№ 140/7237/22 - Судова практика України - Законодавство України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року

м. Київ

справа №140/7237/22

адміністративне провадження № К/990/39359/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 140/7237/22

за позовом ОСОБА_1 до Волинської обласної прокуратури про зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки виконання судового рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року, ухвалену колегією у складі: головуючого судді Шавеля Р.М., суддів: Бруновської Н.В., Хобор Р.Б.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Волинської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому просив:

1.1. зобов`язати прокуратуру Волинської області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в період з 02.03.2020 по 22.03.2020 включно із урахуванням всіх передбачених законодавством надбавок та доплат в сумі 17336,48 грн.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №803/63/16 його поновлено на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Прокуратури Волинської області з 04.01.2016, однак звернута до негайного виконання постанова суду у цій частині відповідачем не виконувалася у період з 02.03.2020 по 20.03.2022. Судовими рішеннями у справі №140/6040/20, зобов`язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.03.2020 по 20.03.2020, з урахуванням усіх надбавок та доплат. Судові рішення у справі №140/6040/20 виконувалися у примусовому порядку та постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17.02.2022 закінчено виконавче провадження з підстав нарахування боржником середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі (платіжним дорученням від 09.02.2021 № 142 виплачено кошти у сумі 4862,67 грн).

2.1. Однак, на думку позивача, Волинською обласною прокуратурою неправильно нараховано кошти за час затримки виконання рішення суду, оскільки для обрахунку середнього заробітку взято суми заробітної плати за два місяці перед звільненням (виходячи із середньоденної заробітної плати у розмірі 431,47 грн), а не із заробітної плати прокурора відділу прокуратури Волинської області, яка виплачувалась у березні 2020 року (становить 22590,53 грн).

2.2. Позивач зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» середньоденна заробітна плата за два останніх місяці роботи ОСОБА_1 становила 431,47 грн, розмір посадового окладу прокурора відділу станом на березень 2020 року становив 5730,00 грн, а тому відповідно до абзаців першого, другого пункту 10 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок №100), коефіцієнт підвищення посадового окладу прокурора відділу прокуратури області становить 2,87 (5730,00 грн/1996,00 грн), а середньоденний заробіток 1238,32 грн (431,47 грн х 2,87).

2.3. З урахуванням наведеного за розрахунками позивача відповідач не доплатив йому кошти у сумі 17336,48 грн (1238,32 грн х 14 робочих днів затримки виконання рішення суду).

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі № 803/63/16 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 про відмову у задоволенні позову скасоване та ухвалене нове про часткове задоволення позову:

3.1. визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Волинської області від 04.01.2016 №1к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації Прокуратури Волинської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку із скороченням кількості прокурорів органу прокуратури;

3.2. ОСОБА_1 поновлено на посаді з якої його було звільнено з 04.01.2016;

3.3. стягнуто з Прокуратури Волинської області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.01.2016 по 02.03.2020 в сумі 448728,80 грн;

3.4. у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

4. Постанова в частині поновлення на посаді та стягнення оплати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць звернута до негайного виконання.

5. На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі № 803/63/16 наказом Прокуратури Волинської області від 20.03.2020 №135к «Про поновлення ОСОБА_1 на посаді» поновлено позивача на посаді прокурора відділу приймання опрацювання та аналізу оперативної інформації прокуратури Волинської області з 04.01.2016.

6. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.01.2021 у справі №803/63/16 постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2020 в частині позовних вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті рішення апеляційного суду залишено без змін.

7. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 у справі № 803/63/16 скасоване рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у цій справі та прийнято нове рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу:

7.1. зобов`язано Прокуратуру Волинської області нарахувати та виплатити грошові кошти за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 з 04.01.2016 до 01.03.2020 в розмірі середньомісячного заробітку, з урахуванням надбавок та виплачених премій на посаді прокурора відділу прокуратури області, а також з урахуванням збільшення посадових окладів, виплат за класний чин, вислугу років та інших передбачених чинним законодавством виплат, які збільшувалися у період з 04.01.2016 до 01.03.2020 із врахуванням довідок №18-216 від 18.05.2016, №21-240 від 02.04.2021, №21-239 від 02.04.2021.

8. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 140/6040/20 зобов`язано Прокуратуру Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у справі № 803/63/16 про поновлення на роботі за період з 02.03.2020 по 20.03.2020 включно, з урахуванням усіх надбавок та доплат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

9. Вказане рішення суду набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020 (було частково змінене в частині мотивів відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання видати службове посвідчення, а в решті його залишено без змін).

10. На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 140/6040/20 відповідачем нараховано та виплачено ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.03.2020 по 20.03.2020 в сумі 6040,58 грн з урахуванням податків та обов`язкових платежів до бюджету, що складають 1147,91 грн, що підтверджується довідкою від 01.03.2021. Платіжним дорученням від 09.02.2021 № 142 ОСОБА_1 виплачено 4862,67 грн.

11. 09 липня 2021 року Волинський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист у справі № 140/6040/20, який був пред`явлений для примусового виконання до органів державної виконавчої служби. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 05.10.2021 відкрите виконавче провадження № 67036384 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 140/6040/20, яке було закінчене відповідно до постанови державного виконавця від 17.02.2022 ВП № 67036384 на підставі повідомлення боржника про виплату ОСОБА_1 коштів у сумі 4862,67 грн.

12. За змістом листа Волинської обласної прокуратури від 01.03.2021 № 27-48вих-21 розмір заробітної плати прокурора відділу прокуратури Волинської області за березень 2020 року становив з урахуванням 30-відсоткової надбавки за вислугу років від посадового окладу, 22590,53 грн (посадовий оклад - 5730,00 грн, надбавка за вислугу років - 1719,00 грн, надбавка за виконання особливо важливої роботи - 5214,30 грн, премія - 9927,23 грн). Відповідно до довідки про середній заробіток за час затримки виконання рішення суду середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становила 431,47 грн, та за період з 02.03.2020 по 20.03.2020 нараховано 6040,58 грн (431,47 грн х 14 робочих днів).

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

13. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 позов задоволено частково, стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 недоплачений середній заробіток за час затримки виконання рішення суду за період з 02.03.2020 по 20.03.2020 в сумі 11295,90 грн з відрахуванням відповідних податків та обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

13.1. Задовольняючи позовні вимоги в означеній частині суд першої інстанцій виходив із того, що спірним у межах цієї справи є порядок обчислення середнього заробітку та виплачена відповідачем сума за час затримки в поновленні ОСОБА_1 на роботі з огляду на те, що вирішуючи спір у справі № 140/6040/20, суд застосував спосіб захисту порушених прав шляхом зобов`язання прокуратури Волинської області здійснити нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, при цьому не визначивши конкретної суми, належної до стягнення на користь позивача, а також без висновків про застосування Порядку при обрахунку цієї суми.

13.2. Суд цієї інстанції зауважив, що середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР визначається за правилами, закріпленими у Порядку № 100.

13.3. При цьому, в рішенні суду від 07.08.2020 у справі № 140/6040/20 встановлено наявність у позивача права на нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, а також період затримки, але конкретний розмір середнього заробітку з наведеними обґрунтованими розрахунками, суд не визначив. За висновком суду незгода із розрахунком виплаченої суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за таких обставин не позбавляє позивача права звернутися до суду за вирішенням спору у порядку позовного провадження (з відповідними позовними вимогами про стягнення належної суми з відповідача).

13.4. Так, суд першої інстанції встановив наявність спору між сторонами в частині порядку нарахування середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, що по суті є похідними вимогами після розгляду та виконання рішення суду в основній справі № 803/63/16.

13.5 За розрахунками суду першої інстанції період затримки з 02.03.2020 по 20.03.2020 становить 14 робочих днів, а сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення - 17336,48 грн (1238,32 х 14 днів). Оскільки позивачу фактично було нараховано 6040,58 грн, то різниця між сумою, що підлягає нарахуванню, і нарахованою становить 11295,90 грн. При цьому, з довідки про середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 01.03.2021 слідує, що відповідач положення пункту 10 розділу IV Порядку № 100 при обрахунку цієї виплати не застосував.

14. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 27.01.2023 скасоване та закрито провадження у справі № 140/7237/22 на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

14.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що питання щодо стягнення суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду на користь позивача за період з 02.03.2020 по 20.03.2020 в судовому порядку вирішено в справі № 140/6040/20, рішення у якій набрало законної сили, а отже не може бути повторно розглянуто.

14.2. Суд цієї інстанції зауважив, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.

14.3. За оцінкою суду апеляційної інстанції фактично як у справі № 140/6040/20, так і у справі № 140/7237/22 відповідачем є один і той самий суб`єкт владних повноважень; в справі № 140/6040/20 предметом розгляду, серед іншого, була вимога про середній заробіток за час затримки виконання рішення суду в період з 02.03.2020 по 22.03.2020. У справі, що розглядається, предметом позову є також стягнення з відповідача Волинської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за той же період, що визначений у справі № 140/6040/20.

14.4. Наведене, на думку суду цієї інстанції, свідчить, що судами вже досліджувалася вимога та докази в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 02.03.2020 по 22.03.2020 і позивач мав змогу висловити свої заперечення стосовно розрахунку середнього заробітку за спірний період. Крім того, позивач мав право оскаржити судові рішення у справі № 140/6040/20 в апеляційному та касаційному порядках, однак цим правом не скористався.

14.5. Суд апеляційної інстанції також зауважив, що у разі невиконання/часткового виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, а також процесуальними положеннями КАС України.

14.6. При цьому, суд апеляційної інстанції акцентував увагу на тому, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

14.7. За таких обставин, суд цієї інстанції дійшов висновку, що в розглядуваному випадку звернення позивача до суду свідчить про його незгоду із рішенням суду в справі № 140/6040/20 в частині нарахованої до стягнення суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду і фактично є спробою переглянути рішення суду, яке набрало законної сили, що не передбачено процесуальним законом.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

15. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.05.2023 у справі №140/7237/22, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

15.1. На обґрунтування підстав касаційного оскарження скаржник указує, що спір у цій справі не є тотожним спору у справі № 140/6040/20 та не спрямований на виконання судового рішення у ній, як про те зазначив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні.

15.2. Так, касатор вказує, що судом апеляційної інстанції не взято до уваги, що позов подано про стягнення конкретної суми коштів за час затримки виконання рішення суду, оскільки в попередньому рішенні конкретна сума середнього заробітку не була зазначена, а боржник, тобто Волинська обласна прокуратура, не виконала рішення суду виходячи з розміру заробітної плати за період затримки виконання рішення суду, не врахувала коефіцієнтів підвищення розміру заробітної плати, визначених у Порядку № 100.

15.3. Позивач зауважує, що у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 06.08.2019 у справі № 0640/4691/18, від 15.04.2020 у справі №826/15725/17, від 16.09.2020 у справі № 140/3020/19 зазначено, що у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення при обчисленні середньої заробітної плати.

15.4. На переконання позивача, вказані правовідносини не є аналогічними правовідносинам у справі № 140/6040/20, на які колегія суддів посилається в оскаржуваній постанові.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.01.2024 визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження, поновлено строк звернення до суду касаційної інстанції та відкрите касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою.

17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 13.03.2024 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження.

Позиція інших учасників справи

18. Від Волинської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач, уважаючи її вимоги безпідставними, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - в силі.

Позиція Верховного Суду

Джерела права та акти їхнього застосування, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

19. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), зазначає таке.

20. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.04.2018 у справі №11-257заі18, неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.

21. Верховний Суд надаючи оцінку наявності підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, наслідком якого є закриття провадження у справі, неодноразово, зокрема у постановах від 31.03.2021 у справі № 240/6357/20, від 27.08.2021 у справі № 580/3966/20, від 15.12.2020 у справі № 804/5759/17, від 17.08.2022 у справі № 520/9008/2020 та багатьох інш, зазначав, що закриття провадження у справі у цьому разі можливе за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

22. Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаній постанові, яка застосовується Верховним Судом при перегляді судових рішень, якими закрито провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України, тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.

23. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.

24. Таким чином спірним є питання наявності в межах двох справ одночасної сукупності вказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.

25. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.

26. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.

27. Верховний Суд у постанові від 09.10.2018 у справі № 809/487/18 зазначив, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.

28. Проаналізувавши підстави та предмет позову та враховуючи склад сторін у цій справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку наявні підстави для закриття провадження у справі, оскільки у ній має місце спір між тими самими сторонами, стосується одного й того самого предмету і позов, заявлений з тих самих підстав, що й у справі № 140/6040/20, за наслідком розгляду якого прийнято рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020.

29. Надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Суд виходить з такого.

30. Так, у справі № 140/6040/20 ОСОБА_1 звертався до суду із позивними вимогами, зокрема, про зобов`язання Прокуратури Волинської області нарахувати та виплатити йому середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.03.2020 по 22.03.2020 включно, з урахуванням усіх надбавок та премій.

31. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 140/6040/20 зобов`язано прокуратуру Волинської обл. нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.03.2020 по 20.03.2020 включно, з урахуванням усіх надбавок та доплат; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

32. Вказане рішення суду набрало законної сили на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2020, при цьому, рішення суду в цій частині залишено без змін та частково змінене в частині мотивів відмови в задоволенні позовної вимоги про зобов`язання видати службове посвідчення.

33. На виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 07.08.2020 у справі № 140/6040/20 відповідач нарахував та виплатим ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.03.2020 по 20.03.2020 в сумі 6040,58 грн (з урахуванням податків та обов`язкових платежів до бюджету - 1147,91 грн). Платіжним дорученням № 142 від 09.02.2021 позивачу виплачені грошові кошти в розмірі 4862,67 грн.

34. Повертаючись до обставин до цієї справи, необхідно зазначити, що предметом позову знову є питання розрахунку (перерахунку) середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.03.2020 по 22.03.2020 включно з урахуванням всіх передбачених законодавством надбавок та доплат в сумі 17336, 48 грн.

35. Серед підстав позову позивач посилається на порушення відповідачем положень Порядку № 100 при нарахування та виплати за спірний період розміру суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду на виконання судового рішення у справі № 140/6040/20 та уважає, що Волинську обласну прокуратуру необхідно зобов`язати нарахувати і виплатити ОСОБА_1 вказану виплату за спірний період з урахуванням положень вказаного Порядку.

36. Проте, як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, позовні вимоги в цій частині вже були вирішені судом у справі № 140/6040/20.

37. Верховний Суд неодноразово викладав позиції стосовно того, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Разом з тим не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна обсягу посилань на норми матеріального чи процесуального права. (пункт 7.43. постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)).

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №9901/433/18 зазначено, що при зміні однієї альтернативної позовної вимоги іншою, або при виділенні з позову, який вже заявлено, частини позовних вимог в окремий позов, тотожність предмета позову зберігається.

39. Отже, інший словесний виклад правових обґрунтувань вимог, заявлених на розгляд суду, не змінює правової природи таких вимог, їх предмет та підстави в цілому, що свідчить про те, що фактично позивач у межах цієї справи просить суд повторно переглянути питання щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.03.2020 по 22.03.2020, яке отримало своє остаточне вирішення в межах розгляду справи № 140/6040/20.

40. Колегія суддів зауважує, що неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, яке набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили позивач не може знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги з тих самих підстав.

41. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зауважив, що у разі незгоди із вирішенням судом позовних вимог у справі № 140/6040/20 позивач мав право оскаржити судове рішення у цій справі в апеляційному та касаційному порядках. Водночас з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень слідує, що рішення у справі № 140/6040/20 в частині вирішення позовної вимоги про стягнення суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду не було предметом оскарження ОСОБА_1 ані в апеляційному, ані в касаційному порядках.

42. Як вказує сам позивач, на виконання рішення суду у справі № 140/6040/20 відповідачем нараховано та виплачено йому суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 02.03.2020 по 20.03.2020 в розмірі 4862,67 грн.

43. У касаційній скарзі позивач зазначає, про нетотожність позову у цій справі та справі № 140/6040/20, оскільки у цьому випадку позовні вимоги стосуються виплати суми середнього заробітку із конкретним визначенням позивачем її розміру.

44. Так, скаржник вказує, що сума середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, яка нарахована відповідачем на виконання рішення у справі № 140/6040/20, розрахована без врахування положень Порядку № 100. А відтак, на його думку, Волинська обласна прокуратура невірно розрахувала суму середнього заробітку, належного позивачу за період з 02.03.2020 по 22.03.2020.

45. Разом з тим, всі ці доводи свідчать про незгоду позивача із постановленими у справі № 140/6040/20 судовими рішеннями та виконанням їх відповідачем, а предмет позову у цій справі фактично спрямований на його виконання.

46. Різниця між предметами позовів у справах № 140/6040/20 та № 140/7237/22 полягає лише у визначенні позивачем у цій справі конкретної суми середнього заробітку, однак вказане не створює нового предмету спору, оскільки визначальним у спірних правовідносинах є саме наявність підстав для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої статтею 236 КЗпП України у зв`язку із затримкою виконання судового рішення у справі № 803/63/16 за період з 02.03.2020 по 22.03.2020.

47. Натомість суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги у цій частині наведеного не врахував та фактично здійснив перегляд судових рішень у справі № 140/6040/20, які набрали законної сили.

48. Разом із тим, питання щодо стягнення суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 02.03.2020 по 22.03.2020 на користь позивача в судовому порядку вирішено і не може бути повторно розглянуто.

49. Цей висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.04.2020 у справі № 1540/3487/18, від 21.09.2021 у справі №640/7614/20 та від 27.07.2022 у справі № 640/11937/21, від 25.04.2023 у справі № 260/7676/21, від 12.02.2024 у справі № 554/527/23, від 19.02.2024 у справі № 240/14870/23.

50. Водночас колегія суддів зауважує, що у разі невиконання/часткового виконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, а також процесуальними положеннями КАС України.

51. Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

52. Відповідно до статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

53. Згідно з положеннями частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження, та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

54. У частині першій статті 11 Закону № 1404-VIII йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

55. З аналізу вищезазначених законодавчих норм слідує, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

56. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 686/23317/13-а.

57. В свою чергу, відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

58. Суд зазначає, що з метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегулювано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.

59. Так, положеннями частини першої статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, у цьому випадку в рамках адміністративної справи № 140/6040/20.

60. Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

61. Верховний Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

62. Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

63. Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України.

64. За таких умов, колегія суддів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, приходить до висновку, що суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до приписів статті 350 КАС України підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

65. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 350 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2023 року у справі № 140/7237/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов