ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 140/6000/22

адміністративне провадження № К/990/19721/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 140/6000/22

за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби безпеки України на транспорті про визнання дії та бездіяльності протиправними

за касаційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року, ухвалене головуючим суддею Ксензюком А.Я.

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів: Гінди О.М., Пліша М.А.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби безпеки України на транспорті (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.08.2022 № 327645.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач указував, що його транспортний засіб не підпадає під ознаки таксі у відповідності до Закону № 2344-ІІІ, а обставини, які наведені в акті №333086 від 05.08.2022 про те, що транспортний засіб марки Volvo, моделі V5, д.н.з. НОМЕР_1 облаштований розпізнавальним ліхтарем «таксі opti 579» на даху автомобіля не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.

2.1. На думу позивача, він в розумінні Закону № 2344-ІІІ та Господарського кодексу України не може вважатися перевізником, і як наслідок до нього не можливо застосувати відповідальність, передбачену статтею 60 Закону № 2344-ІІІ. Наголошує, що не здійснює будь-якої діяльності, як фізична особа-підприємець. При цьому зазначає, що 05.08.2022 особисто транспортним засобом не керував, так як передав його в користуванні іншій особі - ОСОБА_2 .

2.2. Також позивач вказує, що підставою для проведення перевірки стало направлення від 29.08.2022 №013450, тоді як сама перевірка проведена 05.08.2022.

Установлені судами фактичні обставини справи

3. На підставі щотижневого графіку проведення рейдових перевірок Відділом державного нагляду (контролю) у Волинській області у період 01.08.2022-07.08.2022, затвердженим начальником вказаного відділу 29.07.2022, та згідно із направленням на рейдову перевірку від 29.07.2022 №013450, 05.08.2022 головним спеціалістом Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області проведена рейдова перевірка, про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.08.2022 № 333086.

4. Вказаним актом встановлено, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Volvo V50, номерний знак НОМЕР_2 , що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить позивачу ОСОБА_1 , допустив порушення, а саме під час перевезення 1-го пасажира легковим автомобілем таксі, облаштованим розпізнавальним знаком «таксі opti 579» на даху транспортного засобу, відсутня ліцензія.

5. Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюха Т.Ю. про застосування адміністративно-господарського штрафу №327645 від 29.08.2022 за відсутність документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону № 2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ, з перевізника ОСОБА_1 стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.

6. Не погодившись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду із позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023, позов задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу від 29.08.2022 №327645.

8. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що за своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, є адміністративно-господарським штрафом, визначення якого наведено в статті 241 ГП України, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання та у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту. Тобто, суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання, зокрема, фізична особа-підприємець.

8.1. Судами зазначено, що згідно із пунктом 2 частини другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу (частина перша статті 128 ГК України).

8.2. Своєю чергою, згідно із абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

8.3. Разом із тим, як встановлено судами попередніх інстанцій, як на час складання акту перевірки від 05.08.2022, так і на момент прийняття оскаржуваної постанови від 29.08.2022 позивач не був суб`єктом господарювання, і вказана обставина не заперечується представником відповідача.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

9. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції Укртрансбезпека звернулася до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою, у якій просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21.11.2022 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.03.2023 у справі №140/6000/22 скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

10. Ця касаційна скарга подана з підстав, визначених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

10.1. Так, касатор зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 1, 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-III) та статті 241 Господарського кодексу України.

10.2. Відповідач указує, що виходячи із змісту статей 1, 29, 60 Закону № 2344-ІІІ відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт передбачена для автомобільних перевізників, визначення яких наведене у статті 1 цього Закону, тобто «автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами».

10.3. Отже, на думку відповідача, стверджувати про те, що позивач на момент проведення перевірки не був автомобільним перевізником немає підстав, адже згідно статті 1 Закону № 2344-ІІІ автомобільним перевізником може бути як юридична так і фізична особа.

10.4. При цьому, відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників, як фізичних та і юридичних осіб, застосовується адміністративно - господарські штрафи.

10.5. Таким чином, касатор уважає помилковими твердження позивача про те, що оскільки він не є суб`єктом господарювання, отже відповідно не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, оскільки спеціальний Закон не ставить у залежність можливість застосування відповідальності від наявності чи відсутності в особи порушника статусу підприємця.

10.6. Касатор також стверджує, що обладнання транспортного засобу ліхтарем таксі автоматично підтверджує факт надання даним транспортним засобом таких послуг.

