ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2025 року

м. Київ

справа №140/9390/23

адміністративне провадження № К/990/5384/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Кириленко Андрій Володимирович, на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 (суддя - Ковальчук В. Д.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 (колегія суддів у складі: Заверухи О. Б., Гудима Л. Я., Затолочного В. С.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування

У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:

- визнати протиправними та скасувати накази командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2022 № 1629 «Про виплату додаткової винагороди за листопад 2022 року» по причині вживання алкогольних напоїв (протокол про адміністративне правопорушення ДНХ-2 № 3705 від 03.11.2022) та від 03.01.2023 № 13 «Про виплату додаткової винагороди за грудень 2022 року» по причині вживання алкогольних напоїв (протокол про адміністративне правопорушення ДНХ-2/4846 від 12.12.2022), в частині позбавлення в повному обсязі додаткової винагороди військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 за листопад 2022 року та грудень 2022 року;

- зобов`язати нарахувати та виплатити позивачці збільшену додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) у розмірі до 100000 грн у зв`язку з безпосередньою участю та у здійсненні заходів її загиблим чоловіком, ОСОБА_2 , з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за листопад 2022 року та грудень 2022 року в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

На обґрунтування позовних вимог зазначала, що є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді бойового медика взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону. Указує, що ОСОБА_2 за життя набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100000 грн, відповідно до Постанови № 168, у зв`язку з безпосередньою участю у бойових діях або забезпечуванні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, оскільки фактично виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів) перебуваючи у службовому відрядженні. Проте у листопаді та грудні 2022 року ОСОБА_2 не було нараховано та виплачено додаткову грошову винагороду у розмірі 100000 грн по причині вживання алкогольних напоїв, тому його не було включено до наказів, згідно з якими здійснювалася указана виплата. Позивачка не погодилася із такими наказами та зазначила, що на момент спірних правовідносин не існувало регуляторних актів Міноборони у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», нормативно-правових актів або наказів Міноборони, якими визначені умови застосування відмови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях. Також указує, що ні положенням Дисциплінарного статуту, ні положеннями Кримінального кодексу України не передбачено прийняття до військовослужбовців такого виду дисціплінарного стягнення, як позбавлення додаткової грошової винагороди.

Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивачка є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді бойового медика взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.08.2022 № 95 ОСОБА_2 направлено у службове відрядження в район виконання бойових завдань на території України, в оперативно-тактичне угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 06.08.2022 до особливого розпорядження. на підставі бойового розпорядження оперативного-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 29.05.2022 № 979дск/ОТУ.

У подальшому, відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 12.12.2022 № 328 ОСОБА_2 , який перебував в районі бойових завдань на території України, у підпорядкуванні НОМЕР_3 окремої механізованої бригади, в оперативно-тактичному угрупуванні військ « ІНФОРМАЦІЯ_3 », відповідно до бойового розпорядження командувача військ оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » «БР-2701дск від 09.12.2022 було направлено у підпорядкування командира НОМЕР_4 окремої механізованої бригади, в оперативно-тактичне угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Відповідно до протоколу ДНХ-2 № 3705 від 03.11.2022 про військове адміністративне правопорушення (далі - Протокол № 3705), передбачене частиною третьою статті 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), складеного 03.11.2022 у місті Чугуїв, Харківської області 03.11 2022 о 13 годині 15 хвилин, був доставлений до приміщення ВСП н. п. Чугуїв в Чугуївському районі, Харківської області солдат ОСОБА_2 , який виконував обов`язки військової служби у стані алкогольного сп`яніння в умовах особливого періоду, що настав з моменту введення воєнного стану в Україні. Для проведення медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, солдата ОСОБА_2 під супроводом командира 1 взводу охорони та ППС 3 роти ВСП лейтенанта ОСОБА_3 о 13 годині 30 хвилин 03.11.2022 направлено до КНП «Чугуївська центральна лікарня ім. М. І. Кононенка». У результаті проведеного огляду на стан сп`яніння, встановлено, що солдат ОСОБА_2 знаходиться у стані алкогольного сп`яніння, висновок № 159, складений о 14 годині 40 хвилин від 03.11.2022. Таким чином, факт виконання обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння солдатом ОСОБА_2 підтверджується Протоколом № 3705.

Пунктом 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2023 № 1629 «Про виплату додаткової грошової винагороди за листопад 2022 року» та додатку № 5 до оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2023 № 1629, ОСОБА_2 було позбавлено додаткової грошової винагороди за листопад 2022 року повністю.

Відповідно до протоколу ДНХ-2/4846 від 12.12.2022 про військове адміністративне правопорушення (далі - Протокол № 4846), передбачене частиною третьою статті 172-20 КУпАП, складеного 12.12.2022 у місті Куп`янськ, Харківської області, 12.12.2022 о 20 годині 30 хвилин, на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 був виявлений командиром підрозділу з ознаками, які вказують на можливе перебування останнього у стані алкогольного сп`яніння, а саме: характерний запах алкоголю з ротової порожнини, порушення координації рухів. Для проведення медичного огляду, з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, солдата ОСОБА_2 , під супроводом начальника патруля групи ІНФОРМАЦІЯ_4 сержанта ОСОБА_4 , о 21 годині 30 хвилин було доставлено до Куп`янського ТМО поліклініка. У результаті проведеного огляду на стан сп`яніння установлено: «Алкогольне сп`яніння», що підтверджується довідкою від 12.12.2022 № 230, складеною о 21 години 30 хвилин. Таким чином, солдат ОСОБА_2 12.12.2022 виконував обов`язки військової служби у стані алкогольного сп`яніння. Ураховуючи вищевикладене, факт виконання обов`язків військової служби у стані алкогольного сп`яніння солдатом ОСОБА_2 підтверджується Протоколом № 4846.

Пунктом 6 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2023 № 13 «Про виплату додаткової грошової винагороди за грудень 2022 року» та додатку до оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2023 № 13, ОСОБА_2 було позбавлено додаткової грошової винагороди за грудень 2022 року повністю.

Позивачка, уважаючи право на отримання належного грошового забезпечення (додаткової грошової винагороди за листопад, грудень 2022 року) порушеним, звернулася до суду з цим позовом.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2023, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з пунктом 17 розділу I Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України. Прийняття Міністром оборони України рішень від 25.03.2022 № 248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, відтак суд дійшов висновку, що відповідні рішення підлягають урахуванню при вирішення питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою № 168.

Отже, суд дійшов висновку, що однією із підстав позбавлення військовослужбовців премії та додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є встановлення факту їх перебування як у службовий, так і в позаслужбовий час особи в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння, перебування на службі в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння.

При цьому суд установив, що оскаржувані у цій справі накази від 02.12.2022 № 1629 «Про виплату додаткової винагороди за листопад 2022 року» та від 03.01.2023 № 13 «Про виплату додаткової винагороди за грудень 2022 року» прийняті по причині вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв на підставі протоколів про адміністративне правопорушення, та факти вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв позивачем не оспорюються.

Таким чином, суд дійшов висновку, що за порушення військової дисципліни, а саме: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, перебування на службі в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) ОСОБА_2 правомірно позбавлено додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за листопад та грудень 2022 року. Відтак, указані накази в частині позбавлення ОСОБА_2 додаткової винагороди за листопад та грудень 2022 року є такими, що винесені командиром військової частини НОМЕР_1 на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та чинним законодавством України.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивачка звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: пункту 1 Постанови № 168, статті 48 Закону України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» № 551-XIV від 24.03.1999, статті 24 КУпАП від 07.12.1984 № 8073-X, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168, унаслідок: як власне притягнення їх до юридичної відповідальності (накладення дисциплінарного стягнення та/або накладення адміністративного стягнення); так і вирішення питання про притягнення до юридичної відповідальності (проведення службового розслідування, складення протоколу про адміністративне правопорушення); пункту 2-1 Постанови № 168, в цілому рішення Міністра Оборони України доведеного телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298 (застосувалося до 01.06.2022) та окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 № 912/з/29, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Збройних Сил та командуванням військових частин у зв`язку з використанням зазначеної телеграми та Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.

Крім того, зазначає, що рішення у формі телеграми та окреме доручення Міністра оборони України, на які посилається суд апеляційної інстанції, не є актом Міноборони у розумінні вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», яким визначені умови виплати додаткової винагороди при участі в бойових діях та не відповідає формі, визначеної для регуляторних актів, визначених пунктом 8 Положення про Міністерство оборони України. Таким чином, на думку скаржника, на підставі указаного доручення, не може бути позбавлено позивача додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168. Отже, на її думку, судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми Постанови № 168, оскільки жодне її положення не передбачає можливості позбавити військовослужбовця права на отримання додаткової грошової винагороди за безпосередню участь у бойових діях.

Також наголошує, що ні положеннями КУпАП, ні іншими Законами України, не передбачено такий вид адміністративного стягнення для військовослужбовців, як обмеження у виплаті додаткової винагороди (до того ж його правова природа взагалі не визначена у порядку статті 92 Конституції України). Уважає, що його застосування є незаконним, ні як в якості основного виду стягнення, ні як додаткового.

Окрім цього, скаржник зазначає про те, що наведений у статті 48 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України перелік видів дисциплінарних стягнень є вичерпним і додатковому розширенню не підлягає, а тому застосування такого виду дисциплінарного стягнення як позбавлення додаткових доплат до грошового забезпечення не передбачено нормами Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, відтак знаходиться поза межами правового поля.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Рух касаційної скарги

13.02.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Кириленко А. В., на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М, суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 140/9390/23.

Ухвалою Верховного Суду від 19.02.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Кириленко А. В., на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 24.04.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

Відповідно до частин першої, третьої статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (стаття 2 Закону № 2011-ХІІ).

Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

У частині другій статті 9 Закону № 2011-XII установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно абзаців 1, 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам.

Пунктом 1 розділу ХХХ Порядку № 260 визначено, що у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей. У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 розділу ХХХ Порядку № 260 грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату. Грошове забезпечення зазначеним особам виплачується, якщо звернення за одержанням надійшло до закінчення трьох років із дня смерті (загибелі) військовослужбовця або з дня набрання законної сили рішенням суду про визнання військовослужбовця безвісно відсутнім, оголошення померлим.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядається, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу позбавлення загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який був чоловіком позивачки, додаткової грошової винагороди у розмірі до 100000,00 грн, передбаченої Постановою № 168, у зв`язку із виконанням ним обов`язків військової служби у листопаді та грудні 2022 року у стані алкогольного сп`яніння.

Надаючи правову оцінку установленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що прийняття Міністром оборони України рішень від 25.03.2022 № 248/1298 та від 23.06.2022 № 912/з/29 узгоджується з повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому відповідні рішення підлягають врахуванню при вирішення питання про виплату додаткової допомоги, передбаченої Постановою № 168. При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що однією із підстав позбавлення військовослужбовців премії та додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є встановлення факту їх перебування як у службовий, так і в позаслужбовий час в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння, перебування на службі в стані алкогольного (наркотичного) сп`яніння.

Отже, судами попередніх інстанцій установлено, що оскаржувані у цій справі накази від 02.12.2022 № 1629 «Про виплату додаткової винагороди за листопад 2022 року» та від 03.01.2023 № 13 «Про виплату додаткової винагороди за грудень 2022 року» прийняті по причині вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв на підставі протоколів про адміністративне правопорушення та, що факти вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв позивачем не оспорюються. Відтак, суди дійшли висновку, що за порушення військової дисципліни, а саме: за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, перебування на службі в нетверезому стані (у стані наркотичного сп`яніння) ОСОБА_2 правомірно позбавлено додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за листопад та грудень 2022 року.

Верховний Суд уважає, що суди попередніх інстанцій помилково використали означену позицію, як підставу для відмови у задоволенні позову, з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 є дружиною загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді бойового медика взводу 9 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону.

Виплата грошового забезпечення в разі захоплення в полон чи заручниками, смерті (загибелі) військовослужбовців або якщо вони визнані безвісно відсутніми чи оголошені померлими врегульована розділом ХХХ Порядку № 260.

Постанова № 168 таких положень не містить.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ХХХ Порядку № 260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.

У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.

Грошове забезпечення, в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня його загибелі (смерті) або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, оголошення померлим, виплачується зазначеним в пункті 1 цього розділу членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням на підставі наказу командира військової частини про виплату.

Отже, розділ ХХХ Порядку № 260 установлює чіткий перелік осіб, яким виплачується грошове забезпечення військовослужбовця у разі його смерті (загибелі), а саме його дружині (чоловіку). У разі якщо її (його) немає, то указано перелік осіб, які мають право на таку виплату, та черговість. Крім того, чітко установлює, що членам сім`ї загиблого військовослужбовця, а в разі їх відсутності - спадкоємцям за їх зверненням, на підставі наказу командира військової частини виплачується грошове забезпечення, у тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на які у військовослужбовця виникло включно до дня, зокрема, його загибелі (смерті).

За таких обставин, позивачка, як дружина загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , має право лише на виплату належного, але не отриманого ним до дня смерті (загибелі) грошового забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)).

Тобто, у цьому випадку, за встановлених судами обставин справи, має місце не факт порушення загиблим військовослужбовцем ОСОБА_2 військової дисципліни по причині вживання ним у листопаді та грудні 2022 року алкогольних напоїв та позбавлення його у зв`язку з цим виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, а відсутність у позивачки, як у дружини загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , права на отримання такої виплати.

Указане свідчить про те, що суди попередніх інстанцій не застосовували до спірних правовідносин норми розділу ХХХ Порядку № 260, якими безпосередньо врегульовано питання виплати грошового забезпечення, зокрема, в разі смерті (загибелі) військовослужбовця.

Доводи позивачки про те, що вона звертається в інтересах ОСОБА_5 , як законна дружина та спадкоємець, за отриманням належної, але не виплаченої суми додаткової грошової винагороди, Верховний Суд відхиляє, з огляду на таке.

Статтею 1227 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Виходячи з аналізу зазначених правових норм, предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які належали спадкодавцеві за життя і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30.10.2018 у справі № 522/19647/17, від 13.03.2019 у справі № 484/3648/16-а, а також в ухвалах від 23.10.2018 у справі № 805/529/17-а, від 20.12.2021 у справі № П/811/3334/15.

Судами попередніх інстанцій у цій справі установлено, що наказами командира військової частини НОМЕР_1 від 02.12.2022 № 1629 та від 03.01.2023 № 13 ОСОБА_2 було повністю позбавлено додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за листопад та грудень 2022 року, отже, останньому зазначена винагорода не була нарахована.

Верховний Суд у постанові від 09.12.2020 у справі № 243/9613/19-ц, аналізуючи положення статей 1219 1227 ЦК України, зазначив, що при вирішенні спорів про право на спадщину на належні спадкодавцю за життя суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, визначальним є те, чи були такі виплати нараховані спадкодавцеві за життя, оскільки лише за умови, що такі суми були нараховані за життя, проте не отримані спадкодавцем, вони можуть увійти до складу спадщини.

Ураховуючи викладене, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають зміні в мотивувальній частині, а в решті - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, касаційна скарга позивачки підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій зміні у мотивувальній частині щодо мотивів відмови у задоволенні позову в справі.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 351 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Кириленко Андрій Володимирович, - задовольнити частково.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 змінити щодо мотивів відмови у задоволенні позовних вимог, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30.08.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.01.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк