ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 146/1679/19
провадження № 61-10221 св 24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_3
на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 березня
2024 року у складі судді Пилипчук О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року у складі колегії суддів: Сала Т. Б., Ковальчука О. В.,
Панасюка О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та судових рішень
У грудні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з вказаним позовом до ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договори емфітевзису).
В обґрунтування позову зазначили, що в листопаді 2019 року їм стало відомо,
що їхній родич - ОСОБА_4 , незаконно, шляхом підроблення їх підписів, уклав та зареєстрував договори на право користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення щодо належних їм на праві власності земельних ділянок. Зокрема, ОСОБА_4 04 жовтня 2019 року уклав
та зареєстрував договори користування трьома земельними ділянками, якими останній користувався за їхньою згодою певний час безоплатно, проте відмовився на їхню вимогу повертати, так як на земельні ділянки укладені та зареєстровані договори емфітевзису.
Своєї згоди на укладення відповідних договорів позивачі не надавали,
договори не підписували, а тому ці договори є недійсними.
25 січня 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із заявою про зміну предмета позову, в якій просили:
- усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою, площею 2,0 га, з кадастровим номером 0523955100:05:002:0085,
шляхом повернення її з незаконного володіння ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права користування) ОСОБА_4 щодо цієї земельної ділянки, що зареєстроване 04 жовтня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 33533646;
- усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою, площею 2,0 га, з кадастровим номером 0523955100:05:002:0077,
шляхом повернення її з незаконного володіння ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права користування) ОСОБА_4 щодо цієї земельної ділянки, що зареєстроване 04 жовтня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 33533401;
- усунути ОСОБА_3 перешкоди у користуванні належною їй земельною
ділянкою, площею 2,0 га, з кадастровим номером 0523955100:05:002:0076,
шляхом повернення її з незаконного володіння ОСОБА_4 та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права користування) ОСОБА_4 щодо цієї земельної ділянки, що зареєстроване 04 жовтня 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про інше речове право 33532985.
Необхідність у зміні предмета позову виникла у зв`язку з тим, що вже після відкриття провадження у даній справі Великою Палатою Верховного Суду сформовано іншу судову практику щодо належного способу судового захисту у спірних правовідносинах, зокрема, що ефективним способом захисту права у разі, коли спірний договір, укладений від імені позивача, ним не підписувався, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном. При цьому позивачі зазначили, що підстави позову залишаються незмінними.
ОСОБА_2 , яка є одним із позивачів у справі, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Томашпільського районного суду вінницької області від 27 березня
2023 року клопотання представника позивачів задоволено й зупинено провадження у справі до з`ясування питання щодо кола спадкоємців ОСОБА_2
та закінчення терміну для прийняття спадщини.
Ухвалою Томашпільського районного суду вінницької області від 14 грудня
2023 року прийнято заяву про зміну предмета позову. Залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Томашпільського районного суду вінницької області від 05 березня
2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі, здійснивши своє вільне волевиявлення, підписали договори користування земельними ділянками
для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року. Тобто вказані договори є укладеними, їх сторони погодили їхні істотні умови.
Позивачами не надано доказів на підтвердження обставин, на які вони посилалися у позові як на підстави своїх вимог, а тому відсутні правові підстави
для задоволення позову.
Районний суд надав оцінку наявним у справі доказам. Крім того, за клопотанням позивачів у справі було призначено ряд судових експертиз.
Судом ураховано, що згідно з повідомленням про неможливість проведення судової експертизи Вінницького НДЕКЦ МВС України від 02 червня 2020 року № 129, суд повідомлено про неможливість проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 02 квітня 2020 року, оскільки оригінали досліджуваних документів не були надані експерту.
Відповідно до висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 11 серпня 2020 року № 211, за результатами судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 08 липня 2020 року (далі - судова почеркознавча експертиза), підписи в оспорюваним позивачами договорах користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року, виконані позивачами.