10.7. Таких висновків він дійшов із змісту статті 1 Закону № 2344-ІІІ, яка визначає, що таксі - легковий автомобіль, зокрема, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

10.8. Своєю чергою, статтею 39 Закону № 2344-ІІІ, визначено, що документами для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: є для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

10.9. Відтак, на переконання касатора, ключовим у цьому випадку є тільки встановлення факту перевезення пасажира на транспортному засобі, обладнаному як таксі.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2023 відкрите касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 13.12.2023 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами у відповідності до частини першої статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

13. Ухвалу Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.07.2023 про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою отримано позивачем 26.07.2023, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ПАТ "Укрпошта", ідентифікатор внутрішнього поштового відправлення 0102938351403. Правом подати відзив на касаційну скаргу позивач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

14. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Водночас згідно із частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15. Частиною третьою статті 341 КАС України визначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

16. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної інстанції за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

17. Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрите з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

18. Спірні правовідносини виникли у зв`язку із винесенням Укртрансбезпекою оскаржуваної постанови про накладення адміністративно-господарського штрафу за порушення Закону України "Про автомобільний транспорт" щодо особи, яка, як встановлено судами попередніх інстанцій, не є автомобільним перевізником, який надає послуги з перевезення пасажирів на таксі, як і суб`єктом господарювання в розумінні положень ГК України та відповідно не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме передбаченого абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III.

19. Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Закон № 2344-III).

20. Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

21. В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.

22. Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

23. Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

24. У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

25. Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі також - Порядок № 1567).

26. За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

27. Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону № 2344-III документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

28. Згідно зі статтею 39 Закону 2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

29. При цьому, у Законі 2344-III (стаття 1) наведені терміни вживаються в такому значенні: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб`єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв.

29.1. Таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку.

30. Особливості ліцензування на автомобільному транспорті визначені статтею 9 Закону № 2344-III відповідно до абзацу п`ятого частини четвертої якого ліцензія видається на господарську діяльність надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі.

31. Статтею 35 цього Закону визначено, що послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

31.1 Послуги з перевезення на таксі надаються громадянам у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) усне, письмове чи за телефоном.

32. Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначають Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 176 від 18.02.1997 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1184 від 26.09.2007) (далі - Правила № 176), які є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

33. Порядок перевезення на таксі та легковими автомобілями на замовлення врегульовано розділом IV Правил № 176, пунктом 86 якого передбачено, що автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник, які здійснюють перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, повинен дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів. Для надання послуг таксі автомобільні перевізники, автомобільні самозайняті перевізники повинні мати зареєстровані відповідно до законодавства та обладнані відповідно до встановлених технічних вимог транспортні засоби, відповідну ліцензію.

34. З аналізу наведених положень законодавства слідує, що надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі потребує ліцензування.

35. Ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання, який одержав ліцензію, на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов. Ліцензування здійснюється у добровільному порядку виключно за волевиявленням суб`єкта господарювання.

36. Загальний порядок ліцензування в Україні встановлено Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII (далі - Закон № 222-VIII). Згідно із ним, до видів діяльності, на які необхідно отримувати ліцензію, належать перевезення пасажирів та міжнародні перевезення пасажирів.

37. Згідно із частиною першою Закону № 222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність України (далі - КУпАП України).

38. Відповідно до пункту 3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1001 (Постанова №1001) дія цих Ліцензійних умов поширюється на суб`єктів господарювання юридичних та фізичних осіб - підприємців, які провадять господарську діяльність, зокрема з перевезення пасажирів.

39. Пунктом 4 Ліцензійних умов визначено, що господарська діяльність може провадитися частково за таким видом як внутрішні перевезення пасажирів на таксі.

40. Ліцензування перевезень автомобільним транспортом введено, зокрема, з метою забезпечення безпеки перевезень пасажирів автомобільним транспортом загального користування, запобігання дорожньому травматизму та посилання контролю за додержанням законодавства.

41. Отже, суб`єкти господарювання, які бажають здійснювати діяльність з перевезень пасажирів на таксі, повинні відповідати Ліцензійним умовам та одержати ліцензію. При цьому, у розумінні Ліцензійних умов такими суб`єктами можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи, а також самозайняті автомобільні перевізники, які провадять господарську діяльність, зокрема з перевезення пасажирів на таксі.

42. Положеннями статті 39 Закону № 2344-ІІІ встановлено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

43. Серед обов`язкових документів на підставі яких виконуються перевезення пасажирів на таксі, що визначені у статті 39 Закону № 2344-III, як для фізичної чи юридичної особи, так і для автомобільного самозайнятого перевізника є ліцензія; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

44. З наведеного слідує, що ліцензія, є тим документом, наявність якого під час здійснення заходів державного контролю є предметом перевірки щодо дотримання вимог законодавства автомобільними перевізниками, які надають послуги з перевезення пасажирів на таксі.

45. За приписами абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

46. Поруч із цим, частина перша статті 164 КУпАП України передбачає адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, а так само без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

47. Відповідно до статті 255 КУпАП України органом, який уповноважений складати протоколи про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 164 КУпАП України, є, зокрема, Укртрансбезпека.

48. Повертаючись до обставин цієї справи необхідно заначити, що спірним питанням в межах цих правовідносин є правомірність застосування до фізичної особи (власника транспортного засобу) відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за здійснення перевезення пасажирів на таксі без наявності відповідної ліцензії.

49. Із обсягу встановлених судами обставин цієї справи слідує, що посадовими особами Укртрансбезпеки складено акт від 05.08.2022 № 333086, яким встановлено, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки Volvo V50, номерний знак НОМЕР_2 , що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , належить позивачу ОСОБА_1 , допустив порушення, а саме під час перевезення 1-го пасажира легковим автомобілем таксі, облаштованим розпізнавальним знаком «таксі opti 579» на даху транспортного засобу, відсутня ліцензія.

50. Суди попередніх інстанцій при вирішенні спірних правовідносин дійшли висновку, що суб`єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону № 2344-ІІІ, може бути лише суб`єкт господарювання, зокрема, фізична особа-підприємець, тоді як позивач на момент прийняття оскаржуваної постанови від 29.08.2022 не був суб`єктом господарювання, і вказана обставина не заперечується представником відповідача.

51. Колегія суддів погоджується із цим висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на те, що суб`єктами одержання ліцензії з перевезення пасажирів на таксі відповідно до Закону № 222-VIII та Ліцензійних умов можуть бути фізичні особи - підприємці та юридичні особи, а також самозайняті автомобільні перевізники, які провадять господарську діяльність, зокрема з перевезення пасажирів на таксі.

52. Тоді як отримання відповідної ліцензії фізичною особою вказаними нормативно-правовими актами не передбачено. Водночас відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання визначена статтею 164 КУпАП України.

53. У аспекті доводів касаційної скарги, колегія суддів зауважує, що відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт, передбачена статтею 60 Закону № 2344-III, застосовується до автомобільних перевізників, а не до власників/користувачів транспортного засобу, яким перевозяться пасажири. При цьому, автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб (адже такі дані не завжди можуть збігатися).

54. Тобто, положення статті 60 Закону № 2344-III не можуть бути застосовані до особи, яка не є учасником правовідносин, щодо яких компетентним органом проводиться перевірка дотримання законодавства про автомобільний транспорт.

55. Така позиція є сталою та послідовною і неодноразово зазначалася у постановах Верховного Суду у справах цієї категорії (постанови від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а, від 06.09.2023 у справі № 120/5064/22, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21).

56. Отже, першочерговим є належне установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка і у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

57. При цьому, на основі самих лише реєстраційних документів на транспортний засіб не визначити суб`єкта, який має нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Ці вихідні дані орган контролю отримує на місці перевірки, тоді як постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу виноситься за результатами розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки і саме під час її розгляду і має бути встановлений суб`єкт (особа порушника), який в розумінні частини першої статті 60 Закону № 2344-ІІІ має нести відповідальність за порушення вимог цього Закону.

58. Так, із встановлених судами попередніх інстанцій обставин слідує, що автомобільного перевізника у цьому випадку було встановлено виключно на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб.

59. Однак, контролюючий орган, застосовуючи до позивача адміністративно-господарській штраф за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт не встановив правовий статус власника транспортного засобу ОСОБА_1 , водія ОСОБА_2 та «таксі opti 579» у цих правовідносинах.

60. Підсумовуючи наведе, Верховний Суд констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

61. Доводи та аргументи скаржника не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і свідчать про незгоду скаржника із наданою правовою оцінкою судами обставин справи, встановлених у процесі її розгляду.

62. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.

63. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

64. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

65. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2022 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі № 140/6000/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк