ПОСТАНОВА
Іменем України
24 квітня 2020 року
Київ
справа №140/668/19
адміністративне провадження №К/9901/28666/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О. Р.,
суддів - Кашпур О. В., Уханенка С. А.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку письмового провадження адміністративну справу №140/668/19
за позовом ОСОБА_1 до Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, прийняту у складі: головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Заверухи О.Б.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції у Волинській області (далі - Поліцейська комісія ГУ НП у Волинській області, відповідач) із вимогами:
1.1. визнати протиправними та скасувати рішення Поліцейської комісії ГУ НП у Волинській області від 01 березня 2019 року в частині визнання ОСОБА_1 таким, що не рекомендований для заміщення вакантної посади дільничного офіцера поліції в межах конкурсу, який проходив із 15 січня 2019 року по 01 березня 2019 року;
1.2. зобов`язати Поліцейську комісію ГУ НП у Волинській області включити кандидата на посаду дільничного офіцера поліції ОСОБА_1 до рейтингу кандидатів, рекомендованих до служби в поліції у межах конкурсу, який проходив із 15 січня 2019 року по 01 березня 2019 року.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що успішно пройшов усі етапи конкурсу на заміщення вакантної посади дільничного офіцера поліції в ГУ НП у Волинській області. Проте відповідач вирішив його не рекомендувати на вказану посаду.
3. Позивач доводить, що таке рішення відповідача є немотивованим і ґрунтується лише на суб`єктивних припущеннях окремих членів Поліцейської комісії ГУ НП у Волинській області про його невідповідність зазначеній посаді.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Наказом ГУ НП у Волинській області від 11 січня 2019 року №27 оголошено конкурс на заміщення вакантної посади дільничного офіцера поліції у територіальних підрозділах управління Національної поліції у Волинській області, участь у якому взяв позивач.
5. 29 січня 2019 року позивач склав тестування на знання законодавчої бази, за результатом якого набрав 33 бали, а також із тестування загальних здібностей та навичок, за результатом якого набрав 40 балів.
6. 15 лютого 2019 року позивач отримав підтвердження позитивно пройденої лікарської експертизи стану здоров`я та психологічного обстеження для проходження служби на посаді дільничного офіцера поліції.
7. 28 лютого 2019 року Поліцейською комісією ГУ НП у Волинській області було проведено співбесіду з позивачем, за наслідками якої прийнято рішення не рекомендувати позивача на зайняття вакантної посади дільничного офіцера поліції в підрозділах ГУ НП у Волинській області, оформлене протоколом від 28 лютого 2019 року №4.
8. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
9. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року адміністративний позов задоволено:
9.1. визнано протиправним і скасовано рішення Поліцейської комісії ГУ НП у Волинській області, що прийнято у формі протоколу 28 лютого 2019 року №4, у частині визнання ОСОБА_1 таким, що не рекомендований до проходження служби в поліції посаді дільничного офіцера поліції;
9.2. зобов`язано Поліцейську комісію ГУ НП у Волинській області включити ОСОБА_1 до рейтингу кандидатів на посаду дільничного офіцера поліції, рекомендованих до служби в поліції в межах конкурсу, що проходив із 15 січня 2019 року по 01 березня 2019 року.
10. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції керувався тим, що індивідуальний протокол співбесіди з позивачем не містить мотивів і викладу обставин, які свідчать про невідповідність позивача вимогам до поліцейського, або інших обставин, які б перешкоджали позивачеві обійняти посаду дільничного офіцера поліції.
11. Суд першої інстанції уважав, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем керуючись самим лише суб`єктивним переконанням, що не відповідає вимогам Закону України «Про Національну поліцію» та Типового порядку проведення конкурсу на службу до поліції та/або зайняття вакантної посади, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 25 грудня 2015 року №1631.
12. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 17 вересня 2019 року рішення Волинського окружного адміністративного суду від 08 травня 2019 року скасував і прийняв нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовив.
13. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що Поліцейська комісія ГУ НП у Волинській області як постійно діючий колегіальний орган, що створюється при ГУ НП у Волинській області, не наділена адміністративно-процесуальною правосуб`єктністю і не може бути самостійним відповідачем за поданим позовом.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права і недотримання норм процесуального права, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
15. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що Поліцейська комісія ГУ НП у Волинській області не є суб`єктом владних повноважень.
16. Позивач доводить, що поліцейські комісії є окремими органами, уповноваженими здійснювати конкурсний добір поліцейських на посади, які у своїй діяльності є самостійними та незалежними, а їхні рішення - обов`язковими для головних управлінь поліції у відповідних областях.
17. З урахуванням викладеного позивач уважає, що поліцейські комісії мають усі необхідні ознаки суб`єкта владних повноважень і можуть бути відповідачами у справах щодо оскарження їхніх рішень, дій або бездіяльності.
18. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався.
19. Касаційна скарга надійшла до Верховного Суду 17 жовтня 2019 року та за наслідками автоматизованого розподілу була передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Радишевської О.Р., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.
20. Ухвалою Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
V. Джерела права та акти їхнього застосування
21. 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким до окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо меж касаційного перегляду, унесені зміни.
22. Водночас пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону від 15 січня 2020 року №460-IX передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
23. З урахуванням викладеного, розглядаючи цю справу, Суд керується положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, що діяли до набрання чинності змін, унесених Законом України від 15 січня 2020 року №460-IX.
24. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
25. Відповідно до частини першої, четвертої статті 46 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
26. Пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
27. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України на спори щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб поширюється юрисдикція адміністративних судів.
28. Засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, вимоги до них та порядок їхнього вступу на службу визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
29. Частиною першої статті 1 Закону №580-VIII встановлено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
30. Відповідно до частини першої статті 13 Закону №580-VIII систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
31. Згідно з частинами першою, другою статті 47 Закону №580-VIII призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.
32. Частиною першою статті 51 Закону №580-VIII передбачено, що для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії.
33. Згідно з частиною третьою статті 51 Закону №580-VIII до складу поліцейської комісії територіальних органів поліції входять п`ять осіб: 1) один представник, визначений Міністром внутрішніх справ України, не з числа поліцейських; 2) один представник, визначений керівником поліції; 3) один представник, визначений керівником відповідного територіального органу (закладу, установи) поліції; 4) два представники громадськості, обрані відповідною обласною радою, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Київською міською радою, Севастопольською міською радою з числа осіб, які мають бездоганну репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет.
34. Відповідно до частини четвертої статті 51 Закону №580-VIII основними повноваженнями поліцейської комісії є: 1) проведення відбору (конкурсу) на службу в органи (заклади, установи) поліції, крім прийому на навчання до вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських; 2) проведення конкурсу для призначення на вакантну посаду.
35. Завдання, функції, вимоги щодо персонального складу, повноваження та організаційні засади діяльності поліцейських комісій визначає Порядок діяльності поліцейських комісій, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 грудня 2015 року №1631, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14 січня 2016 року за №49/28179 (далі - Порядок №1631).
36. Відповідно до пункту 2 Розділу І Порядку №1631 поліцейські комісії - це постійно діючі колегіальні органи, що утворюються в апараті центрального органу управління поліції та в її територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції.
37. Пунктом 10 Розділу ІV Порядку №1631 передбачено, що рішення комісії, прийняті в межах визначених законодавством повноважень, є обов`язковими для керівника поліції (керівника відповідного органу поліції).
VI. Позиція Верховного Суду
38. Призначення поліцейських на посади здійснюється за результатами конкурсного відбору, для проведення якого в територіальних органах поліції утворюються поліцейські комісії.
39. Аналіз частин першої, четвертої статті 51 Закону №580-VIII у взаємозв`язку з вимогами пункту 2 Розділу І Порядку №1636 дає підстави для висновку, що поліцейська комісія - це самостійний, постійно діючий колегіальний орган, що складається з представників громадськості та поліції, завданням якого є проведення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об`єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей.
40. Рішення і висновки, прийняті поліцейськими комісіями за наслідками виконання покладених на них завдань, зокрема щодо рекомендації або відмови в рекомендації на зайняття вакантної посади, є обов`язковими для керівника відповідного органу поліції, а тому породжують для кандидата на посаду юридичні наслідки у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Тому такі рішення поліцейських комісій відповідають критеріям, які дозволяють віднести їх до рішень суб`єктів владних повноважень, а також підпадають під юрисдикцію адміністративних судів.
41. Таким чином, територіальний орган поліції та створені ними поліцейські комісії є окремими суб`єктами владних повноважень, що в межах процедури конкурсу на зайняття посади поліцейських є незалежними та наділені самостійною компетенцією.
42. Та обставина, що поліцейські комісії створюються наказом відповідного начальника територіального органу поліції і не мають статусу юридичної особи не спростовує їхнього юридичного статусу як окремого суб`єкта владних повноважень.
43. У розумінні КАС України суб`єктом владних повноважень може бути також інший суб`єкт, за умови, що він здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Водночас суб`єкт владних повноважень не обов`язково повинен належати до системи органів державної влади або місцевого самоврядування, чи мати статус юридичної особи.
44. Поліцейські комісії, як колегіальні органи, у складі яких обов`язково присутні представники не з числа поліцейських, забезпечують реалізацію публічного інтересу, оскільки створюються з метою прозорого добору (конкурсу) осіб, які виявили бажання служити в поліції. Отож поліцейські комісії виконують делеговані їм публічно-владні повноваження щодо добору, просування по службі, визначення перспективи службового використання поліцейських, а тому, у розумінні КАС України, є суб`єктами владних повноважень.
45. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що Поліцейська комісія ГУ НП у Волинській області не наділена адміністративно-процесуальною правосуб`єктністю і не може бути самостійним відповідачем за поданим позовом ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права.
46. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
47. Згідно з частиною другою статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
48. Частиною четвертою статті 353 КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року) передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
49. Унаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку, що позов пред`явлено до неналежного відповідача, у зв`язку з чим ним не перевірялися висновки суду першої інстанції, якими він мотивував своє рішення про задоволення позовних вимог.
50. З урахуванням викладеного Суд дійшов висновку про необхідність скасування рішення суду апеляційної інстанції та передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
VII. Судові витрати
51. Ураховуючи результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
52. Керуючись статтями 3 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Суд
ПОСТАНОВИВ:
53. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
54. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року скасувати.
55. Адміністративну справу №140/668/19 за позовом ОСОБА_1 до Поліцейської комісії Головного управління Національної поліції у Волинській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дій направити на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
56. Судові витрати не розподіляються.
57. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: О.В. Кашпур
С.А. Уханенко