Згідно з висновком експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 30 січня
2023 року № СЕ-19/102-22/13708-ДД за результатами проведення судової технічної експертизи документів, призначеної ухвалою суду від 24 червня 2022 року
(далі - судова технічна експертиза документів), разом із іншим, ознак заміни останнього аркуша у оригіналі договорів про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договори емфітевзису), що укладені 04 жовтня 2019 року між позивачами та ОСОБА_4 , виявлено не було.
Суд першої інстанції застосував відповідні норми Конституції України ЦК України ЗК України, врахував положення Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод (далі - Конвенція), судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_3 залишено без задоволення.
Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 березня
2024 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, так як позивачі здійснили своє вільне волевиявлення та підписали оспорювані ними договори користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис)
від 04 жовтня 2019 року. Зазначене підтверджується проведеними у справі судовими експертизами, яким судом першої інстанції надано вірну правову оцінку.
При цьому суд апеляційної інстанції не надав оцінку посиланням апеляційної скарги про неотримання позивачами грошових коштів від відповідача за умовами договорів, так як вказане не було підставою позову. У позові, з урахуванням зміни предмета позову, містяться посилання лише на факт не підписання договорів,
що спростовується наявними у справі доказами та проведеними судовими експертизами.
Апеляційний суд застосував ті самі норми матеріального права, щ ой суд першої інстанції, врахував відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду
та Верховного Суду).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду
У липні 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 березня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду
від 18 червня 2024 року, в якій просять оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах; судами належним чином
не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, після усунення недоліків касаційної скарги, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 24 липня 2024 року. Витребувано справу з суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.
У вересні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мотивована тим, що суди зробили помилкові висновки по суті спору, на врахували всі обставини справи,
не надали оцінки наявним у справі доказам.
Суд першої інстанції не витребував усі необхідні докази, хоча постановляв відповідні ухвали, які підтверджують факт того, що позивачі не підписували оспорювані договори. Копії і оригінали договорів, яким було надано оцінку судом,
не є належними та допустимими доказами, вони відрізняються між собою, у тексті договорів наявні помилки. При цьому держаний реєстратор не зміг надати оригінали відповідних договорів. Указане ставить під сумнів висновки судових експертиз, проведених у цій справі.
Позивачі не мали волевиявлення на укладення договорів користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Крім того, вони
не отримували від відповідача плату на виконання умов указаних договорів.
Вказують на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу, поданий відповідно до вимог ЦПК України,
до Верховного Суду не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 2 га,
яка розташована на території Томашпільської селищної ради Вінницької області (далі - Томашпільська СР) (за межами населеного пункту), із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523955100:05:002:0085.
Вказане підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №833641, який видано Томашпільською районною державною адміністрацією Вінницької області (далі - Томашпільська РДА) від 22 грудня
2011 року (а. с. 20, т. 1).
Право власності ОСОБА_1 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 жовтня 2019 року, номер запису про право власності 33533601.
Згідно з копії договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року № б/н, ОСОБА_1 , як власник земельної ділянки, передав, а ОСОБА_4 ,
як землекористувач, прийняв за плату в користування вказану вище земельну ділянку для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (пункти 1.1, 2.1 договору).
Термін користування земельною ділянкою складає 49 років, після державної реєстрації права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (пункт 4.1 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору плата за користування земельною ділянкою сплачується в повному обсязі за весь період користування разовим
платежем готівкою землекористувача (емфітевта) особисто в руки власнику
у сумі 62 280,04 грн, після державної реєстрації договору.
Підтвердженням факту передачі із рук землекористувача (емфітевта) особисто
в руки власнику готівки у сумі 62 280,04 грн є передача власником особисто в руки землекористувача (емфітевта) оригіналу державного акта на право власності
на земельну ділянку серії ЯК № 833641 (пункт 5.2 договору).
Згідно з пунктом 5.3 договору сторони домовилися, що сплата податку з доходів фізичних осіб та військового збору із отриманої суми готівки проводиться особисто власником у встановлені чинним законодавством України терміни, за що власник несе особисту відповідальність.
У пункті 7.2 договору зазначено, що землекористувач (емфітевт) зобов`язується вносити плату за користування землею, а також інші платежі, встановлені законом (а. с. 47-50, т. 1).
Відповідно до копії акта про приймання-передачу земельної ділянки до договору
про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 04 жовтня 2019 року № б/н ОСОБА_1 , як власник, надав землекористувачу, а землекористувач прийняв у користування від власника земельну ділянку, площею, 2,0 га, розташовану на території Томашпільської СР, кадастровий номер 0523955100:05:002:0085, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, з метою її використання для сільськогосподарських потреб
(а. с. 51, т. 1).
04 жовтня 2019 року на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 04 жовтня 2019 року № б/н право користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано за ОСОБА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 листопада 2019 року
№ 187857107. Номер запису про інше речове право 33533646 (а. с. 19, т.1).
ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка,
площею 2,0 га, яка розташована на території Томашпільської СР (за межами населеного пункту), з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523955100:05:002:0076.
Указане підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 833649, який видано Томашпільською РДА від 22 грудня 2011 року
(а. с. 23, т. 1).
Згідно з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 21 липня 2018 року Ямпільським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області,
ОСОБА_3 та ОСОБА_7 21 липня 2018 року зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на « ОСОБА_3 » (а. с. 18, т. 1).
Право власності ОСОБА_3 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав
на нерухоме майно 04 жовтня 2019 року, номер запису про право власності 33532786.
Згідно з копії договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року № б/н
ОСОБА_3 , як власник земельної ділянки, передала, а ОСОБА_4 ,
як землекористувач, прийняв за плату в користування вказану вище земельну ділянку для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (пункт 1.1, 2.1 договору).
Положення цього договору (а. с. 37-40, т. 1) ідентичні положенням вищевказаного договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Відповідно до копії акта про приймання-передачу земельної ділянки до договору
про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 04 жовтня 2019 року № б/н,
ОСОБА_3 , як власник, надала землекористувачу, а землекористувач прийняв
у користування від власника земельну ділянку, площею, 2,0 га, розташовану
на території Томашпільської СР, кадастровий номер 0523955100:05:002:0076, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, з метою
її використання для сільськогосподарських потреб (а. с. 41, т. 1).
04 жовтня 2019 року на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 04 жовтня 2019 року № б/н право користування вказаною земельною ділянкою зареєстровано за ОСОБА_4 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон та відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07 листопада 2019 року
№ 187855453. Номер запису про інше речове право 33532985 (а. с. 23, т.1).
ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка, площею 2,0 га,
яка розташована на території Томашпільської СР (за межами населеного пункту),
з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523955100:05:002:0077.
Указане підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯК №833650, який видано Томашпільською РДА від 22 грудня 2011 року
(а. с. 20, т. 1).
Право власності ОСОБА_2 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04 жовтня 2019 року, номер запису про право власності 33533311.
Згідно з копії договору користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року № б/н, ОСОБА_2 , як власник земельної ділянки, передала, а ОСОБА_4 ,
як землекористувач, прийняв за плату в користування вказану вище земельну ділянку (пункт 1.1. договору).
Істотні умови вказаного договору (а. с. 42-45, т. 1) аналогічні істотним умовах вищевказаних договорів.
Відповідно до копії акта про приймання-передачу земельної ділянки до договору
про встановлення права користування земельною ділянкою
для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 04 жовтня 2019 року № б/н, ОСОБА_2 , як власник, надала землекористувачу, а землекористувач прийняв у користування від власника земельну ділянку, площею, 2,0 га, розташовану на території Томашпільської СР, кадастровий номер 0523955100:05:002:0077, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, з метою її використання для сільськогосподарських потреб
(а. с. 46, т. 1).
У позові позивачі посилалися на те, що вони не підписували зазначені вище договори користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року № б/н, а їхні підписи у цих договорах
є підробленими.
ОСОБА_2 , яка є одним із позивачів у справі, померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Томашпільського районного суду вінницької області від 14 грудня
2023 року прийнято заяву про зміну предмета позову. Залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 .
Згідно з повідомленням про неможливість проведення судової експертизи Вінницького НДЕКЦ МВС України від 02 червня 2020 року № 129, суд повідомлено про неможливість проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою суду від 02 квітня 2020 року за клопотанням позивачів, оскільки оригінали досліджуваних документів не були надані експерту.
Ухвалою районного суду від 08 липня 2020 року за клопотанням позивачів було призначено у справі судову почеркознавчу експертизу (а. с. 182-183, т. 1).
Відповідно до висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 11 серпня 2020 року № 211, наданого за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи:
підпис у розділі «Підписи сторін договору:» у графі «Власник ___ ОСОБА_1 » у договорі користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року, що укладений між ОСОБА_1
та ОСОБА_4 , виконаний ОСОБА_1 ;
підпис у розділі «Підписи сторін договору:» у графі «Власник ___ ОСОБА_3 »
у договорі користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року, що укладений між ОСОБА_3
та ОСОБА_4 , виконаний ОСОБА_3 ;
підпис у розділі «Підписи сторін договору:» у графі «Власник ___ ОСОБА_2 »
у договорі користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року, що укладений між ОСОБА_9
та ОСОБА_4 , виконаний ОСОБА_2 (а. с. 189-199, т. 1).
Ухвалою районного суду від 24 червня 2022 року за клопотанням позивачів призначено у справі комплексну судову технічну експертизу документів
та експертизу технічних зображень реквізитів документів (а. с. 74-75, т. 3).
Відповідно до висновку експерта Вінницького НДЕКЦ МВС України від 30 січня
2023 року № СЕ-19/102-22/13708-ДД, наданого за результатами проведення судової технічної експертизи:
ознак заміни останнього аркуша у оригіналі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису),
що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , виявлено не було;
ознак заміни останнього аркуша у оригіналі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису),
що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , виявлено не було;
ознак заміни останнього аркуша у оригіналі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису),
що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , виявлено не було;
вирішити питання по суті: «Чи виготовлено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису),
що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи), шляхом монтажу
за допомогою комп`ютерної або розмножувальної техніки?» не представляється можливим у зв`язку з неякісним відображенням документів;
питання: «Чи виконано зображення підпису від імені ОСОБА_1 у договорі (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи) у графі «Підписи сторін договору» ОСОБА_1 , чи іншою особою?» по суті не вирішувалося
у зв`язку з технічним зображенням досліджуваного підпису;
вирішити питання по суті: «Чи виготовлено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису),
що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи), шляхом монтажу
за допомогою комп`ютерної або розмножувальної техніки?» не представляється можливим у зв`язку з неякісним відображенням документів;
питання: «Чи виконано зображення підпису від імені ОСОБА_2 у договорі (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи) у графі «Підписи сторін договору» ОСОБА_2 чи іншою особою?» по суті не вирішувалося
у зв`язку з технічним зображенням досліджуваного підпису;
вирішити питання по суті «Чи виготовлено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису),
що укладений 04 жовтня 2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи), шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або розмножувальної техніки?» не представляється можливим
у зв`язку з тим, що встановити факт монтажу неможливо, через те, що відсутність ознак монтажу не дає підстав для висновку про відсутність факту монтажу наданих на дослідження технічних зображень документів;
питання: «Чи виконано зображення підпису від імені ОСОБА_3 у договорі (який надано реєстратором з електронної реєстраційної справи) в графі «Підписи сторін договору» ОСОБА_3 , чи іншою особою?» по суті не вирішувалося у зв`язку
з технічним зображенням досліджуваного підпису (а. с. 162-178, т. 3).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим
є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення районного суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні
та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася
до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує
при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду
за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У справі, яка переглядається Верховним Судом, позивачі звернулися до суду
з вказаним позовом до ОСОБА_4 , в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просили суд усунути їм перешкоди у користуванні належними кожному з них земельними ділянками шляхом їх повернення з незаконного володіння відповідача та скасувати державну реєстрацію іншого речового права (права користування) ОСОБА_4 щодо цих земельних ділянок.
Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору
є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні
або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких
за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою
для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач). Право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 102-1 ЗК України.
Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є речовим правом на чуже майно (пункт 3 частина перша статті 395 ЦПК України).
Загальні положення про правочини врегульовано параграфом 1 Глави 16
ЦК України.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину регламентовано статтею 203 ЦК України. Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону визначено параграфом 2 Глави 16 ЦК України. Питання недійсності правочину врегульовані статтею 215 ЦК України.
Зокрема, відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований
на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до абзацу першого частини першої, абзацу першого частини другої
статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки,
що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі
№ 390/34/17, провадження № 61-22315сво18).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі
№ 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) виснувала про те, що укладеним
є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір
є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачі є власниками спірних земельних ділянок (кадастровий номер 0523955100:05:002:0085, кадастровий номер 0523955100:05:002:0076, кадастровий номер 0523955100:05:002:0077).
04 жовтня 2019 року кожен із них уклав із відповідачем договір користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Сторонами цих договорів погоджено всі істотні умови договорів, підписано акти
про приймання-передачу земельної ділянки до договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 04 жовтня 2019 року.
Судами надано відповідну правову оцінку положенням указаних договорів.
У позові позивачі посилалися на те, що вони не підписували зазначені вище договори користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 04 жовтня 2019 року, а їхні підписи у цих договорах
є підробленими. Підстави позову залишилися незмінними і після уточнення позовних вимог та зміни предмету позову.
Верховний Суд ураховує, що, досліджуючи питання підписання позивачами вказаних вище договорів, судом першої інстанції за клопотанням позивачів призначалися у справі відповідні судові експертизи.
Відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи від 11 серпня 2020 року № 211 підписи у договорах користування земельною ділянкою
для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 04 жовтня 2019 року,
що укладені між: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , ОСОБА_3
та ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , виконані
ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , відповідно.
Тобто підписи в оспорюваних позивачами договорах виконі ними.
Судами, з урахуванням статей 89 110 ЦПК України, надано вірну правову оцінку вказаному висновку судової експертизи, як і відповідному висновку судової технічної експертизи, яким, разом із іншим встановлено, що ознак заміни останнього аркуша у оригіналі зазначених договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб виявлено не було. Суди вірно вважали їх повним та обґрунтованим, позивачами не спростовано вказані висновки у визначений процесуальним законом спосіб.
Таким чином, позивачами не доведено, що договори користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) ними, як власниками земельних ділянок, не підписувалися та, відповідно, що у них було відсутнє волевиявлення на укладення таких правочинів. Указане в силу вимог статей 12,
81 ЦПК України є їхнім процесуальним обов`язком.
Отже, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
При цьому Верховний Суд ураховує, що правовою підставою для звернення до суду з позовом було те, що позивачі не підписували зазначені вище договори користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 04 жовтня 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше
як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Апеляційний суд надав обґрунтовану оцінку доводам позивачів про те, що вони
не отримували плату від відповідача за умовами вказаних договорів, виходячи
з підстав заявленого позову та характеру спірних правовідносин.
Верховний Суд звертає увагу на взаємовиключні посилання заявників касаційної скарги, які одночасно зазначають про те, що вони не підписували договори емфітевзису, а також про те, що вони не отримували відповідну плату
від відповідача за умовами договорів, які, з їхніх слів, вони не підписували.
Верховний Суд додатково звертає увагу заявників касаційної скарги, що стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків
і моральної шкоди. При цьому Об`єднана палата Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору (постанова від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження
№ 61-41932сво18)).
З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги є безпідставними.
При цьому судами не надавалася оцінку ефективності обраного позивачами способу судового захисту порушених прав, так як у позові вірно відмовлено у зв`язку з його недоведеністю.
Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками по суті вирішення спору, а вказане не може бути правовою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.
Зроблені судами висновки узгоджуються з висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині. Судова практика Верховного Суду з указаного питання є сталою
та сформованою. У кожній справі суд виходить з конкретних обставин та доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.
У силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України судами всебічно, повно
та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.
Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400
ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів уважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, розподіл судових витрат Верховим Судом не здійснюється.
Керуючись статтями 396 400 401 402 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд
у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах
та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 березня
2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 18 червня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,
є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць