ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 1440/2291/18

адміністративне провадження № К/9901/21921/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

розглянув у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 1440/2291/18

за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Миколаївської міської ради в особі міського голови про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року про відмову у перегляді судового рішення, ухвалену суддею Гордієнко Т.О.

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2020 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Косцової І.П., суддів Кравченка К.В., Шевчук О.А.,

УСТАНОВИВ:

Суть спору

1. У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради (далі - відповідач), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради № 512 «Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві».

2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення прийнято без дотримання вимог законодавства, а тому воно порушує права та законні інтереси позивача як співвласника багатоквартирного будинку, а також права як споживача, згідно статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що виконавчий комітет Миколаївської міської ради при прийнятті оскаржуваного рішення діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Суди дійшли висновків про відсутність порушених прав позивача оскарженим рішенням, позаяк останнім не надано до суду доказів на підтвердження того, що він є співвласником будь-якого будинку, тобто відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є власником квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.

5. 25 березня 2020 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про перегляд рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 1440/2291/18 за нововиявленими обставинами, де просив скасувати це судове рішення та ухвалити нове, яким визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Миколаївської міської ради «Про встановлення побудинкових тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у м. Миколаєві» від 08 червня 2018 року № 512.

6. В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що із листів ЖКП ММР «Бриз» від 04 лютого 2019 року № 101, від 05 листопада 2019 року № 1029 та листа Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 11 січня 2020 року № 14.8-2-11/122-20 позивачу стали відомі обставини, які, на його думку, входять до предмета доказування та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі та є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

6.1. Так, позивач зазначає, що на час розгляду справи у суді першої інстанції у позивача була відсутня інформація, викладена у листі ЖКП ММР «Бриз» від 04 лютого 2019 року № 101, де зазначено про таке:

- у будинку встановлені загальнобудинковий лічильник обліку електроенергії для роботи ліфтів та загальнобудинковий лічильник обліку електроенергії для освітлення місць загального користування. ЖКП ММР «Бриз», а відповідач свідомо приховували факт наявності в будику загальнобудинкових приладів обліку за даними статтями тарифу - «енергопостачання для ліфтів» та «витрати з освітлення місць загального користування»;

- ЖКП ММР «Бриз» використовував значення характеристики будинку за вказаною адресою при розрахунку тарифу - 6204 кв.м, але обґрунтування даних значень в офіційних відповідях не надано, тому є всі підстави припустити, що ці значення не відповідають дійсності. Отже, вартість послуги з прибирання розраховано на підставі площі прибудинкової території, непідтвердженої у встановленому законодавством порядку;

- розрахунок вартості послуги ЖКП ММР «Бриз» по статті «Витрати з освітлення місць загального користування» не відповідає вимогам пункту 22 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 червня 2011 року № 869 (далі - Порядок);

- при розрахунку тарифу, затвердженого спірним рішенням ЖКП ММР «Бриз» використовував загальну площу квартир - 7943,30 кв.м, а у попередньому рішенні відповідача № 138 від 13 лютого 2017 року загальна площа квартир складала 7937,80 кв.м, що свідчить про те, що підприємством під час формування тарифів використовувались недостовірні данні щодо загальної площі квартир.

6.2. У листі від 05 листопада 2019 року за № 1029 ЖКП ММР «Бриз» навів чіткий опис формул та всіх складових по кожній окремій формулі, які були використані при розрахунку тарифу у спірному рішенні. Інформаційна система розрахунку тарифу розроблялась на основі «Методики розрахунку», затвердженої Департаментом ЖКГ ММР, але окремі положення Методики не відповідають вимогам Порядку. До побудинкових тарифів у спірному рішенні включено послугу «повірка димовентиляційних каналів». Назва послуги не відповідає назві у Порядку.

6.3. На підставі аналізу листа Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 11 січня 2020 року № 14.8-2-11/122-20 позивач дійшов висновку щодо відсутності ключових характеристик внутрішньобудинкових інженерних комунікацій БКБ таких, як протяжність трубопроводів, їх діаметр, наявність запірної арматури, без цих даних, на думку позивача, неможливо провести рахунок тарифу за статтею «Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, теплопостачання».

6.4. Крім того, позивач вказав на те, що суд не взяв до уваги норми матеріального права, викладені позивачем у позові, яким позивач обґрунтовував протиправність пункту 3 спірного рішення.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

7. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2020 року, у задоволенні зави відмовлено

8. Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що нові документи, які позивач отримав після ухвалення судового рішення, не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами на підставі пункту 1 частини другої статті 361 КАС України, оскільки ці документи об`єктивно не існували під час розгляду справи та не є тими фактичними обставинами, які мають істотне значення для вирішення справи по суті. Всі пояснення позивача стосуються того, що ЖКП ММР «Бриз» зазначив невірні дані для формування тарифів, але відповідачем у справі є виконком Миколаївської міської ради, а не ЖКП ММР «Бриз». По суті, листи, які позивач вважає підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, є новими доказами, які відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не можуть бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами. Нова обставина, що з`явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справи.

8.1. Посилання позивача на те, що суд не взяв до уваги норми матеріального права, викладені позивачем у позові, не може бути підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, оскільки така підстава відсутня у КАС України. Крім того, такий перегляд спричинить порушення принципу юридичної визначеності, який є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права та означає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення.

9. Залишаючи в силі оскаржуване судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції визнав безпідставними посилання позивача на обставини, встановлені судовим рішенням у справі №826/8441/17, оскільки останні не стосуються предмету спору у цій справі.

9.1. Крім того, надаючи оцінку доводам позивача, які, на його думку, свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до частини другої статті 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Тому, враховуючи висновок про ухвалення судом першої інстанції правильного по суті рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що наведені позивачем обставини не можуть бути підставою для скасування такого рішення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

10. 31 серпня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник, із урахуванням доповнень, просить скасувати ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року про відмову у перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

11. В обґрунтування касаційної скарги скаржник указує на те, що суди попередніх інстанцій не встановили наявність та не взяли до уваги обставини, які були підтверджені письмовими доказами, та свідчать про протиправність спірного рішення відповідача. Такий факт, на думку позивача, підтверджується листом Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 11 січня 2020 року №14.8-2-11/122-20, а також рішенням у справі № 826/844/17.

11.1. Так, скаржник зазначає, що лист Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області від 11 січня 2020 року №14.8-2-11/122-20, який з`явився лише у січні 2020 року та в результаті проведення позачергової перевірки, проведеної за зверненням позивача після аналізу зібраних доказів, фізично не існував під час вирішення справи і ухвалення судового рішення. Однак, вказаний лист містить висновки за результатами позачергової перевірки, якими встановлені фактичні обставини, що об`єктивно існували станом на травень 2018 року. Зазначає, що встановлені перевіркою Держпрожспоживслужби обставини не були та не могли бути відомі позивачу на час вирішення справи. Більше того, без проведення перевірки розрахунку тарифу з використанням первинних документів, встановлені перевіркою Держпрожспоживслужби обставини не могли бути відомі нікому, окрім виконавця послуг. Додатково скаржник посилається на лист відповідь на депутатське звернення від 22 вересня 2020 року № 5281.

11.2. Також, скаржник указує, що у справі № 826/844/17, у якій спірні правовідносини є аналогічними спірним правовідносинам у цій справі, суд дійшов висновку про наявність порушень чинного законодавства під час розрахунку та затвердження тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

11.3. Крім того, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки не надав оцінку його доводам про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме: невчасного направлення на його адресу судового рішення у даній справі, порушення порядку розгляду заяви про відвід судді, безпідставного зазначення про неможливість оскарження судового рішення в апеляційному порядку.

11.4. Також, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції у порушення статті 163 КАС України лише 30 червня 2020 року направив на його електронну адресу відзив відповідача на апеляційну скаргу та не встановив строк для надання відповіді на відзив.

12. 31 серпня 2020 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.

13. 02 вересня 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про винесення окремої ухвали, в якому просить вжити заходи реагування та впливу відносно посадових осіб відповідача та підприємств надавачів послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які допустили порушення вимог законодавства, з метою недопущення таких випадків в майбутньому та направити окрему ухвалу до правоохоронних органів з метою притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні вимог статей 26 28 366 367 384 396 Кримінального кодексу України; вжити заходи реагування та впливу відносно суддів Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т.О. та Мельник О.М. , а також колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі Косцова І.П., Кравченко К.В., Шевчук О.А., які допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 03 лютого 2021 року закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до приписів пункту 3 частини першої статті 340 та статті 345 КАС України.

Позиція інших учасників справи

16. Від відповідача відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій за наявними в справі матеріалами у відповідності до пункту 3 частини 1 статті 345 КАС України.

Позиція Верховного Суду

Нормативне регулювання. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

17. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

18. Відповідно до статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.

Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

19. Частинами четвертою, п`ятою статті 368 КАС України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:

1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;

2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;

3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.

За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами Верховний Суд може також скасувати судове рішення (судові рішення) повністю або частково і передати справу на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

20. В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

21. Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

22. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:

- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;

- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;

- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

23. З аналізу вищевикладених норм слідує, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

24. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

25. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

26. Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору.

27. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази.

28. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.

29. Водночас, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Не можуть визнаватися нововиявленими обставинами і обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону.

30. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному та/або касаційному порядку.

31. Також, слід розрізняти нововиявлені обставини як факти та нові докази як підтвердження факту. Нововиявлені обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами, й не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювались адміністративним судом у процесі розгляду справи.

32. Надання правової оцінки аналогічним правовідносинам в іншому судовому рішенні також не може вважатися нововиявленими обставинами.

33. Підсумовуючи наведене, колегія суддів наголошує, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності, проте перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою й саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду, при цьому особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що у неї не було можливості представити цей доказ під час судового розгляду справи до винесення судового рішення, а також те, що цей доказ має суттєве значення.

34. При цьому варто враховувати, що за приписами статті 361 КАС України при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.

35. У цій заяві позивач формулює нові підстави позову, які не були заявлені ним у первинній позовній заяві, зокрема зазначення ЖКП ММР «Бриз» невірних даних для формування тарифів, а тому нові докази та обставини, на які посилається позивач у своїй заяві, не можуть вважатися нововиявленими обставинами у розумінні статті 361 КАС України для перегляду рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року у справі № 1440/2291/18, де позивачем такі підстави позову не заявлялися та, відповідно, судом не розглядалися.

36. За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду першої інстанції задоволенню не підлягає.

37. Колегія суддів наголошує, що відповідно до положень статті 341 КАС України перегляд судових рішень Верховним Судом здійснюється в межах доводів касаційної скарги, оцінка оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, в частині щодо якої касатором не наведено доводів незгоди Верховним Судом не надається.

38. Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права у частині невчасного направлення судом першої інстанції на адресу позивача судового рішення у даній справі та безпідставного зазначення про неможливість оскарження судового рішення в апеляційному порядку, а також невстановлення судом апеляційної інстанції строку для надання відповіді на відзив на апеляційну скаргу, не можуть вважати такими, що дають підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки відповідно до приписів абзацу другого частини другої статті 350 КАС України не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.

39. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції порядку розгляду заяви про відвід судді, колегія суддів виходить із такого.

40. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем подано три заяви про відвід судді Гордієнко Т.О. від розгляду цієї заяви про перегляд судового рішення від 12 грудня 2018 року у справі № 1440/2291/18 за нововиявленими обставинами.

41. Так, 10 березня 2020 року від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про відвід судді Гордієнко Т.О., яка мотивована тим, що відповідно до частини 6 статті 37 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Тому, відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 36, якою встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи.

42. Ухвалою від 10 березня 2020 року ця заява була повернута заявнику без розгляду на підставі приписів частини другої статті 167 КАС України.

43. Із змісту цієї ухвали слідує, що повертаючи означену заяву заявнику суд першої інстанції виходив з того, що ця заява подана до відкриття провадження за заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, натомість за правилами частини третьої статті 39 КАС України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі. Тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача підстав для подання заяви про відвід судді до відкриття провадження у справі №1440/2291/18 за нововиявленими обставинами.

44. У цій же ухвалі суд роз`яснив заявнику, що оскільки ним подана заява про перегляд судового рішення від 12 грудня 2018 року у справі № 1440/2291/18 за нововиявленими обставинами, то її розгляд за правилами частини п`ятнадцятої статті 31 КАС України здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається.

45. 20 березня 2020 року, після відкриття провадження про перегляд судового рішення від 12 грудня 2018 року у справі № 1440/2291/18 за нововиявленими обставинами, до суду надійшла заява позивача про відвід судді Гордієнко Т.О., яка мотивована тим, що відповідно до частини 6 статті 37 КАС України, суддя, який брав участь у вирішенні адміністративної справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій адміністративній справі. Тому, відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 36, якою встановлено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи.

46. Ухвалою суду від 23 березня 2020 року цей відвід визнано необґрунтованим, позаяк подана заява про перегляд судового рішення від 12 грудня 2018 року у справі № 1440/2291/18 за нововиявленими обставинами, то її розгляд за правилами частини п`ятнадцятої статті 31 КАС України здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається, а заяву про відвід судді передано для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

47. Частиною четвертою статті 40 КАС України визначено, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

48. Ухвалою від 23 березня 2020 року суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мельник О.М. відмовив позивачу у задоволенні вказаної заяви про відвід судді.

49. Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що підставою її винесення став висновок про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді Гордієнко Т.О., оскільки ОСОБА_1 надав заяву про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, розгляд такої заяви відповідно до частини п`ятнадцятої статті 31 КАС України здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, а справу розглядала суддя Гордієнко Т.О.

50. 25 березня 2020 року до суду надійшла заява позивача про відвід судді Гордієнко Т.О., в обґрунтування якої позивач зазначив ті самі підстави, які зазначав у мотивуванні заяв про відвід цієї ж судді від 10 березня 2020 року та 20 березня 2020 року.

51. Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 39 КАС України суд ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, залишає заяву про відвід, яка повторно подана з тих самих підстав, без розгляду.

52. Ухвалою від 26 березня 2020 року Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т.О. на підставі частини третьої статті 39 КАС України залишено цю заяву про відвід судді без розгляду.

53. Оцінюючи вищевикладене, Верховний Суд констатує, що судом першої інстанції з дотриманням норм КАС України розглянуто відводи судді, заявлені ОСОБА_1 , мотиви яких обґрунтовано визнано безпідставними. Суд правильно виходив з того, що частиною п`ятнадцятою статті 31 КАС України унормовано питання порядку визначення судді (колегії суддів) для розгляду справи за нововиявленими обставинами.

54. За таких обставин доводи касаційної скарги щодо порушення судом першої інстанції порядку розгляду заяв про відвід судді спростовуються матеріалами справи.

55. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали за фактами порушень вимог законодавства посадовими особами відповідача та підприємств надавачів послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а також суддями судів попередніх інстанцій, Верховний Суд приходить до таких висновків.

56. Окрема ухвала є формою реагування суду на порушення норм права, причини та умови, що спричинили (зумовили) ці порушення, з метою їх усунення та запобігання таким порушенням у майбутньому.

57. Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Відтак, окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення. Юридична кваліфікація правопорушення судом не здійснюється. Водночас, суд може в окремій ухвалі зазначити, елементи якого складу правопорушення слід перевірити. Якщо суд не встановив такого порушення, підстав для винесення окремої ухвали немає.

58. Суд касаційної інстанції зауважує, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, чи діяння яких визнаються протиправними, та/або допущення судом нижчої інстанції неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

59. Оскільки Верховним Судом за результатами касаційного розгляду цієї справи не встановлено порушень норм процесуального права судами попередніх інстанцій під час розгляду цієї заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а рішення судів по суті спору, яким би надавалася оцінка рішенням чи діям посадових осіб виконавчого комітету Миколаївської міськради або підприємств надавачів послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не були предметом розгляду у цьому касаційному провадження, то у Верховного Суду відсутні правові підстави для постановлення окремих ухвал.

60. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

61. Відповідно до частини першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

62. На підставі наведеного касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

63. З огляду на результат касаційного розгляду, витрати понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2020 року у справі № 1440/2291/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов