ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2023 року

м. Київ

справа №140/7432/21

адміністративне провадження № К/990/33965/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Гімона М.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №140/7432/21

за позовом Головного управління ДПС у Волинській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року (головуючий суддя Большакова О.О., судді: Затолочний В.С., Качмар В.Я.),

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року Головне управління ДПС у Волинській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі також - відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 220206,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб, який виник внаслідок несплати узгоджених грошових зобов`язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 06 травня 2020 року №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318. З метою погашення податкового боргу контролюючим органом була сформована та надіслана ОСОБА_1 податкова вимога від 23 грудня 2020 року №23023-17, однак податковий борг погашений не був, що й стало підставою звернення до суду з цим позовом.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід місцевого бюджету Луцької об`єднаної територіальної громади податковий борг в сумі 220206,50 грн.

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних - осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 13 квітня 2005 року зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебуває на обліку ГУ ДПС у Волинській області як платник податків та платник єдиного внеску.

Згідно розрахунку сум податкового боргу, наданого контролюючим органом, за відповідачем рахується податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в загальному розмірі 220206,50 грн.

Вказані обставини також підтверджуються довідкою про наявність податкового боргу та інтегрованою карткою платника податків за платежем орендна плата з фізичних осіб.

У зв`язку з несплатою відповідачем у визначені податковим законодавством строки зазначеного боргу, контролюючий орган звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання платником податків податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2020 року №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318, а відтак прийшов до висновку, що грошове зобов`язання, щодо стягнення якого контролюючий орган звернувся із позовом до суду, не набуло статусу узгодженого та не може бути стягнуто судом.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд прийшов до протилежного висновку та ствердив, що матеріалами справи підтверджено факт наявності у відповідача узгодженого податкового боргу (отримання надісланих платнику поштовим зв`язком податкових повідомлень-рішень 14 травня 2020 року, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із зазначенням дати та підпису адресата ОСОБА_1 ), несплату відповідачем у встановленому порядку такого боргу, що є підставою для його стягнення у судовому порядку.

З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на порушення позивачем Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 січня 2016 року за №124/28254 (далі - Порядок №1204), оскільки на корінцях податкових повідомлень-рішень №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318 не зазначено дати отримання цих документів платником податків. Крім того, у поданих до матеріалів справі копіях рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення зазначено номери №82364-5533, №82365-5533, №82366-5533, №82367-5533, що не відповідають номерам вищевказаних податкових повідомлень - рішень, а саме відсутня частина 0318, яка вказує на код територіального органу податкової служби, за місцем обліку якого у даному випадку має сплачуватися орендна плата з фізичних осіб. Відтак, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, з долучених до матеріалів справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення неможливо однозначно ідентифікувати, що саме надсилалось відповідачу. Натомість, як вважає відповідач, судом апеляційної інстанції безпідставно визнано такі порушення формальними та констатовано факт отримання надісланих платнику поштовим зв`язком податкових повідомлень-рішень 14 травня 2020 року, що не узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 24 січня 2019 року у справі №826/14361/16 та від 26 березня 2019 року у справі №П/811/2406/17.

Підставою касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2022 у цій справі.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені ПК України, законами з питань митної справи.

За приписами підпункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковий борг відповідача по орендній платі з фізичних осіб виник внаслідок несплати грошових зобов`язань згідно із податковими повідомленнями-рішеннями від 06 травня 2020 року №82364-5533-0318 на суму 55242,42 грн, №82365-5533-0318 на суму 55242,42 грн, №82366-5533-0318 на суму 55242,42 грн та №82367-5533-0318 на суму 55242,42 грн.

Згідно інтегрованої картки платника по орендній платі за 2020 рік, з урахуванням наявної переплати в сумі 757,18 грн, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 за вказаним платежем становить 220206,50 грн .

Пунктом 287.5 статті 287 ПК України передбачено, що податок з плати за землю фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 60 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (за відсутності факту оскарження такого акту індивідуальної дії) визначених в такому рішенні грошових зобов`язань у податкового органу виникає право надіслати платнику податків податкову вимогу.

Згідно пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків..

Із метою погашення податкового боргу контролюючий орган сформував податкову вимогу форми «Ф» від 23 грудня 2020 року №23023-17 на суму 220206,50 грн, яка була надіслана у встановленому порядку за місцем проживання ОСОБА_1 та згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана останнім 28 грудня 2020 року.

Вказана обставина встановлена судами та не заперечується відповідачем.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно пункту 95.2 статті 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до пункту 87.11 статті 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 30 днів з дня надіслання (вручення) платникові податків податкової вимоги.

Відповідно до пункту 58.3. статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Враховуючи викладене, за винятком випадків оскарження податкового повідомлення-рішення, законодавство пов`язує виникнення у фізичної особи обов`язку сплатити грошове зобов`язання із фактом особистого вручення їй чи законному представникові податкового повідомлення-рішення або надсилання його рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем проживання або останнім відомим місцезнаходженням.

Судом апеляційної інстанції констатовано факт неоскарження відповідачем податкових повідомлень-рішень від 06 травня 2020 року №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318.

Суд зауважує, що при вирішенні спору про стягнення податкового боргу суд не може давати оцінку правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, оскільки такі не є предметом такого правового спору.

У межах цього спору перевірці підлягають обставини щодо наявності податкового боргу за стягненням якого звернувся контролюючий орган. Саме під час з`ясування обставин щодо наявності податкового боргу підлягають з`ясуванню і підстави його виникнення, зокрема наявність податкових повідомлень-рішень, чинних на час звернення з позовом про стягнення боргу.

При цьому, необхідним є встановлення як факту отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, а, отже, конкретної календарної дати узгодження визначених в них грошових зобов`язань та своєчасної несплати, так і факту вручення/невручення податкової вимоги про сплату податкового боргу, адже з врученням податкової вимоги закон пов`язує право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу.

Дотримання відповідних податкових процедур узгодження податкових зобов`язань, які включають в себе обов`язок по виставленню податкового повідомлення-рішення за кожним окремим податком, збором (обов`язковим платежем), його вручення (направлення) платнику податків, надісланню такому платнику податкової вимоги, повинно передувати реалізації права суб`єкта владних повноважень на стягнення з платника податків коштів у рахунок погашення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення із відповідним позовом до адміністративного суду.

Так, пунктами 2, 3 розділу ІІІ Порядку №1204 податкове повідомлення-рішення вважається належним чином надісланим (врученим) платнику податків, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 Кодексу.

Дата надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення проставляється:

1) посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків або її законним представником) - у разі вручення податкового повідомлення-рішення під розписку (на обох примірниках, а при врученні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - на корінці податкового повідомлення-рішення);

2) працівником структурного підрозділу контролюючого органу, якій склав це податкове повідомлення-рішення, у разі надіслання податкового повідомлення-рішення листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (при направленні податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - до корінця податкового повідомлення-рішення);

3) працівником структурного підрозділу контролюючого органу, якій склав це податкове повідомлення-рішення, у разі надіслання документа засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» відповідно до пункту 42.4 статті 42 Кодексу (починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем впровадження у роботу відповідного програмного забезпечення). При цьому квитанція про доставку в текстовому форматі, що свідчить про дату та час доставки документа платнику податків, прикріплюється до примірника податкового повідомлення-рішення, який залишився в контролюючому органі (у разі направлення податкового повідомлення-рішення форми «Ф» - до корінця податкового повідомлення-рішення).

Відтак, для встановлення факту направлення (вручення) фізичній особі податкового повідомлення-рішення поштою у встановленому законодавством порядку, дослідженню підлягають:

відповідність адреси одержувача у поштовому відправленні місцю проживання або останньому відомому місцезнаходженню фізичної особи;

повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, в якому зазначено дату вручення або причини невручення;

відповідність дати відправлення на корінці податкового повідомлення-рішення даті, зазначеній у повідомленні про вручення рекомендованого поштового відправлення тощо.

Контролюючим органом до матеріалів справи було подано копію рекомендованого повідомлення про вручення ОСОБА_1 поштового відправлення зі штриховим кодом 4302452775230, в якому зазначено номери надісланих податкових повідомлень-рішень: №82364-5533, №82365-5533, №82366-5533, №82367-5533.

Оцінивши вказане повідомлення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що з нього не можливо однозначно ідентифікувати, що саме надсилалось відповідачу, оскільки номери податкових повідомлень-рішень №82364-5533, №82365-5533, №82366-5533, №82367-5533, зазначені в такому повідомленні, не відповідають номерам податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, а саме відсутня частина 0318, яка вказує на код територіального органу податкової служби, за місцем обліку якого має сплачуватися орендна плата з фізичних осіб. Також суд першої інстанції послався на недотримання контролюючим органом Порядку №1204, зокрема, незазначення на корінцях податкових повідомлень-рішень №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318 дати отримання цих документів платником податків.

Суд апеляційної інстанції з такими твердженнями суду першої інстанції не погодився та прийшов до протилежного висновку, зокрема, що неповне зазначення номерів податкових повідомлень-рішень (відсутність частини 0318) не спростовує факту їх надіслання відповідачеві та отримання останнім.

Апеляційний суд встановив, що у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення ОСОБА_1 наявна уся необхідна ідентифікуюча інформація щодо змісту відправлення, яка підтверджує факт надіслання саме податкових повідомлень-рішень №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318. Крім того, сам відповідач не спростовує факту отримання ним вказаного поштового відправлення.

Також апеляційний суд вказав на безпідставність посилання суду першої інстанції на недотримання положень Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків через відсутність на корінцях податкових повідомлень-рішень №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318 дати отримання цих документів платником податків, оскільки дане порушення є формальним, так як факт отримання 14 травня 2020 року надісланих платнику поштовим зв`язком повідомлень-рішень підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення із зазначенням дати та підпису адресата ОСОБА_1 .

Колегія суддів, перевіривши встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи в сукупності з наданими на їх підтвердження доказами, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що матеріалами цієї справи підтверджено отримання відповідачем 14 травня 2020 року податкових повідомлень-рішень №82364-5533-0318, №82365-5533-0318, №82366-5533-0318 та №82367-5533-0318. Обґрунтованим є також твердження апеляційного суду, що незазначення контролюючим органом на корінцях податкових повідомлень-рішень дати їх надіслання, за встановлених обставин отримання таких у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення, не може слугувати підставою для висновку про порушення в цілому порядку надіслання відповідачеві податкових повідомлень-рішень.

Натомість, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про неможливість ідентифікувати вміст надісланого разом з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення вкладення, пославшись, при цьому, лише на те, що номери зазначених на ньому податкових повідомлень-рішень №82364-5533, №82365-5533, №82366-5533, №82367-5533 не містять частини номеру 0318, яка вказує на код територіального органу податкової служби, за місцем обліку якого має сплачуватися орендна плата з фізичних осіб.

Отже, переглянувши судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційний суд правильно застосував норми матеріального права та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову. Висновки суду апеляційної інстанції є результатом оцінки наявних у його розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судом здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів. При цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, скаржником не зазначено.

Надаючи оцінку доводам відповідача, наведеним у касаційній скарзі, щодо неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду, сформованого у постановах від 24 січня 2019 року у справі №826/14361/16 та від 26 березня 2019 року у справі №П/811/2406/17, суд звертає увагу на наступне.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Великою Палатою Верховного Суду у пункті 68 постанови від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц вказано, що висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формуються виходячи із конкретних обставин справи. При цьому під судовим рішенням в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, у яких є аналогічними предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судом одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судом в цій справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права та/або порушення процесуальних норм, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази. Різні обставини, що досліджувалися судами у межах вказаних справ, не дають підстав для висновку про подібність спірних правовідносин на противагу аналогічним обставинам, що є ключовим для визначення правовідносин подібними.

Верховний Суд зазначає, що наведений скаржником висновок Верховного Суду, зроблений виходячи з встановлених обставин саме у справах №826/14361/16, №П/811/2406/17 за результатами оцінки доказів, які підтверджують або спростовують обставини, якими обґрунтовані доводи та заперечення учасників вказаних справ. Зокрема, в таких йдеться про відсутність у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення будь-яких відомостей про вид направленої кореспонденції; дати формування податкових повідомлень-рішень, вимог та дати надіслання, вказані на доданих до матеріалів справи рекомендованих повідомленнях, відрізняються більше ніж на два місяці.

Верховний Суд звертає увагу на те, що суд надавав оцінку спірним правовідносинам у зазначених скаржником справах виходячи з конкретних обставин, встановлених у межах судового розгляду справи, які не є аналогічними встановленим судом апеляційної інстанції у цій справі, тому спірні правовідносини сторін не є подібними.

Отже, вказаний відповідачем висновок Верховного Суду у справах №826/14361/16, №П/811/2406/17 не доводить ухвалення рішення судом апеляційної інстанції у справі, що переглядається, всупереч висновкам Верховного Суду, оскільки обставини у даних справах є відмінними, а висновки не є релевантними до спірних правовідносин.

Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341 343 349 350 355 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2022 року у справі №140/7432/21 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва М.М. Гімон