№ 146/1381/21 - Судова практика України - Законодавство України

Постанова

Іменем України

04 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 146/1381/21

провадження № 61-9745св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство «Продовольча компанія «Поділля»,

відповідачі: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена Долина»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» на додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області у складі судді Пилипчука О. В.

від 18 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду

у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Войтка Ю. Б., Стадника І. М.,

від 05 вересня 2022 року, і виходив з наступного.

Історія справи

У вересні 2021 року ПрАТ«Продовольча компанія «Поділля» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» про визнання недійсним договору емфітевзису та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 21 квітня 2022 року позовні вимоги ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» задоволено.

Визнано недійсним договір № 031/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 квітня

2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» щодо земельної ділянки площею 1,9228 га, у тому числі рілля, кадастровий номер земельної ділянки: 0523983300:03:000:0037, що розташована на території Нетребівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області.

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розподілу), індексний номер 41778894

від 25 червня 2018 року, ухвалене державним реєстратором Томашпільської районної державної адміністрації Вінницької області Савчуком Р. А., щодо реєстрації права іншого речового права (права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) № 26781405 від 20 червня 2018 року) за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» на підставі договору № 031/Н про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 03 квітня 2018 року щодо земельної ділянки площею 1,9228 га, кадастровий номер 0523983300:03:000:0037, та одночасно припинено право ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію речового права - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), індексний номер рішення 41778894 від 25 червня 2018 року, номер запису 26781405

від 20 червня 2018 року, щодо земельної ділянки площею 1,9228 га, кадастровий номер: 0523983300:03:000:0037 за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина».

Стягнуто з ТОВ Агрокомплекс «Зелена Долина», ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» по 3 405, 00 грн судових витрат.

Короткий зміст заяви про розподіл судових витрат

До постановлення Томашпільським районним судом Вінницької області рішення, а саме від 21 квітня 2022 року,представник ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» зробив заяву про понесені судові витрати та подання відповідних доказів в порядку частини восьмої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України.

26 квітня 2022 року до суду першої інстанції надійшла заява представника

ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля»» про відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 16 000 грн. До заяви додано докази надання правничої допомоги, розміру понесених витрат.

Стислий виклад заперечень проти заяви про розподіл судових витрат

ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина»» заперечувало проти заяви позивача та просило відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що позивачем не доведено поважності причин неподання доказів понесення судових витрат до закінчення розгляду справи та відсутність підстав для стягнення судових витрат у судових засіданнях, які були перенесені за клопотанням сторони відповідача.

Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції

Додатковим рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2022 року заяву представника ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина» та ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката Хитрука І. С. в розмірі

16 000, 00 грн в рівних частках, по 8 000, 00 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щозаява про відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, підлягає до задоволення у повному обсязі, оскільки змінений позов було задоволено повністю, а розмір наданої позивачу ПрАТ «ПК «Поділля» правової допомоги є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову і значенням справи для сторін.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2022 року апеляційну скаргу ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» залишено без задоволення, а додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2022 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що витрати на надання правничої допомоги, що виразилася у попередній консультації клієнта, складенні позовної заяви, ознайомленні з наявними документами, участі у судових засіданнях починаючи з 21 лютого 2022 року по день ухвалення судового рішення, підготовці заяви про відшкодування судових витрат, не можна вважати завищеними. Суд апеляційної інстанції не встановив підстав для зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, врахував обґрунтованість та реальність витрат, понесених позивачем.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала

04 жовтня 2022 року ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина»через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 18 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2022 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» про стягнення витрат на правову допомогу.

Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права (статті 246 ЦПК України) у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, посилається на те, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявниквказує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд вправі брати до уваги докази на підтвердження їх понесення, які не були поданні до ухвалення рішення, тільки у тому випадку, коли стороною у справі до закінчення судових дебатів заявлено про поважні причини неможливості їх вчасного подання. На думку заявника, суди не дослідили зазначені обставини, не надали їм належної оцінки та не врахували, що до закінчення судових дебатів у цій справі докази поважності причин неподання доказів на підтвердження понесених позивачем судових витрат не надавалися. ТОВ «Агрокомплекс «Зелена долина» вважає, що суди дійшли неправильних висновків про відшкодування судових витрат на правничу допомогу у порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України у розмірі 16 000 грн.

У визначений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, державну реєстрацію речового права - права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), індексний номер рішення 41778894 від 25 червня 2018 року, номер запису 26781405 від 20 червня 2018 року щодо земельної ділянки площею 1,9228 га, кадастровий номер 0523983300:03:000:0037 за ТОВ «Агрокомплекс «Зелена Долина».

Під час розгляду справи судом першої інстанції представник відповідача ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля»» зробив заяву про стягнення судових витрат та надання доказів про понесені судові витрати в порядку частини восьмої статті 141 ЦПК України.

26 квітня 2022 року до суду надійшла заява представника

ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля»» про відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги у розмірі 16 000, 00 грн.

До заяви додані копія договору про надання правової допомоги № 2-1 від 05 січня 2021 року; додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2021 року; акту приймання-передачі наданих послуг від 21 квітня 2021 року на суму 16 000 грн; опису наданих послуг у справі № 146/1381/21 згідно з договором про надання правової допомоги № 2-1 від 05 січня 2021 року; докази направлення копії заяви щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу з додатками іншим учасникам справи.

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 60 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є, зокрема, забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, а також стимулювання відповідача до припинення протиправних дій, а сторін - до досудового врегулювання конфлікту.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрат, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката, сплаченого стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховувати принципи розумності, співмірності та реальності понесених витрат.

У частинах першій, другій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до частини першої статті 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі

№ 755/9215/15-ц).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У відповідності до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами доказування, визначеними статтями 12 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідачів витрат на правничу допомогу, понесених ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» при розгляді цієї справи, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, провів належну правову оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував погоджений договором порядок визначення гонорару (погодинна оплата, оплата за участь у судовому засіданні), оцінив обсяг наданих послуг та їх необхідність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відшкодування на користь ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля» судових витрат на правничу допомогу у розмірі

16 000, 00 грн, стягнувши ці витрати у рівних частинах із відповідачів по 8 000, 00 грн.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд надав належну оцінку доводам апеляційної скарги, належним чином обґрунтував висновок щодо співмірності суми стягнутих судових витрат на правничу допомогу зі складністю цієї справи та наданим адвокатам обсягом послуг у суді першої інстанції.

При порушенні питання щодо ухвалення додаткового рішення представником позивача дотримано вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі зроблено заяву про необхідність вирішення питання щодо понесених судових витрат та подання відповідних доказів.

На виконання вимог частини третьої статті 137 ЦПК України представник ПрАТ «ПК Поділля» подав до суду копію договору про надання правової допомоги № 2-1 від 05 січня 2021 року; додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 20 вересня 2021 року; акту приймання-передачі наданих послуг від 21 квітня 2021 року на суму 16 000 грн (в якому, зокрема, відображена вартість послуг щодо участі у судовому засіданні 21 квітня 2022 року та складання заяви про відшкодування судових витрат); опису наданих послуг у справі № 146/1381/21 згідно з договором про надання правової допомоги № 2-1 від 05 січня 2021 року.

Вказаними доказами, дослідженими судами попередніх інстанцій, підтверджено що загальна вартість послуг, наданих адвокатом з 29 вересня 2021 року по 21 квітня 2022 року, з ознайомлення з документами, складання процесуальних документів та участі у судових засіданнях становить 16 000 грн.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77 78 79 80 89 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Доводи заявника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій частини першої статті 246 ЦПК України фактично зводяться до незгоди із висновками судів про наявність для підстав стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час вирішення цієї справи.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що додаткове рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті без додержання норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс «Зелена долина» залишити без задоволення.

Додаткове рішення Томашпільського районного суду Вінницької області

від 18 травня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду

від 05 вересня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович