП. Як убачається із оскаржуваного наказу, він виданий відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» на підставі рапорту ОСОБА_1 від 17.09.2019 (а/с 78). Інші спірні накази від 11.10.2019 № 341 о/с, від 30.11.2020 № 358 о/с, від 11.01.2021 № 3 о/с, від 28.02.2023 № 94 о/с оскаржувались щодо призначення (переведення) на інші посади у зв`язку з виходом основного працівника та на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника, у зв`язку з реорганізацією та на підставі рапорту заступника начальника ГУ НП у Волинській області Козака С.Р .

44. Верховний Суд зазначає, що попри те, що поважність причин пропуску процесуального строку є оціночним поняттям і реалізується через розсуд суду, це не може слугувати підставою ініціювання перед судом очевидного порушення принципу правової визначеності шляхом поновлення пропущеного строку обчислюваного роками.

45. З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях правильно надали оцінку доводам позивача та не встановили поважних причин пропуску ним процесуального строку на подання цього позову в означеній частині позовних вимог, який законодавець обмежив одним місяцем.

46. Тож, установивши, що позов подано до суду з пропуском процесуального строку, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, правильно застосував процесуальний закон та обґрунтовано повернув позовну заяву позивачеві. Відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.

47. Пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

48. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

49. З урахуванням викладеного, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, тож у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 належить відмовити.

50. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі № 140/34883/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов